Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Декабря 2012 в 22:56, курсовая работа
На етапі реформуваня економіки України, пошуку ефективних шляхів господарювання та переходу її на ринкові структури, створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон є актуальним питанням. Світовою практикою доведено , що через СЕЗ можна комплексно вирішувати проблеми соціально-економічного розвитку окремих територій через надання їм статусу реального субєкта економічних відносин, делегування державою розширених правових норм та реальних економічних можливостей місцевим органам державної влади і самоурядування. Це є мобільна структура і, що найважливіше приваблива для інвестора, що бажає вкладати кошти у розвиток виробництва на цих територіях
ВСТУП…………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЕЗ………………………….6
Сутність та об’єктивна необхідність створення ВЕЗ……………..9
Класифікація вільних економічних зон……………………………12
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЕЗ В УКРАЇНІ…………………16
2.1 Типи вільних економічних зон, створених в Україні……………...20
2.2 Світовий досвід і можливості використання ВЕЗ в Україні……...24
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВЕЗ В УКРАЇНІ………………30
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….38
СПИСКО ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………42
ДОДАТКИ……………………………………………………………………....44
В 1978 р. У Китаї були створені вільні економічні зони в 14 прибережних містах. Мета – розвиток зовнішньої торгівлі. Основний інструмент – податкові і митні пільги. На кожний гектар зони в період її становлення щорічно вкладалось приблизно $ 15 – 17 млн. Скрізь них проходило 2/3 зовнішнього товарообігу держави. В 1990 р. Експорт тільки однієї зони Шеньчжень становив $ 3 млрд.
А такі країни, як Південна Корея, Малайзія, Сінгапур, Гонконг обирали так звані «точкові зони» і здійснюють через них 90 % експорту товарів країн третього світу. У багатьох зонах відбувається процес інтеграції, коли поступово вся країна перетворюється на ВЕЗ з її пільговим податковим режимом.
У 1995 р. В Голландії та ФРН було відповідно 45 та 50 технопарків, причому планувалось створити ще по 100 в кожній державі. Навіть Японія використовувала ВЕЗ для підвищення економічного рівня окремих регіонів. Свого часу на базі провідних наукових закладів там було створено 18 технополісів у 14 районах. Найбільший технополіс “Цікуба” забезпечує роботою 145 тисяч людей. Японці вважають, що саме технополіси є втіленням технологій наступного століття. В Англії існує більш як 25 зон і технопарків, за рахунок чого взагалі створено 18,4 тис. робочих місць.
Загалом же у світі нараховується більш ніж 800 спеціальних економічних зон, частка яких у світовому торговельному обсягу сягає 8 %. А експортно-виробничих зон у світі є близько 500. Їхній загальний обсяг експорту становить $ 20 млрд. За останні десять років середній річний приріст обсягів продукції у цих зонах складав 7-10 %.
При цьому 300 експортно-виробничих зон розташовано в країнах, що розвиваються. А їхні загальні експортні доходи становлять близько $ 15 млрд. Однак найбільшого ефекту від створення ВЕЗ було досягнуто в Китаї.
Нарешті, можна виділити ще одну різновидність вільних зон, яка розповсюджена у світі - офшорні зони, які служать свого роду “податковими оазисами”, які обслуговують міжнародні фінансові операції. Офшорна зона — один із видів вільних економічних зон. Їх відносять до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання.Прикладами офшорних центрів є, перш за все, Бермудські, Віргінські, Кайманові, Барбадос, Гернсі і Західне Самоа, Ірландія, Ліберія, Ліван, Ліхтенштейн, Панама, Сінгапур і рад інших.
Офшорні зони дають господарюючим агентам, що їх використовують наступні переваги: податкові пільги, значну свободу, практичну відсутність валютного контролю, можливість проведення операцій з резидентами у любій іноземній валюті, списання затрат на місці, анонімність, таємниця фінансових операцій (головним чином діє лише вимога інформувати владу о сумнівних операціях, пов`язаних з нарко-бізнесом). При цьому внутрішній ринок позичених капіталів зони ізолюється від рахунків резидентів. Справа в тому, що класичний варіант офшорну припускає господарську і фінансову діяльність в офшорній зоні тільки нерезидентів.
Цікавий досвід Венгрії. В цій державі був реалізований режим класичного офшорна. Офшорні компанії отримують знижку н податок на прибуток в розмірі 85%, що дозволяє скоротити реальну ставку податку до 5,4%. Офшорній компанії надається право вести операції з іноземною валютою; одержувати іноземні позики і кредити без спеціального дозволу влади, регулюючих операції з іноземною валютою; мати рахунки в іноземних банках при умові, що певна доля рахунків приходиться на Венгерський банк. Посередницька діяльність таких компаній у Венгрії обмежена зовнішньою торгівлею з Росією, а також посередництвом між російськими компаніями. Принцип такого обмеження простий – орієнтувати офшорні пільги на основні, переважні у зовнішній торгівлі товарні потоки і широке коло добре відомих ділових партнерів.
Аналогічна ідея може бути використана і при створенні офшорних зон в Україні. Так, для офшорних компаній пільги можуть бути цілеспрямовано орієнтовані на основних торгових партнерів (Польща, Румунія, Терція, Росія, Білорусія); приведена рекомендація, розуміється, небезспірна і підлягає обробці.
Як ми бачимо, ВЕЗ в світовій практиці створюються з якимись певними цілями, які направлені на зростання благоустрою як в самих зонах, так і на території цілої держави. До таких цілей, як правило, відносяться: активізація зовнішньоторговельної діяльності, збільшення об`ємів експорту, створення додаткових робочих місць, стимулювання промислового виробництва, притягнення в країну іноземних інвестицій, підьйом депресивних територій, вирівнювання міжрегіональних різниць. Способи досягнення цих цілей частіш за все однакові - це податкові і митні пільги, різні преференції.
Україна, в загалі, перейняла
цей досвід у інших країн, але,
замість інструмента
Таким чином, розгляд світового і вітчизняного досвіду створення вільних економічних зон позволяє заключити наступне:
1. Світова практика показує, що створення ВЕЗ - досить діюче направлення розвитку економіки окремих територій регіонів. В основному, створення і розвиток вільних економічних зон орієнтовано на рішення конкретних пріоритетних економічних задач, реалізацію стратегічних програм проектів.
2. Території, найбільш
сприятливі для розміщення ВЕЗ,
3. Питання про вільні економічні зони в Україні до цих пір вирішувалося недостатньо послідовно, при відсутності конструктивної концептуальної основи і достатній правовій базі. Основною рисою цього процесу була його жорстока політизованість в ущерб економічної суті.
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВЕЗ В УКРАЇНІ
Не можна не визнати, що в більшості країн світу спеціальні економічні зони можуть ефективно працювати на економіку держави. А проблематика діяльності вільних, «напівкримінальних» по словах деяких політиків, економічних зон лежить не в площині існування ВЕЗ як таких, а керівництві і контролі за ними, правильному визначенні пріоритетів для кожної з них, а так само в необхідності постійного вдосконалення законодавчої бази.
Серед інших можна назвати такі проблеми, що послужили приводом для відміни дії СЕЗ:
Враховуючи світовий досвід, щоб уникнути криміналізації ВЕЗ, було б створити не керовані місцевими державними адміністраціями зони, і вже звичайно не відміняти їх взагалі, а надавати податкові і тарифні пільги по прогресивній шкалі підприємствам, продукція яких йде на експорт, які створюють значну кількість робочих місць, які упроваджують і використовують інновації і т.і.
За роки існування ВЕЗ в Україні, була напрацьована велика кількість планових і програмних документів, присвячених підвищенню ефективності вже наявних зон і залученню інвесторів для створення нових. Серед таких документів і «Програма розвитку в Україні (спеціальних) вільних економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2011 року», яка була покликана сприяти активізації процесу розвитку ВЕЗ у всіх регіонах України.
Процес формування вільних економічних зон у різних країн світу зовсім не є безхмарним. Як показує світовий досвід, лише близько трьох десятків промислово-експортних зон у країнах, що розвиваються, можна вважати успішно діючими, у той час як решта або тільки розпочали свою діяльність або зіткнулися з певними проблемами. До останніх зокрема належать недосконалий менеджмент, погане географічне розміщення, недостатнє фінансування, відсутність належної системи стимулювання, недостатня забезпеченість інфраструктурою, відсутність відповідного інвестиційного клімату, нечіткість законів і правил або труднощі у вільному функціонуванні у рамках глобальної виробничої діяльності [12].
Становлення та розвиток ВЕЗ на теренах
колишнього СРСР і зокрема в Україні
також супроводжується
1. Основна проблема і
прихильників, й опонентів ВЕЗ
в Україні полягає у
2. Законодавство про ВЕЗ
не по всіх параметрах
3. Відповідно до положень
законів України “Про
4. ВЕЗ діють у середовищі,
що постійно змінюється, але всередині
ВЕЗ це середовище повинно
гарантовано залишатися
5. Часто відчувається
часовий розрив між появою
потенційних інвесторів і
6. Матеріали щодо створення ВЕЗ, що надаються регіонами Верховній Раді, грішать одними і тими самими вадами. Серед них типовими є такі:
Информация о работе Вільні економічні зони в Україні: сучасний стан, динаміка розвитку