Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ПАТ "Дніпроенерго"

Таблиця 1.3

           Призначення основних компонентів  фінансової звітності

Компоненти  фінансової звітності	Зміст	Використання  інформації
Баланс	Наявність економічних  ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури  ресурсів підприємства, їх ліквідності  та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування  змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про  фінансові результати	Доходи, витрати  і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат
Звіт про  власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз  змін у власному капіталі
Звіт про  рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз  руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки	Обрана облікова політика Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО Додатковий  аналіз статей звітності, необхідний для  забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз: облікової політики ризиків або  непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства, тощо

 

Для того, щоб  фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» вимагає наявність у ній даних про:

підприємство;

дату звітності  та звітний період;

валюту звітності  та одиницю її виміру;

відповідні  показники (статті) за звітний та попередній періоди;

облікову політику підприємства та її зміни;

аналітичну  інформацію щодо статей фінансових звітів;

консолідацію  фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у  спільних підприємствах;

виявлені помилки  та пов'язані з ними коригування;

переоцінку  статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Доречність  інформації характеризується її впливом  на прийняття рішень користувачами  та своєчасністю.

Фінансова звітність  повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.

Звітним періодом для складання фінансової звітності  є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

 Перший звітний  період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Корисною для  користувачів може бути лише достовірна інформація. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна  бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

Метою П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.

За П(С)БО 1 «Загальні  вимоги до фінансової звітності» зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів:

принцип автономності підприємства. Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників — фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

принцип безперервності діяльності підприємства. Оцінка активів  і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

принцип періодичності  припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності;

принцип нарахування  та відповідності доходів і витрат підприємства. Для визначення фінансового  результату звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

принцип послідовності. Постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової  політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

принцип превалювання змісту над формою. Операції повинні  обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної  форми;

принцип обачності. Методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

принцип історичної (фактичної) собівартості. Визначає пріоритет  оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

принцип повного  висвітлення. Фінансова звітність  повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

принцип єдиного  грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці [15, c. 363].

Отже, можна  зробити висновок про те, що звітність  підприємств відіграє велику роль в  процесі прийняття фінансово-економічних та управлінських рішень, проте необхідно відмітити, що нині ще не досконало опрацьовані питання використання звітності у системі управління підприємством, а також  не повною мірою досліджено шляхи забезпечення аналітичної інформативності фінансової звітності суб’єктів господарювання.

 

2. Методичні прийоми та об’єкти аналізу фінансової звітності підприємства

 

Однією з  найважливіших процедур з економічного аналізу є оцінювання фінансової звітності підприємства, при цьому  фахівець керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. №996-ХIV та такими нормативними документами:

П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

П(С)БО 2 "Баланс";

П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал";

П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Спеціаліст, керуючись нормативними актами, перевіряє правильність оцінки статей балансу та фінансової звітності.

Баланс (форма  №1) – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал [15, c. 367]. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Визначення  статей балансу:

актив відображається в балансі за умови, що його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних  вигод, пов’язаних з його використанням;

власний капітал  відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни;

зобов’язання  відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена  та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому  внаслідок його погашення.

Дані балансу використовують для аналізу складу і структури необоротних та оборотних активів, власного капіталу, довгострокових та поточних зобов’язань, ліквідності, узагальнюючих та часткових показників фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, його ділової активності та інших показників оцінки  фінансового стану.

Мета аналізу  – оперативне реагування і прийняття  управлінських рішень щодо зміцнення  фінансового стану підприємства, забезпечення його фінансової стабільності в майбутньому.

Звіт про  фінансові результати (форма №2) – звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства [3, c. 379]. Метою складання звіту про фінансові результати, на думку В. К. Орлової, є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки діяльності підприємства за звітний період [22, с. 383].

Важливість  Звіту про фінансові результати, за С. Я. Зубілевичем, зумовлена тим, що він:

надає інформацію про активність та результативність діяльності підприємства за певний проміжок часу;

є основою, на підставі якої будуються прогнози майбутньої діяльності підприємства.

Умови визнання доходів:

оцінка доходу може бути достовірно визначена;

дохід відображається в момент надходження активу або погашення  зобов’язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

Умови визнання витрат:

оцінка витрат може бути достовірно визначена;

витрати відображаються в  момент вибуття активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками);

якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох  звітних періодів, то витрати відображаються на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди;

витрати слід негайно відображати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства.

Звіт про рух грошових коштів (форма №3) – звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді [15, c. 393].

Метою складання Звіту  про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах.

Інформація про рух  грошових коштів необхідна для управління грошовими потоками підприємства, яке здійснюється для забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Управління грошовими потоками на підприємстві передбачає проведення аналізу грошових потоків та його прогнозування, розрахунок тривалості обороту грошових коштів та визначення їх оптимального рівня, складання бюджетів грошових коштів.

Аналіз грошових потоків  дозволяє визначити з яких джерел відбулося надходження на підприємстві грошових коштів та основні напрями  їх використання; розраховувати мінімально необхідні залишки грошових коштів для здійснення основної, фінансової та інвестиційної діяльності, розробити заходи щодо прискорення обороту грошових коштів, ефективного їх використання з метою визначення шляхів оптимізації грошових потоків.