Особливості проведення порівняльного аналізу, використання передового досвіду та спрямованість на пошук резервів виробництва в сфері ту

На четвертому етапі виявляють  можливості збільшення обсягу продажу, тобто виторгу від реалізації продукції. Аналіз резервів приросту реалізації продукції враховує пошук резервів збільшення товарного випуску і  зменшення залишків нереалізованої продукції на кінець аналізованого  періоду. Можливості приросту товарного  випуску оцінюють за випуском товарної продукції за аналізований період і  за зміною залишків незавершеного виробництва  на початок і кінець цього періоду. Найповніше резерви товарного випуску  виявляють на перших трьох етапах аналізу. Щодо оцінки зміни залишків незавершеного виробництва слід зазначити, що частина їх має нормативний  характер (для забезпечення ритмічності  виробництва), а понаднормативні  запаси скорочують можливості приросту реалізації. До основних факторів, які  визначають обсяг незавершеного виробництва , належать характер наростання витрат, тривалість виробничого циклу виготовлення виробів і середньодобовий випуск продукції.

Зміну залишків нереалізованої продукції аналізують за внутрішніми  та зовнішніми причинами збуту на основі даних первинного обліку.

Важливим аспектом аналізу  резервів реалізації продукції є  оцінка формування зміни структури  обсягу реалізації за рахунок зміни  кількості проданої продукції, її трудомісткості, власних матеріальних витрат на кооперовані  поставки напівфабрикатів і комплектуючих  виробів, прибутку та залишків нереалізованої продукції. Використовуючи методи аналізу  структури, можна виявити пайову участь різних структурних елементів.

Будь-яка діяльність суб'єкта господарювання пов'язана з витратами матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, оцінки яким дають на ринкових засадах. У системі управління підприємством головним об'єктом є процес управління витратами господарської діяльності в цілому, та у розрізі їх видів, цілей, об'єктів і періодів здійснення. Зміст витрат операційної діяльності слід розглядати у конкретно-економічному та обліковому значеннях. За конкретно-економічним значенням витрати діяльності підприємства — це вартість спожитих ресурсів діяльності у процесі продукування суспільних благ та їх визнання.

В умовах формування ринкових відносин виникає проблема не стільки  у визначенні суми витрат, їх розподілу  за об'єктами та забезпечення мінімізації, скільки в управлінні ними в умовах конкуренції та визнання доцільності  і досягнення необхідної їх прибутковості. Причому завдання полягає не в  їх мінімізації, а у досягненні такого рівня, за яким вони визнаються споживачами  та приносять відповідний прибуток виробникам. Відповідно до визначення фінансових результатів і руху грошових коштів доцільно виокремлювати витрати  операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів і в оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень стосовно їх подальшої раціоналізації. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки.

Комплексний підхід означає  вивчення об'єктів витрат як системи  з погляду формування інформації для прийняття управлінських  рішень. Комплексний підхід збігається із системним підходом лише стосовно вивчення окремих аспектів, окремих  показників витрат. їх динаміка і прогноз  на перспективу не тотожні, коли йдеться  про об'єкт аналізу загалом. Тоді комплексний підхід є принципом  системного підходу. Він означає  узгодження й одночасне дослідження  у взаємозв'язку різних аспектів господарської  діяльності на основі вивчення системи  показників з метою отримання  кінцевих результатів" встановлення і вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських  рішень.

ВИСНОВКИ

Управління слід розглядати як цілеспрямований процес впливу або  як об'єднання зусиль персоналу для досягнення певних цілей.

Провідну роль в управлінні виробництвом відіграє прийняття рішень, ефективність яких є неодмінною умовою успішного функціонування підприємства.

Тому не дивно, що прийняття  рішень займає центральне місце в теорії управління.

Потреба у прийнятті управлінського рішення виникла тоді, коли є декілька альтернатив.

Звідси прийняття рішення  — це вибір курсу дій із великої  кількості можливо здійснених альтернатив. Вибір оптимального курсу дій  зв'язаний з переробкою значної кількості  інформації відносно проблеми, що вирішується.

Враховуючи, що рішення завжди повинно привести до конкретний дій, особа, що приймає рішення, повинна  бути впевнена в обґрунтованості  своїх дій.

Слід пам'ятати, що рішення  в управлінні виробництвом приймається, зазвичай, в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність  потенційних результатів. Втілення будь яких рішень у реальність супроводжується  різними непередбачуваними обставинами, насамперед, зовнішніми факторами.

Тому прийняття управлінських  рішень та їх втілення завжди пов'язані  з ризиком. Ризик не тільки притаманний  господарській діяльності, але і  стає невід'ємною частиною будь-якої виробничо-комерційної діяльності. Усунути ризик не є метою управлінської  діяльності, тому що здійснити це неможливо.

Метою управління є гарантія того, що взятий на себе ризик повинен  бути обґрунтованим ризиком, що врешті-решт повинно забезпечити максимальну  віддачу від затрачених ресурсів.

Звідси стає зрозумілим прагнення  кожного керівника отримати в  своє розпорядження якомога більше інформації, щоб максимально гарантувати  себе від можливих невдач. Якість рішення  значною мірою залежить від повноти і якості інформації.

Первинним джерелом економічної  інформації служать дані бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку. Однак вищезазначена інформація не може бути безпосередньо використана  органами управління для вироблення рішень.

Вона не дає можливості осмислити стан і розвиток господарських  явищ і процесів, не дозволяє оцінити  резерви виробництва, розробити  заходи щодо перспективних напрямків діяльності підприємства.

Ці та інші задачі управління вирішує економічний аналіз, який на підставі первинних даних та спеціальних  прийомів дозволяє отримати таку інформацію, таку систему показників, яка може безпосередньо використовуватися  в управлінні виробництвом.

Економічний аналіз, як і  планування, організація, облік, контроль, координація (регулювання), мотивація  є функцією управління. Як функція  управління, економічний аналіз орієнтований насамперед на оцінку виконання зобов'язань  і стану підприємства, виявлення  і реалізацію резервів виробництва  і, що найголовніше, на обґрунтування управлінських рішень.

Прийняттю будь-якого рішення  повинні передувати аналітичні розрахунки, тому кожен представник апарату  управління повинен бути добре обізнаний  в теорії і особливо в методології економічного аналізу.

Практика підтверджує, що за допомогою економічного аналізу  можна дати повну характеристику об'єкта управління; результати економічного аналізу служать цілям управління як засіб обґрунтування управлінських  рішень і одночасно як засіб контролю за їх виконанням.

Накопичені за допомогою  економічного аналізу знання про  закономірності розвитку об'єкта дослідження  сприяють підвищенню ефективності виробництва, поповнюють систему знань науки  управління. Врешті-решт, які б задачі не ставилися перед економічним аналізом, він служить насамперед цілям управління як засіб прийняття рішень.

Дійсно, якщо ґрунтовно проаналізувати функції управління, то можна зробити  такий висновок: кожний управлінський  акт складається із аналітичної  і конструктивної частин. Аналітична частина обґрунтовує рішення, а  конструктивна — це власна дія як результат рішення:

Процес прийняття рішення  показує на значну роль економічного аналізу в його обґрунтованості, особливо на етапі оцінки і аналізу  варіантів, який дозволяє відібрати  найкращий варіант для подальшого порівняння результатів з поставленою  задачею (метою). При цьому задачею  аналізу є правильне обґрунтування  мети і системи обмежень для кожного  варіанта управлінських рішень, відбір оптимального варіанта.

Але роль економічного аналізу  цим не обмежується. Економічний  аналіз важливий на будь-якому етапі  процесу управлінських рішень. Варто  підкреслити, що інформація необхідна  на всіх стадіях розробки, реалізації і виконання рішень, оскільки вона притаманна будь-якому етапу управлінського процесу і насамперед вона потрібна на стадії кінцевого регулювання.

Багатогранність економічних  явищ (процесів), особливо в сучасних умовах, висуває нові вимоги до економічного аналізу. В ринкових умовах економічний  аналіз повинен бути орієнтований не на пояснення фактичного стану підприємства за даними періодичної звітності, а  служити джерелом обґрунтування управлінських рішень.

Водночас аналітик не повинен  обмежуватися складанням аналітичних  записок і звітів, а проводити  повсякденну, кропітку і оперативну роботу над проектами управлінських рішень.

Слід пам'ятати, що в умовах ринку додаються нові вимоги щодо рівня обґрунтованості рішень, ігнорування  яких може призвести до сумних наслідків, наприклад, до банкрутства, від якого  не застраховане жодне підприємство.

В умовах, коли необхідно  підвищити гнучкість і адаптивність організації до зовнішнього середовища, відповідно ускладненню і розвитку управління повинен вдосконалюватися і розвиватися економічний аналіз. Йому належить важлива роль у приведенні системи управління у відповідність  зі складністю керівництва, оскільки результати економічного аналізу служать інформаційним  і рекомендаційним матеріалом для  вироблення, обґрунтування і втілення управлінських рішень. Економічний  аналіз водночас дозволяє оцінити результати реалізованих управлінських рішень шляхом порівняння запланованих і фактичних  значень показників, які кількісно  характеризують, що намічено і що досягнуто; визначити відхилення між ними, виявити  і оцінити чинники, що викликали ці відхилення.

Особливістю економічного аналізу  є його іманентний зв'язок зі всіма  функціями управління. Так, в процесі  розробки планових завдань економічний  аналіз шляхом порівняння альтернативних варіантів забезпечує відбір найбільш прийнятого, оптимального планового  завдання.

Регулювання (координація) в  сучасних умовах господарювання являє  собою уточнення всередині планового  періоду завдань, обмежень параметрів, спрямованих на виконання планів, зобов'язань, договорів, контрактів; взаємоузгодження одержаних даних про тенденцію  функціонування виробничого процесу  з ресурсами і резервами на підприємстві. Всі зазначені заходи здійснюються на основі результатів  попередньо проведеного економічного аналізу і особливо оперативного, для якого характерні передусім  регуляторні функції.

З огляду на вищевикладене, для адаптації управління до безперервних змін в умовах ринку спеціалісти  економічного профілю (бухгалтери, фінансисти, економісти, аудитори) повинні досконало  володіти методикою економічного аналізу, умінням робити узагальнення і висновки на основі проведених досліджень.

Віддаючи належне прагненню  керівників мати якомога більше аналітичної  інформації, слід стверджувати, що отримати всю бажану інформацію в реальних умовах практично неможливо. Отримання  такої інформації вимагає значних  витрат часу і засобів, що знижує, а  інколи і позбавляє цінність інформації для прийняття рішень.

Тому, коли йдеться про  прийняття управлінських рішень в умовах відсутності певної інформації, слід зважити на важливу, перевірену багаторічним досвідом тезу: прийняття  рішення — це не тільки наука, але і значною мірою мистецтво.

Отже, як наука, управління базується  на професійних знаннях та інформаційному забезпеченню управлінських рішень, як мистецтво — на досвіді, інтуїції і, врешті-решт, на професійних здібностях (таланті) управлінського персоналу.

І насамкінець, слід завжди дотримуватися визначальної і пріоритетної тези: цінність і корисність економічного аналізу визначається тільки тим, наскільки  результати його з користю застосовуються в процесі прийняття управлінських  рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 263 с.
2. Економічний аналіз: Навч. посіб. – Житомир: ПП "Рута", 2003. – 680 с.
3. Панасенко Л.І., Голубкина Г.П. Теорія економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Вид.-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. – 150 с.
4. Чебан Т.М., Дмитрієнко І.О. та ін. Теорія економічного аналізу. – К.: ЦНЛ, 2003. – 205 с.
5. pidruchniki.ws