Законодавча і нормативна основа регіональної політики України

     У цьому зв`язку слід згадати Рішення  Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 у справі про об'єднання територіальних громад, відповідно до якого положення частини першої статті 140 Конституції України необхідно розуміти так, що ці положення дають визначення  місцевого самоврядування як права територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, а також  територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об'єднання жителів кількох сіл у сільську громаду. Зазначені положення не встановлюють порядку об'єднання або роз'єднання самих територіальних громад.

     Питання організації місцевого самоврядування, які не врегульовані Конституцією України, у тому числі умови та порядок  об'єднання або роз'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, мають визначатися  законом (стаття 146 Конституції України).

     Однак, механізм укрупнення сільських територіальних громад потребує більш чіткого і  детального законодавчого врегулювання.

     Такий підхід реалізований у проекті нової  редакції Закону України “Про місцеве  самоврядування в Україні”, розробниками якого є народні депутати України 3-го скликання О. Іщенко, Л. Дайнеко, Ю. Іоффе, прийнятого 10 січня 2002 року Верховною Радою України у першому читанні.

     Згідно  зі статтею 6 цього проекту територіальні  громади сусідніх сіл, селищ, міст можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного голову.

     Процес  подальшої розбудови такого демократичного інституту як місцеве самоврядування не може бути обмежений вдосконаленням законодавчої бази для діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Повинні відбутися психологічні зміни у громадській свідомості, люди повинні бажати змінити своє життя на краще. Також повинна бути вирішена кадрова проблема, в органах місцевого самоврядування повинні працювати фахівці.  Якомога більше повинен залучатись науковий потенціал, вже напрацьований як вітчизняний так і закордонний досвід.

     На  даний час в Україні триває процес імплементації Європейської Хартії місцевого самоврядування, темпи і обсяги якої нажаль не в повній мірі задовольняють Конгрес місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ), яким здійснюється моніторинг за дотриманням положень Хартії з боку країн – членів Ради Європи. Саме з цією метою керівники та доповідачі КМРВЄ не раз відвідували Україну.

     Останні візити доповідачів КМРВЄ  пройшли  під критичною нотою. Зокрема  вони відзначали дефіцит законодавства  щодо місцевого самоврядування, брак “політичної волі” щодо здійснення адміністративної реформи, невиконання  і неімплементованість в повному обсязі у національне законодавство положень Європейської Хартії місцевого самоврядування.

     На  сьогоднішній день, широко обговорюється  проект Європейської Хартії регіонального  самоврядування, зокрема, з точки  зору того, який юридичний характер повинен мати Європейський правовий механізм з регіонального самоврядування. Цій темі була присвячена 13-та Конференція європейських міністрів, відповідальних за регіональну політику та місцеве самоврядування, яка відбулася 26-28 червня 2002 року у м.Гельсінкі (Фінляндія) і на якій була присутня делегація з України на чолі з Міністром юстиції О.В.Лавриновичем.

     Україна як держава-член Ради Європи, високо оцінюючи роль цієї міжнародної інституції у  розвитку регіонального самоврядування,  виступила за надання Європейській Хартії регіонального самоврядування статусу рекомендації для держав-членів Ради Європи.

     Ця  позиція України була підтримана, зокрема,  Великою Британією, Францією, Швецією, Норвегією, Данією, Ісландією, Нідерландами, Туреччиною, Мальтою, Грузією. Конференція рекомендувала Комітету Міністрів Ради Європи доручити Керівному комітету місцевої і регіональної демократії Ради Європи розробити проекти регіонального самоврядування різних типів з врахуванням всіх пропозицій, висловлених під час Конференції, а також досвіду країн-членів Ради Європи та положень Європейської Хартії місцевого самоврядування. Саме ці проекти були розглянуті під час 14 Конференції європейських міністрів, відповідальних за питання місцевого і регіонального самоврядування у Будапешті у 2004 році.

      Висновки 

     Політика  держави відносно регіонів має бути гнучкою і динамічною, зрозумілою і конструктивною. Вона повинна враховувати  місцеві та регіональні особливості, специфіку наявних в регіонах соціально-економічних проблем. В  основі регіональної політики має бути підхід до регіону як до соціально-економічної цілісності, здатної розвиватися завдяки ефективній роботі всієї загальнонаціональної системи. Тому регіональна політика має спрямовувати розвиток законодавства і нормативних документів на соціально-економічне піднесення всієї країни.

     Інакше  кажучи, державна регіональна політика та державне управління в регіонах не повинні призвести до виникнення багатовладдя, а потім і до можливого  протистояння між центральною, регіональною і місцевою владами.

     За  цих умов через Концепцію державної  регіональної політики, яка зараз  опрацьовується, червоною ниткою має  проходити стратегічний напрям державного управління за активної участі органів  влади, які управляють територіями. З урахуванням цього розмежування і закріплення повноважень центральних і регіональних органів влади, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування є однією з головних передумов посилення керованості економічними процесами в регіонах, розв'язання соціальних проблем.

     Продумане, підтримане законами, цілеспрямоване управління найважливішими економічними і соціальними процесами з  центру, доповнене широкою самостійністю  і відповідальністю регіонів, буде гарантією того, що Україна стане  міцною, заможною державою.

      Список використаної літератури

     1. Анатолій Заєць, “Законодавче Забеспечення Місцевого Самоврядування”    www.guds.gov.ua

     2. Г.В. Шемшученко “Регіональна політика та розвиток місцевого самоврядування в Україні” – Л.: Інфра-Ком, 2001.

     3. Зотова Н.А., Ірхіна Е.А. “Напрями вдосконалення механізмів регулювання регіонального розвитку” www.niss.gov.ua

     4. М.А. Василика, - “Базові положення  регіональної політики в Україні”  – К.: Либідь, 2000

     5. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30

     6. Тенденцiї української економiки, - Европейский центр макроэкономического анализа Украины      www. ecmeu.com