Загально рівновага та економічної ефективності

     Найважливішим дискримінаційним чинником є так  зване “спотворення інформації”  у процесі працевлаштування. Це має  стосунок як до працівника, так і до роботодавця. Ідеться про те, що методи отримання, обробки та інтерпреатації інформації у процесі прийняття рішень не є абсолютно надійні. Ця обставина пояснюється так: отримана на ринку інформація про параметри робочої сили має імовірний характер, що передбачає оцінювання індивідуальних якостей випусників ВНЗ на підставі екстраполяції “типовостатистичних” випадків. Унаслідок цього інформація про якість робочої сили, яка концентрується у роботодавців, становить статистику виборки, яка відображає найбільш типові переваги кадрового відбору з його сторони. І якщо навіть уявити, що переваги роботодавця базуються на об’єктивних критеріях, отримана ними інформація не може бути підставою для правильної оцінки професійних здібностей випусника вищого навчального закладу як конкретного претендента на одне робоче місце. Однак в умовах конкурентного ринку це призводить не лише до витрат зі сторони молодого фахівця, а й до невиправданих затрат суто економічного характеру самого роботодавця. Наприклад, якщо припустити, що кваліфікація випусника вищого навчального закладу не поступається категоріям фахівців, які мають переваги, то дискримінуючі роботодавці жертвують прибутками заради своїх упереджень. 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     Внаслідок об'єктивної взаємозалежності цін всіх благ та факторів виробництва комплексне уявлення про процес ринкового ціноутворення можна отримати тільки на основі мікроекономічних моделей ОЕР, що відображають взаємодію всіх ринків. З цих моделей визначаються вектор рівноважних цін, що забезпечує спільне рівновагу на всіх ринках, і умови його існування.

     Щоб визначити, чи є стан ОЕ найкращим  станом економіки з позицій суспільства  в цілому, необхідний критерій суспільної корисності (суспільного добробуту). Труднощі, що виникають при побудові критерію суспільної корисності, витікають з того, що він повинен відбивати не тільки рівень добробуту що утворюють суспільство індивідів, але й переваги суспільства щодо ступеня диференціації його членів за рівнем добробуту. Розв'язання проблеми ускладнюється, зокрема, тим, що громадські уподобання, що відображають думку більшості, не транзитивних. В даний час не існує загальновизнаної функції суспільної корисності національного ринкового господарства.

     Оцінити економічну ефективність функціонування ринкової економіки можна на основі критерію Парето, відповідно до якого економічна ефективність громадського господарства зросте лише в тих випадках, коли підвищення добробуту одних не супроводжується зниженням добробуту інших членів суспільства. При такому підході проблема економічної ефективності відділяється від проблеми розподілу добробуту між індивідами. До підвищення економічної ефективності національного господарства веде не тільки виробництво, але й обмін благ.

     Загальна  економічна рівновага, досягнута в умовах існування досконалої конкуренції на всіх ринках, є Парето-оптимальним станом, за якого не можна підвищити добробут хоча б одного учасника ринкового господарства без зниження добробуту інших. Отже, система рівноважних цін забезпечує оптимальне за Парето застосування використовуються в громадському господарстві засобів. Якщо переваги у всіх споживачів відображаються картою байдужості з опуклими до початку координат кривими байдужості (переваги випуклі), а технологія відповідає постійній або знижується віддачі від масштабу, то будь-якого Парето-оптимального стану економіки можна підібрати вектор рівноважних цін. Це означає, що при опуклих переваги індивідів проблема ефективного використання факторів виробництва може вирішуватися окремо від проблеми розподілу добробуту між членами суспільства. Система рівноважних цін може направляти виробництво і обмін на оптимальне за Парето використання ресурсів суспільства, а за допомогою перерозподільної політики держави можна підтримувати розподіл добробуту між громадянами відповідно до уявлень суспільства про соціальну справедливість. Але при цьому держава має застосовувати такі інструменти перерозподілу, які не деформують систему рівноважних цін. 

     Перерозподільна діяльність держави супроводжується  зниженням економічної результативності суспільного виробництва, що породжує конфлікт між економічною ефективністю і соціальною справедливістю.

     В результаті проведених досліджень можна  виділити наступні аргументи:

      по-перше, "ринок знань"– це сфера  формування попиту та пропозиції на інтелектуальні продукти і послуги;

        по-друге, взаємозв’язок ринку знань із ринком праці визначається такими факторами, як цінові, не цінові і рух по кривій попиту.

      Для вирішення проблеми взаємозв’язку  ринку праці й ринку освітніх послуг потрібно:

      1) розробити нові підходи щодо  механізму взаємодії вищого навчального  закладу та підприємств із  питань забезпечення підготовки  кадрів, відповідальності роботодавців  за використання кваліфікованої  робочої сили;

      2) розробити механізм працевлаштування випусників вищих навчальних закладів із пристосуванням певного організаційно-розпорядчого механізму до умов ринкової економіки в суспільстві.

     Ураховуючи  вищенаведене, вважаємо, що для ліквідації негативних протиріч слід забезпечувати  взаємодію ринку праці та ринку освітніх послуг шляхом вивчення їх стану та розробки короткострокових прогнозів щодо можливостей працевлаштування. Для цього слід активізувати участь вищих навчальних закладів у вирішенні проблеми подолання дисбалансу ринку освітніх послуг та ринку праці, забезпечення економіки країни висококваліфікованою робочою силою. Як показує світовий досвід, маркетингові служби вищих навчальних закладів, котрі вивчають потреби ринку праці, вимоги роботодавців, мають стати невід’ємним складником структури управління вищого навчального закладу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

1. Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі. Задачі / Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 368 с.
2. Р.М.Нурєєв «Курс мікроекономіка» М.: Видавництво норма 2001р., глава 11,12
3. Макконнемл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Економікс: принципи, проблеми й політика. В.2т.: Пер. з англ. 11-го вид. Т. 2-М.: Республіка, 1992. – 400с.: табл., граф.
4. Л.І.Абалкін «Економічна енциклопедія» М.1999р.
5. Матвіїв М.Я. Методологія та організація маркетингового менеджменту в сфері вищої освіти: Монографія. Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 560 с.
6. Edvinsson, L. and Malone, M.S. (2007) Intellectual Capital: Realizing your Company's True Value by Findingts Hidden Brainpower, Harper Business, New York. – 451р.
7. Фишер С., Дорнбуш Р. Экономика. – М.: Дело, 2008. – 830 с.
8. Петрова Т. «Ринок освітніх послуг і ринок праці: проблеми взаємозв’язку та взаємодії». Україна: аспекти пр..- 2006.- №34.
9. Becker G. The Economics of Discrimination. – Chicago, 19711971 // Цит. за: Р. Эренберг, Р. Смит.
10. Оболенська Т.Є. Маркетинг освітніх послуг: вітчизняний і зарубіжний досвід: Монографія. Київ, 2001.- 208 с.
11. Закон України: "Про неперервну освіту дорослими" (проект).