Контрольна робота з "Митне регулювання"

     Завдання, функції і повноваження щодо здійснення контролю займають значне місце в діяльності митних органів. Тому питання визначення компетенції в цій діяльності – досить важливе.

     У Митному кодексі України чітко окреслено тільки завдання митних органів, але відсутні норми, що конкретизують їхні функції та права.

     Тому  правове регулювання питань потребує термінового вирішення на законодавчому  рівні. 

     Визначаючи  компетенцію органів управління, держава надає їм право застосовувати ті чи інші форми управлінської діяльності у процесі виконання управлінських функцій. У результаті виникає такий елемент компетенції органів, як певні повноваження.

     При цьому Б.М. Лазарєв звертає увагу  на те, що необхідна відповідність  між функціями органу, які спрямовані на ті чи інші об’єкти, та конкретними його повноваженнями. В іншому разі, загальне формулювання про те, що така-то функція управління покладається на такий-то орган, може виявитися нереальною.

     Виходячи  із вищезазначеного, компетенцію митних органів можна визначити як сукупність завдань, функцій і владних повноважень, покладених на них державою, що мають юридичну форму закріплення в нормативно-правових актах відповідного рівня.

     Необхідно визначити такі правові терміни, як завдання, функції та повноваження. У новому тлумачному словнику української мови подано такі дефініції термінів:

     – завдання (визначений, запланований для виконання обсяг роботи або мета, замисел);

     – функція (явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін або робота кого, чого-небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось, повинність, місія);

     – повноваження (право, надане будь-кому для здійснення чогось, компетенція, доручення.

     Отже, такі категорії, як „завдання”, „функції” і „повноваження”, не є тотожними. А оскільки завдання – тільки запланований для виконання обсяг роботи, замисел, який не є роботою, обов’язком чи колом діяльності, то відсутність хоча б однієї із зазначених складових компетенції державного органу може значно обмежити їхнє повноваження і компетенцію у процесі практичної реалізації завдань, які поклав на них законодавець. Такий стан справ здатний потягти за собою будь-які непорозуміння у правовідносинах митних органів з іншими державними органами, а також з підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що переміщують через митний кордон України товари, транспортні засоби й інші предмети.

     А.О. Селіванов зазначає, що органи виконавчої влади, управлінська посадова особа або суд як учасник адміністративного процесу здійснюють державно-владні повноваження і вимагають належної поведінки від іншої сторони і, нарешті, здатні застосовувати, якщо передбачено законом, адміністративний примус.

     Метою контрольної діяльності митних органів  є не тільки попередження протиправних дій, усунення причин та умов, які сприяють правопорушенням, а й вжиття заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності в разі виявлення порушень загальнообов’язкових правил у сфері діяльності, що підконтрольна митним органам. Так, гл. 58 МК України передбачено порядок впровадження у справах про порушення митних правил, а гл. 60 – процесуальні дії у справі про порушення митних правил і порядок їх проведення. Статтею 375 до процесуальних дій віднесено:

     – складання протоколу про порушення митних правил;

     – витребування документів, необхідних для провадження у справі про  порушення митних правил;

     – вилучення товарів, транспортних засобів  і документів;

     – митне обстеження;

     – пред’явлення товарів, транспортних засобів  і документів для впізнання;

     – призначення експертизи;

     – взяття проб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

     Стосовно  конкретних адміністративних деліктів, А.О. Селіванов також зазначає, що адміністративне провадження здійснюється шляхом розгляду і вирішення тих чи інших індивідуальних справ і охоплює ряд обов’язкових (із позицій закону) стадій.

     У розділі 8 Положення про відкриття  та експлуатацію митних ліцензійних  складів, затвердженого наказом  Держмитслужби України від 31.12.96 № 592, передбачено такі адміністративні заходи, як призупинення (на 3 місяці) та анулювання ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу (МЛС). При цьому призупинення дії ліцензії може застосовуватися у випадках: а) нефункціонування МЛС протягом 2-х місяців; б) неодноразового прийняття (як і не прийняття) рішень (дій) власником складу (керуючим складом або уповноваженими на доступ до складу особами) щодо діяльності митного ліцензійного складу, які можуть призвести до порушення вимог цього положення та чинного митного законодавства; в) порушення митних правил; г) якщо за повідомленням від державних служб та уповноважених органів власник митного ліцензійного складу допустив порушення чинного законодавства щодо зовнішньоекономічної діяльності.

     Варто зазначити, що будь-яку процесуальну процедуру контролю у внутрішній діяльності органу виконавчої влади  можна умовно поділити на стадії не тільки за процедурними заходами, а  й за суб’єктами виконання (конкретний підрозділ митного органу). З метою  докладного розгляду цього питання спробуємо визначити ці стадії. Зокрема, провадженню у справах про порушення митних правил (у випадку порушення митних правил керуючим митного ліцензійного складу) передують контрольні заходи, яків період провадження і після нього продовжують здійснювати суб’єкти контролю. Ці заходи полягають у втручанні державного виконавчого органу в оперативну діяльність суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до суб’єктного складу та заходів існує ряд процесуальних стадій, що стосуються контролю.

     Так, службова особа оперативного підрозділу, яка за своїми функціональними обов’язками здійснює безпосередній контроль за діяльністю митних ліцензійних складів, проводить:

     –  перевірку документів;

     –  митний огляд (зіставлення документальних даних із наявними);

     –  складання акта митного огляду, протоколу  про порушення митних правил, відібрання пояснень у причетних осіб і свідків;

     –  інформування про стан справ безпосереднього  керівника та відповідної посадової  особи митного органу або у  відповідний митний підрозділ шляхом надання рапорту та відповідних документів (акта митного огляду та ін.);

     –  передачу протоколу про порушення  митних правил у підрозділ по боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил.

     Підрозділ, який здійснює функції по боротьбі з контрабандою, проводить:

     –  провадження у справі про порушення  митних правил;

     –  надання справи про порушення  митних правил на розгляд уповноваженій  посадовій особі митного органу або скерування матеріалів справи, де санкція статті Митного кодексу України передбачає конфіскацію (згідно зі ст. 54 Конституції України) на розгляд до суду.

     Підрозділ або службова особа, яка здійснює функції обліку та загального контролю за митними ліцензійними складами, що розміщені в зоні діяльності митного органу:

     –  підготовка рішення за підписом начальника митного органу за місцем розташування митного ліцензійного складу про  призупинення його діяльності;

     –  вручення примірника такого рішення  керуючому митним ліцензійним складом;

     – скерування копії рішення на адресу центрального апарату Державної митної служби України.

     Уповноважена  посадова особа митного органу (начальник  митниці або особа, яка виконує  його обов’язки):

     – розглядає справу про порушення  митних правил;

     – виносить постанову  про порушення  митних правил;

     – приймає рішення про призупинення ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу.

     У разі повторного вчинення порушення  митних правил або інших порушень митний орган повинен здійснити  решту заходів щодо анулювання вищеозначеної ліцензії. Крім визначених вище заходів, поділених на стадії контролю, додатково застосовується ряд інших.

     Зрозуміло, що процесуальні стадії здійснення контролю митними органами, залежно від  специфіки підконтрольного об’єкта  та комплексу правовідносин, будуть відрізнятися один від одного.

     Необхідно зазначити, що під час провадження  у справах про порушення митних правил є елементи контрольної діяльності.

     Таким чином, контроль або контрольна діяльність завжди реалізується в таких функціях: процесуальній (яка завжди однотипова) та специфічній (виконання конкретного завдання).

     Варто звернути увагу на те, що контрольна діяльність є інструментом досягнення законності і дисципліни в державному управлінні, що у процесі повсякденної діяльності державних органів знаходить своє зовнішнє відображення у припиненні порушень закону та дисципліни.

     Тому  чітке правове регулювання контрольної  діяльності митних органів, а саме: механізму та стадій, підстав і  заходів контрольної діяльності, чітке закріплення у законах  процесуальних прав та обов’язків - є гарантією забезпечення законності та дисципліни в державі.

 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

      

1. Митне регулювання / Голомовзий В.М., Панкова Л.А., Григор'єв О.Ю. та ін. – Львів: Львівська політехніка, 2004. – 240 с.
2. Митний кодекс України. – Київ: Юрінком Інтер, 2002. – С. 14.

     3. Митний кодекс України, прийнятий 11.07.2002. – Харків: ТОВ „Одісей”, 2002. – С. 11.

     4. Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затверджене наказом Держмитслужби України від 31.12.1996 № 592.

     5. Аверьянов В. Предмет адміністративного права: доктринальна оцінка // Право України. – 2004. – № 10. – С. 25–30.

     6. Бакаева О.Ю. Правовое регулирование финансовой деятельности таможенных органов Российской Федерации / Под ред. Н.И. Химичовой. – Саратов: Изд-во ГОУВПО „Саратовская государственная академия права”, 2004. – С. 109.

     7. Бакаева О.Ю., Матвиенко Г.В. Таможенное право России / Отв. ред. Н.И. Химичева. – М.: Юристь, 2003. – С. 234.

     8. Воронков А.В. Проблемы теории административного права: сравнительно-правовое исследование. – СПб.: Изд. СПб. ун-та, 2001. – С. 62.

     9. Паращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. посібник. – Харків: НЮАУ, 1999. – С. 7.

     10. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: ЗАТ „ВІПОЛ”, 2004. – С. 31.

     11. Кивалов С.В. Средства осуществления таможенной политики Украины: Уч. пособие. – Одесса: Астропринт, 1995. – С. 7.

     12. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юридическая литература, 1972. – С. 63–64.