Финансова звітність малого підприємства

       ВСТУП  
 

       В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта являється  предметом уваги широкого кола учасників  ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його функціонування. Підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на основі даних, що відображають реальний стан речей на підприємстві. Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А так як є і зовнішні користувачі то фінансова звітність забезпечує у повній мірі їх потреби, пов’язані з інформацією про даний суб’єкт господарювання. Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що покликана забезпечити користувачів в інформації і як наслідок створити умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

       Суб'єктами малого підприємництва є як фізичні  так і юридичні особи.  А усім підприємствам, незалежно від їх організаційно-правової форми і  форми власності, у тому числі  й малим, необхідно вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” , чинних національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, нормативних документів Міністерства фінансів України з питань організації бухгалтерського обліку. Проте як бухгалтерський облік, так і фінансова звітність малих підприємств мають свої особливості. Застосування традиційної системи обліку та звітності малими підприємствами  в сучасних умовах господарювання не є доцільним, ця система є надто громіздкою і трудомісткою, а за невеликої кількості господарських операцій та обмеженості функціональних служб неефективною і навіть зайвою. Тому процес організації спрощеного обліку на підприємствах малого бізнесу вимагає глибокого та всебічного вивчення.

       Інформація, яка викладена в фінансової звітності  підприємства дозволяє виробити необхідні  заходи і процедури, спрямовані на:

       - виживання підприємства в умовах  конкурентної боротьби;

       - запобігання банкрутства і великих  фінансових невдач;

       - лідерство в боротьбі з конкурентами;

       - росту економічного потенціалу  підприємства;

       - ріст обсягу виробництва і  реалізації;

       - максимізацію прибутку і мінімізацію  витрат;

       - забезпечення рентабельної роботи  підприємства.  

 

1. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ: СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ВИМОГИ ТА ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ.

 
 

       Усім  підприємствам, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, у тому числі й малим, необхідно вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність  згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні».

       Фінансова звітність — це бухгалтерська  звітність, що містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

       До  користувачів фінансової звітності  відносяться як юридичні, так і  фізичні особи, яким для прийняття  рішення потрібна інформація про  діяльність підприємства. Усіх користувачів можна умовно розділити на зовнішніх  і внутрішніх.

       До  зовнішніх користувачів належать:

      - інвестори; 

      - акціонери; 

      - кредитори та постачальники; 

      - покупці та клієнти; 

      - податкові органи;

      - органи державної статистики;

      - інші державні установи.

       До  внутрішніх користувачів належать:

      - керівництво підприємства;

      - управлінський персонал;

      - працівники підприємства;

      - профспілкові органи.

       У п.1. ст.14 Закону про бухгалтерський облік вказані користувачі, яким підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність. До таких користувачів відносяться:

      - органи, до сфери управління яких  належать підприємства;

      - трудові колективи (на їх вимогу);

      - власники (засновники) підприємства.

       Зазначеною  нормою Закону передбачено також, що “органам виконавчої влади та іншим  користувачам фінансова звітність  подається відповідно до законодавства”. У Порядку № 419 конкретно названо  й деяких інших користувачів фінансової звітності. Зокрема, у встановлених законодавством випадках підприємства зобов’язані звітувати перед:

      - органами державної статистики;

      - органами Державного казначейства (щодо бюджетних асигнувань, одержаних  з державного бюджету);

      - фінансовими відділами райдержадміністрацій, міськвиконкомів; фінансовими управліннями  обласних, Київської і Севастопольської  міських держадміністрацій (щодо  використання асигнувань, отриманих  із місцевих бюджетів).

       Форми фінансової звітності перелічено у  п.2 ст.11 Закону про бухгалтерський облік. Усього їх п’ять:

      - баланс;

      - звіт про фінансові результати;

      - звіт про рух грошових коштів;

      - звіт про власний капітал; 

      - примітки до звітів.

       Форми фінансової звітності та порядок  їх складання згідно з статтею 11 Закону про бухгалтерський облік  встановлено:

      - Державним казначейством України  (для бюджетних установ);

      - Національним банком України  (для банків);

      - Міністерством фінансів України  (для всіх інших підприємств  і організацій).

      Але не всі суб’єкти господарювання зобов’язані  складати і подавати користувачам повний комплект (тобто всі п’ять форм) фінансової звітності.

      За  складом розрізняють фінансову  звітність:

      - суб’єктів малого підприємництва  та представництв іноземних суб’єктів  господарської діяльності;

      - інших суб’єктів господарської  діяльності.

       Відповідно  до п.3 ст.2 Закону про бухгалтерський облік “суб’єкти підприємницької  діяльності, яким відповідно до законодавства  надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають  фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про  спрощену систему обліку і звітності”. А п.3 ст.11 зазначеного Закону передбачено, що “для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів  господарської діяльності національними  положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова  звітність у складі балансу і  звіту про фінансові результати”.

       Керуючись цією нормою Закону про бухгалтерський облік, Міністерство фінансів України  розробило не запланований спочатку (тобто не включений до Програми реформування системи бухгалтерського  обліку із застосуванням міжнародних  стандартів) стандарт П(С)БО 25. Цим стандартом передбачено, що фінансова звітність  суб’єктів малого підприємництва включає  тільки дві форми:

      - баланс;

      - звіт про фінансові результати.

       Обидві  ці форми об’єднані загальною  назвою (“Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”) і мають  скорочену (порівняно з аналогічними формами для інших підприємств) кількість показників.

       Згідно  зі ст.12 Закону про бухгалтерський облік  суб’єкти господарювання, які мають  дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов’язані складати і подавати консолідовану фінансову звітність, тобто звітність, що відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух  коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

       Відповідно  до статті 13 Закону про бухгалтерський облік і пункту 12 П(С)БО 1 звітним  періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально або щомісяця наростаючим підсумком  з початку звітного року, і вона для всіх підприємств включає  тільки дві форми – баланс і  звіт про фінансові результати.

       У окремих випадках звітний період може бути меншим або більшим за рік. Зокрема:

      - перший звітний період щойно  створеного підприємства може  бути меншим ніж 12 місяців,  але не повинен перевищити 15 місяців.  Зазначені норми дозволяють дійти  висновку про те, що підприємства, створені (зареєстровані) у період  з 1 жовтня до 31 грудня, фінансову  звітність за цей період не  складають. Першим звітним періодом  для них буде період із дати  реєстрації до кінця наступного  року;

      - звітним періодом підприємства, що ліквідують, є період з початку  року до дати прийняття рішення  про його ліквідацію. Це передбачено  п.3 ст.13 Закону про бухгалтерський  облік і п.13 П(С)БО 1.

       Згідно  з п.21 П(С)БО 1 у кожному фінансовому  звіті (залежно від його форми) має  бути вказано:

      - або дату, станом на яку наведено  його показники (баланс);

      - або період, який охоплює цей  звіт (звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал). Якщо  період, за який складено фінансовий  звіт, відрізняється від основного  (календарний рік) або проміжного (квартал, місяць) звітного періоду,  то причини та наслідки цього  повинні бути розкриті у примітках  до фінансової звітності. 

       Відповідно  до вимоги ст.14 Закону про бухгалтерський облік постановою Кабінету Міністрів  України затверджено Порядок  № 419, яким визначено порядок і  встановлено такі терміни подання  фінансової звітності:

      - квартальна (крім зведеної та  консолідованої) – не пізніше  25 числа місяця, наступного за  звітним; 

      - річна – не пізніше 20 лютого  року, наступного за звітним. 

       Якщо  дата подання звітності збігається з неробочим (вихідним або святковим  днем), термін подання переносять на перший після вихідного робочий  день.

       Для подання і сприйняття інформації найзручнішою є таблична форма. Саме тому всі звітні форми (у тому числі  й примітки до фінансової звітності) подано у вигляді таблиць.

       Основний  елемент форм фінансової звітності  – стаття. Кожна стаття відповідає конкретному виду об’єктів обліку (активів, зобов’язань, капіталу, витрат, доходів тощо).