Суть та необхідність санації підприємств зі складним фінансовим станом

    — правовасанація має на меті удосконалення організаційно-правової форми бізнесу, що здійснюється шляхом різноманітних видів реорганізації;  

    — фінансовасанація підприємства полягає в ефективному управлінні фінансовими ресурсами, залученими в процесі санації підприємства, спрямованому на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, поліпшення структури балансу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру;  

    — техніко-технологічна санація втілює у собі такі напрямки, як: модернізація виробничих фондів підприємства, впровадження нового устаткування;  

    — виробнича санація підприємства передбачає здійснення заходів пов'язаних, передусім, із поліпшенням структури виробничої програми шляхом закриття нерентабельних виробництв, поліпшенням асортименту продукції, що випускається, зменшенням простоїв, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції і зниженням її собівартості;  

    — соціальна санація підприємства містить заходи, направлені на забезпечення соціального захисту працівників підприємств-боржників: надання соціальних гарантій звільненим працівникам, створення і фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, виплати з безробіття, виплата заробітної плати, вихідної допомоги. Пріоритетне значення заходи соціального характеру мають під час проведення процедури санації на підприємствах-гігантів та містоутворюючих підприємствах, скорочення штату працівників яких може призвести до соціальної кризи в регіоні;  

    — екопогічнасанація передбачає здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього середовища, шляхом мобілізації резервів для спорудження очисних пристроїв, екологізації виробництва.  

    Для цілісного розуміння сутності санації  розглянемо процес та етапи організації  фінансового оздоровлення підприємства за допомогою так званої „класичної моделі санації"', яка широко використовується як основа для розробки механізму  фінансового оздоровлення суб'єктів  господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою та пропонується як приклад вітчизняними економістами (рис. 2.1).

    Класична  модель санації підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних  етапів. Як бачимо на рис. 2.1, процес починається з ідентифікації кризового стану підприємства та усвідомлення потреби здійснення оздоровчих заходів.

    На  етапі оцінки фінансового стану  проводиться всебічна діагностика  підприємства: санаційний аудит.  

    Ревізія фінансово-господарської діяльності, як правило, проводиться зовнішніми незалежними від підприємства спеціалізованими аудиторськими фірмами чи аудиторами. На основі результатів перевірки  фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника аудитор повинен  зробити висновки щодо санаційної спроможності суб'єкта господарювання.

    Рис. 2.1 Класична модель санації підприємства 

    Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його.  

    Наступним етапом згідно з класичною моделлю  санації є прийняття рішення щодо ліквідації чи санації підприємства. У тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, приймається рішення про оздоровлення підприємства та розробку санаційної концепції.  

    Розробка  концепції оздоровлення підприємства починається з визначення мети проведення санації. У роботах О.О.Терещенко[6] визначено, що проведення заходів санації передбачає два види цілей: оперативні і стратегічні.  

    Зазначені науковці виділяють такі найбільш важливі  оперативні цілі:  

    а) забезпечення ліквідності;  

    б) управління прибутковістю і оптимізація використання готівкових 
ресурсів[6].  

    Об'єктами управління, на які направлені ці цілі є, відповідно, ліквідність і прибутковість.  

    Стратегічна мета санації визначена як забезпечення життєдіяльності підприємства і  активної позиції на ринку. Об'єктами управління в цьому випадку є  всі процеси, що впливають на конкурентоспроможність підприємства, що санується.  

    Однак поряд із локальними цілями, наведеними вище, потрібно розглядати цей процес і на макрорівні, встановлюючи мету санації відповідно до встановлених напрямків розвитку держави та політики забезпечення її економічної безпеки.  

    Кожна мета передбачає здійснення відповідних  заходів для ЇЇ досягнення і відповідно до встановлених цілей визначається стратегія і тактика проведення санації.  

    Стратегія санації - це вказівки про переведення підприємства із стану кризи в стан конкуренто- і платоспроможності; це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставленої мети шляхом координації та розподілу ресурсів компанії.  

    За  допомогою стратегії виробляється сам характер поведінки на ринку  та концепція, яка відображає ідеологію  проведення санації. Під час оздоровчих заходів підприємство може застосовувати  як оборонну, так і наступальну  концепцію здійснення санації підприємства. Вибір тієї чи іншої моделі поведінки  здійснюється за результатами оцінки внутрішнього потенціалу протидії розвитку кризи. Якщо керівництво підприємства оцінює свій потенціал як високий і за суттю управління схильне до ризику, тоді слід застосовувати наступальні дії, в іншому випадку доцільною є оборонна модель поведінки.  

    Відповідно  до обраних стратегічних дій розробляється  програма санації, яка являє собою узагальнений план проведення оздоровчих заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Визначаються основні напрямки оздоровлення підприємства, встановлюються внутрішні резерви підприємства, робляться висновки про можливість залучення капіталу, обираються форми здійснення санаційних заходів.  

    І.О. Бланк визначає два основних напрямки здійснення санаційних заходів:  

    — санація підприємства, спрямована на рефінансування його боргу, застосовується, на думку автора, під час тимчасового кризового стану, коли підприємство в змозі самостійно відновити свою ліквідність, платоспроможність та ефективну діяльність. Відновлення підприємства відбувається шляхом домовленості з кредиторами щодо пролонгації чи списання заборгованості. На нашу думку, такий напрямок більше тяжіє до мирової угоди, аніж до санації.  

    — санація підприємства, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію), застосовується при більш тяжких масштабах кризового стану, коли підприємство для відновлення його діяльності та подальшого функціонування потребує здійснення ряду реорганізаційних процедур, результатом яких буде впровадження більш ефективних організаційних форм господарської діяльності. Як правило, зазначає автор, цей вид санації пов'язаний із зміною статусу юридичної особи.  

    Наступним етапом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на основі санаційної програми і містить у собі більш докладний перелік оздоровчих заходів та їх техніко-економічне обґрунтування, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.  

    На  основі проекту санації розробляється  план фінансового оздоровлення, який охоплює фінансові, виробничі й трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності. План санації представляє собою комплексну програму фінансового оздоровлення боржника, застосування спеціальних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, строк реалізації і будується на загальних принципах складання бізнес-плану підприємства.  

    Після складання та затвердження кредиторами  плану санації наступає основна  частина цього процесу - реалізація заходів щодо відновлення платоспроможності. Згідно з класичною моделлю санацію можна вважати успішною, якщо після виконання усіх намічених заходів оздоровлення підприємство вдалося вивести з кризи, відновити його платоспроможність, розрахуватись з кредиторами і відновити конкурентні позиції на ринку.  

2.2 Удосконалення фінансової санації підприємств

Санація — система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно- правових і соціальних заходів, спрямованих  на відновлення платоспроможності  чи досягнення ліквідності, прибутковості  й конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді [1, с. 145].  

 Відновлення  платоспроможності підприємства  розглядається як можливість  підприємства почати генерувати  такий грошовий потік у результаті  своєї виробничої діяльності  та реалізації продукції, який  би дозволив йому розрахуватися  з усіма кредиторами з дотриманням  термінів [2, с. 100].  

 Сьогодні перед системою відновлення платоспроможності боржників у державному масштабі стоїть ряд невирішених проблем.

    Передусім концептуального вирішення, а також  правового врегулювання потребують проблеми, пов'язані з передачею  об'єктів соціальної сфери під  час процедур ліквідації, а також  з банкрутством комунальних підприємств. Не вирішено також питання про страхування відповідальності арбітражних керуючих. Відсутні досконалі механізми боротьби з використанням банкрутства для ухилення від розрахунків з кредиторами. Публічного обговорення потребують пропозиції щодо створення механізму консолідації вимог державних кредиторів в одній особі (органу), надання права органам державної служби виступати кредитором у справах про банкрутство на підставі наявних виконавчих документів.   

      Для вирішення даних проблем  необхідно врегулювати нормативно - правову базу, спрямовану на  недопущення використання механізмів  банкрутства для проведення «прихованої»  приватизації; необхідно на рівні  Кабінету Міністрів України контролювати  процедуру банкрутства підприємств,  які мають стратегічне значення  для економіки та безпеки держави;  необхідно вдосконалити порядок  призначення арбітражних керуючих  на державних підприємствах та  контролю за їх діяльністю; ввести  контроль на запровадження обов'язкового  погодження з державним органом  з питань банкрутства планів  санації та мирових угод.  

      Враховуючи усе вище, сказане  пропоную створити нову ланку  управління національного інституту банкрутства - служби контролінга, очолюваної державним контролером. Для здійснення ефективного управління діяльністю з досягнення поставленої мети повинна існувати саморегулювальна система, яка б забезпечувала зворотний зв'язок у системі управління. Такою системою є нова концепція управління сучасного менеджменту, яка одержала назву контролінгу.  

      У процесі впровадження санації  перед підприємством найчастіше  постає комплекс проблем, які  обмежують чи позбавляють його  можливості виконати поставлені  завдання досягнення ефективності.   

      Особливе місце в процесі санації  належить заходам фінансово - економічного характеру, які відображають  відносини, що виникають у процесі  мобілізації і використання фінансових  джерел оздоровлення підприємств:  зворотні бюджетні позики, субсидії, дотації, лізингова форма фінансування  виробничо - технічних санаційних  заходів, кошти кредиторів у  формі пролонгації термінів сплати  заборгованості тощо [4, с. 15].  

      Відновлення платоспроможності відбувається за рахунок залучення засобів:

• Інвесторів, які беруть на себе виконання зобов'язань компанії перед кредиторами.
• Третіх осіб, які надають забезпечення виконання зобов'язань компанії перед кредиторами: банки, приватні компанії, держава.

   Ще одним  цікавим заходом, який передбачає  відновлення платоспроможності  підприємства, є реструктуризація  підприємства. Практика свідчить, що  в більшості випадків кредитори  обирають реструктуризацію підприємства  у формі організації шляхом  поділу [3, с. 57].