Заробітна плата працівників в Одеській області за 2007-2011 рр

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 

 «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра управління персоналом та економіки праці

 

 

 

 

 

Аналітична  записка на тему:

«Заробітна плата працівників

в Одеській області за 2007-2011 рр.»

 

 

 

 

 

КРИТЕРІЙ	ОЦІНКА
Логічна послідовність викладу  матеріалу
Стислість і точність формулювань
Обґрунтованість висновків  та  пропозицій (зв’язок пропозицій з результатами проведеного аналізу, самостійність суджень, конкретність пропозицій, аргументованість висновків)
Відповідність вимогам до оформлення

Виконала : студентка

Лахманюк  Юлія Сергіївна

4-ої групи,3-ого курсу

Спеціальність 6503

 

Перевірив: викладач

Ільєнко Алла В’ячеславівна

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2011

ЗМІСТ

     Вступ

1. Теоретичні основи заробітної плати.

1.1.Заробітна плата: види та структура.

1.2.Чинники, що впливають на формування заробітної плати та її диференціацію.

1.3 Методи регулювання заробітної  плати.

• Аналіз рівня заробітної плати в Одеській області.

2.1. Аналіз  рівня заробітної плати працівників в області.

2.2. Характеристика основних причин  диференціації офіційних заробітних плат між працівниками.

3. Пропозиції щодо зрівняння офіційних заробітних плат між працівниками. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність обраної теми полягає в необхідності аналізу різних рівнів заробітної плати в Одеській області задля отримання чіткої статистичної інформації. Результати даного дослідження дадуть уявлення про сучасний рівень заробітної плати в області та будуть основою для вибору правильних методів регулювання оплати праці працівників.

Метою дослідження є аналіз теоретичних та методологічних засад формування різних рівнів заробітної плати працівників в Одеській області, аналіз диференціації заробітної плати в даній області та розроблення пропозицій щодо нарахування заробітної плати відповідно до затрачених зусиль.

Завданнями даного дослідження є:

• визначення теоретичних основ заробітної плати, її сутності, структури та методів регулювання;
• виявлення чинників, що впливають на заробітну плату та її диференціацію та аналіз заробітної плати працівників в Одеській області;
• розробка та обґрунтування доцільності пропозицій щодо зрівняння офіційних заробітних плат між працівниками різної кваліфікації.

Предметом цього дослідження є основні закони та закономірності, особливості та властивості регулювання заробітної плати в Одеській області.

Об'єктом дослідження є заробітна плата працівників в Одеській області.

У процесі підготовки використано матеріали законодавчих органів влади України, начальна та навчально-методична література, наукові статті.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи заробітної плати

 

 

1.1. Заробітна плата: види та  структура

 

Відповідно  до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому  виразі, яку за трудовим договором  власник або уповноважений ним  орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати  залежить від складності та умов виконуваної  роботи, професійно-ділових якостей  працівника, результатів його праці  та господарської діяльності підприємства.

Як важлива  соціально-економічна категорія заробітна  плата в ринковій економіці має  виконувати такі функції:

• відтворювальну — як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;
• стимулюючу — встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;
• регулюючу — як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;
• соціальну — забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.

Проте в  сучасних умовах становлення ринку  в Україні заробітна плата  не може виконати цих функцій.

Сьогодні  заробітна плата виконує інші функції, а саме:

• збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;
• забезпечення соціальних гарантій;
• збереження попереднього статусу, пов’язаного з попереднім робочим місцем;
• стримування інфляції (через затримку виплати заробітної плати);
• перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;
• поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;
• посилення мобільності робочої сили.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну  плату.

Номінальна  заробітна плата (грошова) — це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці.

Точнішою  характеристикою доходів працівників  є реальна заробітна плата. Вона відображає сукупність матеріальних і  культурних благ, а також послуг, які може придбати трудівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної  заробітної плати і рівня цін  на предмети споживання і послуги.

Заробітна плата працівників складається  з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.

Згідно  із Законом України «Про оплату праці» основна заробітна плата —  це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів  для фахівців і службовців. Додаткова  заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона містить  доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні  виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші  заохочувальні та компенсаційні  виплати — це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні  та інші грошові й матеріальні  виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які  здійснюються понад установлені  зазначеними актами норми.

Особливе  місце в системі оплати праці  посідає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого  не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму  праці (обсяг робіт). До мінімальної  заробітної плати також включаються  доплати, надбавки, премії. В доплати  не входять: виплати за роботу в понаднормований  час, у важких або шкідливих умовах, з особливими географічними і  геологічними умовами та умовами  підвищеного ризику здоров’ю тощо. Ці кошти повинні виплачуватися  зверх мінімуму. Мінімальна заробітна  плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території  України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

 

1.2. Чинники, що впливають на  формування заробітної плати  та її диференціацію.

У теорії та практиці розподільних відносин проблема диференціації заробітної плати  є однією з головних. Як вітчизняна, так і зарубіжна практика господарювання переконливо свідчить, що будь-які  викривлення в диференціації  заробітної плати, включаючи зрівнялівку  чи надмірні відмінності в рівнях оплати праці, мають украй негативні  наслідки, адже порушують принцип  соціальної справедливості, призводять до неповноцінного відтворення робочої  сили, знижують мотиваційний потенціал оплати праці. Тому забезпечення об’єктивної диференціації заробітної плати — умова виконання оплатою праці її основних функцій і перш за все відтворювальної, мотиваційної та соціальної. Диференціація заробітної плати є похідною від комплексного впливу цілої низки соціально-економічних чинників. Ці чинники можна поділити на дві групи:

• перша — ті, що характеризують стан ринку праці (співвідношення попиту і пропозиції, модель ринку праці — монополія, монопсонія тощо);
• друга — ті, що характеризують працівників, результати їхньої діяльності та колективної праці і формують вартість робочої сили (складність і умови виконуваної роботи, компенсації працівника, результати його праці та господарської діяльності підприємства в цілому).

1.3 Методи регулювання  заробітної плати.

Згідно  із Законом України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання зарплати працівників підприємств усіх форм власності і господарювання через  установлення розміру мінімальної  заробітної плати, інших державних  норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ  і організацій, що фінансуються з  бюджету, керівників державних підприємств, а також через оподаткування  доходів працівників.

Держава також має забезпечувати науково-методичне  обґрунтування заробітної плати, тарифних умов, розроблення нормативів трудових затрат на масові технологічні процеси, дослідження і вивчення зарубіжного  і вітчизняного досвіду з питань організації заробітної плати тощо.

Державне  регулювання оплати праці полягає  передусім у визначенні і перегляді  розміру мінімальної заробітної плати й умов, які впливають  на її величину.

Договірне регулювання заробітної плати є  важливою складовою системи соціального  партнерства.

Договірне регулювання оплати праці найманих працівників в Україні здійснюється на основі системи тарифних угод на всіх рівнях управління, які досягаються  в результаті колективних переговорів.

Переговори  ведуться й угоди укладаються  на:

• державному,
• міжгалузевому (генеральна тарифна угода),
• галузевому (галузева тарифна угода),
• територіальному (територіальна тарифна угода),
• виробничому (тарифна угода як складова колективного договору) рівнях.

 Договірне  регулювання оплати праці працівників  підприємств, що розташовані на  території Республіки Крим (крім  підприємств, що є загальнодержавною  власністю, і тих, які є комунальною  власністю), може здійснюватися на  основі тарифних угод, які укладаються  на територіальному (місто, адміністративний  район) і комунальному рівнях (регіональна тарифна угода).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз рівня заробітної плати в Одеській області.

 

2.1. Аналіз  рівня заробітної плати працівників в області.

За даними Головного управління праці та соціального  захисту населення в Одеській області на 09.08.2011р. номінальна заробітна плата за лютий 2011 року у порівнянні з відповідним періодом минулого року зросла на 17,4 відсотка і становила 2121 грн. на місяць або 225,4 відсотка від прожиткового мінімуму для працездатної особи (941 грн.).

Залишається значною диференціація заробітної плати працівників за всіма видами економічної діяльності. Найвищі  та найнижчі розміри номінальної заробітної плати у січні 2011 року можна побачити на діаграмі.

Диференціація заробітної плати, 01.2011

 

За попередніми  статистичними даними на 01.04.2011 р. заборгованість з виплати заробітної плати мають 78 підприємств із загальною сумою боргу    28845,2 тис. грн., у тому числі: 38 - економічно активних підприємств з сумою боргу 7521,3 тис. грн., 9 – економічно неактивних підприємств з сумою боргу 1589,4 тис. грн., 31 підприємство - банкрут з сумою боргу 19734,5 тис. грн.

Заборгованість  із заробітної плати на економічно активних підприємствах у порівнянні з 1 січня 2011 року зменшилась на 965,7 тис. грн. або на 11,4 відсотка, а з 1 березня 2011 року - на 1,3 млн. грн. або на 14,3 відсотка.

Проаналізувавши розподіл кількості штатних працівників (яким оплачено 50% і більше робочого часу, встановленого на червень) за розмірами нарахованої їм заробітної плати за червень 2011 року, можна зробити висновки, що найбільшу частка працівників отримує заробітну плату у межах до 1500 грн., що є не на багато більше прожиткового мінімуму (960 грн.), а також можна прослідкувати тенденцію, що чим вища заробітна плата, ти менша часта працівників, що її отримують, як видно з діаграми.