Зміст, порядок реєстрації та розпорядження правами на сорти рослин і породи тварин

Закон встановлює випадки, коли майнові права можуть здійснювати інші особи без дозволу власника. Таким випадком є примусова ліцензія на використання сорту рослин, породи тварин. Примусова ліцензія може мати місце у двох випадках. Першим випадком є видача примусової ліцензії Кабінетом Міністрів з мотивів надзвичайної суспільної необхідності. Особа, якій видається ліцензія, визначається Кабінетом Міністрів. Таке рішення може бути оскаржене до суду.

Другим випадком є невикористання або використання у незначних  обсягах власником сорту чи породи протягом трьох років від дати, наступної за державною реєстрацією  або після припинення використання. У цьому разі ліцензія, при відмові  її надання власником патенту, видається  за рішенням суду. Особа, яка подала позовну заяву до суду, отримає  ліцензію, якщо власник патенту не доведе, що невикористання зумовлене  поважними причинами.

До інших майнових прав інтелектуальної власності (невиключних) слід віднести передусім право розпорядження  сортом рослини, породою тварини, право  на винагороду за використання зазначених об'єктів та інші майнові права, що випливають з патенту на сорт рослини, породу тварини. Відповідно до              ст. 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» майнове право інтелектуальної власності на сорт рослини може бути предметом застави і використовуватися у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи та предметом іншого комерційного обігу. Власник сорту має право передавати своє право інтелектуальної власності на сорт рослини на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Власник сорту має право заповісти своє майнове право як спадщину, а також укладати ліцензійні договори на право використання сорту. Відповідно до положень ст. 44 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин» до дій, які не визнаються порушеннями майнового права власника сорту, відносяться: а) вичерпання виключного майнового права інтелектуальної власності на сорт рослини; б) право попереднього користування і право відновленні прав на сорт; в) обмеження дії виключного майнового права інтелектуальної власності на сорт. Право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт полягає в тому, що будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка від іншої особи на реєстрацію права власника сорту вважається поданою, в інтересах свого господарства або ділової практики добросовісно використовувала в Україні цей згодом заявлений сорт чи інший сорт, що підпадає під положення ч. 3 ст. 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання сорту, як це передбачалося вка­заною підготовкою, і після реєстрації прав на цей сорт і видачі патенту. Будь-яка особа, яка в період між втратою прав на сорт заявником або власником сорту та їх відновленням добросовісно почала використовувати сорт заявника або власника чи інший сорт, що підпадає під положення ч. 3 ст. 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання чи використовувати сорт, як це передбачалося підготовкою, і після відновлення права законного власника. Ст. 47 Закону встановлює обмеження виключних прав інтелектуальної власності на сорт у таких випадках: а) дії здійснено як приватні та без комерційної мети; б) дії здійснено в експериментальних цілях; в) дії здійснено з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, передбачених цим Законом [5, с. 482].

Одним із прав інтелектуальної  власності є майнове право  на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією. Право на поширення сорту чи породи має будь-яка особа, якщо на сорт чи породу не розповсюджується виключне право власника, та за умови підтримування  цього права. Це право виникає  з дати державної реєстрації сорту  чи породи та діє безстроково. Особа має право поширення, якщо сорт чи порода відповідають визначеним вимогам, які визначаються наказом Міністерства аграрної політики України «Про затвердження Критеріїв заборони поширення сортів в Україні». Критерії заборони поширення порід законодавством не визначені. Згідно з цим положенням, критерії розповсюджуються на сорти, які [4]:

• не придатні до правової охорони;
• не задовольняють потреби суспільства;
• становлять загрозу життю і здоров'ю людей;
• завдають шкоди рослинному і тваринному світу та довкіллю.

     Сортами, не  придатними до правової охорони,  вважаються сорти,  
які не відповідають:

1) Новизні: допускалося виробництво,  розмноження  посадкового  матеріалу (насіння) сорту з метою комерційного використання; сорт або його посадковий матеріал (насіння) продавали або пропонували до продажу; здійснювався експорт   або   імпорт   посадкового матеріалу (насіння) сорту; посадковий матеріал  (насіння)  сорту  зберігався  для   дій, зазначених у цьому пункті.

Ці вимоги поширюються на посадковий матеріал (насіння) сорту,  
якщо до дати, на яку заявка на нього вважається поданою, особа, що  
подала заявку, чи інша особа здійснювала ці дії на території  
України - за один рік, на територіях інших держав - за 4 роки (6 -  
для деревних, чагарникових та винограду) до зазначеної дати.

2) Вирізняльності - за проявом ознак сорт не відрізняється від будь-якого іншого сорту,   поширеного  на  певній  території  в  будь-якій  державі,  
представлений зразком у загальнодоступній колекції, відомості про  
прояви  ознак  якого  стали загальнодоступними у світі шляхом їх  
опису в будь-якій публікації, якому надана правова охорона і/або  
який внесений до офіційного реєстру сортів у будь-якій державі і  
вважається загальновідомим.

3) Однорідності - з урахуванням   особливостей   розмноження   сорту,   рослини повністю  або частково  втратили  подібність  за своїми основними  
ознаками, наведеними в описі.

4) Стабільності - основні ознаки, визначені в описі сорту,  змінюються  після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, наприкінці кожного такого циклу.

Сортами, що не задовольняють  потреби суспільства, вважаються  
сорти, які мають такі характеристики:

• урожайність сорту, яка відзначена протягом проведення випробувань,  менша, ніж усереднена врожайність сортів, що пройшли державну   реєстрацію  за п'ять попередніх років, на величину нижнього значення довірчого  інтервалу,  яка   обчислюється за відповідною методикою,  окрім сорту, який за стійкістю до хвороб і шкідників, екстремальних факторів середовища, іншими господарчо-корисними ознаками та показниками, що визначаються в  
  процесі державного випробування Держсортслужбою, значно перевершує  
  зазначені сорти;
• якісні показники  сорту  поступаються  якісними   показниками сортів, що пройшли державну реєстрацію в останні п'ять років;
• сорти, стійкість  яких  до  хвороб,  шкідників  та  стресових факторів вирощування менше 5 балів за 9-бальною шкалою.

Сорти, що становлять загрозу  життю і здоров'ю людей. Продукція переробки яких:

• містить шкідливі речовини;
• є небезпечною для харчування;
• використовується для  виготовлення  наркотичних  та  отруйних речовин, коли це заборонено законодавством.

Сорти, що завдають шкоди  рослинному і тваринному  світу та довкіллю:

• сорти, неконтрольоване  розмноження  яких  сприяє поширенню ареалу диких видів та засміченню посівів культурних рослин;
• сорти, що здатні накопичувати джерела інфекції і в результаті  
  створювати умови виникнення епіфітотій;
• сорти, вегетативні  та  генеративні   органи   яких   містять особливі специфічні речовини, що стимулюють розмноження шкідників, а це створює умови виникнення епізоотій;
• сорти, створені методом генетичної інженерії, які за умов культивування їх можуть провокувати небажані наслідки. Реєстрація таких   сортів здійснюється відповідно до законодавчих та нормативно-правових     актів України, що регулюють генетично-інженерну діяльність.

3. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин

Відповідно до статті 488 Цивільного кодексу України:

1. Майнові права інтелектуальної  власності на сорт рослин, породу  тварин, засвідчені патентом, є чинними  з дати, наступної за датою  їх державної реєстрації, за умови  підтримання чинності цих прав  відповідно до закону.

2. Законом можуть бути  встановлені умови тимчасової  чинності майнових прав інтелектуальної  власності на сорт рослин, породу  тварин, засвідчених патентом, до  набрання ними чинності відповідно  до частини другої цієї статті.

3. Строк чинності виключних  майнових прав інтелектуальної  власності на сорт рослин, породу  тварин спливає через тридцять  років, а щодо дерев та винограду  — через тридцять п'ять років,  що підліковуються з і січня  року, наступного за роком державної  реєстрації цих прав.

4. Чинність виключних  майнових прав інтелектуальної  власності на сорт рослин, породу  тварин може бути припинено  достроково або поновлено у  випадках та у порядку, встановлених  законом.

5. Право на поширення  сорту рослин, породи тварин є  чинним з дати, наступної за  датою його державної реєстрації, та діє безстроково за умови  підтримання чинності цього права  відповідно до закону.

6. Чинність виключних  майнових прав інтелектуальної  власності на сорт рослин, породу  тварин може бути припинено  достроково або поновлено у  випадках та у порядку, встановлених  законом.

Відповідно до цього Кодексу  майнові права чинні за умови  підтримання їх чинності. Такою умовою є сплата збору за підтримання  чинності прав на сорт, породу. Цей збір сплачується за кожний рік, починаючи  з календарного року, наступного за роком державної реєстрації майнових прав. Загальний строк чинності майнових прав на сорт рослин, породу тварин становить  тридцять років, а дерев та винограду  — тридцять п'ять років. Відліковується цей строк від 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації. Цей  строк може бути достроково припинений, але не може бути продовжений. Також майнові права на сорт рослин, породу тварин можуть бути визнані недійсними повністю або частково у випадках, передбачених законом. Це може статися на підставі рішення суду у разі:

а) невідповідності сорту  рослини, породи тварини умовам обороноздатності;

б) право власника сорту  чи породи надано особі, яка не має  на це права, якщо воно не передається  особі, яка має на це право.

Чинність майнових прав на сорт, породу достроково припиняється:

а) у разі несплати щорічного  збору за підтримування чинності майнових прав;

б) за рішенням центрального органу виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства  у випадках, встановлених законом;

в) у разі відмови власника сорту чи породи від своїх прав [6, с. 465].

Право на поширення сорту  рослин, породи тварин також може бути припинено достроково або відновлено у випадках, передбачених законом.

4. Державна реєстрація прав на сорти рослин і породи тварин

Порядок оформлення прав на сорт рослин, породу тварин у своїх  основних рисах збігається з порядком оформлення прав на винаходи, корисні  моделі, промислові зразки та інші об'єкти інтелектуальної власності, які  потребують спеціальної державної  реєстрації.

Дії, пов'язані з набуттям прав на сорти рослин регламентуються Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" та нормативними актами, виданими на його реалізацію.

Процедура державної реєстрації прав на сорти рослин складається  з послідовних дій заявника та Держсортслужби: подання заявником до Держсортслужби заявки на сорт рослин → експертизи Держсортслужбою заявки і рослин сорту → прийняття рішення за заявкою по результатах експертизи.  

Заявка до Держсортслужби подається особою, що має на це право (Заявник), у будь-який час з додержанням вимог до документів заявки на сорт рослин. Заявка повинна стосуватися тільки одного сорту. Заявка складається українською мовою і повинна містити[2]:

• заяву  про  визнання прав на сорт з позначенням видів прав на  
  сорт,  які  має  намір  отримати  заявник;
• ім'я (назву)  та  адресу  місця проживання (місцезнаходження) заявника;  
       ім'я та адресу місця проживання автора (авторів);
• зазначення ботанічного  таксона  (українською  та  латинською мовами);  
       запропоновану назву сорту;
• технічну  анкету сорту;
• зазначення  показників  для  визначення придатності сорту для поширення  в  Україні (якщо в заяві позначено намір набути майнове право   інтелектуальної  власності  на  поширення  сорту  рослин);
• відомості про походження сорту, які містять методи та вихідні  
  форми,  що  використовуються  для його створення;
• відомості про інші заявки щодо цього сорту;
• відомості про здійснене комерційне використання;
• доказ сплати збору за подання заявки;
• інші відомості,  необхідні  для  набуття прав на сорт.