Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіону

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ 3

1. Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіону 4
2. Сучасна компонентна структура природно-ресурсного потенціалу, регіональні відмінності в розміщенні і рівнях забезпеченості ресурсами. 6
3. Вплив природно-ресурсного потенціалу на формування галузей спеціалізації господарства регіону 13
4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні і кількісні характеристики довкілля 
5. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів 

Додатки 

Список використаних джерел інформації 

Висновки 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В цій курсовій роботі я намагатимусь висвітлити питання про значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу району, також аналізувала рівень його забезпеченості природними умовами і вплив їх розміщення на формування галузей спеціалізації у районі. Також я вивчала проблеми антропогенного впливу людської діяльності на навколишнє середовище у Кіровоградській області та відтворення і збереження ресурсів для подальшого сприятливого економічного розвитку області.

Як свідчить досвід, за останні роки відбулися істотні  зміни в структурі господарства регіонів України, які підняли на рівні областей і територіально-господарських районів складний комплекс проблем розвитку і розміщення продуктивних сил. На тлі масштабних структурних зрушень, які у трансформаційному періоді охопили всі території країни відбуваються проблемні процеси відродження й розвитку національного виробництва. Тому, нагальним завданням є відображення стану економіки як усієї країни так і окремо її областей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Значення  і місце природних ресурсів  у формуванні економічного потенціалу регіону.

Природні умови і  ресурси істотно впливають на особливості й засади територіальної організації виробництва. Природні умови, що до них зараховують клімат, рельєф, геологічну будову, географічне  положення, можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва та вважатись несприятливими, а в іншому – створювати додаткові умови для прогресу: родючість ґрунтів, їх нормальне зволоження.

 Наявність тих чи  інших природних ресурсів (лісові, земельні, рекреаційні), а також корисних копалин, може правити за стимул, поштовх для розвитку економіки країни чи окремого регіону.

 Природні умови  і ресурси справляють також істотний вплив на галузеву структуру народного господарства регіону та види виробництва, що від природних умов залежать, а є й такі, що від них не залежать.

Природно-ресурсний потенціал  — важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси  і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними  ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови.

 Розрізняють компонентну,  функціональну, територіальну і  організаційну структури природно-ресурсного потенціалу [1, с. 154—155]. Компонентна структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо). Територіальна — різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів. Організаційна — можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.

Природно-ресурсний потенціал  є багатокомпонентним і поділяється  на такі групи ресурсів:

• Мінеральні (паливно-енергетичні і металічні корисні копалини, нерудна сировина, сировина для металургійної промисловості, гірничо-хімічна сировина, будівельні матеріали);

Запаси корисних копалин  – це кількість мінеральної сировини, що виявлена за допомогою геологічного розслідування. Їх поділяють на балансові  і забалансові. Балансові – відповідають промисловим кондиціям і їх економічно доцільно використовувати. Забалансові – внаслідок низького вмісту цінних компонентів або складної технології добування і переробки поки що недоцільно використовувати (але згодом таке використання можливе).

• Водні (поверхневий стік, підземні води);
• Земельні (з врахуванням сільськогосподарського призначення і характеру рослинності);
• Лісові (щорічний приріст деревини);
• Фауністичні (мисливські, рибні, медоносні ресурси);
• Природно-рекреаційні (території, придатні для закладів санаторно-курортного, туристичного типів).

За ознакою вичерпності  природних ресурсів, яку нерідко  називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи:

1) Невичерпні, до яких  належать сонячна радіація, енергія  води, вітру тощо;

2) Вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо;

3) Вичерпні не відновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні  матеріали.

В основі економічної  класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого  й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.

2. Сучасна  компонентна структура природно-ресурсного  потенціалу, регіональні відмінності  в розміщенні і рівнях забезпеченості  ресурсами

Кіровоградська область розташована у центрі України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу. У теперішніх кордонах область сформувалась у 1939 році. Межує з Вінницькою, Дніпропетровською, Миколаївською, Одеською, Полтавською, Черкаською областями. Її територія складає 2458,8 тис. га, що становить 4,1% загальної території України [Табл. 1]. Населення області – 1010,0 тис. осіб (2,2 % населення України), у тому числі: сільського – 384,6 тис. осіб, міського – 625,4 тис. осіб. Середня щільність населення – 45,3 чол./км2 при 80чол./км2 в Україні. Область налічує 21 адміністративний район, 12 міст, з яких 4 – обласного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1024 сільських населених пункти.

 Помірно теплий  клімат, наявність родовищ радонових і мінеральних вод (запаси близько 150 тис. м³/рік), лісних масивів, луків, річок створюють сприятливі передумови для організації коротко і довгострокового відпочинку, а також мережі курортно-лікувальних закладів. Розташування області у центрі українського кристалічного масиву зумовлює утворення крупних родовищ рідкісних металів. Характерною особливістю Кіровоградської металогенічної зони є наявність цілого ряду рудопроявлень: вольфраму, міді, молібдену, апатиту, урану, золота та срібла, вісмуту, олова, свинцю, берилію, сурми, танталу і ніобію. Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, з яких 107 – розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини [ 2 ]. Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища – основа для створення у майбутньому золотодобувної та золото-переробної галузі в області. За даними геологів існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.

Кіровоградська область  по структурі економіки є аграрно-індустріальною. У структурі валового випуску  продукції займають:

• сільське господарство – 32,1%
• промисловість – 28,1%
• транспорт і зв'язок – 11,6%
• житлово-комунальне господарство – 5,1%
• інші галузі матеріального і нематеріального виробництва – 23,1%

Кіровоградська область  здавна відома як регіон з добре  розвинутим сільськогосподарським  виробництвом. У галузевій структурі  валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого складає 73%, тваринництва – 27%.

Основні зернові культури, що вирощуються в області, – озима  пшениця, ячмінь, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце  серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк. У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур. Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.

Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні складає: по соняшнику – 10%, зерновим і зернобобовим – 6,7%, цукровому буряку (фабричному) – 5,2%, м'ясу – 3,0%, молоку – близько 2,8%.

У промисловому комплексі  області, який охоплює 12 провідних галузей, діє 292 промислових підприємств. У 2002 році у галузевій структурі промисловості харчова займала 33,9%, машинобудування та металообробка – 22,7%, електроенергетика – 17,7%, будівельних матеріалів – 5,3%, паливна – 3,1%, кольорова металургія – 2,1%, легка – 1,6%.

Область має не поганий  природно-рекреаційний потенціал, що сладають:

Заповідник Хутір Надія;

Заповідник Карпенків  край;

Чорний ліс;

Дендропарк «Веселі  Боковеньки».

Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.

Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області  нараховується 438 великих і малих  річок протяжністю 5,6 тис. км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно [4]) область займає третє місце серед областей України. Проте вона має найменші запаси природних підземних вод, що відносять до окремої групи. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу.

За промисловим використанням  всі корисні копалини області  поділяються на металічні (руди різноманітних  металів), неметалічні (будматеріали, хімічна сировина, міндобрива, вогнетривкі і абразивні матеріали) і горючі (вугілля, торф, горючі сланці тощо).

На території області  експлуатуються родовища більш ніж  двох десятків різноманітних видів  корисних копалин а також відкриті рудопроявлення ще багатьох інших видів мінеральної сировини.

В Кіровоградській області  поширені родовища бурого вугілля, які  відносяться до Дніпровського буровугільного басейну. Вугілля залягає серед  палеогенових пісків та глин, вік його складає 40—50 млн.років, товщина шарів вугілля досягає 20 м. В області зосереджено 90% запасів вугілля (3,3 млрд т) Дніпровського басейну.

Найвизначніші родовища відомі в Олександрії, Балаховці, Петровому, Михайлівці, Бандурівці.

Середнє річне видобування бурого вугілля брикетів на Дмитрівській і Байдаківській фабриках — близько 3,5 млн т. Брикети бурого вугілля є повноцінним паливом, зручним для спалювання та перевезення. Вони використовуються для термічної обробки, при виробництві бензину, мастила, газів. Практично все видобуте вугілля переробляється і використовується в області.

В Кіровоградській області в 60-х  роках знайдені горючі сланці поблизу  села Бовтишка Олександрівського району. Бовтишське родовище знаходиться у  великій округлій западині типу кратера, яка має діаметр 22 км. Нижня частина западини, що складена склоподібною масою, перекривається піщано-глиняною товщею палеогенового віку. Прошарки горючих сланців, що залягають серед цієї товщі, утворюють 5 горизонтів, з яких основний (четвертий) залягає на глибині 220—250 м в центрі родовища і на глибині 30—50 м. по периферії. Сумарна корисна товщина прошарків в межах 10—15 м. Горючі сланці характеризуються середньою наявністю золи — 62—63%, середнім теплоутворенням 2850 ккал/кг та наявністю близько 18% смоли. Запаси сланців складають близько 3 млрд т.

В Кіровоградській області також знаходяться невеликі родовища торфу, що розташовані в заболочених плавнях річок Мала Вись та Велика Вись, в долинах річок близько Новомиргорода, біля Онуфріївки. Маловисківське та Великовисківське родовища містять низинний тип торфу, зольність його становить 33 %, теплопровідність 5158 ккал/кг. Ці родовища експлуатуються місцевими організаціями з 1947 року.

Залізорудні родовища розташовані  в східній частині Кіровоградської  області. В геологічному відношенні вони належать до Криворізького басейну. Тут знаходяться Петрівське, Ганнівське, Артемівське, Горіхівське, Попельнастівське та інші залізорудні родовища.