Залізничний транспорт України, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку

Кафедра фундаментальних економічних дисциплін

Контрольна робота

з дисципліни:

„Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”

На тему: Залізничний транспорт України, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку

              Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу.

Залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, яка забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв’язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частина єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Розвиток залізничного транспорту в Україні розпочався в 60-х роках XIX ст. В цей період були збудовані перші залізниці: Львів – Перемишль (1861 р.) та Одеса – Балта (1865 р.), яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. У другій половині XIX ст. Почалося будівництво залізниць у Донбасі і Придніпров’ї. Розміщення між центральними районами Росії і Західною Європою сприяло проходженню ряду важливих транзитних залізниць, зокрема: Моква – Бахмач – Київ – Козятин – Здолбунів – Львів – Чоп і далі в Словаччину, Чехію і Угорщину.

              Розвиток паливно-енергетичного і металургійного комплексів, особливо в Донбасі і Придніпров’ї, викликав необхідність будівництва залізниць у напрямках Донбас – Придніпров’я – Криворіжжя. Із Донбасу в Придніпров’я направляються кокс та енергетичне вугілля, а в зворотному напрямі – криворізька залізна руда та нікопольський марганець. Великий обсяг видобутку і перевезень донецького вугілля на північ і північний захід вимагав будівництва у цих напрямках нових залізниць.

              На кінець 1913 р. Загальна довжина залізниць в Україні становила 15,6 тис. км. За 1914 – 1940 рр. Було побудовано ще 5 тис. км залізничних колій. Будувались в основному дороги в північно-західному напрямку, інтенсивні вантажно-пасажирські потоки якого пов’язані з перевезенням імпортно-єкспортних вантажів з України, Росії, Білорусії у чорноморські порти і в зворотному напрямку. У здійсненні цих зв’язків важливу роль відіграють лінії Харків – Запоріжжя – Сімферополь, Харків – Кременчук – Одеса, Харків – Дніпропетровськ – Херсон.

              Важливе значення для внутрішньодержавних економічних зв’язків мають залізниці Київ – Полтава – Харків, Київ – Одеса, а для зовнішньоекономічних зв’язків Київ – Ковель – Хелм з виходом на Польщу та інші європейські країни.

              Після створення нової поромної переправи Батумі – Одеса значно зросло значення залізниці Одеса – Львів – Перемишль, яка відтепер відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішньодержавних, а й міждержавних зв’язків України, дає змогу надавати транспортні послуги країнам Закавказзя для їх економічних зв’язків з європейськими країнами.

Залізничний транспорт надзвичайно важливий для внутрішніх перевезень. Довжина залізниць світу становить приблизно 1,3 млн км. Більше половини експлуатаційної довжини припадає на розвинені країни і лише 1/5 – на ті, які розвиваються. Відповідно, у першому випадку щільність доріг набагато вища, ніж у другому. Найбільш висока вона у Бельгії, Німеччині, Швейцарії: 4-18 км/100 км2. У багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1–0,5 км/100 км2. Є країни, які не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Нігер, Чад, Бурунді, Ісландія тощо.

              Протяжність залізничних колій загального використання в Україні в 2004 р. становила 22,1 тис. км, а довжина залізничних колії підприємств і організацій – 28 тис. км. При середній щільності доріг 38 км/тис. км2 території найвищим показником виділяються промислово розвинуті: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена, насамперед, їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. В цих областях щільність залізниць коливається від 40 – 60 км/тис. км2 території.

Сільське господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію в натуральному та переробленому вигляді, завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них. Високий рівень агропромислової інтеграції знижує транспортні видатки, бо відходи переробки сільськогосподарської продукції залишаються усередині АПК.

Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через значні потоки вантажу, особливо при концентрації великого будівництва у визначеному районі. У цьому випадку створюється транспортний комплекс. При розосередженому будівництві галузь користується послугами місцевого транспорту.

Велика увага приділяється електрифікації залізниць. Станом на 01.01.2005 р. В країні електрифіковано 8,3 тис. км доріг. Електрифіковані магістралі та найбільш вантажонапружені залізниці: Київ – Львів – Чоп, Донбас – Кривий Ріг – Харків – Запоріжжя – Севастополь, Харків – Лозова – Микитівна, Київ – Миронівна – Дніпропетровськ, Хирівка – Помошна – Одеса – Іллічівськ та ін. Електрифіковано приміські зони Києва, Харкова, Львова, Донецька тощо. Внаслідок цього зросла швидкість, пропускна спроможність найважливіших залізниць, поліпшилась екологічна ситуація та ефективність їх використання. На них перевозиться 66% вантажів.

              У структуру залізничного транспорту України входить шість залізниць: Донецька, Львівська, Одеська, Південна і Південно-Західна, Придніпровська; 27 відділів, близько 2 тис. залізничних станцій, 75 локомотивних і 83 вагонних депо.

Характеристика залізниць України

Для ремонту рухомого складу, виготовлення запасний частин у складі залізничного транспорту діють 42 спеціалізованих заводи і десятки щебеневих кар’єрів.

              Із загальної кількості перевезення вантажів на Донецьку залізницю приходиться 44%, Придніпровську – 30%, Південну – 8%, Львівську – 6,5%, Південно-Західну – 6%, Одеську – 5,9%.

Перевезення вантажів залізничним транспортом України

(млн. т)

Залізнична мережа розвинених країн вирізняється високою пропускною здатністю. Цей показник залежить від кількості прокладених ліній. Більша частина доріг – одноколійна; двоколійні та багатоколійні становлять приблизно 1/7 загальної довжини залізниць світу. Багатоколійні дороги розташовані на підходах до великих залізничних вузлів. Іноді у потужних індустріальних районах між постачальником та споживачем сировини прокладається декілька шляхів для безперебійної поставки вугілля, залізної руди тощо.             

У структурі перевезення вантажів на вугілля приходиться 29%, руди – 17%, чорні метали – 11%, нафту і нафтопродукти – 9%, кокс – 3%, мінеральні добрива – 3%, зерно – 3%, цемент і лісоматеріали – 1%, інші вантажі – 24%.

              Що стосується пасажиро обороту на залізничному транспорті, то 33% перевезення пасажирів приходиться на Південно-Західну залізницю, 16,5% – на Придніпровську, 13,5% – на Одеську, 13,5%– на Південну, 11,5% – на Львівську і 9% – на Донецьку залізниці.

Пасажиро оборот залізничного транспорту України

(млрд. пас. - км)