Аналіз майна підприємства

Вступ

У сучасних умовах головною метою підприємства стає сталий розвиток, досягти якого можна  лише за умови високої конкурентоспроможності. Для більшості підприємств кризові  явища в економіці призводять до нестачі оборотних активів, що у свою чергу знижує ефективність діяльності підприємства та погіршення його фінансового стану та ділової  активності.

Крім того на виробничих підприємствах спостерігається  неефективне використання навіть тих  оборотних активів, що є в наявності. Виявити причини такого стану  та визначити шляхи удосконалення  управління оборотними активами можна  лише за допомогою інструментів фінансового  аналізу.

Вагомий внесок у розвиток цього напряму зробили  такі науковці, як М. Д. Білик, О. В. Єфимова, Г. О. Крамаренко, є. В. Мних, О. В. Павловська, А. Д. Шеремет та інші. Однак з огляду на постійні зміни в системі управління слід наголосити, що питання аналізу оборотних активів потребує додаткових наукових досліджень.

Для аналізу  оборотних активів було використано  методи та прийоми оперативного економічного аналізу: методики детермінованої і  стохастичної комплексної порівняльної оцінки, характеристик рядів динаміки, що дають достовірну характеристику стану оборотних активів та їх структури.

У системі  управління економікою держави важливе  місце посідають оборотні активи. Їх значення неможливо переоцінити  для формування потенціалу держави. Визначити місце оборотних активів  в економіці України можна  за допомогою офіційних статистичних даних.

Структура майна  дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елементу в активах та співвідношення позичених і власних коштів підприємства в пасивах. У структурі вартості майна відображується специфіка діяльності кожного підприємства. Слід пам’ятати, що не можна порівняти структуру підприємств різних галузей господарства. Проте аналіз її динаміки упродовж певного періоду на конкретному підприємстві необхідний.

Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських  операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність  поділу активів та оборотні й необоротні. Однак відповідно до П (С) БО 2 “ Баланс ”, цей поділ є обов’язковим.

Від того, яким майном володіє підприємство, значною мірою залежить фінансове становище підприємства і його стійкість, у які активи вкладено капітал і який дохід вони йому дають. Відомість про розмічення капіталу, наявні в розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. За цими даними можна встановити, які зміни виникли в активах підприємства, яку частину становить нерухомість підприємства, а яку – оборотні кошти, в тому числі у сфері виробництва та сфері обігу.

Детального оцінювання за даними бухгалтерської звітності потребує така важлива структурна складова виробничого потенціалу, як основні засоби. Саме на основі цієї структурної складової майна здіснюють розрахунок і аналіз основних показників оцінки майнового стану підприємства.

 

1. Економічна суть, поняття  майна підприємства, його значення в діяльності промислового підприємства.

Розвиток  ринкових відносин вимагає нових  підходів до управління майном підприємства, його аналізу та оцінку, що здійснюється при формуванні інформаційного та методичного  забезпечення в системі економічного аналізу.

Дослідженням  сутності класифікації, принципів формування та оцінки майна підприємства займалися  як вітчизняні, так і зарубіжні економісти. Методичні рекомендації щодо аналізу майна та його оцінки і визначення його сутності знайшли своє відображення у вітчизняних нормативних актах, зокрема в Законі України “ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ”; Національному стандарті № 1, “ Загальні засади оцінки майна і майнових прав; Національному стандарті № 2 ”, “ Оцінка нерухомого майна ”.

Однак необхідно визначити, що ряд питань вимагає уточнення на конкретизації, а це дозволить підвищити ефективність управління майном підприємства.

Метою даного дослідження є визначення сутності, класифікації та принципів  формування майна підприємства.

Для ефективного управління майном в  першу чергу треба вияснити його економічну суть.

Що  таке майно? У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі нема єдиного  визначення сутності “ майна ”. Ряд економістів використовує поняття  “ капітал ”. Інші економісти використовують поняття “ активи ”.

У зв’язку з цим тема дослідження  є актуальною. Капітал представляє  собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових засобів і реальних капітальних товарів, який залучається його власником в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких у економічній системі ґрунтується на ринкових принципах, пов’язаних з факторами часу, ризику і ліквідності.

Активи  представляють собою економічні ресурси підприємства у формі  сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з  метою одержання прибутку.

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс”, п. 4:

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення

економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:

• залежно від об’єкту фінансового управління;
• залежно від речової форми об’єкту інвестування;
• залежно від строку отримання грошового потоку;
• за формою отримання;
• за регулярністю отримання доходу;
• залежно від ступеня ризику;
• залежно від оборотності;
• залежно від ступеня ліквідності.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо – господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.

Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд — для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими активами (ресурсами) слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових активів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

У Положення (стандарті) бухгалтерського  обліку №1  і №2 зазначено, що активи це ресурси контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

У Законі України “ Про  оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ”  № 2000 від 12 липня 2001 р. записано, що майном, яке може оцінюватися вважаються об’єкти у матеріальній формі, у  тому числі земельні ділянки , будівлі  та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), машини, обладнання, транспортні  засоби тощо; паї, цінні папери, нематеріальні  активи, і тому числі об’єкти  права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Отже, майно – це активи підприємства, це його економічні ресурси.

Відповідно до Цивільного кодексу України майно можна  визначити як активи, об’єктами яких вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат, тобто бути фактично тотожним поняттю “ речі ”, але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов’язки), тобто відносини, що мають матеріальний зміст.

Важливе значення при розгляді терміну “ майно ” підприємства має дослідження поняття “  вартості ”.

Вартість – це грошовий еквівалент цінності об’єкта, який покупець готовий обміняти на право власності на цей об’єкт. У Національному стандарті № 1 “ Загальні принципи оцінки майна і майнових прав ”, затвердженому постановою Кабунету міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440 за ступенем ринковості розрізняють ринкову і неринкову (відмінну від ринкової) вартість.

Так, “ринкова вартість” – це вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу.

У “ Методики оцінки майна  ” № 189ї від 10.12.2003 р. дають наступні визначення:

• початкова вартість майна - вартість, з якої розпочинається продаж встановленими законодавством способами, що передбачають конкуренцію покупців;
• переоцінена вартість активів - вартість, за якою активи відображаються в передавальному балансі підприємства, складеному на дату оцінки, у тому числі активи, що підлягали переоцінці на засадах незалежної оцінки;
• сукупна вартість цілісного майнового комплексу – сума вартості активів підприємства, що відображені у його передавальному балансі;
• чиста вартість цілісного майнового комплексу – сукупна вартість цілісного майнового комплексу, зменшена на суму зобов’язань.

Для того, щоб правильно управляти  майном, його класифікують за певними  ознаками, які в свою чергу поділяються  на види:

1. За формою функціонування активів (майна):
• матеріальні;
• нематеріальні;
• фінансові.
2. За характером участі в господарському процесі і швидкості (тривалості) обороту:
• оборотні активи;
• необоротні активи.
3. За характером обслуговування видів діяльності:
• операційні;
• інвестиційні.
4. За характером джерел формування:
• валові активи – вся сукупність майнових цінностей, які сформовані за рахунок власного і позиченого капіталу.
• чисті активи. Вони характеризують вартість майна сформованого за рахунок власного капіталу.
5. За характером володіння:
• власні активи;
• орендовані активи.
6. За ступенем ліквідності.

а)  активи в абсолютно ліквідній формі. До них належать грошові активи у  національній та іноземній валюті.

б)  високоліквідні активи. До них належать короткотермінові фінансові вкладення і короткотермінова дебіторська заборгованість.

в)  середньо ліквідні активи. До них належать усі  форми дебіторської заборгованості, окрім короткотермінової та безнадійної.

г)  слабо  ліквідні активи. До них відносяться  активи, які можуть бути переведені у грошові форму без втрат  своєї поточної ринкової вартості,а  саме: виробничі запаси, незавершене  виробництво, основні засоби, незавершені  капіталовкладення, обладнання, яке  призначене для монтажу, нематеріальні  активи.

д)  неліквідні активи. Це активи, які не можуть бути самостійно реалізовані. Вони можуть бути продані тільки в складі цілісного  майнового комплексу. До них належать:

• безнадійна дебіторська заборгованість;
• витрати майбутніх періодів.

Важливе значення в оцінці майна має аналіз його формування, яке пов’язане з такими етапами на різних стадіях його розвитку.

1. Створення нового підприємства. Цей етап найбільш відповідальний у формуванні майні, особливо при створенні великих підприємств. Майно, яке формується на даному етапі, визначає потребу у стартовому капіталі, умови утворення прибутку, оборотність цього майна, рівень його ліквідності тощо.
2. Другим етапом може бути розширення, реконструкція і модернізація діючого підприємства. Цей етап формування активів можна розглянути, як постійний процес його розвитку в розрізі основних стадій його життєвого циклу.