Виробництва та калькулювання собівартості продукції за допомогою нормативного методу обліку витрат

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра ЕіМ

 

 

 

 

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА  І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ  МАШИНОБУДУВАННЯ

 

 

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до курсової роботи з  дисципліни

«Управлінський облік»

З 0106 43 43.3 856 КР

 

Керівник

старший викладач _____________________________________  Л.В. Іваненко

                                    (підпис)                                     (дата)

 

Виконавець

студентка гр. ОА-08-6  ______________________________  М.В. Чернишенко

                                    (підпис)                                     (дата)

 

 

 

2012

РЕФЕРАТ            Пояснювальна записка курсової  роботи містить 58 с., 7 таблиць, 26 форм, 11 джерел.         Об’єкт дослідження: облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції на підприємстві.         Мета роботи - використовуючи отримані раніше теоретичні знання у галузі економічної дисципліни управлінський облік, відбити в курсовій роботі облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції за допомогою нормативного методу обліку витрат.         В даній курсовій роботі були використані наступні методи дослідження: аналіз звітних документів, системний оперативний аналіз, економічний аналіз, математично-економічні методи.        У курсовій роботі, згідно поставлених задач: - розкрито поняття  витрат виробництва на  підприємстві; - розкрито поняття  калькулювання; - розкрито поняття  собівартості продукції;  - розкритий нормативний метод обліку витрат.        У курсовій роботі згідно отриманих даних буде виконана практична частина, в якій будуть складені звіт про використання матеріалів та рух напівфабрикатів; розподілені транспортно-заготовчі та інші витрати між видами продукції; буде визначена сума пускових витрат, що списується на собівартість продукції у звітному періоді, сума погашення інструментів і пристосувань цільового призначення, кошторисна ставка витрат з утримання і експлуатації устаткування; буде розподілена сума фактичних витрат на утримання та експлуатацію устаткування, сума загальновиробничих витрат між видами продукції, а також будуть складені інші додаткові відомості для розрахунку виробничої собівартості продукції,  на основі вище перелічених документів будуть складені операції та будуть відкриті рахунки.          ВИТРАТИ, СОБІВАРТІСТЬ, ВИРОБНИЦТВО, КАЛЬКУЛЮВАННЯ, НОРМАТИВНИЙ МЕТОД, НОРМА, ВІДХИЛЕННЯ, КОШТОРИСНА СТАВКА, ПРОДУКЦІЯ, ПУСКОВІ ВИТРАТИ, ТРАНСПОРТНО-ЗАГОТОВЧІ ВИТРАТИ.

З 0106 43 43.3 856 КР

Ізм.

Аркуш

Підпис

Дата

Розробив

Чернишенко

14.05.12

Облік витрат виробництва  і калькулювання собівартості продукції  машинобудування

Літера

Аркуш

Аркушів

Перевірив

Іваненко

3

58

КІІ ДонНТУ, каф. ЕіМ, ОА-08-6

Н. контр.

Зав. каф.

Лисенко

ЗМІСТ   ВСТУП……………………………………………………………………………..5 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………….....6           1.1. Поняття витрат виробництва на підприємстві, калькулювання, собівартості продукції……………………….……………………………………6           1.2. Сутність нормативного методу калькулювання собівартості………7          1.3. Особливості та послідовність обліку при нормативному методі калькулювання собівартості…………………………………………………….10 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………………………....17 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...56 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….....58

З 0106 43 43.3 856 КР

4

Ізм.

Аркуш

№ документа

Підпис

Дата

58

 

ВСТУП

В умовах переходу до ринкової економіки собівартість продукції є найважливішим показником виробничо-господарської діяльності підприємств. Вирахування цього показника необхідно для: оцінки  виконання плану по даному  показнику і його динаміки; визначення рентабельності виробництва й окремих     видів продукції; здійснення внутрівиробничого розрахунку; виявлення резервів   зниження собівартості продукції; вирахування національного доходу в  масштабах країни; розрахунку економічної ефективності впровадження нової  техніки, технології, організаційно-технічних заходів; обґрунтування рішень  про виробництво нових видів продукції й зняття з виробництва.

Актуальність цієї теми в тому, що зниження собівартості є  найважливішим фактором розвитку господарюючого суб’єкту, основою порівняння доходів  й витрат. Проблемою обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) свого часу займалися Бахрушина М.А., Кир’янова З.В., Голов С., Палій В. та ін.

Отже, об’єктом дослідження  цієї роботи є облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції на підприємстві. Метою роботи є відбиття обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції за допомогою нормативного методу обліку витрат.

Методами й прийомами  аналізу є аналіз звітних документів, системний оперативний аналіз, економічний аналіз, математично-економічні методи.

Досягнення поставленої  мети потребує вирішення наступних  задач:

- розглянути сутність калькулювання собівартості продукції;

- проаналізувати сутність та принципи нормативного методу витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції;

- розкрити особливості нормативного методу;

- визначити фактичну  собівартість продукції на основі  нормативного обліку витрат виробництва.

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.
1. Поняття витрат виробництва на підприємстві, калькулювання, собівартості продукції. Перш ніж приступити до розглядання нормативного методу калькулювання собівартості, ми вважаємо за потрібне уяснити основні поняття, які будуть використані далі, такі як витрати виробництва на підприємстві, калькулювання, а також собівартість продукції.

Отже, під витратами виробництва на підприємстві розуміють сукупність витрат матеріальних й грошових ресурсів на відшкодування спожитих засобів виробництва та на відтворення робочої сили. Витрати виробництва поділяють на прямі (ті, що входять до собівартості певного виду продукції або робіт, з виготовленням (виконанням) яких вони безпосередньо пов’язані) та непрямі (не можуть бути віднесені до конкретного об’єкту витрат).

Калькулювання – це спосіб визначення собівартості продукції або послуги, а також собівартості виробничих ресурсів. Калькулювання проводиться на основі облікових й розрахункових витрат і на основі структури цих витрат. Калькулювання використовується як для попередньої оцінки собівартості, так і для наступного завершального контролю. За допомогою калькулювання певна собівартість (наборів) продуктів або послуг у першу чергу використовується в ціновій політиці організації для визначення мінімальної, максимальної й оптимальної ринкової ціни продукції (послуги) і їхнього ринкового потенціалу.

Собівартість продукції – це вартісна оцінка природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, що були використані в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), й інших витрат на її виробництво й реалізацію. Собівартість може містити в собі такі групи елементів витрат, як:

- матеріальні витрати;

- заробітна плата основного й допоміжного персоналу;

- амортизація основних засобів;

- накладні витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом і реалізацією;

- маркетингові витрати та інші.

Залежно від  виду продукції, робіт і послуг, її складності, типу, характеру технологічного процесу  й організації виробництва на промислових підприємствах можуть застосовуватися різні методи обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції:

- простий (однопередільний);

- нормативний;

- позамовний;

- попередільний.

Кожний із цих методів  відрізняється побудовою аналітичних  позицій обліку виробництва, номенклатурою  об'єктів калькулювання й прийомами  розподілу витрат між окремими видами виробів, а також між готовою продукцією й незавершеним виробництвом. До сукупності прийомів входить також оцінка незавершеного виробництва, відходів виробництва й браку продукції.

На практиці можуть застосовуватися  комбіновані методи обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції, що дозволяють максимально використати переваги окремих методів для прийняття управлінських рішень.

Однак у всіх випадках основна мета калькулювання полягає  в тому, щоб одержати достовірні дані про витрати на одиницю продукції, а також обґрунтовані зведені показники собівартості виробів. Розглянемо докладніше нормативний метод калькулювання.

 

2. Сутність нормативного методу калькулювання собівартості.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості з масовим і крупносерийным характером виробництва, де виробляється різноманітна й складна продукція, що складається з великої кількості деталей, вузлів (наприклад, на підприємствах машинобудування, швейної, взуттєвої, трикотажної, шинної, меблевої промисловості й ін.). Цей метод включає:

- систематичний облік  змін і відхилень від установлених  норм витрат на одиницю продукції  із причин і винуватців виникнення цих відхилень;

- складання й періодичне  коректування нормативної калькуляції,  заснованої на діючих нормах  витрат;

- визначення фактичної  собівартості випущеної продукції  як алгебраїчної суми нормативної  її вартості, відхилень від норм  і змін самих норм.

Підприємство може аналізувати причини відхилень і змін норм. До таких можуть відноситися:

• зміни обсягу виробництва;
• зміна організації виробництва й умов праці;
• зміна природних умов та інші чинники.

Навести повний перелік  причин нереально, оскільки вони залежать від специфіки та умов виробництва.

Особливу увагу слід звернути на положення пункту 11 П(С)БО № 16, згідно з яким до собівартості реалізованої продукції входять:

- виробнича собівартість продукції, яка була реалізована протягом звітного

періоду (відображається за дебетом субрахунка 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» і кредитом рахунка 26 «Готова продукція»);

  - нерозподілені постійні загальновиробничі витрати (відображається по дебету субрахунка 901 і кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати»);

  - наднормовані виробничі витрати (відображаються по дебету субрахунка 901 і кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси»).

Отже, виробничі витрати в межах норм, установлених підприємством, необхідно списувати на виробничу собівартість продукції як прямі затрати, а все, що вище норм, - на собівартість продукції, реалізованої у звітному періоді. У цьому і полягає відмінність нормативного методу калькулювання, викладеного у П(С)БО № 16, від того, який застосовувався раніше згідно з Положенням № 473. Відповідно до останнього до фактичної собівартості продукції, що виробляється, включалися як витрати за нормами, так і відхилення від них.

Цей метод дозволяє організувати оперативний контроль за собівартістю продукції й в остаточному  підсумку за формуванням фінансового результату діяльності підприємства за звітний період.

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок тощо).

Основними принципами системи  нормативного обліку є:

- нормування витрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу. У нормативній калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходить відображення вже досягнутий рівень впровадження у виробництво прогресивних норм і організаційних заходів;

- систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;

- постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

- попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;

- завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва;

- калькулювання фактичної собівартості груп (типів) однорідної продукції виходячи з їх нормативної собівартості та відхилень від норм;

- щомісячний або щоквартальний облік внесених змін у встановлені норми, що дає можливість оперативно управляти процесом виконання організаційно-технічних заходів.

Завданням нормативного методу є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, що дозволяє виявляти невраховані резерви, визначати результати діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок).

Характерним для системи  нормативного обліку є своєчасне  оновлення нормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організації виробництва.

 

3. Особливості та послідовність обліку при нормативному методі калькулювання собівартості.

Наказом № 193 розроблені типові форми № М-8 «Лімітно-забірна карта», № М-10 «Акт вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів», які є первинними документами для списання матеріальних цінностей у виробництво при нормативному методі калькулювання.