Види инфляции та и анализ в Украине

     — гіперінфляція, що характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін — більш як 100% на рік. На цій стадії гроші починають втрачати свої функції, купюри низьких номіналів та розмінна монета зникають з обігу, падає роль грошей в економіці, поширюється бартер. Порушується кредитний механізм, посилюються стихійні процеси в економіці тощо.

     За  чинниками, що спричинюють інфляційний процес, можна виділити багато видів інфляції. Проте на практиці всі ці чинники часто діють одночасно, накладаючись один на одного. Тому чітко вичленити такі види інфляції практично неможливо, і в літературі за цим критерієм заведено виділяти лише два види інфляції:

     — інфляцію витрат (пропозиції);

     — інфляцію попиту.

     Ці  два види інфляції, по суті, виділені залежно від того, з якого боку здійснюється тиск на ціни — з боку пропозиції чи з боку попиту. Такий тиск на ціни з кожного боку може провокуватись багатьма чинниками, а відтак інфляція витрат і інфляція попиту є багатоскладовими її видами. Проте для розуміння суті інфляції та розроблення ефективної антиінфляційної політики такої узагальненої класифікації видів інфляції достатньо.

     Інфляція  витрат (пропозиції) спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат. Це передусім зростання заробітної плати, витрат на енергетичні й (сировинні ресурси, а також падіння продуктивності праці, посилення монополізації виробництва і ринку, зростання в структурі виробництва галузей з уповільненими темпами підвищення продуктивності праці (наприклад, послуг), з високою часткою витрат на заробітну плату та низькою питомою вагою виробництва предметів споживання тощо. В усіх цих випадках, щоб зберегти обсяги виробництва і пропозиції на попередньому рівні, необхідно збільшувати грошові виплати, що призведе до зростання попиту, І отже і цін. Якщо грошові виплати не збільшувати, то вказані чинники призведуть до скорочення виробництва і пропозиції, що гри попередньому попиті теж підштовхуватиме ціни вверх. Тут теж виникне «зайвий» попит, що провокуватиме зростання цін.

     Інфляція  попиту спонукається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках. Визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією. Саме зростання пропозиції грошей може бути викликане використанням сеньйоражу для покриття бюджетного дефіциту чи переходом до ліберальної монетарної політики або обома чинниками одночасно.

     На  перший погляд, складається враження, що інфляція попиту розвивається цілком самостійно відносно інфляції витрат. Насправді вони між собою тісно  пов'язані, по суті є двома проявами одного й того ж самого явища інфляції як глибокої і тривалої розбалансованості економіки. Адже бюджетний дефіцит спричинюється в кінцевому підсумку тими ж чинниками, що й зростання затратності виробництва, а лібералізація монетарної політики — спробами уряду та центрального банку підтримали неефективну, затратну економіку за рахунок «емісійного податку», що стягується з усього суспільства. Більше того, лібералізація монетарної політики ще більше провокує економічних суб'єктів до затратного господарювання, посилення вимог щодо підвищення заробітної плати, до нарощування доходів за рахунок підвищення цін при скороченні обсягів виробництва тощо. Тому поділ інфляції на два види — інфляцію витрат і інфляцію попиту — це скоріше прийом наукового аналізу, ніж реальність. Однозначно оцінити ту чи іншу інфляцію як інфляцію витрат чи інфляцію попиту надзвичайно складно, а то й просто неможливо.

     За  формами прояву інфляції можна виділити:

     — цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін;

     — інфляцію заощаджень, коли знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;

     — девальвацію, за якої знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют.

     Основним  видом інфляції в розвинутій ринковій економіці є цінова інфляція, оскільки в умовах лібералізованого ринку вимушені заощадження взагалі неможливі, а девальвація звичайно розглядається як відносно самостійне явище. 

АНАЛІЗ  ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ 

      Інфляція звичайно вимірюється одним  іх трьох основних індикаторів: зростання  індексу споживчих цін (ІСЦ), зростання індексу оптових цін (ІЦВ) і дефлятором ВВП. ІСЦ відображає ціни кінцевих споживачів на кошик товарів, що включає вироблені всередні країні та імпортовані споживчі товари і послуги. ІЦВ розраховується на основі цін виробників на товари, зроблені в Україні як для внутрішього споживання, так і для експорту. Дефлятор ВВП включає ціни на всю продукцію всередині країни і не має фіксованого набору товарів.

     Рис. 1.1. Динаміка інфляції в Україні

     Як  ми можемо бачити на графіку, що показує  динаміку інфляції з січня 2003 р., інфляція в Україні на рівні споживачів почала сповільнюватись в 2005 році.; ця тенденція продовжилась в першій половині 2006 року. Однак, починаючи з другого півріччя 2006 року і протягом всього 2007 та 2008 року інфляція ставала все більш і більш швидкою, і досягла максимуму в 2008 році – 17 %.

     Оскільки  ІСЦ, як правило, розглядається як головний індикатор інфляції, то ми глибше проаналізуємо  цей індекс. Держкомстат історично  розділяв ІСЦ на три головних компоненти: продовольчі продукти (включаючи  алкоголь і тютюн), непродовольчі  продукти й послуги (включаючи електроенергію, опалення, воду й газ). Продовольчі товари переважають в споживчому кошику, хоча їхня частка поступово зменшується. Решта споживчого кошика приблизно порівну розподілена між послугами та непродовольчими товарами.

Рис. 1.2. Внески компонентів ІСЦ до загальної інфляції

     Через високу вагу в кошику, ціна на продовольчі товари звичайно визначають загальну динаміку ІСЦ. На графіку таку ситуацію можна побачити з початку 2007 року до кінця 2008 року, через різке підвищення комунальних тарифів і помірний ріст цін на продовольчі товари (головним чином через зовнішні фактори, розширення офіційного й неофіційного імпорту) ця тенденція змінюється, і ми бачимо другу фазу розвитку динаміки ІСЦ, за якої більшим стає вклад послуг. Нарешті пізніше в 2009 році, а особливо влітку, можна виділити третю фазу динаміки ІСЦ, за якої ціни на продовольчі продукти відновили свою попередню роль в інфляційному процесі. Причинами цього стали поширення на Україну глобального підвищення цін на продовольчі товари. 

     Індекси споживчих цін на товари та послуги  у 2011 році до відповідного періоду 2010 році можемо спостерігати в таблиці 1.1.

     На  споживчому ринку у січні ціни на продукти харчування та безалкогольні  напої зросли на 3,2%. Найбільше (на 14,7% та 14,3%) подорожчали цукор та овочі. На 9,8–6,2% зросли ціни на сири, молоко, кисломолочну продукцію та масло.

     На 3,6–2,0% стали дорожчими яйця, фрукти, маргарин та олія. Разом з цим  на 1,1% подешевшали тваринні жири. Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,4%.

     Зростання цін у сфері охорони здоров’я на 0,5% відбулося за рахунок подорожчання санаторно-курортних та амбулаторних послуг (на 1,6% та 1,0% відповідно). Зростання  цін на транспорт у цілому на 1,7% зумовлене в основному подорожчанням палива і мастил, а також підвищенням плати за пасажирські перевезення автодорожнім транспортом.

     Таблиця 1.1

Індекси споживчих цін на товари та послуги  у 2011 році

(до відповідного  періоду попереднього року)

(відсотків)

     Інфляція в Україні станом на 01.01.2011 р. становила 11,4%. Мінімальна заробітна плата на 01.10.2010 р. рівна 907 грн. за місяць. Таким чином, мінімальна заробітна плата для забезпечення не гіршої ніж на початок року якості життя українцям мала б становити:

     907*111,4% = 1010,4 грн.

     Зараз же мінімальна заробітна плата становить 941 грн., а отже купівельна спроможність тих, хто на «мінімалці» з початку року зменшилась на 69,4 грн.

Розмір  мінімальної заробітної плати з 01.01.2011 року

     Більше  того, до кінця року ситуація не вирівнюється, бо, навіть порівнюючи з розміром мінімальної  зарплати 1004 грн. на кінець року, цей розмір відстає на 6,4 грн.

     Отже, в Україні на протязі року спостерігається  реальне зменшення соціальних гарантій для населення. Іншими словами – видно звуження прав, що за ст. 22 Конституції України є недопустимим. Для виправлення ситуації потрібно підняти мінімальний розмір заробітної плати в Україні і утримувати його, враховуючи інфляційні процеси. Загальна динаміка зміни мінімальної заробітної плати в Україні представлена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Мінімальна  заробітна плата в Україні (2007-2011 рр.)