Загрози для економічної безпеки господарюючих суб’єктів України

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДВНЗ «ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

кафедра економіки підприємства

 

 

 

Реферат на тему: «Загрози для економічної  безпеки господарюючих суб’єктів  України»

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІІІ курсу 5 групи ЕФ

Спорихіна А.А. 
Перевірила:

Аверчева Н.О.

 

 

 

 

 

 

 

Херсон – 2013

План

1. Поняття «економічна безпека господарюючого об'єкта».
2. Критерії і показники економічної безпеки господарюючого суб'єкта.
3. Основні напрямки забезпечення економічної безпеки господарюючого суб'єкта. 
4. Організація роботи служби економічної безпеки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття «економічна безпека господарюючого об'єкта»

Під економічною безпекою підприємства (господарюючого суб'єкта) слід розуміти захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого і кадрового  потенціалу від прямих (активних) або  непрямих (пасивних) економічних погроз, наприклад, пов'язаних з неефективною науково-промисловою політикою держави  або формуванням несприятливої  зовнішньої середовища , і здатність  до його відтворення.

Для промислових підприємств оцінка економічної безпеки важлива, в  першу чергу, тому, що їх активно  задіяний потенціал є визначальним стабілізуючим фактором антикризового  розвитку, гарантом економічного росту  і підтримки економічної незалежності і безпеки країни. Його втрата сполучена  з важко передбачуваними наслідками деіндустріалізації федеративної держави, в якому багатогалузева високо інтегрована  індустрія (на противагу регіональному  відокремлення ресурсно-сировинних галузей і тенденціям роз'єднання  таким чином єдиного економічного простору) є одним з найсильніших засобів зміцнення його єдності.

Проблеми  власної економічної безпеки  виникають перед кожним підприємством  не тільки в кризові періоди, але  і під час роботи в стабільній економічній середовищі, комплекс розв'язуваних при цьому цільових завдань має  суттєву різницю.

У режимі сталого функціонування підприємство при вирішенні завдань своєї  економічної безпеки акцентує головну  увагу на підтримці нормального  ритму виробництва і збуту  продукції, на запобіганні матеріального  та / або фінансового збитку, на недопущенні  несанкціонованого доступу до службової  інформації і руйнування комп'ютерних  баз даних, на протидії недобросовісній  конкуренції і кримінальним проявам.

Виробнича сфера ефективно працюючого підприємства, якщо вона вчасно піддається необхідній модернізації, не є джерелом економічного неблагополуччя (економічної небезпеки) як для колективу підприємства і  його власника, так і для тих  агентів ринку, які користуються продукцією підприємства, тобто його суміжників і споживачів.

У кризові періоди розвитку найбільшу  небезпеку для підприємства представляє  руйнування його потенціалу (виробничого, технологічного, науково-технічного та кадрового), як головного чинника  життєдіяльності підприємства, його можливостей. При цьому умови господарювання такі, що не забезпечується здатність потенціалу до відтворення. Ресурси для цього підприємство може придбати лише виходячи з результатів своєї діяльності (точніше - амортизаційних відрахувань і прибутку), а також за рахунок позикових коштів. Обидва ці джерела інвестицій у кризовій ситуації у підприємства, як правило, виявляються перекриті.

Бізнес в Росії відрізняється  складністю, постійним станом боротьби і гострої конкуренції фірм. Стійкі «правила» не існують ні для партнерів, ні, певною мірою, для держави.

Підприємства  змушені постійно пристосовуватися до недосконалості законодавчої бази, нестачі кваліфікованих працівників, зношеності виробничого обладнання, дефіциту оборотних коштів, жорсткої грошової і податкової політики держави, неплатоспроможності партнерів  і пр.

Неповне завантаження потужностей, а  тому і неефективне їх використання, а тим більше руйнування створеного потенціалу підприємства представляють  загрозу економічним, матеріальним основам життєдіяльності колективу  і суспільства, для підтримки  яких він створювався і розвивався.

Жодне підприємство не може відчувати себе в економічній безпеці, якщо його продукція не затребувана ринком; ні одне підприємство, яке виробляє засоби виробництва, не може відчувати  себе в безпеці, якщо відбувається тривалий спад у технологічному розвитку країни.

Види загроз економічній безпеці  підприємства: катастрофічні (природні та техногенні), інформаційні, конкурентні, пов'язані з некомпетентністю власника у виробничо-фінансових і інституціональних  питаннях, організаційні.

Істотну загрозу економічній безпеці  фірм становить небезпеку захоплення зарубіжними інвесторами контрольних  пакетів акцій провідних російських підприємств. У відповідній ситуації вони здатні заблокувати виробництво  конкурентоспроможної продукції і  не допустити її не тільки на світовий ринок, а й на внутрішній ринок  Російської Федерації.

Економічної безпеки фірм істотно  загрожують також криміналізація всіх сфер життя суспільства, корумпованість чиновників, агресивність мафіозних  структур, загрози особистої безпеки керівництва. Ступінь цих загроз залежить від комерційної діяльності, масштабів організацій, що функціонують на ринку.

У цілому економічна безпека підприємства передбачає:

• високу фінансову ефективність, незалежність і стійкість роботи підприємства;
• розвиненість і конкурентоспроможність технологічної бази підприємства;
• високий рівень організації управління підприємством;
• жорсткий кадровий відбір;
• забезпечення відповідності екологічним стандартам;
• ефективний механізм правового регулювання всіх напрямків діяльності підприємства;
• забезпечення інформаційної безпеки роботи підприємства;
• гарантії безпеки працівників підприємства, а також збереження їх майна та професійних інтересів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Критерії і показники економічної безпеки господарюючого суб'єкта

Від точної ідентифікації загроз, від правильного вибору вимірників їх прояву, тобто системи показників для моніторингу (їх ще називають  індикаторами), залежить ступінь адекватності оцінки економічної безпеки підприємства існуючої у виробництві реальності і комплекс необхідних заходів щодо попередження та парирування небезпеки, відповідних масштабом і характером загроз.

Форми прояву загроз економічній безпеці  на різних рівнях ієрархії організаційно-економічних  структур мають відмінності, незважаючи на спільність дії дестабілізуючих  факторів в умовах єдиного економічного простору. До числа таких глобальних чинників слід віднести загальний спад виробництва, розлад фінансової системи, зростання соціальної напруженості, криміналізацію суспільства та економіки, подальше ослаблення конкурентоспроможності і т.д.

У якості однієї з цілей моніторингу  економічної безпеки підприємства є діагностика його стану за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості, найбільш характерних  для даного підприємства і мають  для останнього важливе стратегічне  значення.

Якщо використовувати подібну  методику для побудови системи кількісних і якісних показників економічної  безпеки на рівні підприємства, то в неї необхідно включити такі індикатори (природно, даний перелік  вимагає його конкретизації для  кожного виду виробництва, ранжування показників на основні та другорядні):

а) індикатори виробництва:

• динаміка виробництва (зростання, спад, стабільний стан, темп зміни);
• реальний рівень завантаження виробничих потужностей;
• частка НДДКР у загальному обсязі робіт;
• частка НДР у загальному обсязі НДДКР;
• темп оновлення основних виробничих фондів (реновації);
• стабільність виробничого процесу (ритмічність, рівень завантаженості протягом певного часу);
• питома вага виробництва у ВВП (для особливо великих підприємств-монополістів);
• оцінка конкурентоспроможності продукції;
• вікова структура і технічний ресурс парку машин та обладнання;

б) фінансові індикатори:

• обсяг "портфеля" замовлень (загальний обсяг передбачуваних продажів);
• фактичний і необхідний обсяг інвестицій (для підтримки і розвитку наявного потенціалу);
• рівень інноваційної активності (обсяг інвестицій у нововведення);
• рівень рентабельності виробництва;
• фондовіддача (капіталомісткість) виробництва;
• прострочена заборгованість (дебіторська і кредиторська);
• частка забезпеченості власними джерелами фінансування оборотних коштів, матеріалів, енергоносіїв для виробництва; в) соціальні індикатори:
• рівень оплати праці по відношенню до середнього показника по промисловості чи економіці в цілому;
• рівень заборгованості по зарплаті;
• втрати робочого часу;
• структура кадрового потенціалу (вікова, кваліфікаційна).

Стосовно до специфіки підприємства та у відповідності з фактичними і нормативними значеннями його техніко-економічних  показників та величиною їх відхилення від бар'єрних (порогових) значень індикаторів економічної безпеки стан цього підприємства можна характеризувати як:

а) нормальне, коли індикатори економічної  безпеки знаходяться в межах  граничних значень, а ступінь  використання наявного потенціалу близька  до технічно обгрунтованими нормативами завантаження обладнання і площ;

б) передкризовий, коли переступаєш  бар'єрну значення хоча б одного з  індикаторів економічної безпеки, а інші наблизилися до деякої околиці  своїх бар'єрних значень і при  цьому не були втрачені технічні і  технологічні можливості поліпшення умов і результатів виробництва шляхом прийняття до погроз заходів попереджувального  характеру;

в) кризовий, коли переступаєш бар'єрну значення більшості основних (на думку  експертів) індикаторів економічної  безпеки і з'являються ознаки незворотності спаду виробництва і часткової втрати потенціалу внаслідок вичерпання технічного ресурсу устаткування і площ, скорочення персоналу;

г) критичний, коли порушуються всі (або майже всі) бар'єри, що відокремлюють  нормальний і кризовий стану розвитку виробництва, а часткова втрата потенціалу стає неминучої і невідворотною.

Найбільш  високий рівень економічної безпеки  підприємства забезпечується максимальним захистом функціональних складових  його діяльності.

Під функціональними складовими розуміються  всі найважливіші сфери (фінансова, сировинна, кадрова і т.д.) економічної  безпеки підприємства, різні за своєю  суттю і спрямованості. Ці моменти  відображені в таблиці 1.

Таблиця 1

Функціональні складові економічної безпеки фірми (бф)

Наіменува-   ння склад-рами бф	Умови безпеки фірми	Шляхи забезпечення безпеки фірми
Фінансова	Раціональне використання основних оборотних коштів, форми його капіталу, оптимізація відсотка виплат з цінних паперів, курсу цінних 6умаг на фондовій біржі.	Досягається шляхом: а) формування стратегії виробничої, кадрової, управлінської, кредитної та ін політики підприємства; в) практичної реалізації напрямів розробленої стратегії; с) постійного аналізу ефективності проведеної політики.
Техніко-технологічного	Відповідність застосовуваних на підприємстві технологій світовим стандартам, їх конкурентоспроможність і можливість подальшого удосконалення.	1. Вивчення стану техніко-технологнческой системи безпеки підприємства за результатами дослідження фінансово-господарської документації та технічних даних з підрозділів підприємства.   2. Складання інструкцій забезпечення техніко-технологічної складової безпеки на певний термін.   З. Розробка плану по забезпеченню техніко-технологічної безпеки підприємства.
Політико-правова	Дотримання юридичних вимог фірмою як юридичною особою і її співробітниками.	Створення та розробка методики аналізу шкоди і дослідження можливих загроз негативних факторів. Розгляд окремих конкретних ситуацій, які створюють проблеми, і розробка шляхів їх вирішення на основі конкретного прецеденту. Консультації фахівців, які не працюють у даній фірмі.
Інформація	Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності фірми, специфічних операцій (прогнозування потенційних загроз економічної безпеки підприємства та ін.)	Збір інформації (голосні контакти з джерелами офіційної інформації, негласні контакти з джерелами секретної інформації та ін}. Опрацювання та сортування добутої інформації (внутрішня картотека та ін.) Аналітична ра6ота з інформацією. Заходи щодо недопущення несанкціонованого доступу до інформації. Інформаційна діяльність за межами фірми (робота над іміджем та ін.)
Екологічна	Оптимізація витрат для дотримання норм екологічних стандартів з технологій та продукції, що випускається, мінімізація витрат на штрафи за порушення норм екологічного законодавства.	Див. вище
Силова	Гарантії фізичної недоторканності, збереження майна співробітників. силові елементи інформаційної безпеки виробничого об'єкту і створення сприятливого впливу зовнішнього середовища на 6ізнес, стабільність підприємства.	Див. вище