Загальна характеристика експортного потенціалу регіону

Міністерство освіти і науки

Луцький національний технічний університет 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота

з дисципліни

«Ринкова трансформація економіки регіону»

на  тему: «Загальна характеристика експортного потенціалу регіону» 
 
 
 
 
 

                                                                                              Виконав студент

                                                                                              групи МКм-51

                                                                                              Романова О.В.

                                                                                              Перевірив викладач

                                                                                              Оксенюк К.І. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луцьк 2011

       Одним з пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку зовнішньоекономічної діяльності в сучасному геоекономічному просторі безумовно є активізація взаємовигідних відносин з іншими країнами на основі нарощення експортного потенціалу.

      Системні наслідки новітніх перетворень для України дуже серйозні. Значення набувають проблеми об’єктивного добору пріоритетних завдань територіального розвитку, на яких стратегічно необхідно зосередити сили і кошти як на державному, так і регіональному рівнях. Oднією з таких проблем є раціональне використання величезних експортних ресурсів регіонів України на основі активного застосування інструментарію, прийомів, методів, форм міжнародного маркетингу.

       На сучасному етапі розвитку в Європі регіони стають об’єктами зовнішньоекономічних відносин. Однак у контексті процесу глобалізації світової економіки виникає потреба комплексного аналізу наявних у регіонах експортних можливостей, вибору регіональними підприємствами оптимальної маркетингової стратегії виходу на міжнародні ринки і розробки тактичних прийомів її реалізації. Методики оцінки потенціалу і маркетингової привабливості регіонів України можуть бути в першу чергу використані для аналізу перспектив розвитку конкретного регіону і вироблення в цьому зв’язку ефективної маркетингової стратегії його розвитку. Крім того важливим є можливість того, що ранжування українських регіонів за рівнем експортного потенціалу і ступенем маркетингової привабливості можуть бути використані закордонними партнерами для вибору найбільш доцільних форм міжнародного співробітництва.

       Щодо визначення поняття «експортний  потенціал»  існує багато неточностей  та суперечностей.

       Експортний потенціал науковці  визначають по різному, але  у кожному з визначень присутні спільні ознаки.

       Б.А. Райзберг , Л.Ш. Лозовський , Е.  Б. Стародубцева вважають, що експортний  потенціал  - це потенційна спроможність, можливість країни, регіону експортувати  ресурси, продукти, якими володіють,  або які виробляють.

       А. Н. Азрієлян визначає експортний  потенціал як здатність промисловості,  всього суспільного виробництва  країни, регіону в цілому виробляти  необхідну кількість конкурентоспроможних  товарів для зовнішнього ринку.

       Б. Д. Гаврилишин  трактує експортний потенціал як  здатність єдиного народногосподарського комплексу країни  виготовляти максимальну кількість конкурентоспроможних товарів на світовий ринок, надавати якнайбільше якісних послуг та виконувати необхідну кількість робіт на замовлення іноземних країн та компаній.

       В. С. Сухарський  розглядає  експортний потенціал як потенційну  спроможність і можливість країни, регіону  експортувати наявні  та нарощувати експорт нових  виробів, ресурсів  і послуг.

       На думку М. Сейфуллаєвої та  В. Капіцина, основою експортного потенціалу регіону є його ресурсно – сировинна база і стан економіки, які забезпечують цьому регіону науково –технологічний, промисловий, соціальний і культурний розвиток, що дозволяє досягти стійких темпів зростання експортного виробництва і високого рівня життя населення з врахування наявних та прогнозованих ринкових умов.

       В. Михайловський розглядає експортний  потенціал території як головний  потенціальний ресурс підвищення  ефективності зовнішньоекономічної  діяльності в регіоні. Він вважає, що експортний потенціал території слід описувати системою кількісних і якісних показників, які характеризують регіон з позиції його закріплення на світових товарних ринках та отримання максимальної валютної виручки у довгостроковій перспективі. У цілому зовнішньоекономічний потенціал визначається конкурентоспроможністю вироблених у регіоні товарів та послуг на світовому ринку та можливостями використання технологічних, трудових, інтегральних, природних та інших ресурсів території у структурі світових коопераційних зв’язків. Ступінь реалізації зовнішньоекономічного потенціалу регіону характеризується станом його експортного комплексу.

       Ряд інших російських авторів  розглядають експортний потенціал  регіону як його потенційну  можливість експортувати наявні у нього чи виробляти ним ресурси, продукти.

       Значна увага приділяється проблемам  експортного потенціалу в роботах  вітчизняних науковців, причому  в них, як і в роботах російських  авторів, визначення цієї категорії  пов’язується з різними за рівнями суб’єктами економіки - країною у цілому,  регіоном, галуззю чи видом діяльності, окремим підприємством, а також з конкурентоспроможністю товарів чи конкурентними перевагами.

       Д. Стеченко вважає, що експортний  потенціал є обсягом благ, які національна економіка може виробляти та реалізовувати за своїми межами, а також її здатністю відтворювати свої конкурентні переваги на світогосподарській арені.

       Т. Голікова розглядає експортний  потенціал як основу визначення  конкурентних переваг країни та її стратегічних зон господарювання, до яких належать, насамперед, економічна база країни. Тобто експортний потенціал є певним показником (критерієм)  оцінки, що визначає місце країни у внутрішньому і міжнародному поділі праці та спеціалізації економічної діяльності.

       На думку В. Рогачова, експортний  потенціал є здатністю національної  економіки, її секторів, галузей  і підприємств виробляти конкурентоспроможні   на світовому ринку товари  та послуги на основі використання  наявних порівняльних національних переваг, що ґрунтуються на досягненнях НТП.

       Т. Скорнякова  визначає експортний  потенціал як здатність економічного  суб’єкта виробляти конкурентоспроможну  на світовому ринку продукцію,  яка може подолати існуючі  експортні бар’єри та бути ефективно проданою закордон.

        Т. Гордєєва формулює визначення  експортного потенціалу як максимальну  спроможність підприємства за  даного рівня техніко –економічної  бази продукувати конкурентоспроможну  продукцію на національній території   та реалізувати її на світовому ринку.

       Т. В. Пепа трактує  експортний потенціал, як частину виробничого потенціалу країни, результати розвитку якої  реалізуються в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

       В. М. Бегма визначає експортний  потенціал, як  частину загального економічного потенціалу, що здатна відтворювати свої конкурентні переваги на зовнішньому ринку, або обсяг благ, які національна економіка може створити і реагувати за межі держави.

       В. В. Рогов формулює експортний  потенціал, як  здатність національної економіки, її секторів, галузей, підприємств та компаній виробляти конкурентоспроможні на світовому ринку товари та послуги, шляхом використання як порівняльних національних переваг (природні ресурси, сприятливі географічні, інфраструктурні фактори, висока продуктивність праці), так і нові конкурентні переваги, засновані на досягненнях НТП.

       На думку  І. В. Авксентієвої, експортний потенціал визначається можливостями підприємства виготовляти продукцію  (виробничим потенціалом) та конкурентоспроможністю цієї продукції. При цьому зазначається, категорія «експортний потенціал» включає як реальний аспект, так і аспект можливостей.

       Г.Б. Крушніцька визначає експортний потенціал,  як здатність виявляти і постійно відтворювати свої конкурентні переваги на світовому ринку відповідно до умов середовища, що постійно змінюється.

       Під експортним потенціалом Л.К. Кобиляцький  розуміє здатність до контролю над максимально можливою часткою ринку при конкретних обмеженнях.

       Спираючись на трактування терміну «експортний потенціал» можна зробити висновок  про наявність у кожному з перелічених тлумачень сутнісні ознаки експортного потенціалу, на які кожен з авторів більшою чи меншою мірою акцентує увагу (наявні ресурси, що реалізуються; наявні ресурси, що не реалізуються, але можуть бути реалізовані за певних умов; здатність у перспективі створювати і реалізовувати відповідні ресурси).

       Отже, з наведених визначень експортного  потенціалу можна зробити , принаймні,  два висновки: по – перше, експортний потенціал притаманний економічним суб’єктам усіх рівнів – підприємство, галузь чи вид діяльності, регіон всередині країни, національна економіка, угрупування кількох держав, які реалізують цей потенціал шляхом розвитку зовнішньої торгівлі, передусім, експорту.

       Узагальнюючи численні визначення  експортного потенціалу можна  говорити проте, що експортний  потенціал є самостійною підсистемою  ЗЕД країни, місією якої є забезпечення  конкурентних переваг  національної  продукції та збільшення її присутності на зовнішніх ринках.

       Варто зазначити, що постійна  увага з боку вітчизняних і  зарубіжних науковців та практиків  приділяється вирішенню найважливіших  питань стосовно підвищення ефективності  і раціональності використання експортного потенціалу.

       Проблеми експортного потенціалу регіону і його зовнішньоекономічної діяльності висвітлені в працях В.Д. Андріанова, С.Ю. Глазьєва, С.І. Дорогунцова, Л.В. Дейнеко, А.В. Єнгіарова, М.І. Захматова, С.Г. Камолова, Є.Г. Кочетова, М.А. Кравця, Д.М. Крука, А.С. Лисецького, А. Личкіна, А.А. Мальцева, В.Н. Мосіна, Б.М. Мочалова, В.І. Пили, Б. Плишевського, В.А. Смирнова, А. Тодосейчука, Ю.В.Токарєва, І.П. Фамінского, М.І. Фащевського, Е. Фігурнова, А. Цигичко, Л.Г. Чернюк, В.С. Яцкова та інших учених-економістів. Вони розглядають експортний потенціал в різних аспектах (економічний, ресурсний, природно-ресурсний, об’єктний, господарсько-об’єктний і т.д.). Та проблема його оцінки до тепер знаходиться в сфері наукового дослідження. Подальшого розвитку потребує і обґрунтування експортного потенціалу регіонального господарства в сучасних умовах, порівняння основних напрямків його міжрегіональних і зовнішньоторговельних зв’язків з експортними можливостями, виникає необхідність у активізації експортної діяльності галузей регіонів, або стимулюванні експорту.

       Німецький професор Р. Хенцлер у поняття стимулювання експорту вкладає сукупність усіх засобів і заходів, які застосовуються владною стороною з метою підтримки вітчизняних експортних галузей в їх зусиллях встановити відносини з іноземними ринками збуту, отримати та виконати експортні замовлення. Всі засоби і заходи, що не мають чіткого спрямування на вийняткове стимулювання експорту з обсягу поняття виключаються. Таким чином, таке підкреслення неопосередкованості є недоцільним, оскільки держава часто намагається приховати заходи стимулювання експорту і це ускладнює визначення фактичної цілеспрямованості державних інвестицій.

       Німецький дослідник Г. Віліцький визначає стимулювання експорту як сукупність таких заходів, що дають лише окремим експортерам стимул до підвищення їх експортного обороту. Пропонується обмежитися лише тими заходами, які мають характер спеціальної допомоги експортерам (фінансова і кредитна допомога, участь у виставках, ярмарках тощо). Міжнародні заходи (укладання торгівельних і платіжних договорів, договорів про режим найбільшого сприяння, угод про правовий режим представництв і про уникнення подвійного оподаткування) виключається із складу стимулюючих.

       Швейцарський професор Д. Лефевр до стимулювання експорту відносить тільки ті державні заходи, що здійснюються із чітко вираженою метою фізичного і (або) вартісного підвищення експорту. Подібно до цього описує поняття активізації експорту і В.Глаштеттер, який під ним розуміє в широкому плані всі державні заходи, здатні підвищити фізичний і вартісний обсяги експорту через зниження експортної ціни або інших пов’язаних із ним витрат.