Велике місто і зони його впливу

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра теорії архітектури

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Велике місто і зони його впливу»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала : ст.гр. МБ-41Б  Іванова Н.О.

Перевірила : Курило О.І.

 

 

 

 

-Київ 2013-

Одним з  важливих понять системи міст є територіальна  сфера впливу міста, яку прийнято називати приміською зоною. Ступінь  впливу міста на прилеглі території  залежить передусім від його розміру. Природно, що вплив великого міста  на формування приміської зони відбувається більш активно та розповсюджується значно далі, ніж середніх та малих.

Розміри та структура приміської зони свідчать про значимість міста, а їх опис дозволяє виявити конкурентні позиції  міста, що створює основу для прогнозування  перспектив його геопросторового розвитку.

Проте нормативів для встановлення необхідної площі  приміської зони немає, оскільки для  різних зв’язків міста з приміською зоною формуються свої зони, межі та площі яких в більшості випадків не співпадають. Так, забезпечення міста  сільськогосподарською продукцією диктує одну межу, для розселення потрібна інша, яка, в свою чергу, не співпадає  з межею розміщення міст масового відпочинку і т.д.

Загострення проблем використання земель приміської зони в умовах лібералізації економічних  відносин, розвитку ринку землі та нерухомості, погіршення екологічної  ситуації навколо великих міст, висуває  нові вимоги щодо обґрунтування меж  приміської зони для цілей містобудування, землевпорядкування, адміністративно-господарського та планувального управління великою  територією.

Юридичною основою для встановлення меж  приміської зони великого міста повинно  стати вирішення питання її адміністративного  статусу і підпорядкування, що має  бути визначено в рамках адміністративно-територіальної реформи України через поняття  “місто-регіон”.

Отже, розробка методичних підходів щодо обґрунтування  розмірів приміської зони великого міста  є актуальною науковою проблемою.

 

Зв’язок з важливими  науковими та практичними задачами

 

Проблема  оптимізації відносин міст і прилеглих  територій повинна досліджуватись з системних позицій, за якими  будь-яке місто знаходиться у  тісній взаємодії з іншими містами  та регіонами. Наявність зв’язків між  містом і прилеглою територією є  складовою цієї системи територіальних відносин, які у своїй сукупності  визначають характер економічного простору регіону та країни.

Загальні  закономірності організації містобудівного простору як системи міст та їх зв’язків розкриваються в концепції “каркасу”  і “тканини” територіальних утворень. Акцентуючи увагу на містах як на полюсах  економічної активності поняття  каркасу дозволяє розглядати економічний  простір як структурно організований, явно враховувати його неоднорідність і тим самим перейти від  геометричного опису до економічного.

Концепція просторової взаємодії міст була покладена в основу теорії гравітаційного (потенційного) моделювання (Рейлі, Стюарт, Ципф), за якою міста виступають носіями  певної економічної маси, за критеріями чисельності міського населення, обсягів  виробництва, доходів жителів міста  та іншими показниками. Цей вид моделювання  широко застосовується для вивчення взаємодії між населеними пунктами (товарообігу, пасажирообігу, обміну інформацією  тощо) і для визначення зон їх впливу. Теорія дозволила пояснити той факт, що криволінійність економічних полів в основному створюється містами, передусім найбільшими.

 

 

Результати досліджень

 

Значення окремих міст з урахуванням  інтенсивності їх функціонування проявляється через ту роль, яку вони відіграють в системі економічних, політичних, адміністративних, соціально-культурних відносин на міжнародному, загальнонаціональному,  регіональному рівнях, а також  в межах власної приміської зони.

Взаємодія міст на загальнонаціональному рівні призводить до їх розподілу, що описується правилом Ципфа. За цим правилом, яке ще називають правилом “ранг – розмір”, упорядкування міст за показником чисельності жителів підпорядковується закономірності, яка виражається формулою:

,

де: P_n – населення міста n-ого рангу;

P₁ – населення головного міста країни (1-ого рангу).

Для покращення точності моделі застосовують також більш загальну форму закономірності, де замість P₁ використовується деяка константа С, а знаменник дробу зводиться в деякий ступінь q:

.

Апроксимація моделі для  міст України показала її високу достовірність:

, N = 404, R² = 0,9528.

Отже, варіація міст України  за кількістю жителів на 95,3% пояснюється  дією даної закономірності. Основне  відхилення моделі виявилось по найбільших містах країни, і передусім по столиці. В цій моделі перші за рангом вісімнадцять міст країни були переоцінені, більшість  інших міст – недооцінені (рис.1). Виходячи з цього можна висунути припущення щодо наявності закономірних передумов для подальшої диференціації  міст країни – зростання великих  та зменшення середніх і малих.

 

Рис. 1. Розподіл міст України за правилом Ципфа

Внутрішньорегіональна взаємодія  міст може бути описана гравітаційною моделлю, за якою економічна сила F між двома містами прямо пропорційна добутку їх економічних “мас” P_i та P_k і обернено пропорційна квадрату відстані між ними R_ik:

,

де: b – деяка константа (єдина для опису всіх парних взаємодій системи міст в межах єдиного національного ринку;

i – номер міста-постачальника;

k  – номер міста-ринка для всіх можливих пар (i, k);

P – економічна “маса” відповідного міста, яка може бути визначена чисельністю населення;

R – відстань між досліджуваними містами;

F – значення інтенсивності товарних потоків з міста-постачальника до міста-ринку.

За цією  моделлю вплив  міста Києва на населений пункт  Гребінки Васильківського району Київської  області (F₁) потенційно вищий, ніж вплив міста Василькова (F₂) та міста Біла Церква (F₃).

,

,

.

На рис. 2 порівняльний потенційний  вплив зазначених міст на прилеглі території представлений трьома концентричними колами навколо їх центрів. Концентричні кола побудовані таким  чином, що загальна площа середнього кола кожного міста вдвічі більша його внутрішнього кола, а загальна площа зовнішнього – втричі більша внутрішнього кола.

Рис. 2. Потенційний  вплив міст Києва та Білої Церкви на село Гребінки за гравітаційною  моделлю

 

Радіус внутрішнього кола кожного міста розрахований виходячи з умовного значення інтенсивності  потенціалу міста, рівного 684,8 чол./км². Так, радіус внутрішнього кола Києва (R_k1) склав:

(км),

де: P – кількість жителів міста;

F_s – інтенсивність потенціалу міста, виражена в умовній щільності його населення у розрахунку на площу приміської зони;

π – число “пі”.

Виходячи із співвідношень  площ S₂ = 2 · S₁ та S₃ = 3 · S₁, радіуси наведених на рис. 2 середнього (R_k2) та зовнішнього (R_k3) кіл м. Києва дорівнюють відповідно:

(км),

(км).

Розміри приміської зони безумовно  залежать від розміру та потенціалу міста. Чим більше місто, тим вище його економічна, соціально-культурна, політична роль, тим далі буде простиратися його вплив. Це також обумовлюється  його адміністративним статусом, геополітичним  та географічним положенням міста.

Отже, за гравітаційною моделлю  загальна площа території, на яку  поширюється вплив великого міста  прямо пропорційна його потенціалу, що залежно від цілей дослідження  може вимірюватись в різних показниках – кількості жителів, обсягів  промислового виробництва та надання  послуг, обсягів зовнішньоекономічного  товарообороту, валового або чистого  доходу міста тощо.

Визначивши  граничне значення інтенсивності F_s, коли вплив міста на конкретну точку в просторі ще відчутний, можна знайти орієнтовні радіуси сфер впливу міст та їх взаємне розташування у просторі. На основі емпіричних спостережень ми встановили, що зона впливу великого міста з кількістю мешканців P (тис. чол.) приблизно дорівнює колу з центром у центрі міста і радіусом R (км), в межах якого щільність населення міста-центру без урахування інших жителів території становить 175,8 чол./кв² (рис. 3):

(км).

 

 

З рис. 3 видно, як на приміські зони великих  міст України накладаються сфери  впливу середніх і малих міст.

Накладання сфер впливу декількох  міст на внутрішньорегіональному рівні  носить двоїстий характер. З одного боку, при наявності поблизу великого міста його супутників їх спільна  приміська зона отримує більше можливостей  для економічного розвитку через  розширення зв’язків та поліфункціональності простору.

З іншого боку, це означає  зростання навантаження на цій території  на обслуговуючі функції приміської зони: сільськогосподарську, рекреаційну, природоохоронну тощо. Вони є землеємними, низькодоходними і в ринкових умовах не в змозі конкурувати  з більш доходними видами економічної  діяльності. Під тиском останніх обслуговуючі функції приміської зони поступово  витісняються на периферію, внаслідок  чого порушується структура їх організації  та землекористування.

Тому управління використанням  земель приміської зони має враховувати  цю двоїстість, надаючи пріоритетне  значення їх обслуговуючим функціям – забезпечення жителів великих  міст сільськогосподарською продукцією, рекреаційними послугами, а також  екологічному захисту міста.

Слід також зазначити, що вплив великого міста викривляється  дією гравітаційного поля його міст-супутників. Наприклад, зв’язки м. Донецька з  прилеглими територіями потенційно послаблюються впливом в його приміській зоні ряду середніх і малих  міст (рис. 4).

Іншими словами, міста  Донецько-Макіївської агломерації  за гравітаційною закономірністю потенційно перетягують на себе значну частину  зв’язків приміської зони Донецьку і  тим самим знижують вплив на неї  самого Донецьку.  

На рис. 4 зображені поля інтенсивності впливу великих міст на території України, отримані шляхом інтерполяції кількості населення  міст. Темні плями на карті свідчать про потенційний вплив на цій  території великого міста, а світлі – порівняно вищу значимість в  цій місцевості середніх і малих  міст.

Особливо чітко видно  зниження впливу міст Києва, Львова, Харкова, Луганська, Донецька гравітаційними полями їх міст-супутників. Так, в Одесі  проживає менше жителів, ніж в  Донецьку, але її вплив на оточуючий  простір, оцінений гравітаційною моделлю, через відсутність великих супутників простирається набагато далі, ніж  вплив Донецька.

 

Міська агломерація

 

В основі агломерації лежить одне або декілька компактно розташованих (конурбація) міст. Агломерація створює  значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні  населені пункти; вирізняється високим  ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, насамперед промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових навчальних закладів, а також значною чисельністю населення; справляє вирішальний перетворювальний вплив на навколишнє середовище, змінюючи економічну структуру території та соціальні аспекти життя населення; має високий рівень комплексності господарства і територіальну інтеграцію його елементів.

Агломерація в Україні  не є адміністративною одиницею, але  категорією містобудування і повсякденного  життя мешканців великих міст. Але в західних країнах, наприклад  в США, утворюються уряди агломерацій (лат. metro government — столичний уряд).

Моноцентричність міської  агломерації з одним місто-ядром, яке підпорядковує своєму впливові усі інші поселення, розташовані  в його приміській зоні, і набагато перевищує їх за своїм розміром і  економічним потенціалом. В американській  статистиці називаються «Метрополітенський статистичний ареал (МСА)» ((грец. metropolis) — головне місто, столиця).

Сукупність міст без домінуючого  центра називається «конурбація» (від  лат. con — з, разом і лат. urbus —  місто). Це — поліцентричні міські агломерації, що мають кілька взаємопов'язаних міст-центрів (наприклад, агломерації  Донбасу).

В міських агломераціях і  конурбаціях можна досить чітко  виділити найбільш густо населене основне  або центральне урбанізоване ядро і  периферію, що оточує його.

Міські агломерації значно відрізняються одна від одної  за чисельністю населення, розміром території, кількістю населених  пунктів.

Питання віднесення міст і  сіл до певної агломерації залежить від пов'язаності їх мешканців з  головним містом, або декількома поселеннями  агломерації. Вільність вибору місця  роботи в межах агломерації, розвинений і доступний транспорт (електропотяги, метро, автобуси, пароми), достатньо  розвинена мережа автодоріг зумовлює свободу для мешканців агломерації  жити і працювати в одному географічному  і економічному організмі. В цілому в практиці планування міст агломерація  визначається як передміська зона. У межах агломерації планується швидкий громадський транспорт  для доставки працівників на робочі місця; зони відпочинку і дачні селища. В українському містоплануванні  прийнято визначати такі зони для  міст з населенням більше 50 тис. мешканців, які в свою чергу не є передмістям  іншого більшого міста. Також існують  селищні агломерації, де зрощені  селища і села утворили єдиний територіальний і економічний комплекс.