Вимірювання ВВП. Динаміка обсягу ВВП в Україні

До державних закупок  не входять видатки на трансфертні платежі. Урядові трансфертні платежі — це державні виплати окремим особам, які не надаються в обмін на товари або послуги. Це допомога по безробіттю, пенсії, допомога престарілим і хворим. Вони призначені задовольняти певний вид потреб. Оскільки трансферти не призначені для закупівлі поточних товарів і послуг, вони не враховуються при розрахунку ВВП. До трансфертних платежів відноситься також і відсоток по державному боргу, тобто доход, який виплачується по сумах, що були позичені для здійснення урядових програм розвитку, а не як плата держави за поточні товари і послуги. Нарешті, не слід змішувати державні закупки товарів і послуг, що є компонентом вимірювання ВВП, з видатками державного бюджету, тобто із загальними державними витратами (ДВ). Загальні державні витрати містять як державні закупки товарів і послуг (ДЗ), так і трансфертні платежі (Т), формула 5:

ДВ = ДЗ + Т                                                                  (5)

При цьому не має значення, як уряд фінансує свої видатки, тобто  платить за товари й послуги: чи з  коштів, що надійшли від оподаткування, чи шляхом грошової емісії, чи з позичок. Звідки б не надійшли кошти, при визначенні ВВП враховуються тільки виграти  держави на закупку товарів і послуг[6].

Валові інвестиції (ВІ) складаються  із двох елементів, формула 6:

ВІ = ЧІ + А,                                                                    (6)

де ЧІ — чисті інвестиції, тобто такі, які спрямовуються на приріст капіталу та запасів;

А — амортизація, тобто  інвестиції, які йдуть на відновлення зношеного капіталу.

Валові інвестиції — це не що інше, як валове нагромадження, яке включає чисте придбання (придбання за відрахуванням вибуття) одиницями-резидентами інвестиційних товарів і послуг, що вироблені в поточному році, але не спожиті в цьому році, тобто накопичені.

До складу валового нагромадження  включають нагромадження основного капіталу, зміну запасів матеріальних оборотних фондів та чисте придбання цінностей.

Валове нагромадження  основного капіталу — це вкладання інвестицій (коштів) в об'єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому шляхом використання їх у виробництві. Основний капітал — це активи, як результат попереднього виробництва, які протягом довгого часу (більше року) використовуються у процесі виробництва товарів та послуг. Це будівлі та споруди; машини й устаткування; транспортні засоби; худоба племінна, молочна і робоча; сади, виноградники та інші насадження тощо. Категорія валового нагромадження основного капіталу в новій СНР (1993 p.) була суттєво розширена за рахунок включення до нього витрат на геологопошукові роботи, створення та придбання програмного забезпечення ЕОМ і витрат на придбання оригіналів літературних і художніх творів (фільмів, звукозаписів, рукописів, які є основою для тиражування). Придбання основних фондів включає купівлю, бартерні операції, отримання капітальних трансфертів у натуральній формі, виробництво для власного використання і капітальний ремонт[8].

Валове нагромадження  основного капіталу включає також  виграти на поліпшення невироблених активів і у зв'язку з передачею  права власності на них. До невироблених активів відносять ті активи, які не є результатом виробництва (земля, надра та інші природні ресурси, а також патенти, авторські права, торгові знаки, ліцензії тощо). Вони не входять до складу основного капіталу, проте роботи, пов'язані з їх поліпшенням (меліорація і осушення земель, розширення лісових угідь, плантацій, садів та ін.), і послуги, що надаються у зв'язку з передачею їх іншим одиницям, є виробничою діяльністю й тому вартість невироблених активів включається до нагромадження основного капіталу.

Зміна запасів матеріальних оборотних фондів включає зміну  вартості виробничих запасів (сировини, матеріалів, запасних частин, палива тощо), незавершеного виробництва, готової продукції і товарів для перепродажу. Зміна вартості запасів матеріальних оборотних фондів повинна визначатись як різниця між надходженням продукції у запаси і вилученням її із запасів за ринковими цінами, що діють відповідно на момент надходження або вилучення.

Чисте придбання цінностей  — це нова категорія в СНР. Цінності — це предмети, які придбані не для  виробничих або споживчих цілей, а для збереження вартості, тобто  це предмети, цінність яких з часом  зростає. До них відносяться коштовні метали і каміння, ювелірні вироби, антикваріат, колекції та ін. (крім монетарного золота, а також золота і каміння, призначених для промислового використання). Раніше цінності враховувались у складі кінцевого споживання.

Експорт і імпорт товарів  та послуг охоплює експортно-імпортні операції нашої країни з іншими країнами світу. Це насамперед вартість вивезених  із країни або завезених у країну (перетинаючих державний кордон) товарів різного призначення, включаючи також товари, що надаються у порядку гуманітарної допомоги і як дари, товари неорганізованої торгівлі, посилки, майно мігрантів та ін.

Експорт і імпорт послуг охоплює всю сукупність матеріальних і нематеріальних послуг. У складі ВВП, як зазначалось раніше, знаходить відображення показник чистого експорту (ЧЕ) як різниця між експортом і імпортом товарів та послуг[5].

1.3.3. Розподільчий метод

Згідно з розподільчим методом (за доходами) ВВП — це сума первинних доходів, створених резидентами  країни за рік. Для обчислення ВВП  розподільчим методом використовують таку формулу 7:

ВВП ⁼ ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С),                                                (7)

Де ЗП — заробітна плата  найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів;

ВКП — валовий корпоративний  прибуток; він розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування виробництва, включаючи й амортизацію (НрП);

ЗД — змішаний доход, тобто  доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу;

НП — неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво і імпорт;

С — субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом і імпортом;

(НП - С) — чисті неприбуткові  податки. 

Заробітна плата найманих працівників сплачується роботодавцями  у грошовій і натуральній формах. Вона включає власне заробітну плату  і відрахування на соціальне страхування. Заробітна плата охоплює всі види заробітків, у тому числі премії, доплати, надбавки, що нараховані у грошовій або натуральній формах незалежно від джерела фінансування, тобто за рахунок собівартості і прибутку, а також грошові суми, нараховані працівникам згідно з законодавством за невідроблений час (щорічні відпустки, святкові дні тощо). Заробітна плата враховується до відрахування податків та інших утримань, які здійснюються стосовно найманих працівників. Відрахування на соціальне страхування здійснюються роботодавцями, аби забезпечити найманим працівникам у майбутньому право на отримання соціальної допомоги[3].

Неприбуткові податки  — це обов'язкові платежі, що їх стягує держава з виробничих одиниць  у зв’язку з виробництвом і імпортом товарів та послуг або використанням  факторів виробництва. Ці податки сплачують підприємства незалежно від наявності прибутку. Вони складаються із податків на продукти та інших податків на виробництво. Щодо податків на продукти, то про це було сказано раніше. Інші податки на виробництво пов'язані з використанням факторів виробництва (землі, основного капіталу, робочої сили), а також включають платежі за ліцензії і дозвіл на заняття якою-небудь виробничою діяльністю та ін. До цих податків не відноситься податок на прибуток та прибутковий податок з громадян.

Субсидії — це поточні  платежі, які держава надає підприємствам у зв'язку з виробництвом, продажем та імпортом товарів і послуг або використанням факторів виробництва для здійснення відповідної економічної і соціальної політики в країні. Субсидії складаються із субсидій на продукти та субсидій на виробництво і імпорт. Субсидії на виробництво та імпорт включають субсидії, які підприємства отримують вад держави у зв'язку із використанням праці особливого контингенту (інвалідів, підлітків тощо), для стимулювання використання відповідних видів сировини, енергії тощо, для зменшення шкідливих викидів у атмосферу, обробки і використання відходів виробництва.

Валовий корпоративний прибуток — це частка валової доданої вартості, що залишається у виробників після  відшкодування витрат на заробітну  плату і чистих неприбуткових податків.

Змішаний доход — це доход, що отримують домашні господарства, індивідуальні підприємці від функціонування некорпорованих підприємств. До цих підприємств належать невеликі фермерські та особисті підсобні господарства, майстерні, ресторани, магазини, перукарні, що є власністю окремих сімей або осіб, у яких вони самі й працюють, а також інші види вільної професійної діяльності. Змішаний доход створюється факторами виробництва безпосередньо в процесі виробництва. Розподілити його на окремі елементи первинних доходів (заробітну плату, прибуток та ін.) та відокремити один від одного практично неможливо. Тому він дістав назву змішаного доходу.

Валовий корпоративний прибуток і змішаний доход визначаються на валовій основі, тобто до відрахування споживання основного капіталу (амортизації)[6].

Для економіки в цілому валовий корпоративний прибуток і змішаний доход розраховують як різницю між ВВП і оплатою праці найманих працівників та чистими неприбутковими податками. Це є особливістю розподільчого методу. Звичайно, показники корпоративного прибутку і змішаного доходу можна було б обчислити на основі бухгалтерської звітності. Але це є дуже трудомісткою і складною справою. Тому в економічній практиці розподільчий метод має другорядне значення і обмежене застосування[5].

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Динаміка обсягу ВВП в Україні

Формування обґрунтованої  соціально-економічної стратегії  вимагає вірогідних прогнозів динаміки виробництва валового внутрішнього продукту як одного з найважливіших  показників стану економіки. ВВП не тільки підбиває підсумки її функціонування, а й відіграє виняткову роль у механізмі регулювання ринкових процесів, слугує передумовою застосування стимулюючих, антиінфляційних методів монетарної і фіскальної політики. Всі регулюючі заходи уряду мають бути підпорядковані забезпеченню заданої величини ВВП. Саме на основі його динаміки та структури визначається рівень розвитку макроекономічної системи.

Темпи економічного зростання  розраховуються на основі співвідношення показників реального ВВП. З 1991 по 1999 рік Україна пережила глибоку  економічну кризу, коли реальний ВВП  зменшився майже на 59,8%. З 2000 по 2008 рік реальний ВВП в Україні  зростав середніми темпами 7% за рік, але з кінця 2008 року почалась економічна криза, яка привела до падіння  реального ВВП в Україні в 2009 році на 15% [5].

 

2.1.Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат

 

Рис.1. Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат у 2002 році

 

Рис.2. Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат  у 2003 році

 

Рис.3. Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат  у 2004 році

 

Рис.4. Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат  у 2005 році

Рис.5. Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат  у 2006 році

 

Рис.6. Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат  у 2007 році

Рис.7. Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат  у 2008 році

Рис.8. Зміни в складі ВВП при врахуванні кінцевих споживчих витрат  у 2009 році

З огляду на дані рисунки можна сказати, що у 2002-2004 часта кінцевих споживчих витрат зменшувалась, а з 2005 вона знову почала збільшуватись. Частка імпорту товарів і послуг усі роки від'ємна, а частка зміни запасів матеріальних оборотних коштів дуже мала, а інколи і від'ємна. Валове нагромадження основного капіталу в середньому зростає протягом 2002-2008 років, але у 2009 році воно різко йде на спад.

 

2.2.Зміни в складі ВВП за виробничим методом

 

Рис.9.Склад ВВП за виробничим методом у 2002 році

Рис.10. Склад ВВП за виробничим методом у 2003 році

Рис.11. Склад ВВП за виробничим методом у 2004 році

 

Рис.12. Склад ВВП за виробничим методом у 2005 році

 

Рис.13. Склад ВВП за виробничим методом у 2006 році

 

Рис.14. Склад ВВП за виробничим методом у 2007 році

 

Рис.15. Склад ВВП за виробничим методом у 2008 році

 

Рис.16. Склад ВВП за виробничим методом у 2009 році

Згідно з даними Державного комітету статистики України впродовж 2002-2009 років у складі ВВП, обчисленого за виробничим методом, суттєво змінювались частки вкладу різних промисловостей. У 2002 році найбільший вклад у ВВП здійснили субсидії на продукти. У 2003 році найбільший вклад у ВВП здійснила оплата послуг фінансових посередників. У 2004 році – інші види економічної діяльності (фінансова діяльність, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, державне управління). У 2005-2007 роках – оплата послуг фінансових посередників. У 2008-2009 роках – будівництво.

2.3.Зміни обсягу ВВП у 2002-2009 роках

Таблиця1

Валовий внутрішній продукт