Акціонерна форма власності та особливості її розвитку в Україні

 

 

Акціонерна форма власності  та особливості її розвитку в україні

 

        Одним із найважливіших шляхів роздержавлення економіки виступає перетворення державних промислових підприємств на більш ефективні форми господарювання, якими є, зокрема, акціонерні товариства. У нашій країні створено більш як 35 тис. акціонерних товариств, кількість власників акцій сягає близько 33 млн., загальний обсяг емісії цінних паперів дорівнює 100 млрд. грн. [5, с. 9]. Порівняно з розвинутими країнами світу наша держава за показником чисельності акціонерів, їх питомої ваги у загальній кількості населення випереджає інші країни. Але це не означає, що в Україні найбільше реальних власників. Для з'ясування причин такої невідповідності потрібно розкрити суть акціонерної власності.

Акціонерним визнається засноване  на установчому договорі та статуті  товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за майно товариства.

Акціонерна власність — це закономірний етап у розвитку приватної власності, оскільки сучасний рівень технологічного розвитку виробництва, його масштаби привели до необхідності організації виробничого процесу на основі добровільної участі акціонерів. Акціонерна форма дозволяє залучити в одне підприємство капітали безлічі осіб, включаючи тих, хто сам у силу різних причин не може займатися підприємницькою діяльністю. Крім того, акціонерна власність створює більш прибуткові і перспективні можливості для переходу капіталу з одних галузей економіки в інші.

Акціонерні товариства (АТ) є основною формою організації сучасних великих підприємств в усім світі  і являють собою найбільш вироблений правовий механізм по організації економіки  на основі об'єднання майна приватних  осіб, організацій, муніципальних і інших органів.

Розвиток акціонерних  товариств є чинником загострення  протиріччя між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною  формою присвоєння. Акціонерні підприємства є більш великими, чим індивідуальні  підприємства; в них об'єднана велика кількість найманих робітників, і  усуспільнення праці одержує  значний розвиток. Однак усуспільнення  залишається частково капіталістичним: купка великих капіталістів, що панує  в акціонерних товариствах, привласнює плоди суспільної праці маси найманих робітників.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава  в особі   органу,   уповноваженого   управляти   державним   майном, територіальна громада в  особі  органу,  уповноваженого  управляти комунальним  майном,  а  також  фізичні або юридичні особи,  що прийняли рішення про його заснування.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві  
чи більше осіб.

Засновниками  може  укладатися  засновницький  договір,  у якому визначаються порядок провадження  спільної  діяльності  щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним  засновником,  номінальна  вартість  і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору.

Для створення  акціонерного  товариства  засновники   повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє  до  дати реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового   ринку звіту  про  результати  закритого  (приватного) розміщення акцій.

     Засновницький  договір  укладається  в   письмовій формі.  Якщо  
товариство створюється за участю  фізичних  осіб,  їх  підписи  на  
засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню.

     У разі  заснування  товариства  однією  особою  засновницький договір не укладається.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або  злиття, поділу,  виділу  чи  перетворення   підприємницького товариства, державного, коммунального та інших підприємств у акціонерне товариство.

Особливості створення акціонерного товариства шляхом  злиття, поділу,  виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариств,  державного (державних) та  комунального  (комунальних) підприємств  у  акціонерне  товариство  визначаються  Національною комісією  з  цінних паперів  та  фондового  ринку,  а  за  участю державних  чи комунальних підприємств - Національною комісією з  цінних  паперів  та  фондового  ринку  за  погодженням з Фондом державного майна України.

Створення  акціонерного  товариства здійснюється за такими  
етапами:

1. Прийняття  зборами  засновників  рішення   про   створення акціонерного товариства  та  про  закрите  (приватне)  розміщення акцій;
2. Подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску   акцій  до  Національної  комісії  з  цінних  паперів  та фондового ринку;
3. Реєстрація  Національною  комісією  з цінних  паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
4. Присвоєння акціям  міжнародного  ідентифікаційного  номера цінних паперів;
5. Укладення  з  депозитарієм  цінних  паперів  договору  про обслуговування емісії акцій  або  з  реєстратором  іменних  цінних паперів  договору  про  ведення  реєстру  власників іменних цінних паперів;
6. Закрите  (приватне)  розміщення  акцій  серед  засновників товариства;
7. Оплата засновниками повної вартості акцій;
8. Затвердження  установчими  зборами  товариства результатів закритого  (приватного)   розміщення   акцій   серед   засновників товариства,  затвердження  статуту  товариства,  а також прийняття інших рішень, передбачених законом;
9. Реєстрація товариства та його статуту в органах  державної реєстрації;
10. Подання   Національній  комісії  з  цінних  паперів  та фондового   ринку звіту  про  результати  закритого  (приватного) розміщення акцій;
11. Реєстрація  Національною  комісією  з  цінних паперів та  
    фондового  ринку  звіту  про  результати  закритого   (приватного)  
    розміщення акцій;
12. Отримання   свідоцтва  про державну  реєстрацію  випуску акцій;
13. Видача    засновникам    товариства    документів,     що підтверджують право власності на акції.

       Дії,    що   порушують   процедуру   створення   акціонерного товариства, встановлену  Законом,  є підставою для прийняття Національною  комісією з цінних паперів та фондового ринку рішення про   відмову   в   реєстрації   звіту  про  результати  закритого (приватного)  розміщення  акцій.  У разі прийняття такого рішення Національна   комісія   з   цінних  паперів та  фондового ринку звертається   до   суду  з  позовом про ліквідацію  акціонерного товариства.

      У  разі  заснування акціонерного товариства однією особою рішення,  які повинні прийматися зборами засновників,  приймаються цією особою одноосібно і оформляються рішенням про намір заснувати товариство. Якщо єдиним засновником товариства є фізична особа, її підпис   на   рішенні  про  намір  заснувати  товариство  підлягає нотаріальному засвідченню.

Повне  найменування  акціонерного  товариства  українською мовою повинне містити назву його типу  (публічне  чи  приватне)  і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Товариство може   мати   скорочене  найменування  українською  
мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

Акціонерні товариства  за  типом  поділяються  на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

 

Таблиця 1 - Порівняльний аналіз основних вимог до публічних і приватних АТ [3, с. 2]

Основні вимоги	Публічні АТ	Приватні АТ
Кількісний склад	не обмежений	не більше 100 акціонерів
Розміщення акцій	публічне та приватне	виключно приватне
Ціна розміщення або продажу акцій	не нижча за ринкову (номінальну) вартість
Купівля-продаж цінних паперів на фондовій біржі	обов’язкова	не може здійснюватись
Переважне право акціонерів на придбання акцій	відсутнє	може бути передбачено статутом
Придбання значного пакета акцій товариства	особа зобов'язана не пізніше  ніж за 30 днів подати товариству письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його
Голосування на загальних зборах акціонерів	виключно з використанням  бюлетенів	можливе шляхом відкритого голосування, використання бюлетенів
Обрання членів наглядової ради та ревізійної комісії	виключно шляхом кумулятивного голосування	пропорційно або кумулятивним голосуванням
Зобов’язання щодо наявності власної веб-сторінки в мережі Інтернет	має	не  має
Перевірка незалежним аудитором річної звітності	обов’язкова	не обов’язкова
Кворум загальних зборів	за умови реєстрації не менш як 60 % акціонерів

 

          Акціонери не  відповідають  за  зобов'язаннями  товариства  і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах  належних їм акцій.  До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які  санкції,  що  обмежують  їх  права,  у   разі   вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонери, які   не  повністю  оплатили  акції,  у  випадках, визначених статутом  товариства,  відповідають  за  зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Наглядова  рада  або  загальні  збори  акціонерів,  якщо утворення  наглядової  ради  не  передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства), затверджує  ринкову  вартість  майна (включно з цінними паперами). Затверджена вартість  майна  не  може  відрізнятися  більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова   вартість   майна   відрізняється   від  вартості  майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна,  майнових прав   та професійну  оціночну  діяльність,  наглядова  рада  або загальні збори акціонерів,  якщо  утворення  наглядової  ради  не передбачено статутом акціонерного товариства, повинна   мотивувати   своє рішення.

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства,  може  здійснюватися  грошовими  коштами, цінними   паперами   (крім   боргових  емісійних  цінних  паперів, емітентом яких є  засновник,  та  векселів),  майном  і  майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку.

Оплата вартості  акцій,  що  розміщуються  під час заснування акціонерного товариства,  не може здійснюватися за  ціною,  нижчою від їх номінальної вартості.

Акція – вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні товариством,дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Як предмет постійного продажу і купівлі, акції мають  ціну. Сума, зазначена в акції, - це її номінальна вартість, а фактична ціна (за яку продано акцію) – курс акцій, що перебуває у прямій залежності від розміру виплачуваного дивіденду і в оберненій – від рівня позичкового відсотка.

Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та прості. При продажу іменних акцій до книги реєстрації вносять відомості про кожну таку акцію ( зокрема про власника і час придбання акцій ), а також про їхню кількість у кожного акціонера. Ці акції переважно випускають великим номіналом. При реєстрації акцій на пред'явника до книги вносять лише відомості про їх загальну кількість. Акції на пред'явника випускають малими купюрами.

За розміром оптимального дивіденду акції поділяють на привілейовані та прості. На привілейовані акції дивіденди виплачують у формі стабільного, заздалегідь фіксованого відсотка незалежно від поточного прибутку компанії. Тому після задоволення прав власників облігацій дивіденди виплачуються на привілейовані акції, а в разі ліквідації акціонерного товариства їх власникам повертають вкладені в акції кошти за їх номінальною ціною.

На прості акції виплачують дивіденди залежно від величини прибутку акціонерного товариства в поточному році. Тому із зростанням прибутків власники основної кількості таких акцій отримують великі прибутки. Але власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні акціонерним товариством. Прості акції набули поширення серед населення розвинутих країн. Так, у Швеції тримачем акцій є кожен другий, а продаж акцій працівникам на пільгових умовах практикують 50% усіх відкритих акціонерних товариств.

Формально кожний власник  акцій є співвласником акціонерного товариства і має право на прийняття  рішень. Насправді лише володіння певною кількістю акцій робить їх власника співвласником акціонерної компанії. Для цього слід мати таку кількість акцій у власній компанії,дивіденди на які становили б не менше 7-10% щорічної заробітної плати найманого працівника. Так, з понад 3 млн акціонерів американської корпорації АТТ половина володіє менш як 5 акціями кожний.

Щодо прийняття рішень акції поділяють на «одноголосі», «багатоголосі» та «безголосі». Серед  населення розповсюджуються переважно  «одноголосі», а керівництво акціонерними компаніями зосереджується в руках  власників крупних пакетів акцій. За визнанням американського економіста Дж. Гелбрейта, права переважної більшості акціонерів ігноруються як практично неіснуючі.

Власники звичайних акцій  найбільше ризикують у разі погіршення економічної кон'юктури чи банкрутства  компанії. За втрату акціонерами акцій  внаслідок їх знецінення держава  жодної відповідальності не несе.

В Україні власниками приватизаційних  сертифікатів стали майже 40 млн осіб, але кількість акціонерів становить  майже 15 млн. Проте переважна більшість  їх не стали реальними співвласниками, залишаючись суто формальними власниками.

Оскільки «голосуючі»  акції дають право щорічно  обирати президента акціонерної  компанії, раду директорів, то наприкінці XIX – на початку XX ст. для того,щоб вирішення цього питання залежало від однієї особи,треба було зосередити в одних руках 51% загальної кількості акцій, тобто контрольний пакет акцій. Із збільшенням кількості акціонерів по всій країні та зростанням могутності акціонерним компаній для придбання контрольного пакета акцій потрібна була все менша їх частинка. Нині у розвинутих країнах світу для цього достатньо зосередити в одних руках до 5% загальної кількості акцій. Контрольним пакетом акцій переважно володіє вузьке коло найбагатших осіб або фінансових інститутів – комерційних банків , страхових компаній тощо. За його допомогою встановлюється багатоступінчаста система залежності та контролю однієї могутньої компанії над іншими меншими компаніями ,або «система участі». Наприклад, «Дженерал моторз» таким чином контролює понад 40 дочірніх компаній (компанії, що стали залежними від наймогутніших компаній, які придбали їх контрольні пакети акцій). «Система участі» є важливим методом пануванням фінансової олігархії.