Вимірювання ВВП. Динаміка обсягу ВВП в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий інститут економіки  і менеджменту

 

 

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

 

                                                                                                   

 

 

 

 

Наукова робота

З дисципліни: «Макроекономіка»

На тему: «Вимірювання ВВП. Динаміка обсягу ВВП в Україні»

 

 

 

 

 

 

Науковий керівник:

Ковальчук М.Б.

 

 

 

 

 

Львів 2011

ЗМІСТ

Вступ____________________________________________________________3                                                                                                                      

РОЗДІЛ 1. Вимірювання  ВВП______________________________4                                

1.1.Валовий внутрішній  продукт. Основні поняття____________________4-5

1.2. Номінальний та реальний  ВВП___________________________________5

1.3. Вимірювання ВВП_____________________________________________6

1.3.1.Виробничий метод вимірювання  ВВП___________________________6-7

1.3.2. Метод кінцевого  використання_______________________________7-10

1.3.3. Розподільчий метод_______________________________________10-12

РОЗДІЛ 2. Динаміка обсягу ВВП в Україні_________________13

2.1.Зміни в складі ВВП  при врахуванні кінцевих споживчих  витрат____13-16

2.2.Зміни в складі ВВП  за виробничим методом_____________________16-19

2.3.Зміни обсягу ВВП  у 2002-2009 роках___________________________19-22

2.4.ВВП України серед  інших держав світу_________________________23-24

Висновок______________________________________________________25

Список використаної літератури___________________________________24

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні  блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в  країні ресурси - виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний  потенціал включає як складові частини  виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів.

Роль кожної держави в  сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є  наслідком реалізації економічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий  внутрішній продукт (ВВП) і валовий  національний продукт (ВНП).

Валовий внутрішній продукт  держави - це сукупна вартість за ринковими  цінами усього обсягу кінцевих товарів  і послуг, вироблених уданій країні впродовж одного року (враховуючи надходження  від їх експорту). ВВП охоплює  результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і  окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом  на території даної країни.

Актуальність теми дослідження.  Для того, щоб оцінити стан економіки  України за 2002-2009 роки варто проаналізувати динаміку валового внутрішнього продукту. Адже, дослідження і прогнозування  ВВП на різних стадіях економічного обороту є необхідним для умов трансформаційної економіки, коли власне методичне забезпечення ще недостатньо  відпрацьоване, а досвід прогнозних розрахунків, набутий в розвинених ринкових економіках, не може бути безпосередньо  використаний в Україні через  неадекватні умови розвитку економіки.

Метою роботи є теоретичне дослідження аналізу динаміки валового внутрішнього продукту в Україні.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

1. Розкрити сутність валового внутрішнього продукту і методи його обчислення.
2. Дослідити проблему аналізу динаміки валового внутрішнього продукту в Україні.

 

 

РОЗДІЛ 1. Вимірювання  ВВП

1.1.Валовий внутрішній продукт. Основні поняття

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в межах національної території певної країни за певний період(рік) як національними так і іноземними ресурсами(резидентами та нерезидентами) [1]. Кінцева продукція — це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг [6].

Проміжне споживання включає:

1) витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насіння, кормів, продуктів харчування, медикаментів, спецодягу та ін.;

2) оплату робіт і послуг, що надаються іншими одиницями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв'язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);

3) витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.

До складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків). Їх величина визначається у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими  фінансовими посередниками, і відноситься до усіх їхніх клієнтів (підприємств, домашніх господарств, резидентів і нерезидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна бути зменшена на цю величину.

Особливість показника ВВП  полягає в тому, що термін «валовий»  означає включення до його складу споживання основного капіталу (амортизації). У принципі для точного вимірювання  результатів економічної діяльності потрібно було б виключити з валового випуску не тільки проміжну продукцію, а й споживання основного капіталу, яке з економічної точки зору є також проміжним споживанням. Але в економічній практиці дуже важко розрахувати споживання основного капіталу так, як цього потребують принципи СНР, тобто за відновною вартістю. Це пов'язано з тим, що дані бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу не відповідають вимогам СНР. У бухгалтерському обліку амортизація основних фондів обчислюється, як правило, за первісною вартістю, а не за відновною. Крім того. амортизація в бухгалтерському обліку може бути розрахована на основі методів прискореної амортизації, які є неприйнятними в СНР.

Отже, якщо можна було б  отримати дані про споживання основного  капіталу у відповідності до вимог  СНР, то можна було б розрахувати  більш об'єктивний показник результату економічної діяльності — чистий внутрішній продукт. Через викладені  вище обставини в економічній  практиці найбільш широкого застосування набув показник ВВП [2].

1.2. Номінальний  та реальний ВВП

З метою нівелювання цінового фактора в макророзрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний та реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні[2].

Номінальний ВВП (ВВПн) – це  загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва. Він обчислюється за такою формулою 1:

Номінальний ВВП = S piqi,                                                  (1)

де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році, pi – ціна і-го товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси:

• динаміка обсягу виробництва;
• динаміка рівня цін.

Реальний ВВП (ВВПр) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу),тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва, формула 2:

Реальний ВВП =  S p0qi,                                                        (2)        

де p0 – ціна і-го товару в  базисному році.

Якщо величина індексу  цін менша за одиницю (Ір< 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням. Якщо ж величина індексу більша за одиницю (Ір > 1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення[6].

 

1.3. Вимірювання ВВП

ВВП — головний індикатор  економічного розвитку і найбільш повний показник сумарного обсягу виробництва  товарів та послуг за певний період. В Україні розрахунки ВВП здійснюють лише з середини 90-х із переходом від статистики Балансу народного господарства (БНГ) до прийнятої в усьому світі системи національних рахунків (СНР). На початку 1995 року Міністерство статистики України завершило розробку національних рахунків України згідно з концепцією затвердженою ООН у 1993 році. Для обчислення ВВП використовують три методи: виробничий, метод кінцевого використання (за витратами) і розподільчий метод (за доходами) [1].

 

1.3.1.Виробничий  метод вимірювання ВВП

Згідно з виробничим методом  ВВП обчислюється як сума валової  доданої вартості всіх галузей економіки  плюс продуктові податки за мінусом  субсидії. Це можна подати у вигляді  формули 3:

ВВП = Σ(ВВ - MB) + (ПП - С),                                                   (3)

де      ВВ —  валовий випуск окремих галузей;

MB — матеріальні витрати  окремих галузей;

ПП — продуктові податки;

С — субсидії;

(ПП - С) — чисті продуктові  податки. 

Як бачимо, ринкова вартість ВВП, розрахованого виробничим методом, пов'язана з обчисленням валового випуску (ВВ) і проміжного споживання (MB) товарів та послуг. Визначення цих  елементів ВВП було розглянуто раніше.

Податки на продукти — це податки, які стягуються пропорційно  до кількості або вартості товарів  і послуг, що виробляються, продаються або імпортуються підприємствами-резидентами. До них відносять такі податки як податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, податки на окремі види послуг (на послуги транспорту, зв'язку, страхування рекламу, дозвілля, спортивні заходи та ін.), мито тощо.    

Субсидії на продукти —  це субсидії, що надаються підприємствам-резидентам із державного бюджету з метою  відшкодування постійних збитків, які виникають у зв'язку з тим, що продажна ціна на окремі види продукції  складається нижче від середніх витрат виробництва; субсидії на експорт і імпорт та ін.

Додана вартість — це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за вирахуванням вартості сировини і  матеріалів, що куплені та витрачені на виробництво продукції або на виконання послуг

Загальна сума доданих  вартостей, створених у суспільстві, являє собою ринкову вартість вироблених товарів і послуг, тобто ВВП[4].

1.3.2. Метод кінцевого  використання

Згідно з методом кінцевого  використання (за витратами) ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни і пов'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують таку формулу 4:

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,                                                      (4)         

де СВ — споживчі витрати  домашніх господарств, тобто населення;

ВІ — валові внутрішні  інвестиції приватного сектора економіки;                            

ДЗ — державні закупки товарів і послуг з метою задоволення загальносуспільних потреб;

ЧЕ —чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг (ЧЕ = Е - Ім).

Споживчі витрати домашніх господарств і державні закупки  товарів та послуг складають кінцеве  споживання товарів і послуг у  країні. Воно охоплює витрати домогосподарств-резидентів на споживчі товари і послуги а  також витрати органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства на товари і послуги для індивідуального  і колективного (загальносуспільного) споживання.

Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств (СВ) включають:

1) витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;

2) споживання товарів  і послуг, отриманих у натуральній формі як оплату праці, подарунків тощо;

3) споживання товарів і послуг, що вироблені домашніми господарствами для особистого кінцевого споживання;

4) споживання товарів і послуг, що куплені резидентами даної країни за кордоном під час відряджень, туристичних поїздок тощо, за виключенням аналогічних закупок нерезидентів на території даної країни[7].

Державні закупки (ДЗ) — це витрати уряду на кінцеве споживання органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. До них відносяться витрати на заробітну плату державних працівників і службовців, а також витрати, пов'язані із закупівлею товарів і послуг колективного (суспільного) споживання у приватного сектора економіки.