Особливості проведення порівняльного аналізу, використання передового досвіду та спрямованість на пошук резервів виробництва в сфері ту

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ  І ПРАВА

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни

«Аналіз діяльності готельних підприємств»

На тему

«Особливості проведення порівняльного аналізу, використання передового досвіду та спрямованість на пошук резервів виробництва в сфері тургалузі»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

                                                                  Групи  41-ТзтГГ

           Гірзекорн

           Анастасія Дмитрівна 

 

Перевірив:

Доцент

                                                                          Беда Ф. П.

 

 

 

 

 

                                    

Київ – 2013

 

ЗМІСТ

Вступ          3

Види порівняльного аналізу       5

Аналіз резервів виробництва  і продажу продукції   7

Висновки          12

Список використаних джерел      17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Діяльність підприємства знаходить своє відображення в системі  показників виробничо-господарської  діяльності. Як було з'ясовано у темі, присвяченій плануванню підприємницької  діяльності, ці показники поділяються  на планові і фактичні. В окремих  випадках аналіз діяльності фірми здійснюється на основі порівняння показників поточного  і минулого періодів. Зокрема, аналіз витрат виробництва доцільно проводити  щомісячно.

Аналіз витрат виробництва  проводиться за окремими елементами - матеріалом, сировиною, заробітною платою, устаткуванням, іншими витратами, включаючи  втрати від простоїв. Одержані дані порівнюються з нормативними, тобто  такими, які повинні мати місце  при нормальній організації виробництва. Це дозволяє виявити зверхнормативні втрати, визначити найбільш вразливі місця в організації підприємницької діяльності. Крім того, стає можливим кількісний вимір впливу різних факторів на кінцевий результат підприємницької діяльності.

При аналізі витрат виробництва  можливо також використовувати  й іншу класифікацію. Все залежить від того, які цілі ставить підприємець  у процесі проведення аналізу  діяльності фірми. Зокрема, витрати  можна класифікувати таким чином:

 За видами витрат - матеріали, праця, накладні витрати.

За розподілом - прямі й непрямі.

За призначенням - на виробництво, управління, збут.

За реакцією на зміни в  обсягах виробництва - постійні й змінні.

За способом відшкодування - готівкові та безготівкові. З метою  проведення аналізу необхідно вести  облік і збір інформації. Наступний  крок - визначити цілі проведення аналізу. І, нарешті, визначити періодичність  і спосіб організації аналізу підприємницької діяльності.

Наприклад, якщо підприємець  проводить порівняльний аналіз витрат своєї фірми і конкурентів, він  мусить взяти до уваги всі витрати  на виробництво продукції. Одержані дані треба порівняти із запланованими і витратами конкурентів.

Слід підкреслити, що аналіз підприємницької діяльності при  визначенні наведених результатів - доходу, прибутку, рентабельності - не обмежується тільки констатацією факту їх зростання або зменшення.

У подальшому одержані аналітичні дані використовують в управлінських  рішеннях. Зокрема, для досягнення найбільшої рентабельності збільшують обсяг збуту  продукції, скорочують витрати матеріалів. Водночас слід пам'ятати: не всяке скорочення витрат на користь справі, на поліпшення результатів підприємницької діяльності. Наприклад, скорочення витрат на маркетингові дослідження може призвести до скорочення обсягу продаж, втрати фірмою конкурентних переваг.

Об'єктом аналізу фінансового  стану підприємства виступає баланс доходів і витрат - узагальнююча форма фінансового плану Він  складається з таких взаємопов'язаних розділів:

• доходи й надходження коштів; ф витрати й відрахування коштів;
• кредитні взаємовідносини;
• відносини з державним бюджетом;
• відносини із засновниками та акціонерами.

Планування включає оцінку всіх джерел надходжень і витрат коштів протягом певного періоду. Цикл обігу грошей зображено на рис.

Якщо на підприємстві виникають  значні кошти, їх доцільно інвестувати - здійснювати вкладення на підтримку, оновлення і розширення основного  капіталу. Підприємець повинен знати, що для запобігання непотрібним  капітальним витратам доцільно постійно оновлювати виробничі фонди і, звичайно, вибирати потрібно ті капіталовкладення, що є більш рентабельними, тобто  дають більшу віддачу від свого  використання. Для цього можливе  використання деяких

 

 

Види порівняльного  аналізу

 Пріоритетним при застосуванні  порівняння є вибір бази порівняння. Вибір бази зумовлений цільовою  орієнтацією аналізу та логічною  коректністю оцінки зміни та  розвитку. Наприклад, якщо метою  аналізу є оцінка виконання  плану, то за базу порівняння  обираються планові значення  показників, а при рейтинговій  оцінці - найкращі результати. В окремих  випадках, наприклад, при вивченні  обґрунтованості та напруженості  планових завдань, показниками,  що аналізуються, є планові, які  порівнюють з базовими - фактично  досягнутими за один або декілька минулих періодів.

 В економічному аналізі  розрізняють такі види порівняльного  аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одновимірний і багатовимірний.

Горизонтальний вид порівняльного  аналізу.

 Використовується для  визначення абсолютних та відносних  відхилень фактичного рівня досліджуваних  показників від базового (прогнозного,  минулою періоду, середнього рівня  тощо). Цей вид аналізу ще називають часовим (просторовим)

Вертикальний вид порівняльного  аналізу.

 використовуються при  вивченні структури економічних  явищ та процесів шляхом розрахунку  питомої ваги частини до цілою  (питома вага активної частини  основних засобів), співвідношення  частин цілого між собою (працівників  з вищою та середньою освітами), а також вплив факторів на рівень результативних показників шляхом порівняння їх величини до та після виміру впливу відповідного фактору.

Трендовий вид порівняльного аналізу.

 Застосовусться при порівнянні показників за ряд періодів та визначення основної тенденції динаміки показника

Одновимірний вид порівняльного  аналізу.

 Зіставлення проводяться  за одним або декількома показниками  одного об'єкта або декількох  об'єктів за одним показником.

Багатовимірний вид порівняльного  аналізу.

 Проводиться зіставлення  результатів діяльності декількох  господарюючих суб'єктів за широким  набором показників. Багатовимірний  аналіз може використовуватися  для визначення рейтингу кожного  підприємства в сукупності підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз резервів виробництва і продажу продукції

Резерви виробництва і  реалізації продукції розглядаються  як науково обґрунтований запас  виробництва та продажу для забезпечення гарантії виконання договорів поставки та фінансового плану і як невикористані  можливості виробництва продукції  та збільшення Його кінцевих фінансових результатів. Резерви випуску і  реалізації продукції виникають  постійно під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалення організації  виробництва, праці й менеджменту. Невикористані можливості виробництва  та реалізації продукції є основним об'єктом аналітичного пошуку, оскільки не лише визначається втрачена вигода, а й оцінюються можливості та доцільність  їх мобілізації. Необхідно виокремити чотири етапи дослідження резервів виробництва та реалізації продукції.

На першому етапі оцінюють зовнішні і внутрішні резерви. Зовнішні резерви виробничої програми формуються у зв'язку зі зміною кон'юнктури товарного  ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку), стану ринків капіталу, фондів, матеріалів, робочої сили та ін. Викремлювати ці резерви можна за методикою, яку розглядали у попередніх розділах. Внутрішні резерви виробництва і реалізації продукції відображають можливості підприємства та пов'язані насамперед із використанням виробничого потенціалу. Вони є основною сферою аналітичних досліджень.

На другому етапі виокремлюють інтенсивні та екстенсивні резерви  виробництва і реалізації продукції. Процес екстенсивного нарощування  виробничого потенціалу потрібний, проте обмежується фінансовими  можливостями підприємства та економічною  доцільністю. Економічно виправданим  є таке нарощування виробничого  потенціалу, яке супроводжується  більш високим приростом фінансових результатів, соціальними та економічними вигодами. Це, зокрема, нарощування  виробничої потужності для забезпечення монопольного становища на ринку, збільшення витрат ресурсів для поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції та ін. Проте визначальним напрямом мобілізації резервів виробництва та реалізації продукції є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності. Інтенсифікація використання виробничого потенціалу є головною передумовою досягнення високих фінансових результатів і стійкого фінансового стану.

Сукупний вплив екстенсивних та інтенсивних факторів може бути оцінений з використанням методу ключової матриці. Перевага такої оцінки полягає в тому, що можуть бути налагоджені  міжресурсні зв'язки та визначені можливості інтенсифікації.

За властивостями моделі можна легко виокремити вплив  показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів (віддачі основних засобів, зарплатовіддачі) на випуск продукції, враховуючи те, що

Крім того, можуть бути оцінені  міжресурсні зв'язки, які характеризують умови інтенсифікації використання виробничих ресурсів.

Оцінка результатів інтенсифікації охоплює таку систему розрахунків:

• визначення динаміки показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів;

• визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів у розрахунку на 1 % приросту обсягу виробництва;

• розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва продукції;

• розрахунок відносної економії виробничих ресурсів;.

• комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

Результат оцінки відносної  економії ресурсів свідчить про втрачену вигоду чи приріст фінансового результату, досягнутого за рахунок інтенсифікації виробництва.

На третьому етапі оцінюють резерви організації виробничого  процесу. Раціональна організація  виробничого процесу пов'язана  із забезпеченням ритмічності та комплектності виробництва і  збуту продукції відповідно до умов договорів поставки.

Під ритмічністю роботи підприємства розуміють випуск цехами деталей, напівфабрикатів  і виробів згідно з добовими чи місячними графіками виробництва. її порушення негативно впливає  на роботу суміжних підрозділів, виконання  договірних зобов'язань, якість продукції  та ін. Неритмічний випуск продукції  протягом місяця найчастіше зумовлюється використанням запасу незавершеного  виробництва, відсутністю достатнього  запасу напівфабрикатів заготівельних  цехів, перебоями у постачанні сировини, простоями робітників і устаткування, змінами виробничих завдань та ін. Ці причини мають бути виявлені під час аналізу.

Ритмічність роботи підприємства визначають за днями або декадами у межах місяця, за місяцями і  кварталами з поділом на декади. Показником ритмічності є також  відношення випуску продукції за першу декаду до її випуску в третій декаді попереднього місяця.

Неритмічний випуск продукції  призводить до втрати виробничої потужності. Аналізуючи показники, поряд із виявленням причин неритмічної роботи доцільно визначити додатковий випуск продукції  за умови ліквідації відставання  виробництва у першу і другу  декади. Не враховують кількість чи вартість продукції, виготовленої у  третій декаді за рахунок понаднормованих робіт. Один із варіантів розрахунку додаткового обсягу продукції полягає у тому, що для перших двох декад цей обсяг визначають за обсягом третьої декади. Наприклад, у третій декаді було випущено продукції на 500 тис. грн, з них на 100 тис. грн — понаднормовані, у першій і другій — на 600 тис. грн. Отже, додатковий обсяг продукції за умови продуктивної та ритмічної роботи міг би становити (500 - 100) • 2 - 600 " = 200 тис. грн.

Недоліком цього методу є  лише те, що брати за основу третю  декаду недоцільно, оскільки комплектуючі вироби та напівфабрикати надходять  саме наприкінці місяця не завжди з  вини підприємства. Доцільніше визначати  додатковий випуск у нормо-годинах, порівнюючи нормо-години, витрачені  у третій декаді, з такими в першій та другій.

Неритмічний випуск продукції  пов'язаний з використанням робочої  сили насамперед із внутрішньозмінними простоями, які виникають внаслідок перебоїв у поставках сировини, матеріалів, палива, енергії тощо. Простої призводять до скорочення випуску продукції.