Банківські операції

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ 
 
 
 

Кафедра фінансів 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

                                    з дисципліни «Банківські операції» 
 

        студентки:

                                               групи                заочної форми навчання

    Перевірив:   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011 р. 

Варіант 10 

Вступ

План

1. Кореспондентські відносини.
2. Банківські послуги.
3. Розрахунки за допомогою платіжних вимог.

Висновки

Практичне завдання

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Банк  — це особливий вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб'єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки і банківська система — це економічні структури, які становлять один із типів  фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури загалом.

У ринковій економіці вартість посередницького  капіталу є однією із функцій ринкових сил, яка відображає, поряд з іншими явищами, попит і пропозицію, фінансові  цілі даного типу посередника, а також  потенційний ризик як кінцевого споживача капіталу, так і посередника, який забезпечує цей капітал.

     Банківська  система України сформувалася у 1991 р. і складається з двох рівнів. Така побудова пов'язана з різними  особливостями, насамперед, — наглядом держави та перевагою роботи у грошовій сфері.

Банки займають особливе місце в ринковому  середовищі тому, що здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх елементів (ланок) ринкової інфраструктури. Відповідно до цього визначаються основні завдання банків:

— забезпечення безперервності й ефективності грошового обороту;

— здійснення контролю на макро- та мікроекономічному  рівнях;

— проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці;

— сприяння підвищенню ефективності економіки  України в цілому та виробничої сфери  зокрема тощо. 
 

Кореспондентські  відносини.

      Кореспондентські  відносини - традиційна форма банківських  зв'язків, що використовується, в основному, при обслуговуванні зовнішньої торгівлі яка включає сукупність всіх можливих форм співпраці між банками. Встановлення кореспондентських відносин між двома банками припускає укладення кореспондентської угоди, що у свою чергу означає, що банки, зробивши обмін контрольними документами (альбомами зразків підписів осіб, уповноважених підписувати банківську документацію і ключем для ідентифікації телеграфного листування), виконують різні операції по дорученню один одного в межах, встановлених один одному лімітів на проведення тих або інших операцій. Кореспондентська угода містить в собі всі умови і процедури на підставі яких будуються взаємостосунки банків.

           В межах кореспондентської  угоди проводяться акцепти тратт, акредитивні операції, виплата переказів, видача і прийом гарантій, інкасування  документів і т.п. За необхідності для  зручності розрахунків банки-кореспонденти  відкривають один одному кореспондентські рахунки в різних валютах. Для торгових партнерів наявність кореспондентських відносин між банками експортера і імпортера має важливе значення, оскільки дозволяє здійснювати без затримок міжнародні розрахунки і уникати включення в них третіх банків і, відповідно, додаткових витрат.

     Збільшення  об'ємів міжнародних банківських  операцій, розширення їх видів при  одночасному збільшенні ризиків  по подібних операціях викликали  зміна традиційних поглядів на кореспондентські відносини. Якщо раніше банки відводили кореспондентським відносинам другорядну, чисто технічну роль, то в даний час вони розглядаються банками як один з інструментів зниження ризиків і найважливіше джерело отримання додаткового прибутку.

     Значення  кореспондентських відносин зросло у зв'язку з тим, що банки, виступаючи одночасно позичальниками і кредиторами, самі є найбільшими споживачами банківських послуг.

     В межах роботи по розвитку кореспондентських  відносин банки розробляють і  реалізують свою політику по відношенню до інших банківських установ, визначають, з якими банками, в яких областях і на яких умовах розвивати операції. Ця робота включає аналіз фінансового стану банків-кореспондентів, їх репутації і платоспроможності, розробку заходів по забезпеченню інтересів банків, захисту від ризику неплатежу по операціях з кореспондентом, вдосконалення умов міжбанківських розрахунків і підвищення їх ефективності.

     Таким чином, поняття "кореспондентські відносини" в даний час вийшло за традиційні рамки тільки домовленості між банками про порядок здійснення взаємних операцій і розповсюдилося практично на всі сфери банківської діяльності, включаючи широкий комплекс міжбанківських взаємостосунків, роботу по вдосконаленню практики міжнародних розрахунків, якість банківського обслуговування клієнтури.

     Під кореспондентськими відносинами в  їх сучасному виразі слід розуміти відносини, що опосередковують проведення між банками взаємних операцій, які  вони провадять за дорученням своїх  клієнтів і від власного імені. Поняття "кореспондентські відносини" включає форми, методи і умови здійснення операцій, порядок їх проведення.

     Якщо  раніше встановлення кореспондентських  відносин припускало отримання чисто  технічної можливості проведення розрахунків  з тим або іншим банком, забезпечувало певні гарантії чіткості і своєчасності здійснення розрахунків, зниження ризиків неплатежів, конкурентоспроможність що надаються банком послуг, то тепер в межах кореспондентських відносин стає можливим отримання додаткового прибутку, зокрема шляхом отримання оперативної інформації про рухи засобів на кореспондентських рахунках, зниженні або скасуванні ставок комісійної винагороди по тих або інших операціях

     Банки при встановленні кореспондентських  відносин підрозділяються, по відношенню один до одного, на два вигляду банк-кореспондент з рахунком і банк-кореспондент без рахунку.

     При виборі іноземних кореспондентів перевага віддається національним центральним  і великим комерційним банкам, а також відділенням великих  іноземних банків в даній країні, за зобов'язаннями яких їх головні офіси підтвердили свою відповідальність. При встановленні кореспондентських відносин усередині країни вибір банку-кореспондента залежить від спектру операцій, які збирається здійснювати комерційний банк.

     Пропозиції  про встановлення кореспондентських відносин, підготовлені відповідними підрозділами банку, повинні містити дані про фінансовий стан і кредитоспроможність банку, особливості його діяльності і місце в кредитній системі країни, про умови виконання ним банківських операцій і інші відомості, необхідні для вирішення питання про доцільність встановлення кореспондентських відносин. При підготовці пропозицій повинні бути, зокрема, вивчені і проаналізовані баланс банку, тариф комісійних ставок, дані про розмір відсоткових ставок по рахунках, даний друк і матеріали, отримані в необхідних випадках по запитах від інших банків-кореспондентів.

     Основою взаємостосунків між банками  є рахунок. Здійснюючи розрахунки, банки  повинні мати рахунок в одному бо декількох банках. На цьому рахунку  знаходять відображення всі операції, здійснені між банками за дорученням їх клієнтів і що фіксуються записами в дебет і кредит рахунку. Власник рахунку повинен постійно знати його стан, тому по кожному дню, протягом якого була вчинена хоча б одна проводка, складається виписка, яке висилається утримувачу рахунку поштою, телексом або через систему СВІФТ. Останньому передається також і авізо про здійснення відповідної операції, яке містить доповідну інформацію про наказодавця і бенефіціар, з тим щоб банк міг правильно віднести отримання платежу.

     Всі кореспондентські рахунки, як згадувалося  вище, діляться на рахунки "Ностро" і рахунки "Лоро". Рахунок "Ностро" - це поточний рахунок, відкритий на ім'я банку у банку-кореспондента. Рахунок "Лоро" - це поточний рахунок, відкритий в даному банку на ім'я його банку-кореспондента. Для контролю за станом свого рахунку "Ностро" банк заводить на своєму балансі "внутрішній кореспондуючий рахунок", на якому він з свого боку відображає всі рухи по своєму рахунку "Ностро"

     Звичайно по кореспондентських рахунках не платять відсотків ( в деяких країнах це законодавчо заборонено ) або рівень відсотків не дуже високий, а крім того за ведення рахунку і здійснення операцій по рахунку банки можуть стягувати комісію. Тому банки прагнуть підтримувати на своїх рахунках "Ностро" мінімальні залишки, вважаючи за краще розміщувати валютні засоби на світовому ринку позикових капіталів, особливо на євроринку. Щоб привернути засоби, банки застосовують різні схеми розміщення залишків на кореспондентських рахунках на ринку євровалют. Наприклад, весь залишок по рахунку або засоби, що перевищують певний "робочий залишок", можуть розміщуватися в депозит на термін "овернайт".

     З другого боку, залишок на рахунку  повинен бути достатній для того, щоб задовольнити всі можливі платіжні вимоги. У разі відсутності або браку коштів на рахунку банк може надавати своєму кореспонденту короткостроковий кредит ("овердрафт"), проте відсотки по такому кредиту достатньо високі, а в деяких країнах надання овердрафту заборонено законодавчо, і банк в цьому випадку не зможе здійснити платіж до надходження необхідних засобів на рахунок.

     Щомісячно підсумки по рахунку "Ностро" і "внутрішньому кореспондуючому рахунку" звіряються. Для цього складається рак  корд, в якому відображаються несквитовані (тобто суми по яких є розбіжності між даними вказаними у виписці і даними по «внутрішньому кореспондуючому рахунку») по виписках і внутрішньому обліку суми, які надалі підлягають врегулюванню

Важливу роль при проведенні операцій по рахунку  грає поняття валютування. Факт здійснення запису в деякий певний день зовсім не означає, що зарахована сума знаходиться у розпорядженні власника рахунку з дня внесення запису. Вирішальним моментом є тут валютування, тобто додаткова відмітка про дату поряд з проведеною сумою у виписці рахунку. Таким чином, власник рахунку має право розпоряджатися їй негайно, проте гроші переходять в його власне розпорядження з нарахуванням відповідних відсотків лише з дня валютування. Якщо власник рахунку розпоряджається сумою, що надійшла, до настання дати валютування, то в цьому випадку - за відсутності іншого забезпечення рахунку - він йде на перевищення кредиту, за що і зобов'язаний платити відповідні відсотки банку-кредитору. 
 
 
 
 
 
 
 

Банківські  послуги.

      Банківські  послуги - це ті дії банківських установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів. Основною формою оплати банківських послуг є комісії. Банки надають клієнтам різноманітні послуги, їх об'єднують у певні групи за відповідними ознаками і критеріями. Найбільш поширеною є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо.

До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Національного банку України. Це, зокрема: касове обслуговування клієнтів; інкасація та перевезення грошових цінностей; ведення рахунків клієнтів у національній та іноземній валюті; залучення депозитів юридичних і фізичних осіб; видача гарантій і поручительств; управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів тощо.