Управління дебіторською заборгованістю

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 ІМЕНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: «Управління  дебіторською заборгованістю»

з дисципліни «Фінансовий  аналіз»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи Е-529

Марискевич Марина

Перевірила:

к.е.н., доц. Коваленко О.Ю.

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв – 2012

План

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Сутність дебіторської  заборгованості: поняття, класифікація  та оцінка….4

2. Проблеми дебіторської заборгованості вітчизняних підприємств………….8

3. Шляхи вирішення проблем дебіторської заборгованості вітчизняних підприємств………………………………………………………………………11

Висновок ………………………………………………………………………....15

Список використаної літератури………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У процесі фінансово-господарської  діяльності у підприємств постійно виникає потреба у проведенні розрахунків із своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи  вироблену продукцію або надаючи  послуги, підприємства, як правило, не завжди отримують оплату негайно, тобто вони кредитують покупців. З огляду на це за час від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежів кошти підприємств відволікаються у дебіторську заборгованість, рівень якої визначається багатьма чинниками: видом продукції, місткістю ринку, умовами договору, прийнятою на підприємстві системою розрахунків. У середньому 80--90% від загального обсягу дебіторської заборгованості на підприємствах припадає на розрахунки з покупцями.

Сьогодні проблема управління дебіторською заборгованістю постала особливо гостро, що пов'язано  із проблемами несвоєчасних платежів, повернення боргів у неповному обсязі, виникнення сумнівних боргів. Підприємства, що виступають кредиторами, поступово потрапляють у становище технічного банкрутства, яке характеризується неплатоспроможністю, викликаною істотною простроченістю дебіторської заборгованості, але при цьому з перевищенням величини самої дебіторської заборгованості над величиною кредиторської заборгованості та вартості активів над фінансовими зобов'язаннями .

Подальші проблеми з дебіторською заборгованістю можуть призвести й до реального банкрутства  підприємства-кредитора. На сьогоднішній день досить складним питанням є управління дебіторською заборгованістю, що пов'язано з проблемою неплатежів.

 

 

 

 

1. Сутність  дебіторської заборгованості: поняття,  класифікація та оцінка

 

Сучасне трактування  поняття «дебіторська заборгованість»  з'явилось ще у VIII ст. н.е. Е.Дегранж, Дж.Дзаппи зробили значний внесок, адже вони почали розглядати дебіторську заборгованість як один з показників, що характеризує фінансовий стан підприємства - показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед іншими підприємствами.

Існує відмінне від попереднього визначення дебіторської заборгованості: «взаємовідносини двох осіб, що укладають угоду, можна подати двома латинськими термінами: «дебет» (винен) і кредит (вірить комусь). Так, у разі, коли особа, яка позичає комусь кошти, вірить - це кредит, і тоді вона іменується кредитором, особа, яка одержує позику, стає винною - це дебет, і тоді вона іменується дебітором» [3].

З часом визначення понять «дебітор» і «дебіторська заборгованість» суттєвих змін не зазнали, але з розвитком бухгалтерського обліку і фінансів ці поняття удосконалювалися. Так уже в 1904 році А.З.Попов дебіторську заборгованість називає «боргом на користь підприємства» і визначає як «ту чи іншу частину господарських засобів підприємства, що вибула зі складу даного підприємства і перебуває у фактичному розпорядженні інших підприємств, виконуючи там роль капіталу» [5].

Таким чином, дебіторська  заборгованість - це сума боргів юридичних  та фізичних осіб підприємству. Дебіторська  заборгованість є наслідком господарських операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки угода між боржником та кредитором залишається незавершеною. Дебіторська заборгованість - це зобов'язання боржника по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, сплаті грошових коштів на визначену дату. Наведене визначення відображає реальний стан дебіторської заборгованості, враховує основний критерій класифікації - строк погашення.

При наявності  різних класифікаційних ознак дебіторської заборгованості класифікація її здійснюється за однією певною ознакою відповідно до єдиного Плану рахунків. Це зумовлено чинним порядком обліку, що має місце в Україні, де дії бухгалтера жорстко регламентовані, на відміну від країн з ринковою економікою, де рішення про порядок розміщення різних видів дебіторської заборгованості в балансі та ступінь деталізації цих статей приймає фірма, а тому у кожної з них склад та структура дебіторської заборгованості в балансі можуть бути різними.

При складанні  фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

- зв'язок з  нормальним операційним циклом;

- термін погашення;

- об'єкти щодо  яких виникли боргові зобов'язання;

- своєчасність  сплати боржником дебіторської  заборгованості.

Класифікація  дебіторської заборгованості в залежності від зв'язку з нормальним операційним циклом та строком погашення дебіторської заборгованості в Україні є обов'язковою. Натомість у країнах з ринковою економікою фірма самостійно приймає рішення про необхідність диференційованого відображення у звітності довгострокової та поточної заборгованості. У країнах англо-американської системи обліку дебіторська заборгованість класифікується за наступними групами:

- рахунки до  отримання - вид дебіторської  заборгованості, який виникає при продажу товарів по «відкритому рахунку», без письмового зобов'язання оплатити рахунок, тобто така заборгованість, яка існує в результаті надання короткострокового кредиту продавцем покупцю. За нормальних умов кошти на рахунок повинні бути зараховані протягом 30-60 днів;

- векселі до  отримання;

- дебіторська  заборгованість непов'язана з  реалізацією [6].

Класифікація  дебіторської заборгованості на довгострокову  та поточну є досить важливою для  отримання обґрунтованих висновків  у результаті проведеного фінансового аналізу, а відповідно для розробки пропозицій.

Доцільно поділяти дебіторську заборгованість в балансі  на довгострокову та короткострокову  в залежності від терміну погашення:

- довгострокова  дебіторська заборгованість: довгострокова  заборгованість за товари, роботи, послуги; довгострокові векселі одержані; інша довгострокова дебіторська заборгованість;

- короткострокова  дебіторська заборгованість: короткострокова  дебіторська заборгованість за  товари, роботи, послуги; короткострокові  векселі одержані; інша короткострокова дебіторська заборгованість.

Така класифікація статей дебіторської заборгованості в  балансі враховує рівень ліквідності  статей, корисніша для користувачів фінансової звітності щодо оцінки фінансового  стану підприємства, надає найбільш повну інформацію про рівень дебіторської заборгованості й можливість перетворення фінансових зобов'язань у грошові кошти.

При визначенні сумнівності заборгованості для  обліку важливим є поділ в залежності від забезпеченості на: забезпечену  і незабезпечену.

Умовно всю  дебіторську заборгованість можна  поділити на два види: допустиму  і невиправдну, що набуває великого значення в управлінні. Допустима  дебіторська заборгованість не є  наслідком недоліків у господарській  діяльності підприємства і виникає  в результаті застосування форм розрахунків за товари, роботи, послуги. Невиправдна дебіторська заборгованість виникає внаслідок недоліків у діяльності підприємства, наприклад, при виявленні недостач, розкрадань ТМЦ, грошових коштів.

Поділ дебіторської заборгованості дозволить простежити порушення фінансово-розрахункової дисципліни і виявити неякісну роботу контрагента, незадовільну роботу його бухгалтерії, неякісну роботу підприємства-постачальника.

Така класифікація дебіторської заборгованості розкриває  природу різних її видів і дає змогу проводити більш деталізовано її аналіз.

Отже, лише чітко  усвідомивши сутність дебіторської заборгованості, порядок її виникнення, доповнивши критерії її класифікації можна буде більш правильно та ефективно нею управляти. Дебіторська заборгованість - це зобов'язання боржника по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, сплаті грошових коштів на визначену дату. Наведене визначення відображає реальний стан дебіторської заборгованості, враховує основний критерій класифікації - строк погашення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Проблеми  дебіторської заборгованості вітчизняних  підприємств

 

В умовах сучасної економічної кризи в Україні  досить велика кількість підприємств  та організацій знаходиться в  скрутному становищі, маючи досить велику проблему неплатежів. Однією з головних умов підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності підприємств, що функціонують в умовах ринку, є ефективне управління поточною дебіторською заборгованістю.

Фінансові результати поточної діяльності підприємства, його імідж як надійного постачальника та покупця багато в чому залежить від ефективного управління поточною дебіторською заборгованістю. Тому актуальним є оперативний аналіз саме цієї частини поточних активів.

Особливе значення набуває  аналіз і управління дебіторською заборгованістю для тих підприємств, велика кількість господарських операцій яких полягає в русі грошових коштів, а не матеріальних потоків. Значна частина поточних активів таких підприємств припадає саме на дебіторську заборгованість.

Фінансово-економічна діяльність суб'єктів господарювання в період світової економічної кризи, потребує використання сучасних підходів до проблем платіжно-розрахункових взаємозв'язків між підприємствами, тому питання аналізу дебіторської заборгованості підприємств України для прийняття управлінських рішень є досить актуальним і потребує детального розгляду.

За даними Держкомстату України стан дебіторської заборгованості 2004-2010 років за всіма суб'єктами господарювання (крім малих підприємств та установ, які утримуються за рахунок бюджету) має тенденцію до зростання [1]. На 31 грудня 2004 року дебіторська заборгованість складала 239,76 млрд. грн., з неї прострочена - 90,31 млрд. грн. Протягом наступних років відбувався поступовий зріст заборгованості і на 31 грудня 2010 року порівняно з 2009 вона зросла на 39% і досягла 669,52 млрд. грн. Питома вага простроченої заборгованості в сумі всієї дебіторської заборгованості склала 9%. Те, що за один рік дебіторська заборгованість збільшилась у три рази, свідчить про платіжну кризу в Україні, яка проявляється в масовому і систематичному невиконанні підприємствами своїх зобов'язань за розрахунками. Тобто зростає необхідність своєчасного проведення якісного оперативного аналізу поточної дебіторської заборгованості для розробки і прийняття відповідних рішень щодо її оптимізації та своєчасного погашення.

Серед основних недоліків  існуючої системи обліку та аналізу  дебіторської заборгованості можна  визначити такі:

а) для прийняття зацікавленими особами адекватних та вчасних рішень щодо існуючої політики управління істотне значення мають актуальність і якість інформації про стан розрахунків з дебіторами, що формується на базі даних бухгалтерського обліку конкретних суб'єктів господарювання. Однак форма бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, яку рекомендували нормативно, не враховує специфіки даного активу, що зумовлює наявність різних ознак його класифікації і велику кількість методів оцінювання. Крім цього, облікові регістри, що є рекомендовані для використання, не передбачають накопичення інформації про розрахунки з дебіторами різного рівня деталізації і узагальнення. Це зумовлює неможливість отримання інформації про дебіторську заборгованість в обсязі і вигляді, достатньому для проведення аналізу розрахунків з дебіторами зокрема і заборгованості загалом з метою прогнозування ймовірності настання платіжної кризи суб'єктів господарювання, складання рекомендацій щодо її попередження;

б) невирішені проблеми відображення в обліку довгострокової дебіторської заборгованості, оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги;

в) застосовування у наших умовах традиційної за кордоном методики аналізу дебіторської заборгованості не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу вірогідної і доступної інформації щодо розрахунків з дебіторами. Крім цього, загальна криза неплатежів, характерна для сучасної української економіки, змушує сумніватися в об'єктивності, своєчасності і корисності отриманих результатів аналізу. Використання вітчизняних методик не дає змоги однозначно оцінити стан дебіторської заборгованості, а також ступінь його впливу на фінансово-господарський стан підприємств. Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів аналізу дебіторської заборгованості, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо глибини кризи неплатежів аналізованого суб'єкту.