Внесок Альфреда Маршалла у світову економічну науку

 

• МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

                              Факультет економіки та управління

Кафедра історії  та теорії господарства

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»

на тему:

«Внесок Альфреда Маршалла у світову економічну науку»

 

 

 

 

 

  Виконав:

студент                                                                      Перевірила:

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

                

План

 

 

 

         Вступ

 

1. Коротка біографія та основні погляди А.Маршалла.
2. Кембриджська школа. Економічне вчення А. Маршалла.
3. Висновок

 

Використана література 

                                                          Вступ

 

Фундатором  «economics» став видатний англійський теоретик, професор Кембриджського університету Альфред Маршалл. Основною його працею стала «Принципи економічної науки» (Principles of Economics), над якою він працював більше 20-ти років, а виправляв і доповнював до кінця життя. Ця епохальна праця складалася з 6 томів і витримала 8 видань за життя автора і є одним з найвеличніших творів з економічної теорії за останні 100 років і справедливо заслужила своє місце серед класики. Наголошуючи на тому, що економічна наука є «чистою і прикладною», а тому має уникати «аналізу гострих проблем партійної боротьби і складностей внутрішньої та зовнішньої політики», учений запропонував замінити вузький термін Political Еconomy  на більш широкий- Economics. В цілому наукові заслуги А.Маршалла в галузі економіки порівнюють з відкриттями Коперника в астрономії.

 

Коротка біографія та основні погляди  А.Маршалла

 

Видатний британець народився 26 липня 1842 р. в лондонському районі Бермондсі. Вчився в Ітоні і Кембріджському університеті, який закінчив у 1865 році. Викладав математику в Кембриджі, політичну економію в університетському коледжі Брістоля, з 1885 по 1908 очолював кафедру політекономії в своєму рідному університеті.

Учений помер  у себе вдома в Кембриджі 13 липня 1924 р. Похований на парафіяльному кладовищі кембриджської церкви Вознесіння.

Альфред Маршалл  вважав себе спадкоємцем Рікардо  та Дж.С.Мілла і стверджував, що принципи, відкриті класиками, будуть завжди зберігати  своє значення. Він намагався розробити  універсальну економічну концепцію на основі синтезу елементів трудової теорії вартості і теорії граничної корисності, що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв'язку виробництва і обміну на основі функціонального методу дослідження. Йому вдалося перебороти протиріччя теорії граничної корисності й теорії факторів виробництва і сконцентрувати основну увагу на розробці теорії ціни. Цим він визначив для багатьох поколінь тенденції економічного мислення в Великій Британії. Основні його теоретичні надбання повністю витримали іспит часу і користуються популярністю і дотепер.

 

 Кембриджська школа. Економічне вчення А. Маршалла

 

Наприкінці  ХІХ ст. - початку ХХ ст. значного розвитку у Англії набула економічна теорія кембриджської школи. Саме Альфред  Маршалл був її головним представником. Ця школа за своїм впливом на економічну думку не поступалася австрійській і започаткувала так званий неокласичний напрям.

Створена А.Маршаллом  економікс, використовуючи маржинальний аналіз, досліджувала поведінку суб'єктів  господарювання на рівні мікроекономіки, тобто на рівні окремої галузі або фірми. Британський дослідник вважав, що саме цим і повинна займатися економічна наука, якій він дав таке визначення: «політична економія або економікс — це наука, що вивчає людство в його поасякденному житті, вона вивчає ту частину індивідуальних або суспільних дій, яка найбіл тісно пов'язана з придбанням і споживанням матеріальних атрибутів добробуту. З одного боку — це наука про багатство, але з другого — це наука про людину, яка відчуває на собі вплив найрізніших факторів, щодо економіки, то вона цікавиться переважно тими мотивами, які впливають на поведінку людини в її економічному житті.»

Такий підхід і  став визначальним у створенні видатним британцем «кембриджської школи», назва  якої походить від відомого Кембриджського університету. Методологія «кембриджської школи» включає такі основні елементи:

• Еволюціонізм, заподіяний у Спенсера, який грунтується на визнанні поступовості, спадкоємності, неперервності розвитку господарського життя та економічної думки.
• Синтетичний підхід, як спробу інтегрувати в єдину теорію найважливіші здобутки маржиналізму, класичної та історичної шкіл.
• Функціональний аналіз, заперечення необхідності пошуків причин і наслідків економічних явищ, зосередження на аналізі їх зв'язків.
• Широке використання кількісних методів дослідження, математичного та графічного аналізу.
• Принцип рівноважності, що знайшов втілення в теорії часткової і загальної ринкової рівноваги.

      Завершуючи аналіз методологічного  підходу Маршалла, слід зазначити,  що він досліджував економічну діяльність людей з позицій «чистої теорії» та ідеальної моделі ринкового господарювання на грунті «досконалої конкуренції».

Англійський теоретик звертав увагу на подвійну мету економічних  досліджень:

1. розвивати «чисту економічну науку»
2. висвітлювати практичні питання

Альфред Маршалл  у дослідженні економічних явищ широко застосовував математичні методи. Однак робив він це значно обережніше, ніж представники математичної школи  маржиналізму. Він зазначав, що «хороший математичний виклад економічних явищ може виявитися добротною математикою, але поганою економікою».

Центральне  місце в теоретичній моделі Маршалла займає теорія ціноутворення. Аналізує він її, як я вже зазначала, в умовах «чистої економіки», тобто на ринку досконалої конкуренції в умовах вільного ціноутворення.

Суть його теорії полягає  у синтетичному поєднанні двох груп факторів, що впливають на ринкову  ціну — ціна попиту та ціна пропозиції. Ціна попиту формується під впливом попиту на товар, тобто факторів ринкового походження, і визначається граничною корисністю. Ціна пропозиції залежить від витрат виробництва, тобто факторів процесу виробництва, і визначається граничними витратами.

Таким чином, в теорії ціноутворення  Альфред Маршалл лише у зв'язку з попитом використовує ідею австрійської школи про визначальну роль суб'єктивних оцінок граничної корисності. Він поєднав теорії граничної корисності та витрат виробництва (надбання класичної теорії) і дійшов висновку, що ні попит, ні пропозиція не мають пріоритету з погляду визначення цін. Ціну товару Маршалл виводить зі спільної дії корисності та витрат виробництва, застосовуючи знамениту формулу «лез ножиць»: «можна було б рівними підставами дискутувати про те, чи регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, чи розрізає паперовий листок верхнє чи нижнє лезо ножниць.»

 З теорії  ціноутворення Альфреда Маршалла  випливає його теорія ринкової рівноваги, яка стала одним із фундаментальних понять неокласичної теорії (economics). Досліджуючи механізм ринкового формування цін, Маршалл розглядав усі три його елементи — ціну, попит і пропозицію — у взаємодії. З одного боку, за умов вільної конкуренції як попит, так і пропозиція впливають на рівень ціни: попит із прямою залежністю, пропозиція — з оберненою. З іншого боку, ціна також впливає на попит і пропозицію, що знаходить відображення в законі попиту і законі пропозиції.¹

Аналіз такої взаємодії привів Маршалла до виявлення ціни ринкової рівноваги, тобто ціни, яка врівноважує попит і пропозицію. Він зауважує, що і умовах ринку досконалої конкуренції пропозиція і попит перебувають у часовій рівновазі. Дослідник використав ринок кукурудзи для ілюстрації того, як покупці та продавці можут торгуватися і ціна може «перекидатися туди-сюди як воланчик». Коли реальна ринкова ціна перевищує ціну рівноваги, то пропозиція перевищить попит, що зумовить зниження ціни, а якщо навпаки, ринкова ціна встановиться на рівні, нижчому від рівноважної, то це зумовить зростання ціни. Так об'єктивно та автоматично за умов вільної конкуренції досягається рівновага кожного галузевого ринку.

Такий  аналіз ринкової взаємодії  факторів ціноутворення привів А.Маршалла до необхідності розгляду в цьому  процесі фактору часу. Він виділяє короткий ринковий період, у якому головним регулятором ціни є попит, і тривалий ринковий період, в якому роль головного регулятора ціни переходщить до пропозиції і пов'язаних із нею витрат виробництва. Дослідник зауважує, що чим довший період часу, тим більшим буде вплив на ціну пропозиції і меншим вплив попиту.

Розглядаючи «закон попиту», А.Маршалл розглянув функціональну залежність попиту від граничної корисності, ринкової ціни та грошового доходу, який використовується на споживання. Цей аналіз показав, що під дією кожного з цих факторів попит змінюється з певною закономірністю, що дослідник назвав еластичністю попиту. Під нею він розумів функціональну залежність зміни обсягу попиту під впливом зміни граничної корисності та ринкової ціни товару і доходу його споживача. Головну роль у впливі на попит А.Маршалл відводить граничній корисності, що дорівнює тій максимальній ціні, яку покупець ще згоден заплатити за визначений товар, тому вона стає верхньою межою коливань ринкової ціни. Маршалл стверджував, що максимальна «ціна попиту» є незалежною від ринку і визначається лише потребою в товарі та його запасом.

Зміною ціни визначається цінова еластичність попиту. Видатний економіст зазначав, що «ступінь еластичності попиту на ринку залежить від того, якою мірою його обсяг зростає за цього зниження ціни або скорочується за цього підвищення ціни». Він склав діаграми, які показують зміни в ціні й кількості продукту для товарів з різним ступенем еластичності: від низької до високої, і на цій основі розрізнив еластичний та нееластичний попит.²

Найменш еластичним, на думку британського економіста, є попит на товари першої необхідності. При цьому еластичність попиту висока за високих цін і значна за середніх; вона дедалі зменшується при зниженні цін і поступово зникає, коли внаслідок дуже значного падіння ціндосягається рівень повного насичення цієї потреби. В контексті співвідношення ціни і корисності він виводить поняття споживчого надлишку, під яким розуміється додаткова сума до сплачуваної ціни, яку споживач згоден виплатити замість того, щоб відмовитися від речі. Автор ілюструє це поняття такими прикладами, як сіль, сірники та інші товари, ціна яких, звичайно, нижча від тієї, яку люди сплатили б перш ніж відмовитися від використання цих товарів.

Альфред Маршалл  став першим економістом, який вивів  криву попиту з функції корисності, «переклавши» закон спадної корисності «мовою цін», першим дослідив поняття  «цінова еластичність попиту», надавши їй алгебраїчного та геометричного вираження.

У теорії пропозиції провідну роль Маршалл відводить поняттю граничних витрат, під якими він розумів витрати на виробництво останньої одиниці певного блага з усього його запасу. А.Маршалл ототожнював граничні витрати з тією ціною пропозиції, за якої підприємець ще згоден поставляти товар на ринок. З позицій виробника ціна пропозиції стає початковим пунктом руху ринкової ціни до стану рівноваги.

 

Але ціна пропозиції у різних галузях веде себе по-різному. У тих, де граничні витрати, а отже, й ціна пропозиції, не залежать від обсягу виробництва вступає в силу, за визначенням А.Маршалла закон постійної віддачі (постійної продуктивності) виробничих факторів. В деяких інших галузях домінує закон зростаючої віддачі (зростаючої продуктивності), коли при зростанні обсягу виробництва граничні витрати зменшуються разом разом з цінами пропозиції. Нарешті, є галузі, що підкоряються закону спадної віддачі (спадної продуктивності), де при зростанні обсягів виробництва спостерігається збільшення граничних витрат та відповідних цін пропозиції. А.Маршалл підкреслював, що «в реальній дійсності ці дві тенденції зростання та скорочення віддачі постійно протидіють одна одній.

Як відомо, ціна пропозиції залежить від факторів виробництва — землі, праці, капіталу і організаторських здібностей. Однак при формуванні ціни пропозиції на деякі товари і фактори виникають труднощі, пов'язані з так званою фіксованою пропозицією. Так, зокрема, земля є абсолютно обмеженим фактором, тому пропозиція його є фіксованою і контролювати її людина не в змозі. Для виявлення функціональної залежності ціни пропозиції та факторів виробництва Маршалл вводить фактор часу — виділяє короткий, середній та тривалий періоди. Протягом короткого періоду пропозиція товарів обмежується його запасом і в обсязі виробництва змін не відбувається. Протягом середнього періоду пропозиція залежить від витрат на виробництво товару і вимагає залучення додаткових факторів виробництва. У тривалому періоді ціна залежатиме від витрат щодо підготовки робочої сили і виготовлення обладнання, необхідного для виробництва товару. Це дозволяє вносити зміни у витрати на всіх стадіях виробництва.

При фіксованій пропозиції у випадку зростання  попиту у підприємця утворюється  тимчасовий надлишковий дохід, який Альфред Маршалл назвав квазірентою.³ Однак, якщо в короткому ринковому періоді попит зменшується, «квазірента» зникає. Цей надлишковий дохід існує там, де виникає тимчасова перевага володіння якимось обмеженим економічним ресурсом.