Системний аналіз виготовлення підручника з української літератури

СТРУКТУРА КНИГИ

Зовнішнє оформлення. Основні деталі, що утворюють книгу – це друковані листи. У кінцевому своєму вигляді друкований лист утворює зошит. Число сторінок у такому зошиті залежить від обраної долі паперового листа або, інакше кажучи, від того, скільки разів і в якій послідовності буде зігнутий паперовий лист для отримання зошита. Такі зошити містять у собі 16 або 32, рідше 8, 12, 24 сторінки.

Книжковий блок – так в поліграфії називають майже готовий екземпляр видання, який залишилось лише з’єднати з палітуркою чи обкладинкою. Це комплект з’єднаних між собою зошитів або листів, які складаються з сторінок та інших деталей майбутнього видання.

Книжкові блоки можуть відрізнятися за способом комплектування, за видом форзаца, способом зшивання, обробці корінця, відсутністю або присутністю капталу, присутністю або відсутністю закладки, способів обробки зрізів. Книжковий блок для палітурки може бути скомплектований у залежності від об’єму книги, підбіркою або вкладкою. Останній вид використовується дуже рідко – для малооб’ємних видань

Віддрукована продукція, тобто  продукція після друку, повинна  пройти оформлення. В обкладинку або  в палітурку закладаються листи  книги, тобто книжковий блок. Обкладинки виготовляють з більш надійного  паперу ніж листи для тексту. Палітурка  більш жорстка та надійніша за обкладинку зроблена з суцільного шмату  картону чи пластмаси, а також  складена, склеєна з двох частин (з тканини, паперу, пластмаси, рідко  – шкіри). Обкладинка з книжковим  блоком з’єднується дротяними скобами  або приклеюється з допомогою  клею по поверхні корінця. Палітурка  з’єднується з книжним блоком з допомогою корінця або матеріалу  для окантовки і форзаців. Призначення обкладинки і палітурки – перш за все закріпити книгу, захистити внутрішні листи від пошкодження, забруднення та дати основні відомості про книгу (її автор, тема, назва видання, рік видання).

Книга має такий складовий елемент  як каптал. Він представляє собою міцну шовкову чи бавовняну стрічку шириною 12-16 мм. З товстим кольоровим краєм. Каптал наклеюють на корінець книги біля нижнього та верхнього зрізу. Призначення капталу – закріплення верхніх та нижніх країв зошитів, що складають книжковий блок. У той же час каптал слугує як прикраса книжного блока.

Палітурки, в залежності від матеріалу, що для них використовується, діляться на декілька видів. Згідно з прийнятою  класифікацією їх дев’ять.

Край палітурки, що виступає за зріз книжкового блоку називається кант. Палітурка з кантом на відміну від зрізаного (тобто без канта ) надійніше захищає блок від пошкоджень.

Говорячи про палітурку  необхідно згадати про лист, що закріплює та з’єднує палітурку  з книжковим блоком – це форзац. Існує задній і передній форзаци. У залежності від об’єму видання, цільового призначення, способу комплектування книжного блока розрізняють наступні види форзаців: приклеєний, пришивний та накидний.

Форзац потрібен не лише для скріплення блока із палітуркою, він ще є  засобом оформлення книги. Тому форзац може виготовлятися з чистого  паперу (білого чи кольорового), на ньому  може бути віддрукований той чи інший  малюнок.

Внутрішня будова книги. При виготовленні книги, важливу роль у розміщенні тексту та ілюстрацій відіграє елемент без якого жодна книжка не може існувати – це верстка.

Верстка має багато визначень, по-перше, верстка – виробничий процес монтажу всіх елементів сторінки видання в смугу. По-друге, версткою називають також тип комплектування ілюстрацій на смузі. Таких типів виділяють декілька:

                            а) відкрита верстка, при якій ілюстрація розміщується зверху або низу смуги або в одному з її кутів;

б) закрита верстка: текст прикриває ілюстрацію зверху і знизу;

в) смугова верстка: ілюстрація повністю займає смугу;

г) глуха верстка: ілюстрація з усіх сторін прикрита текстом;

д) верстка з виходом ілюстрацій за поля так, що поля немає зовсім;

е) верстка з ілюстраціями на полях;

              є) комбінована верстка: поєднуються різні типи верстки (відкрита верстка з закритою)

У середині книги, окрім сторінок з  текстом є: авантитул, титул, контртитул, а в деяких випадках шмуцтитул та фронтиспис. Окрема смуга книги також ділиться на ряд елементів.

 Окрім її основи - текстових  рядків та ілюстрації – на  смузі можуть бути колонцифри, колон лінійки, колонтитули, сигнатура та норма.

Крім цих елементів, книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і  вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації  сторінок).

Кожна старанно оформлена книга  має в собі апарат видання. Це своєрідні тексти, що доповнюють видання, для допомоги читачеві у користуванні ним (довідково – допоміжний апарат видання) і краще зрозуміти його зміст (науково – довідковий апарат видання).

До довідково–допоміжного апарату відносяться: зміст, покажчик , реферат, колонтитули, анотація.

До науково – довідкового апарату входять:

• вступна стаття ( розповідає про життя та творчість автора або характеризує твір та допомагає читачеві розібратися у деяких незрозумілих йому фактах),
• передмова автора, редактора чи видавництва ( розповідає про джерела чи інші особливості створення цього твору),
• післямова (коментарі чи примітки),
• бібліографічні посилання (опис творів друку, джерела цитат),
• книжкові бібліографічні списки та покажчики (допомагають читачеві звернутися до літератури, що розширить та поглибить знання в предметі, якому присвячене видання).

 

 

ФУНКЦІЇ КНИГИ

Функція поширення інформації (або її широкого розповсюдження), з якою пов'язана така властивість книги як адресованість доволі широкому, необмеженому заздалегідь колу читачів. Книга — засіб не аксіальної, а ретіальної комунікації.

Друга істотна риса книги  — функція перетворення суспільної свідомості, яка дозволяє книзі по-іншому виконувати пізнавальну, культурну й управлінську функції, властиві будь-якому документу. Книга більшою мірою, ніж документ узагалі, виконує естетичну і етичну підфункції даних функцій.

Третя специфічна функція  книги — товарна. Книга є товаром, тому що вона являє собою матеріально- ідеальний продукт духовно-матеріального виробництва.

Отже є такі функції  книги:

• Ідеологічна. Ця функція не тільки підтримує книгу в громадському ужитку, але формує і трансформує книгу як твори писемності і друку. Таким чином на перший план виступає ідейний зміст твору.
• Комунікативна. Книга як засіб передачі інформації.
• Пізнавальна. Вона більшою мірою відноситься до навчальної, довідкової, наукової, виробничої книзі.
• Естетична. Полягає в тому, що книга як матеріальна і духовна цінність впливає своєю зовнішньою і внутрішньою формою на читача.
• Етична. Книга впливає на почуття читача, певним чином дисциплінує особистість, впливає на її поведінку, тобто виступає в ролі вихователя моральних цінностей.
• Репродукційна - відтворення, відтворення накопиченої інформації.
• Кумулятивна - накопичення, концентрація, збереження, організація в певну систему духовних цінностей.
• Фіксація та збереження інформації

Роль у суспільстві  у книги неоднозначна, тому що їй притаманні різні соціальні функції. Книга є знаряддям науково-технічного і культурного прогресу, джерелом знання і освіти, знаряддям соціальної боротьби. Книга виступає і як ідейно-естетична  цінність, і як цінність матеріальна, як найважливіший предмет духовного  споживання, значення якого посилюється  в міру розвитку суспільства, зростання  його соціально-економічного, політичного, культурного, науково-технічного рівня. Звідси випливає, що книга багатофункціональна.

Особливі властивості  книги такі: її конкретно-історичний характер, доступність з погляду матеріальної форми, портативність (здатність до переміщення), безпосередня включеність у духовне і матеріальне виробництво.

Існують також функції  і властивості, притаманні певним групам, категоріям книги. Вони вивчаються типологією книги, стають основою для типологічних угрупувань і характеристик.

ТИПИ КНИГ

В загальному за змістом  книги можна поділити на художні  та нехудожні. Ні в якому разі не варто обмежуватися цією класифікацією, але це поділ, який можна знайти в  більшості колекцій, бібліотек та книгарень.

Художні книги

Багато книг, опублікованих  сьогодні, містять вигадані історії. Вони частково або повністю не відповідають дійсності та є фантазійними. Історично  виробництво паперу вважалося дуже дорогим, щоб бути використаним для  розваг. Але підвищення глобальної грамотності і удосконалення  технології друку призвели до збільшилося  видання книг з метою розваг. Більшість  художніх книг можна додатково класифікувати  за жанром:

Роман — літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Повість — епічний прозовий твір (рідше — віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

Есе — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популярної) літератури.

Комікс — послідовність малюнків, зазвичай з короткими текстами, які створюють певну зв'язну розповідь.

 

Нехудожні книги

Довідник — упорядкований предметний матеріал, книга, що містить узагальнені, стислі впорядковані відомості з певних галузей науки.

Енциклопедія — тип довідника, що містить сумарну інформацію з усіх галузей знань або з конкретної галузі.

Словник —книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова, їх етимологію, значення та іншу інформацію.

Монографія — це наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивчанням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем.

Підручник — книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання.

Посібник —навчальне видання, яке доповнює або частково замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу.

 

ПІДРУЧНИК

Підручник - це навчальна книга, яка детально відображає зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню. Цю інформацію він передає не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах.

Підручник — книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.

У підручники вміщують основний матеріал з певної дисципліни, який є обов’язковим для засвоєння. Зміст підручника повинен відповідати програмі з конкретної дисципліни, а його назва – дисципліні.

Виклад інформації у підручнику повинен бути послідовним, системним, логічно обґрунтованим, причому  характеристики процесів і явищ повинні  бути цілісні, орієнтуватися на конкретні  категорії тих, яких навчають.

Підручник створюється з  урахуванням специфіки рівня  знань і можливості сприйняття інформації тим, яких навчають. Дане видання дає  повне подання про навчальну  дисципліну.

Обсяг і структура підручника визначаються відповідною навчальною програмою, що підручник охоплює  цілком.

Зміст підручника відбиває певну систему знань, що становлять основне ядро відомостей по даній науці, сфері діяльності, галузі або їхньому розділу (напрямку). Крім того, підручник включає характеристику методів одержання й використання знань у даній області, а також методологічні підстави, що визначають базові закони й закономірності функціонування й розвитку відбитої в підручнику діяльності або області знання, ключові проблеми й найважливіші тенденції розвитку даної науки, сфери діяльності або їх роздягнула (напрямку). Теоретичні й технічні питання розглядаються у взаємозв'язки, характеристики знань і їхніх використань представляються послідовно, у взаємодії.

По змісту розрізняють загальні й спеціальні підручники. Загальні підручники містять фундаментальні знання гуманітарного, технічного характеру, що становлять основу інформаційної культури. Спеціальні підручники містять професійні знання по профілі кожної спеціальності.

Вузівський підручник  по характері інформації зближається  з науковою монографією, тому що логіка навчального предмета відповідає, як правило, логіці науки, методи викладу  й система термінів відповідають традиціям науки. У той же час  відбір інформації відрізняє підручник  від монографії: у нього включається  не оригінальний, а вже апробований  матеріал.