Управління дебіторською заборгованістю

На основі аналізу  наукових праць і проведення досліджень у цій сфері обліку, можна назвати кілька проблемних питань:

- облік довгострокової  дебіторської заборгованості згідно  з вимогами П(С)БО 10 «Дебіторська  заборгованість»;

- відсутність  чіткої схеми деталізації та  співвідношення різних видів  дебіторської заборгованості у загальній їх структурі;

- вивчення обліку  сумнівних боргів, зокрема резерву  на їх покриття з метою зближення  бухгалтерського та податкового  обліку;

- потреба змін  у будові регістрів аналітичного  і синтетичного обліку дебіторської  заборгованості. Сьогодні облік дебіторської та кредиторської заборгованостей ведеться в одному регістрі - Журналі №3. Це зовсім різні об'єкти бухгалтерського обліку, які лише частково пов'язані між собою.

 

 

 

 

 

3. Шляхи  вирішення проблем дебіторської  заборгованості вітчизняних підприємств

 

Для прийняття  управлінських рішень важливе значення має повнота і об'єктивність інформації, пов'язаної з дебіторською заборгованістю. Вирішення багатьох проблемних питань дозволить значно вдосконалити організацію  та методику обліку розрахунків із дебіторами.

Передусім необхідно  внести зміни у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а довгострокова - необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках.

Розгляд сучасних підходів до класифікації дебіторської заборгованості дало змогу виявити низку проблем. Для їх вирішення можна запропонувати методику класифікації дебіторської заборгованості, що дає можливість здійснювати порівняльний аналіз варіантів групування розрахунків з дебіторами за класифікаційними ознаками з метою розробки різних типів класифікації.

Згідно з  такою методикою класифікацію дебіторської заборгованості слід проводити у  такій послідовності: визначення мети, формулювання завдань, конкретизування  користувачів інформації, вибір ознаки класифікації, визначення пріоритетних принципів, надання переліку можливих типів класифікації, вибір оптимального типу, групування дебіторської заборгованості за обраним типом. Як можливі ознаки класифікації дебіторської заборгованості треба додатково запропонувати: суб'єкт дебіторської заборгованості, сума заборгованості, вид оцінювання, причина виникнення.

Слід зазначити, що класифікація дебіторської заборгованості, яка запропонована діючим в Україні  Планом рахунків та П(С)БО №10 “Дебіторська заборгованість” є суперечливою та не задовольняє в повному обсязі потребам користувачів при складанні фінансової звітності. Для вирішення даної проблеми можна запропонувати декілька альтернативних варіантів. Зокрема, внесення змін до П(С)БО №10 “Дебіторська заборгованість” стосовно віднесення до поточних активів дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги, внесення змін до Плану рахунків, що діє в Україні, які забезпечать окремий облік довгострокової та поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги.

Створення ефективної системи контролю за якістю обліку розрахунків з дебіторами вимагає  розробки чіткої та досконалої класифікації дебіторської заборгованості, уніфікації способів її оцінки та документів аналітичного обліку. Це, відповідно, дозволить накопичувати інформацію про розрахунки з дебіторами з різними рівнями деталізації і узагальнення.

Потребують  розробки також моделі співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей  і певного інструментарію, який дозволив би швидко та якісно виявляти негативні явища, що впливають на кількісні та якісні зміни цих заборгованостей. Бажаним є співвідношення, коли кредиторська заборгованість переважає дебіторську на 10-20%. Однак, як показують дослідження, на деяких підприємствах кредиторська заборгованість переважає зобов'язання дебіторів у 10 і більше разів. Цьому можуть сприяти певні причини, і саме їх аналіз дозволить прийняти відповідні управлінські рішення.

При проведенні такого аналізу потрібно враховувати  специфіку підприємств і організацій, сезонність їх роботи, зв'язки з покупцями та постачальниками тощо. Варто також зважати на принцип «Вимагай оплати якомога швидше та оплачуй якомога пізніше», який дозволяє довший період володіти певними активами й отримувати від них вигоду. Крім цього наявність великих обсягів дебіторської заборгованості спричиняє низьку платоспроможність підприємства.

Використання  комплексного методичного підходу  до розрахунку резерву сумнівних  боргів забезпечує розробку комплексної  політики розрахунку такого резерву, виходячи з всебічного оцінювання розмірів, складу та термінів виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги з урахуванням специфіки господарюючого суб'єкта.

Необхідно також  внести зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції з його використання щодо рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами». На нашу думку, класифікація дебіторської заборгованості на ньому не вірна. Сюди увійшли різні види розрахунків із дебіторами, що можна об'єднати в групи, які неоднорідні за своєю природою.

Отже, в зв'язку з тим, що дебіторська і кредиторська заборгованості, на нашу думку, - це зовсім різні об'єкти бухгалтерського обліку, котрі регламентуються різними  нормативними актами і П(С)БО, зокрема  відповідно П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» і П(С)БО 11 «Зобов'язання», пропонуємо вести синтетичний облік цих заборгованостей у різних регістрах.

Ефективність  системи управління дебіторською заборгованістю визначається рівнем контролю стану  розрахунків по підприємству; аналізу співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, так як значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування. Для зменшення ризику несплати боргу одним чи кількома дебіторами, необхідно орієнтуватись на більшу кількість споживачів. В практиці економічно розвинутих країн підтвердили свою ефективність системи знижок при оплаті боргу дебітором достроково. В сучасній економічній літературі виділяють такі основні способи оптимізації сум дебіторської заборгованості: залучання установ, які стягують борги, за наявністю документальних підтверджень; продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії або банку; виставляння рахунку покупцям одразу ж при продажу великої кількості товару; страхування кредитів для захисту від значних збитків з безнадійних боргів; уникання дебіторів з високим ступенем ризику; контролювання співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованостей; формування системи штрафних санкцій за прострочене виконання зобов'язань контрагентами .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Загальна криза  неплатежів, яка характерна для сучасної української економіки, та певні  глобальні тенденції значно впливають  на стан дебіторської заборгованості суб'єктів господарювання в Україні.

Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних  засобів аналізу дебіторської та кредиторської заборгованостей, спрямованих  на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття  рішень щодо налагодження системи розрахунків з дебіторами, поліпшення стану простроченої заборгованості.

Політика управління дебіторською заборгованістю підприємства повинна містити ряд елементів, таких як формування принципів здійснення розрахунків підприємства з контрагентами; стандартів оцінки покупців і диференціації умов надання кредиту; системи штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань; процедури інкасації дебіторської заборгованості. Необхідно контролювати стан розрахунків та стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування.

Отже, створення  ефективної моделі обліку дебіторської заборгованості дозволить уникнути ризиків неплатоспроможності і зниження показників ліквідності внаслідок отримання об'єктивної та своєчасної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень.

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

1. Державний комітет статистики України www.ukrstat.gov.ua

2. Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку  №10 «Дебіторська заборгованість»  затв. наказом МФУ від 08.10.99 р.  №237

3. Басюк Т.П. Реструктуризація  дебіторської заборгованості підприємства // Фінанси України. - 2006. - №12. - с.115-122.

4. Бланк И.А. Основы  финансового менджмента. Т.2 - К.: Ника-Центр. - 2008

5. Лігоненко Л.О., Новікова  Н.М. Управління дебіторською  заборгованістю підприємства. Навч. пос. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009

6. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєргін. - К.: КНЕУ, 2007