Євро на економіки країн ЄС

 

 

Зміст

 

Вступ 3

Основні характеристики Євро 5

Вплив євро на європейську банківську систему 12

Ефект від  появи нової валюти 16

Перспективи розвитку європейської валютної системи 19

Висновки 21

Список використаної літератури 23

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми. Європейська валютна система (ЄВС) є регіональною міждержавною валютною системою і представляє собою зону стабільних валютних курсів. Існує вона з 1979 року і включає три основних елементи: спільну рахункову грошову одиницю ЕКЮ, механізм валютних курсів і механізм кредитування.

Створення єдиної валютної системи в межах Європейського  Союзу (ЄС) є прикладом переважання  інтернаціонального мислення над національним. Подолання фінансової роздробленості Європи прискорює процес концентрації виробництва і капіталу, ослаблює її залежність від монополії долара та посилює конкурентоспроможність національних економік.

Найбільш динамічним напрямком  розвитку економічної інтеграції в  ЄС є формування економічного та валютного  союзу. Створення такого союзу означає  не тільки забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої  сили та проведення єдиної грошово-кредитної  і валютної політики, але і поліпшення позицій країн - учасниць Європейського  економічного та валютного союзу (ЄЕВС) на світовому ринку.

Актуальність теми полягає  в тому, що створення Європейського  економічного та валютного союзу  та введення в ньому єдиної валюти суттєво впливає на систему загальноєвропейського  економічного співробітництва і  на світову валютну систему в  цілому.

Об'єктом дослідження є аналіз впливу введення Євро на економічні системи країн ЄС.

Предметом дослідження є сучасні тенденції, проблеми та перспективи введення Євро.

Метою дослідження є аналіз впливу Євро на економіки країн ЄС.

Для здійснення цієї мети були поставлені наступні основні завдання:

• дослідити передумови створення Європейського валютного союзу;
• визначити вплив Євро на Європейську банківську систему;
• дослідити ефекти від введення Євро;
• оцінити проблеми та перспективи для країн еврозони від введення єдиної валюти.

Методи дослідження: при проведенні дослідження використовувалися історичний, аналітико-емпіричний, індуктивно-дедуктивний і порівняльний методи дослідження. Діалектичні методи пізнання економічних процесів, їхніх причинно-наслідкових зв'язків використовувалися в роботі для реалізації принципу об'єктивності наукового викладу.

 

 

Основні характеристики Євро

 

Євро — офіційна валюта 17 з 27 держав Європейського Союзу, відомих  також як Єврозона, рідна для понад 322 мільйонів європейців. Враховуючи території не єврозони, що послуговуються єдиною європейською валютою, загалом  євро користуються 480 мільйонів людей  по всьому світу. В готівковому обігу  з 1 січня 2002 року.

Євро не є валютою Європейського  Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього. Всі країни — члени Євросоюзу  мають право ввійти в Єврозону, якщо задовольнять певні визначені  вимоги згідно з економічними критеріями, а для всіх нових членів ЄС перехід  на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу, хоча це швидше політична  умова, ніж економічна, бо, як показує  практика на прикладі, скажімо, Польщі, це практично може і не відбутись  у найближчому майбутньому.

Монети та банкноти

Один євро дорівнює 100 центам (часто їх називають євроцентами). Всі монети євро, враховуючи пам'ятні монети вартістю у 2 євро, мають однакову лицьову сторону, на котрій написано номінал монети на фоні Європи (до 2007 були зображені країни — члени  ЄС), та різну «національну» сторону  із зображенням, котре визначає та країна, де чеканяться монети. Тим не менше, всі монети є придатними платіжним  засобами на території всіх країн  Єврозони.

Випускаються монети вартістю 2 і 1 євро, 50, 20, 10, 5, 2 та 1 євроцент. Дві  останні монети не чеканяться у Фінляндії  та Нідерландах, але і там вони є законним платіжним засобом. Багато магазинів у Єврозоні полюбляють вирівнювати ціни таким чином, щоб  вони були кратні 5 центам і монети номіналом  в 1 і 2 центи були не потрібні, але  багато що залежить від національних традицій кожної країни.

Всі банкноти євро мають  спільний дизайн для кожного номіналу на обидвох сторонах. Випускаються банкноти вартістю в 500, 200, 100, 50, 20, 10 і 5 євро. Такі банкноти, як 500 і 200 євро, не випускаються в деяких країнах.

Лицьова сторона  банкноти номіналом 50 євро

ЄЦБ створив клірингову систему  для великих платіжних транзакцій у євро (TARGET). Всі грошові перекази всередині країн Єврозони повинні  коштувати стільки ж, скільки  і перекази в межах однієї країни. Це правило діє і для роздрібних платежів, хоча при цьому можуть використовуватися різні методи платежу. Розрахунки з допомогою  пластикових карт і зняття готівки  в банкоматах також коштують стільки  ж, скільки і в країні-емітенту карти. Розрахунки з допомогою «паперових»  платіжних доручень, таких, як чеки, не стандартизовані ЄЦБ, і обробляються кожною країною самостійно.

Символ євро €

Офіційна специфікація логотипу євро, котрий повинен друкуватися  жовтим кольором на блакитному фоні (відповідно PMS Yellow та PMS Reflex Blue)

Спеціальний графічний знак євро (€) було спроектовано після того, як шляхом опитування громадськості  були обрані два варіанти з десяти пропозицій, і після того Єврокомісія  вибрала один з них в якості кінцевого варіанту. Автором дизайну, що переміг, як стверджується, була команда  з чотирьох експертів, імена котрих офіційно не були названі. Офіційна версія створення дизайну євро оскаржується Артуром Ейзенменґером, в минулому провідним графічним дизайнером Європейскої економічної спільноти, котрий заявляє, що створив цей знак як загальний символ Європи.

Знак являє собою, згідно пояснення Єврокомісії: «комбінацію  грецького іпсилона, як символу ваги європейської цивілізації, букви E, що значить «Європа», і паралельних  ліній, котрі перетинають знак і  свідчать про стабільність євро».

Європейська комісія також  розробила логотип євро з вказанням  точних пропорцій і кольорів переднього плану та фону. Хоча деякі дизайнери  шрифтів просто в точності скопіювали логотип євро в якості знаку євро в цих шрифтах, більшість розробили свої варіанти, котрі часто базуються на букві С у відповідних шрифтах, щоб знак валюти мав таку ж ширину, як і арабські цифри.

Розміщення графічного знака  відносно цифр, котрі означають номінал  валюти, відрізняється в кожній країні. Хоча офіційно рекомендується розміщувати  знак перед цифрами (що суперечить загальній  рекомендації ISO розміщати позначення валюти після суми), люди в багатьох країнах пишуть знак євро так само, як це було прийнято для національних валют, що ходили до євро.

Назва «Євро» була запропонована  бельгійським есперантистом Жерменом Пірло.

Євро: поява нової  валюти

Угода про створення Європейського  економічного співтовариства (ЄЕС) була підписана в 1957 році Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Францією і ФРН.

У 1962 році в меморандумі  Європейського співтовариства вперше було сказано про необхідність єдиної фінансової політики Європи. Висувається  ідея «валютної змії», тобто фіксації обмінних курсів валют країн ЄС в  певному діапазоні. Здійсненню цього  плану перешкодила енергетична  криза 1972 року, викликана різким зростанням цін на нафту.

У 1979 році ідея «валютної  змії» була реалізована створена Європейська валютна система. Центробанки  ЄС уклали угоду про обмеження  коливань валютних курсів. Введений прообраз євро єдина розрахункова валюта ЕКЮ (ECU).

Надалі ці ідеї отримали розвиток в Єдиному європейському  акті (Single European Act) 1986 року і Маастріхтському  договорі (Treaty on European Union) 1992 року, що формально  заклали основи Економічного і валютного  союзу (Economic and Monetary Union, EMU) і єдиної європейської валюти. Найважливіші з положень Маастріхтського  договору стосувалися економічної  і фінансової політики, кінцевою метою  якої було введення в країнах ЄС єдиної валюти. Угода передбачала графік введення єдиної валюти і загальні правила в області державного бюджету, інфляції і процентних ставок для всіх членів майбутнього валютного союзу.

Для того, щоб євро була введена  в обіг, всі країни-члени валютного  союзу повинні відповідати жорстким критеріям стабільності, закріпленим  в Маастрихтських угодах:

• рівень інфляції в країні, що прагне приєднатися до валютного економічного союзу, може перевищувати показники трьох найбільш стабільних держав ЄС не більше ніж на 1,5%;
• державна заборгованість може складати не більше 60% від валового внутрішнього продукту (ВВП);
• дефіцит держбюджету не може перевищувати 3% від ВВП;
• процентні ставки за банківськими кредитами можуть бути всього на 2% вище за показники трьох найбільш стабільних країн;
• кандидати на вступ до союзу не мають права протягом двох років за власною ініціативою проводити девальвацію національних грошових одиниць.

У 1994 році у Франкфурті-на-Майні  був установлений Європейський валютний інститут, в завдання якого входило  керівництво проектом створення  єдиної валюти і спостереження за економічними процесами в країнах-членах ЄС. Економістами, котрі допомогли  створити або зробили вагомий  внесок в євро, були Роберт Манделл, Вім Дуйзенберґ, Роберт Толлісон, Нейл Даулінґ та Томмазо Падоа-Счіоппа.

Офіційний сценарій переходу до єдиної валюти був прийнятий на саміті в Мадриді 15-16 грудня 1995 року, також було установлено назву  нової валюти «євро».

У 1997—1998 роках був проведений конкурс в декілька турів на кращий дизайн наявних євро, переможцем якого  став Роберт Каліна, головний дизайнер Центрального банку Австрії. У лютому 1998 року дизайн і специфікації банкнот  були схвалені Радою Європейського  валютного союзу. У серпні 1998 року були проведені основні випробування по друку всіх номіналів банкнот для остаточного вирішення проблем випуску.

У дизайні банкнот використані  зображення видатних пам'ятників Європи. Вікна і двері, зображені на лицьовій стороні, символізують дух відкритості  і кооперації усередині Європейського  Співтовариства. На зворотному боці кожної з банкнот зображений міст як метафора спілкування людей в ЄС і за його межами. Всі банкноти мають  особливий захист від підробок.

Тендер на постачання металу для карбування монет євро виграв Китай, Лоянський мідний завод в  центральній провінції Хенань.

За критеріями приєднання до нової валюти 2 травня 1998 року для  участі в «зоні євро» Радою  ЄС були допущені Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія  і Франція. Дві країни — Великобританія і Швеція — також укладалися в  більшість вказаних критеріїв, але  відмовилися увійти до «зони євро»  як перші її учасники. У Данії  виникли конституційні проблеми, а у Греції фінансові показники  не відповідали необхідним вимогам.

1 червня 1998 року був заснований  Європейський Центральний Банк (ЄЦБ). Його штаб-квартира знаходиться  у Франкфурті-на-Майні, Німеччина.  Завданнями банку є підтримка  цінової стабільності і проведення  єдиної монетарної політики на  всій території єврозони.

Введення євро відбувалося  поступово: спочатку в безготівковий  оборот, потім були випущені наявні купюри.

1 січня 1999 року в 00.00 годин за європейським часом  країни європейського Економічного  і валютного союзу (ЄВС) ввели  єдину валюту євро (EUR) і почали  використовуватися її для безготівкових  розрахунків. З цієї миті жорстко  зафіксувалися курси національних  валют країн учасниць по відношенню  до євро, а євро стала самостійною  повноправною грошовою одиницею. На цьому етапі паралельно  і рівноправно функціонували  і євро і національні валюти. Торги по євро почалися 4 січня  1999 року.

1 січня 2001 року Греція  приєдналася до зони євро і  стала 12-ою країною, що затвердила  на своїй території єдину європейську  валюту.

З 1 січня 2002 року протягом терміну, який кожна країна визначила самостійно (але не більше шести місяців), в  обігу були введені банкноти і  монети в євро, що заміщають колишні  банкноти і монети в національних грошових одиницях. Протягом півроку  старі національні банкноти і  монети ще могли обертатися нарівні  з євро. Проте після 1 червня 2002 року євро стає єдиним законним платіжним  засобом в країнах Єврозони.

У зв'язку з відмінностями  у національних методах округлення і відображення значень, усі перетворення між національними валютами мали бути виконані за допомогою тріангуляції через євро. Фіксовані значення курсу  відношення валют до євро відзначені у таблиці. Обмінні курси були визначені Радою Європейського  Союзу, базуючись на рекомендаціях  Європейської Комісії взявши за основу ринкові показники 31 грудня 1998 р., так  щоб одне ЕКЮ (European Currency Unit) було рівне  одному євро. (ЕКЮ було рахунковою одиницею, що використовувалась в ЄС, базованою  на валютах держав-членів; воно можливо  було грошовою одиницею але не було валютою з її правами.) Рішенням Ради 2866/98 (EC) 31 грудня 1998 були встановлені  ці обмінні курси. Вони не могли бути встановленими раніше, оскільки ЕКЮ  залежало від кінцевого обмінного  курсу не-євро валют (переважно від  Фунт стерлінгів) на цей день.