Оцінка системи внутрішнього контролю замовника в аудиті

Кф.р.2008 = (31,0 + 17,0 + 3313,0) / 6989,0 = 0,48

Зростання показника з 0,27 на 0,48 свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і - кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, але вони і не привишають оптимальне значення даного коефіцієнта 0,5.

4. Коефіцієнт маневрування власного  капіталу (Км) показує яка частина  власного оборотного капіталу знаходиться в обороті. Значення цього показника має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. власного капіталу.

 Км 2007 =  (3084,0 – 1553,0 ) / 6281,0 = 0,24

 Км 2008 = ( 4497,0 – 3313,0) / 6989,0 = 0,17

Значення цього показника  може значно коливатися в залежності від структури капіталу і галузі. В даному випадку наблюдається незначне зменьшення коефіцієнта маневрування, що говорить про зменьшення оборотного капіталу. 

Важливим показником при аналізі фінансового стану  є платоспроможність підприємства, яку визначають шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов’язань.

Всі активи підприємства мають різну ліквідність - здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів належать також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рівень ліквідності  активів, виділяють наступні види платоспроможності:

1) грошову; 

2) розрахункову;

3) фінансову. 

1. Коефіцієнт грошової платоспроможності  Кг.п. (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань.

 Кг.п 2007 =  28,0 / 1553,0 = 0,02

 Кг.п 2008 = 48,0 / 3313,0 = 0,014

2. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності  Кр.п. (проміжний коефіцієнт ліквідності)  відношенням суми залишків грошових  коштів, інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції  до поточної кредиторської заборгованості. Даний показник повинен бути вище попереднього.

Кр.п 2007 =  (3084,0 – 1649,0 + 645,0 +538,0) / 1553,0 = 1,68

Кр.п 2008 =  (4497,0 – 2751,0 + 679,0 +614,0) / 3313,0 = 0,91

3. Коефіцієнт ліквідності платоспроможності  (Ко.а.) визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів. Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання і повинен перевищувати 1

 

Ко.а 2007 =  3142 / (10350 + 7885,0)/2 = 0,34

Ко.а 2008 = 3320,0 / (10350 + 7885,0)/2 = 0,36

В даному випадку показник характеризує не здатність погасити всі свої зобо’'язання так як не перевищує 1.

  Зменшення значення показників порівняно з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

   Фінансово- господарська  діяльність підприємства здійснюється  відповідно до планів, що затверджуються  зборами акціонерів підприємства. Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і здійснює свою діяльність, виходячи з аварійності і витіканні термінів експлуатації споруджень і комунікацій, а так само виходячи з платоспроможності клієнтів.

 

 

3  Склад, призначення та терміни подання фінансової звітності,  вимоги до неї

 

 Фінансова звiтнiсть підприємства - це система узагальнених показни-кiв, що характеризують пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi підприємства за минулий перiод (мiсяць, квартал, рiк). Вона складається шляхом пiдрахунку, групування i спецiальної обробки даних синтетичного і аналітичного облiку i є завершальною їх стадiєю.

Звiтнiсть мiстить вiдомостi про реалiзовану продукцiю, витрати  на  виробництво продукцiї, про стан господарських коштiв та джерел їх утворення, про фiнансовi результати роботи пiдприємства. Основна задача звiтностi - вишукування резервiв подальшого росту та удосконалення дiяльностi пiдприємства, стабiльностi на ринку таблиця 3.1.

 

Таблиця 3.1  Призначення  основних компонентів фінансової звітності

Компонент фінан.  звітності	Зміст	Використання інформації
1	2	3
Баланс	Наявність економічних  ресурсів, які контролюються підприємствами на дату балансу.	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності  підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові  результати	Доходи, витрати і фінансові  результати діяльності підприємст-ва за звітній період.	Оцінка та прогноз: прибутковості  діяльності підприємства; структури  доходів та витрат.
Звіт про власний  капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.	Оцінка та прогноз  змін у власному капіталі.
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду.	Оцінка та прогноз  операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
Примітки	Обрана облікова полі-тика. Інформація, не наведена  безпосеред-ньо  у фінансових звітах, але обов’язкова за П (С) БО.	Оцінка та прогноз: облікової  політики; ризиків або непівності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання; діяльності підрозділів підприємства, тощо.

 

Основними умовами правильностi складання фінансових звiтiв i балансiв є :

• повнота вiдображення всiх господарських операцiй за звiтний

перiод;

• тотожнiсть даних синтетичного i аналiтичного облiкiв;

• тотожнiсть показникiв бухгалтерських звiтiв, балансiв i даних синтетичного й аналiтичного облiкiв (рисунок 2).

Для ефективного читання (аналізу) звітів необхідно уникати  проблем, пов’язаних з розумінням слів, символів та інших носіїв фінансової інформації, що використовується при  прийнятті рішень інвесторами, кредиторами та іншими зацікавленими сторонами. Форма та спосіб подання інформації також впливають на рішення. 

Для досягнення якісних  характеристик інформації, яка міститься  в фінансовій звітності, під час  її формування дотримуються ряду принципів.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників – фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. 

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервнос-ті діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, а ні потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1. Вимоги до звітності

 

Принцип періодичності  припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

 Принцип нарахування  полягає в тому, що результати господарських операцій визначаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. 

Щоб скласти фінансову  звітність, керівництво підприємств формує облікову політику, тобто обирає принцип, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства і забезпечити зіставність фінансових звітів.

При складанні фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати – занижені.

 Перед початком складання звітності підприємства виконують велику підготовчу роботу:

- перевіряють повноту  відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлюють їх відповідними документами;

- уточнюють розподіл  витрат і доходів між суміжними  звітними періодами; 

- перевіряють стан  розрахунків і списують в установленому  порядку нереальну дебіторську  заборгованість, а також кредиторську заборгованість, за якою минули строки позовної давності;

- розподіляють витрати  на обслуговування виробництва  й управління;

- визначають та списують  фінансовий результат; 

- перевіряють правильність  облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного та аналітичного обліків;

- перед складанням  річного звіту здійснюють повну  інвентаризацію.  

 

 

 

4. Методика  аудиту фінансової звітності

4.1 Аудиторська  перевірка звітності

 

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достові-рності бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор при цьому керується Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, а також Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.

Підприємство складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображаються всі активи і пасиви, які має власник.

При формуванні облікової  політики підприємці можуть вибирати для застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничі запаси, товари у обліку оцінюються за витратами на їх виробництво або придбання.

Оцінка запасів за методом ФІФО грунтується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності закупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю - в продаж), повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість зроблених раніше за часом закупівель.

 Аудитор, перевіряючи  достовірність відображення у  звітності залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець. звітного періоду, встановлює, наскільки на підприємстві дотримуються обраної облікової політики.

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряю щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій, внески до статутних фондів інших підприємств) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

Основні засоби підприємства - це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) за даними рахунку "Основні засоби".

Нематеріальні активи перевіряються  аудитором за даними однойменного рахунку бухгалтерського обліку.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною вартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Матеріали", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

Курсові різниці за операціями у іноземних валютах визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату відображення їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку України і відображаються у прибутках і збитках окремо.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів на рахунку "Прибутки і збитки", Головної книги, рішень зборів засновників та ін.