Визначення та оцінка рівня економічного розвитку регіону (на прикладі Миколаївської області )

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Мукачівський державний  університет

Факультет менеджменту  і підприємництва

 

 

 

 

 

                                                          кафедра менеджменту і управління  економічними процесами

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «Ринкова трансформація економіки регіону»

на тему:

 «Визначення та оцінка рівня економічного розвитку

регіону (на прикладі Миколаївської області )»

 

 

 

Виконала:

Студентка 4-ого курсу

Групи МНС-41

Мориляк Аліна

 

 

Перевірила:

к.е.н., доц. Т.В. Черничко

 

 

 

Мукачево 2012

ЗМІСТ

ст

 

Вступ 3

 

Розділ 1 Основні показники дослідження та характеристика регіону 5

 

Розділ 2 Аналіз стану розвитку Миколаївської області та порівняння показників із загальною тенденцію в країні                                                                         12

 

Розділ 3 Рекомендації щодо подальшого розвитку регіону 19

 

Висновки 21

 

Список використаної літератури 22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Під регіоном в спеціальній  літературі розуміється цілісна, адміністративно визначена частина країни, якій властива певна спільність природних та соціально-економічних характеристик, що зумовлює доцільність її розвитку за єдиною регіонально–конкретизованою стратегією, яка повинна виходити із загальнодержавних цілей і враховувати інтереси, можливості та бар’єри розвитку даного регіону.

Економічний розвиток регіону  – це сукупність економічних процесів, що відбуваються в ході розвитку господарства та відбиваються в більш-менш кардинальних змінах економічної та соціальної системи і відповідно трансформації основних її елементів.

Об’єктом дослідження  даної роботи є Миколаївська область  та особливості її регіонального  розвитку.

Мета роботи: визначення, оцінка та аналіз рівня економічного розвитку регіонів України

Основні завдання:

1. удосконалити поняття «економічний розвиток регіону» на основі аналізу

існуючих підходів до визначення цього поняття;

2. визначити зміст основних економічних показників, за якими розраховується інтегральний показник;
3. розрахувати й оцінити інтегральний показник, що характеризує рівень економічного розвитку регіону за роками;
4. обґрунтувати фактори-показники, які сприяли економічному регіональному розвитку в певному періоді;
5. розробити заходи, реалізація яких сприятиме подальшому економічному розвитку регіону.

Результати аналізу  сукупності соціально-економічних  показників показали,  що кожна область  України звітує про рівень економічного розвитку за своєю сукупністю показників,  що унеможливлює оцінку рівня її розвитку. При цьому необхідно відзначити, що стан соціальних і демографічних показників є результатом розвитку економічних показників.  Наприклад,  показник «середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників» залежить від таких економічних показників, як валова додана вартість, темпи зростання виробництва в регіоні, динаміка структури витрат на виробництво продукції та ін. Таким чином, можна стверджувати, що рівень розвитку економічних показників визначає рівень розвитку соціальних і демографічних.  Тому представляється необхідним, насамперед,  сформувати систему економічних показників, які визначають рівень регіонального розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕГІОНУ

 

Економіка регіону може вивчатися в статиці і в динаміці, отже і регіональний економічний аналіз можна визначити як аналіз статичного стану регіону і аналіз процесу.

При статичному аналізі визначається стан регіону на певний період, з’ясовується модель його соціально-економічного розвитку.  При аналізі процесу дається характеристика траєкторії соціально-економічного розвитку, визначаються ендогенні та екзогенні фактори, що впливають на об’єкт і визначають траєкторію розвитку економіки регіону, що аналізується.

Процес проведення аналізу соціально-економічного розвитку регіону складається з ряду етапів.

Перший етап. Початком (або вихідним моментом) є аналіз механізму регіонального розвитку в макрорегіоні (країні, або економічному районі). На цьому етапі визначаються приклади для доказу порівнянь (парадигми) регіонального розвитку, які дозволять з’ясувати загальні для всіх регіонів недоліки і диспропорції розвитку, так звані “регіональні хвороби”. Визначені недоліки розвитку характерні всім регіонам, що входять до складу мета регіону, хоча їх гострота і масштаб розповсюдження можуть варіюватися.   

Другий етап. Визначаються соціально-економічні загальні                                                                          характеристики розвитку конкретного регіону. До них відносяться рівень економічного і соціального розвитку, темп економічного зростання, характер мультиплікативного процесу. Розрахунок цих показників дає можливість визначити місце даного регіону, як об’єкта аналізу в загальній структурі макрорегіону.

Третій етап. Попередні  два етапи дають можливість поглянути на конкретний регіон, так би мовити “зверху”, на цьому ж етапі проводиться системний аналіз окремого регіону, з використанням аналітичних методів. 

Четвертий етап. Використовуючи експертні методи аналізу, з’ясовуються тенденції розвитку об’єкта, визначаються фактори, що впливають на його розвиток. Це дозволяє з’ясувати нові фактори і явища, що впливають на розвиток регіону. Якщо такі визначені, то для перевірки об’єктивності і правильності отриманих результатів, необхідним є знову повернутися до третього етапу. Як правило, таких ітерацій може бути декілька.

До показників економічного потенціалу належать: кількість населення, трудові ресурси, обсяги ВВП, національного  доходу (НД), обсяги основного капіталу та ін. Усі ці показники характеризують розвиток продуктивних сил регіону насамперед з кількісного боку. 

Економіку регіону характеризують такі основні показники як валовий  регіональний продукт; інвестиції в  основний капітал; обсяги роздрібного  товарообороту підприємств; зовнішньоторговельний оборот; середньомісячна номінальна заробітна плата одного найманого працівника, а також допоміжні показники – індекс інфляції та кількість наявного населення.

Розглянемо загальну характеристику (сутність) цих основних показників:

1.Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї.

2. Валові інвестиції  в основний капітал − під ними розуміють майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Тобто це сукупність витрат, спрямованих на придбання, створення, відновлення основного капіталу.  За допомогою капітальних інвестицій відтворюються на простій і розширеній основі основні засоби виробництва, тобто створюється матеріальна основа для підвищення продуктивності живої праці на базі впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Завдяки капітальним інвестиціям реалізуються досконаліші форми суспільної організації виробництва: його спеціалізація, кооперування і комбінування.

До інвестицій в основний капітал належать:

• витрати на будівельні роботи всіх видів;
• монтаж та придбання устаткування, передбаченого в кошторисах на будівництво;
• придбання виробничого інструменту та господарчого інвентарю включених до кошторису на будівництво;
• придбання машин й устаткування, що не входять до кошторису на будівництво, а також на інші капітальні роботи і витрати.

3. Обсяг роздрібного  товарообороту підприємств − є основним валовим показником діяльності торговельного підприємства, який характеризує результат його діяльності щодо залучення купівельних фондів споживачів. Саме реалізація певної маси товарів створює економічне підґрунтя для отримання певного обсягу доходів та прибутку, тобто формує передумови для реалізації стратегічних цілей діяльності підприємства.

Значення показника "обсяг  товарообороту" на рівні окремого підприємства залежить від типу економічної системи.

Таким чином, товарооборот — продаж товарів масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення  особистих потреб в обмін на його грошові доходи, або іншим підприємствам  — для подальшої переробки чи продажу. В процесі аналізу його поділяють на окремі структурні складові для оцінювання обсягів обороту окремих підприємств, ринків і субринків.

Валовий товарооборот, звільнений від повторного рахунку, називають  чистим товарооборотом. Таким чистим товарооборотом завжди є роздрібний товарооборот, що характеризує обсяг продажу товарів кінцевим споживачам.

4. Зовнішньоторгівельний  оборот − обсяг зовнішньоторговельної діяльності країни, групи країн, що дорівнює сумарному розміру експорту та імпорту за рік або за інший фіксований період.

5.Середньомісячна номінальна заробітна плата – нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. Вона включає обов’язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок з доходів фізичних осіб, збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Розраховується шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці  штатних працівників за звітний місяць (період) на середньооблікову  кількість штатних працівників та  на кількість  місяців у періоді.

Рівень (індекс) інфляції - показник середнього рівня зміни цін товарів і послуг відносно базисного періоду. Використовується як показник інфляції і виражається у відсотках за рік.

Саме за допомогою  цих показників ми можемо дослідити  і проаналізувати, яка ситуація в  тому чи іншому регіоні, а саме (у  нашому випадку) − у Миколаївській  області. Але спочатку ми охарактеризуємо її в загальному.

Економіко – географічна характеристика

Миколаївська область - це високорозвинутий індустріальний регіон держави, який визначається потужною багатогалузевою промисловістю, що має дуже важливе значення в структурі народногосподарського комплексу України.

Миколаївська область  займає північно-центральну частину  Південного району, тобто розташована  на півдні України , в басейні нижньої  течії річки Південного Бугу. На півночі вона межує з Кіровоградською, на заході – з Одеською, на сході – з Дніпропетровською, на південному сході – з Херсонськими областями, а з півдня омивається Чорним морем.

 Її територія –  24,6 тис. кв. км. (4,1 % всієї площі  України), населення – 1298,8 тис.  чоловік (2,6 % жителів України). Густота населення на 1 кв. км – 53 чоловіка. У містах проживає 66 %. Це на 2,0 % менше ніж по Україні. У селі відповідно проживає 34 % населення, що на 2,0 % більше ніж по Україні. Українців – 78,9 %, росіян – 16,1 %, інших національностей -- 5% Досить чисельними на Миколаївщині є: молдавани (17 тис., 1,3%), білоруси (14 тис., 1,1%); євреї (12 тис., 0,9%).

Обласним центром Миколаївської  області є Миколаїв. Миколаїв(518 тис. осіб) лежить на березі Бузького лиману за 50 км від Чорного моря. Це річковий і морський порт, великий індустріальний центр. Його називають ,,столицею” українського суднобудування(три великі заводи). Найважливіші міста Миколаїв, Вознесенськ, Первмайськ, Южноукраїнськ.

Територія Миколаївської  обл. лежить на Причорноморській низовині, тобто має низовинний рельєф. Для Миколаївської обл. характерні чорноземи: на півночі і в центрі області-звичайні малогумисті, на півдні-південні залишково – солонцюваті. А на самому півдні області-темно – каштанові залишково – солонцюваті. Для узбережжя Чорного моря в Миколаївській обл. характерна довга берегова лінія з піщаними пляжами. На території Миколаївщини протікають ріки Південний Буг з Інгулом та Інгулець з Висунню. Північна частина області пересічена ярами, балками, долинами. Узбережжя Чорного моря порізане лиманами. У водоймах водиться близько 50 видів риб.

Миколаївська область  багата на неметалеві корисні копалини. На території Миколаївської області  є пісчані карєри, піски яких використовують для виробництва скла, є родовища цементної глини, трепели, опоки, вапняків пиляльних. На півночі Миколаївської області є родовища графітів.

Промисловий потенціал  області сконцентрований, головним чином, у п'яти містах обласного  підпорядкування, питома вага яких у  загальнообласних обсягах промислової  продукції досягає майже 95%. В  сільській місцевості розташовані підприємства переробної, поліграфічної та промисловість будівельних матеріалів. У структурі промисловості провідне місце займає машинобудування та металообробка, серед них виділяються такі галузі, як суднобудування та енергетичне машинобудування. Промислові підприємства області забезпечують до 50% обсягів продукції суднобудування України, понад 90% державного виробництва газових турбін,80% обсягів глинозему-сировини для виробництва алюмінію. Тільки 11,9% загальної кількості промислових підприємств області знаходяться в державній власності.