Витрати в короткостроковому і довгостроковому періодах

 

3. Оптимальна комбінація ресурсів і витрати фірми у довгостроковому періоді

У довгостроковому  періоді підприємство може змінити  всі свої ресурси. У зв’язку з  цим перед підприємством постає завдання забезпечити таку комбінацію ресурсів, яка б гарантувала максимізацію обсягу випуску при мінімізації  витрат.

Для визначення оптимальної комбінації ресурсів раціональним виробником необхідно знати ціни на них, оскільки підприємця цікавить така комбінація факторів, яка мінімізує затрати.

Сукупні витрати  фірми (ТС) можна представити так:

,

де     – витрати на послуги капіталу;

 – витрати на оплату праці.

Графічно це бюджетне обмеження  зображується у вигляді ізокости.

Кожному фіксованому рівню витрат відповідає інша ізокоста. Множина  ізокост, які відображають різні  рівні сукупних витрат, називають  картою ізокост. Якщо загальні витрати  зростають, ізокоста віддаляється від  початку координат.

Із рівняння витрат можна записати рівняння ізокости у вигляді:

Кожна точка ізокости визначає однакову величину сукупних витрат, більш високі ізокости відповідають вищим витратам. Таким чином, завдання мінімізації  витрат полягає у знаходженні  на ізокванті (лінії рівного випуску) точки, якій відповідає найнижча з досяжних ізокост. В цій точці кут нахилу ізокванти буде дорівнювати нахилу ізокости (рис.2):

Рис. 2. Мінімізація витрат фірми  за заданого обсягу випуску

 

Відношення ціни одиниці праці до ціни одиниці капіталу ( дорівнює граничній нормі технічного заміщення капіталу працею на ринку ресурсів. У точці рівноваги:

Ця рівність означає, що за використання певного рівня технологій заданий  технологією максимальний обсяг  випуску продукції можна виробити з мінімальними витратами, допустимими  цією технологією. Якщо рівність не досягнута, підприємство повинне прагнути поліпшити  методи використання ресурсів. У разі відхилення від рівності:

1. Якщо > , то обсяг випуску можна забезпечити, здійснивши заміну капіталу працею (за =const);
2. Якщо < , то збільшення розміру випуску за незмінного обсягу загальних витрат можна досягти, замінивши працю капіталом.

Умову оптимального поєднання  ресурсів можна зобразити так:

Оскільки  в довгостроковому періоді всі  ресурси змінні, то може скластися  враження, що можливості розширення виробництва  не мають меж. Але підприємство виробляє продукцію не заради збільшення фізичних обсягів виробництва, а заради мінімізації  витрат з метою максимізації прибутку. [1, c.246]

Якщо припустити, що обсяг виробництва зростає, а  ціни на працю і капітал залишаються  сталими. Щоб визначити, яким чином  за таких умов досягається максимізація обсягу випуску продукції з мінімальними витратами требі дослідити, як будуть співвідноситися між собою ізокванти  та ізокости (кут нахилу як ізоквант, так і ізокост, що відповідають різним обсягам виробництва та витратам, залишається незмінним).

На рис. 3 кривими Q=10, Q=20, Q=30 і т.д. зображено ізокванти, які відображають зростаючі обсяги випуску, а кривими LC₁, LC₂, LC₃ і т.д. – ізокости, які фіксують збільшення загальних затрат, що забезпечують вищі обсяги випуску.

Траєкторія розвитку, що з’єднує точки дотику ізоквант та ізокост, показує, що збільшення обсягів випуску є бажаним для підприємства, якщо воно має можливість залучити до виробництва додаткові ресурси.

Рис. 3 Траєкторія розвитку при зростанні капіталу і праці в однакових пропорціях.

Траєкторія  зростання може мати наступний вигляд:

1. прямої (якщо відношення К:L = const);
2. випуклої донизу кривої (якщо К зростає швидше, ніж L);
3. випуклої вгору кривої (протилежна ситуація).

При розрахунку умов мінімізації витрат слід також  враховувати зміну цін на одиницю  ресурсу, оскільки у такому випадку:

• Змінюється конфігурація ізокванти у зв’язку з можливістю заміни одного ресурсу іншим;
• Ізокоста зміщується в системі координат залежно від напрямку зміни витрат на одиницю ресурсу.

Оскільки  довгостроковий період складається  з багатьох короткострокових, то і  довгострокові витрати є сукупністю багатьох короткострокових. На рис. 4 зображені три варіанти короткострокових кривих середніх затрат, які відповідають трьом варіантам імовірного обсягу Q₁, Q₂, Q₃. Ситуація має місце, коли підприємство тільки будується.

Рис. 4. Зіставлення  кривих витрат коротко- і довгострокового  періоду

З рис. 4 видно, що Q₁<Q₂<Q₃, та середні витрати не залежать від обсягу (мале, середнє чи велике підприємство).

Виробництво одного й того самого обсягу продукції  в короткостроковому періоді  потребує більшого рівня середніх витрат, ніж у довгостроковому. На рис. 4 зображена  постійна віддача від масштабу. Та зазвичай крива LC не має вигляду горизонтальної прямої (рис. 5):

Рис. 5 Криві  витрат за зростаючого і спадного масштабів.

З рис. 5 видно, що спочатку крива довгострокових витрат відображає ситуацію, властиву економії від масштабу, а потім віддача  починає спадати.

 

4. Резерви зниження витрат підприємства.

В першу  чергу, фірма прагне максимально  збільшити свій прибуток, для чого намагається зменшити собівартість своєї продукції. Це, в свою чергу, досягається кількома шляхами, один з яких – зниження витрат.

Зниження собівартості продукції – важливе завдання в діяльності підприємств і фірм, одна з умов підвищення конкурентоспроможності товарів, засіб збільшення обсягу виробництва при незмінній вартості матеріальних і трудових ресурсів. Основними чинниками зниження собівартості є: підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення організації праці, зміна обсягу і структури продукції, що випускається, підвищення частки кооперованих постачань. У результаті цього досягаються зниження матеріальних витрат (матеріаломісткості) і зростання продуктивності праці.

У процесі аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції, що випускається, промислове підприємство:

• вивчає величину сукупних витрат за звітний період і темпи її зміни в порівнянні з плановими даними, в динаміці і з темпами зміни обсягу продажів продукції;
• оцінює структуру витрат, питомої ваги кожної статті в їх сукупній величині і темпи зміни величини витрат за статтями в порівнянні з плановими даними та в динаміці;
• порівнює фактичну виробничу і повну собівартість за основними видами продукції і по їх сукупності з плановими показниками і в динаміці, розраховує вплив основних факторів на відхилення зазначених показників;
• досліджує постійні та змінні витрати, встановлює точки беззбитковості за основними видами продукції і в цілому по підприємству;
• оцінює собівартість продукції по структурних підрозділах, зіставляє прямі витрати з їх плановою величиною в залежності від обсягу випуску продукції;
• визначає частку невиробничих витрат і тенденцій її зміни в порівнянні з даними минулого періоду;
• встановлює обґрунтованість вибору бази розподілу різних видів витрат (загальновиробничих, загальногосподарських і т. д.).

Резерви зниження собівартості є елементи витрат, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. До основних джерел зниження собівартості відносяться:

• зниження витрат сировини, матеріалів, палива, енергії;
• зменшення розміру амортизаційних відрахувань;
• скорочення витрат заробітної плати;
• зменшення адміністративно-управлінських витрат.

Найважливішою умовою зниження собівартості продукції за рахунок економії фонду оплати праці є випереджаючі темпи зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання заробітної плати.

Резерви зростання продуктивності праці на підприємстві різноманітні: підвищення технічної оснащеності праці, розширення механізації та комплексної автоматизації виробничих процесів, скорочення числа осіб, зайнятих ручною працею, скорочення управлінського та обслуговуючого апарату та ін.

Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції є матеріальною основою зниження цін, веде до зменшення витрат виробництва в інших галузях економіки. Важливе значення має зниження собівартості і для зменшення потреби в оборотних коштах. Звідси випливає необхідність проведення систематичного контролю за зниженням витрат виробництва та витрат на реалізацію продукції. [9]

До витрат, які фірма може знизити в першу чергу, належать:

- статті витрат, що володіють найбільшою питомою вагою у загальній сумі витрат;

- витрати, темп зростання яких перевищує темп зростання виручки компанії. 
Відібрані таким чином статті витрат слід поділити на ті, які:

- Не підлягають перегляду, оскільки існують жорсткі зобов'язання з боку компанії (заробітна плата, податкові зобов'язання, укладені договори);

- можуть бути змінені (наприклад, розірвання раніше укладених договорів, що спричинить за собою застосування штрафних санкцій);

- можуть бути перенесені на інші періоди без збитку.

Очевидно, що в першу чергу будуть скорочені витрати, пов'язані з третьої групи, але, перш ніж приймати будь-які рішення щодо скорочення витрат, необхідно зрозуміти, як і чому змінюється та чи інша стаття витрат, як вона виникає і з чим пов'язані причини її зростання. 
 
Аналіз причин виникнення витрат

Для того щоб зрозуміти причини виникнення витрат і знайти шляхи їх скорочення, потрібно відповісти на два основних питання (див. малюнок): 
- що виробляє компанія; 
- як виробляються і реалізуються товари. [10] 
 

 

 

Висновки

• Таким чином, знання функцій витрат дуже важливе для прийняття рішень як на рівні підприємств, так і на урядовому рівні. Функції короткострокових витрат мають ключове значення для визначення цін і обсягів випуску, тоді як функції довгострокових витрат важливі для планування розвитку підприємств та їх інвестиційної політики. Оцінка 
  економічності від масштабу необхідна для проведення ефективної 
  урядової політики регулювання ринку, перш за все щодо монополій і злиттів. [2, с.343]
• У короткостроковому періоді приймається наявність лише одного змінного ресурсу, відповідно, діє закон спадної граничної продуктивності змінного ресурсу, який і визначає динаміку витрат виробництва у цьому періоді.
• У довгостроковому періоді всі ресурси є змінними, тому мінімізація витрат досягається з урахуванням граничної норми зміщення одного фактора виробництва іншим, та визначається точкою дотику ізокванти та ізокости.
• Метою діяльності будь-якої фірми є отримання прибутку і його максимізація. Ця мета досягається,зокрема,  шляхом зниження собівартості продукції. Резерви зниження собівартості є елементи витрат, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Тому необхідно розуміти механізми зниження витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Мікроекономіка: Підручник / За ред.. В.Д. Базилевича. – 2ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2008.
2. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика. – В 3-х т. – СПб., 1999.
3. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник.. – 2-е изд. – М., 2006.
4. Веріан Г.Р. Мікроекономіка: проміжний рівень. Сучасний підхід: Підручник./ Пер. з англ. – 6-те вид.. – К.: Лібра, 2006
5. Гребенников Л.И., ЛеусскийА.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика. – СПб, 1998.
6. Черваньов Д.М. Мікроекономіка. – К., 1997.
7. Микроэкономика /Под ред. Е.Б.Яковлевой. – СПб., 1998.
8. Мамалуй О. О Підручник Основи економічної теорії ,. доступ до електронного джерела за адресою:

http://pidruchniki.com.ua/00000000/politekonomiya/osnovi_ekonomichnoyi_teoriyi_-_mamaluy_oo

9. Гaвpілoвa А.М. «Контроль затрат и резервы их снижения», , доступ до електронного джерела за адресою: http://www.elitarium.ru/2010/03/01/kontrol_zatrat.html
10. Молвінський А.  «Как сократить затраты», , доступ до електронного джерела за адресою: