Валютний ринок в Україні

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Валютний ринок  в 

Україні»

 

 

 

 

 

 

 

     Виконав:

студент I курсу

  групи ФК-11

    ЛьвДУВС

    Губич  Д.Г.

 

 

 

Львів – 2012р.

 

 

 

 

Зміст:

 

1. Загальні відомості про валютний ринок FOREX
2. Історія валютного ринку FOREX
3. Валютний ринок (FOREX) в Україні
4. Основні поняття валютного ринку FOREX
5. Учасники валютного ринку FOREX
6. Переваги валютного ринку FOREX
7. Маржинальна торгівля
8. Література 
   1. Загальні відомості про валютний ринок (FOREX)

 

Форекс (англ. Forex від FOReign EXchange — обмін іноземної валюти) — міжбанківський міжнародний валютний ринок. Зазвичай використовується словосполучення «ринок Форекс» (англ. Forex market, Fx-market). Термін Форекс прийнято використовувати для позначення взаємного обміну валют, а не всієї сукупності валютних операцій.

 

 
У англомовному середовищі Форексом зазвичай називають валютний ринок, а також  торгівлю валютою. В українській  та російській мовах термін Форекс зазвичай використовується у вужчому  сенсі — мається на увазі винятково  спекулятивна торгівля валютою через комерційні банки або дилінгові центри, яка ведеться з використанням «кредитного плеча», тобто маржинальна торгівля валютою.

 

За даними Всесвітнього банку міжнародних  розрахунків, щоденний обсяг операцій на цьому ринку у 2010 році становив $4 трильйони.

 

Форекс є позабіржовим ринком. Він  являє собою неформальну мережу торговельних відносин між учасниками ринку по усьому світу, включаючи  центральні, комерційні, інвестиційні банки, пенсійні фонди, брокерів і дилерів, страхові компанії, транснаціональні корпорації і приватних осіб. На даному ринку проходять торговельні операції по всіх основних валютах.

 

На ринку Форекс проводяться  такі основні операції з валютою:

• торговельні та інвестиційні;
• спекулятивні;
• хеджувальні;
• регулюючі (валютні інтервенції центробанків).

 

На ринку Форекс виділяють  кілька сегментів:

• Ринок спот — поставка валюти відбувається на другий робочий банківський день після дня проведення операції.
• Форвардний сегмент — поставка валюти відбувається більш ніж через два робочих дні.
• Угоди своп — проведення відразу двох операцій (купівлі та продажу, одна з яких угода спот, інша — форвардна).

Ринок спот — безпосередньо ринок Форекс — ринок міжбанківських операцій без єдиного центру торгівлі

Форвардний сегмент — операції з похідними інструментами, реєструються на біржових та позабіржових організованих торговельних майданчиках

Угоди своп — комбіновані операції на безпосередньому ринку та/або з похідними інструментами

 

 

Грошовий обіг світового валютного ринку

 

 

 

 

2. Історія валютного ринку FOREX

 

В 1944 році представниками основних країн, чиї валюти займали найбільшу  вагу в міжнародних розрахунках, була проведена зустріч у Бреттон-Вудсі (Нью Гемпшир). Завдяки тому, що після  другої світової війни економіка  США була найменш ушкодженою з розвинених країн і США виявилися практично монополістом на ринку золота (золотий запас США становив 3/4 запасу всіх ринкових економік світу на 1948 р.), її валюта — долар США поряд із золотом стала використовуватися в якості резервної валюти (номінальна вартість валюти країн-учасниць системи була встановлена в доларах США або золоті). Нова система переслідувала мету відновлення світової економіки після війни та створення міжнародної грошової системи, яка б упоралася з нерівновагою платіжних балансів європейських країн. Одночасно із уведенням нової грошової системи був уведений план Маршалла, у ході якого (з 1948 до 1952 рр.) європейським країнам надавалися кредити і субсидії на відновлення економіки.

 

Юридичне  створення Бреттон-Вудської системи мало на меті створити потужну організацію, що регулювала міжнародні валютні відносини — Міжнародного валютного фонду (МВФ), (International Monetary Fund). За згодою про створення фонду (в 1944 р.) усі країни, що брати участь у ньому, встановлювали номінальну вартість своєї валюти в доларах США, а

Готель Маунт Вашингтон, де проходила Бреттон-Вудська конференція

 

фонд кредитував країни-учасниці, якщо буде потреба, для  вирівнювання дефіциту платіжного балансу. Засобом міжнародних розрахунків стало золото, долар і в обмежених кількостях фунт стерлінгів. Практично всі світові ціни стали встановлюватися в доларах США. Влади країн могли конвертувати наявні долари в золото за твердим курсом (конверсію здійснювали США).

 

Країни  також домовилися про проведення інтервенцій на ринку, спрямованих на втримання коливань національних грошових одиниць у межах 1% від затвердженої номінальної вартості, а зміна номінальних обмінних курсів дозволялася тільки після відповідного схвалення МВФ, яке могло бути дане тільки якщо баланс цих країн приходив у так звану «фундаментальну нерівновагу». У свою чергу США взяли на себе зобов'язання втримувати коливання цін на золото в межах 1% від ціни в 35 доларів за унцію. Згодом ріст товарних цін і незмінність цін на золото призвели до того, що золотий зміст валют перестав відбивати їхню купівельну спроможність. При цьому самі курси валют, незважаючи на обмеження, були піддані значним коливанням (офіційним девальваціям і ревальваціям).

 

Ямайська валютна система  і поява FOREX.

 

До кінця 50-х початку 60-х років  платіжний баланс США все частіше  виявлявся негативним, золоті резерви  США виснажувалися, а кількість  доларів за межами країни збільшувалося. Центральні банки інших країн  створювали все більший попит  на золото, і США були змушені відповідно до Бреттон-Вудскої угоди, його задовольняти. Для США необхідність обмінювати долари на золото поступово виливалася в підрив золотого запасу (США були змушені продавати золото за фіксованою ціною в 35 доларів за унцію).

 

У серпні 1971 року Річард Ніксон (президент США) скасував золотий стандарт, а межа коливань номінальної вартості валют проти долара встановилася на рівні 2,25%. Валютні ринки захлиснула хвиля нестабільності.

 

Останньою спробою зберегти Бреттон-Вудську систему стало збільшення в грудні цього ж року інтервалу відхилення валютних курсів до 4,5%, однак і цей інтервал центральні банки втримати не змогли, незважаючи на масивні інтервенції. Незабаром США оголосили про девальвацію долара на 10%.

 

У лютому 1973 року про змінний курс національної валюти оголосила Японія, а в березні це зробив Європейський союз. Із цього моменту режим плаваючих валютних курсів став неофіційно переважним. Валютна система перейшла в розряд «плаваючих із втручанням центральних банків» (dirty float). У цілому, це призвело до збільшення волатильності (рухливості) світових валют.

 

В 1976 році в місті Кінгстон (Ямайка) нова валютна система була створена офіційно і вільне коливання курсів валют було узаконено. У квітні 1978 року набув чинності новий статут МВФ, у якому було прописано, що країни-учасниці фонду можуть використовувати плаваючі валютні курси. Ті країни, які все-таки залишили прив'язку національних валют до долара, тепер встановлювали коридор коливань в 4,5% і в будь-який момент могли перейти до режиму змінного валютного курсу.

 

В основу нової системи була закладена, насамперед, відмова від золотого стандарту, жодна валюта не стала  мати золотого змісту. Сам ринок  золота перейшов з розряду грошових у розряд товарних. Був уведений новий вид міжнародного платіжного документа — СДР (special drawing rights — спеціальні права запозичення) — розрахункова одиниця Міжнародного валютного фонду. Кожна країна одержала свою частку СДР згідно зі своєю часткою у МВФ.

 

Однак низка країн продовжили традицію прив'язки національних валют до інших валют (деякі прив'язали свої курси до «кошиків валют», 16 країн прив'язали свою валюту до СДР, 38 — до долара, 13 країн до французького франка й ще 5 країн до інших валют).

 

В 1978 році, дев'ятьома учасниками Європейського  співтовариства була створена окрема європейська валютна система, основою якої була «сітка крос-курсів» із граничними значеннями. Система нагадувала Бреттон-Вудську, за винятком того, що в ній не було золота, а замість резервної валюти — долара, використовувалася німецька марка. Усередині європейської валютної системи (ЄВС) була введена нова розрахункова одиниця — ЕКЮ, заснована на кошику валют країн-учасниць угоди. Границі коливань для всіх валют крім італійської ліри були встановлено на рівні 2,25%. Згодом ЕКЮ з розрахункового інструмента поступово стали фізичними (з'являються дорожні чеки та депозити в банках). В 1990 році до механізму обмінних курсів приєдналася Великобританія, а в 1992 після значного падіння фунтів стерлінгів, викликаного спекулятивними продажами та нездатністю Банку Англії утримати курс ні інтервенціями, ні дисконтною ставкою, фунт був виведений з європейської валютної системи. Після виходу з угоди фунта стерлінга в 1993 році, у зв'язку з сильною девальвацією інших європейських валют межа коливань була збільшена до 15%.

 

В 1999 році був уведений євро (замість  ЕКЮ). В угоді брали участь 11 держав, що відповідали певним параметрам по інфляції та дефіциту державного бюджету.

 

1 січня 2002 р. євро був уведений  у наявний оборот, що також  значно відбилося на валютному ринку.

 

Становлення системи  плаваючих курсів привело до трьох  істотних підсумків:

 

1. Імпортери, експортери і обслуговуючі їх банківські структури були вимушені стати регулярними учасниками валютного ринку, оскільки зміни курсів валют можуть позначитися на фінансових результатах їх роботи як з позитивного, так і з негативного боку.
2. Центральні банки отримали можливість впливати на курси національних валют ринковими методами, а не лише адміністративними.
3. Курси найбільш ліквідних національних валют формуються на основі пошуку ринком точки рівноваги між поточним попитом і наявною пропозицією, а зміна попиту і пропозиції на ринку викликає зміну валютного курсу у той або інший бік.

 

 

3. Валютний ринок (FOREX) в Україні

 

Валютний ринок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

 

Невід'ємною ланкою міжнародної  валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок — система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

 

Слід також зауважити, що на валютному  ринку здійснюється широке коло операцій з туризму, міграції капіталів, робочої сили, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередницькими і банківськими установами та фірмами. Валютний ринок охоплює також операції зі страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, різні заходи валютного втручання.

 

Головними суб'єктами валютного ринку  виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні  заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют на ринку визначається їх місцем у світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро.

 

Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель).

 

Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:

 

Операції «спот» передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.

 

Операції «форвард» — це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.

 

Операція «аутрайт» означає, що продавець зобов'язаний продати, а покупець — купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом.

 

Операція «опціон», коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.

Які ж валютні ринки  існують?

 

Ринок євровалют —  це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де операції здійснюються у євро. Об'єктивною причиною виникнення й розвитку ринку євровалют є поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, зростання потреб у міжнародних кредитних грошах, а важливою його передумовою було введення взаємної конвертованості валют. Тим самим були створені умови для стійких валютно-фінансових зв'язків цілої групи країн і введення євро.

 

Відомий також ринок євродепозитів. Він виражає стійкі валютно-фінансові відносини, щодо формування вкладів в іноземній валюті у великих комерційних банках західних країн за рахунок коштів, що обертаються на ринку євровалют.

 

Розрізняють також ринок єврокредитів, який виражає стійкі кредитні зв'язки з надання міжнародних позик у євровалюті великими комерційними банками країн із розвинутою ринковою економікою. Позичальниками євровалюти виступають переважно великі компанії, які мають потребу в кредитах для фінансування масштабних проектів у даній країні й за кордоном, а також держави з відчутним дефіцитом платіжних балансів. Як правило, міжнародні кредити в євровалюті надаються великими національними банками окремих країн строком від 2 до 10 років з плаваючими відсотковими ставками. Ринок єврокредитів сприяє інтеграційним процесам ЄС, стимулює розвиток експорту, розширення іноземних інвестицій і є важливим фактором формування єдиного ринку.

 

Складна ситуація у валютно-фінансовій сфері, в якій нині опинилась Україна, пов'язана передусім з невиваженою  політикою у зовнішньоекономічній сфері, недосконалістю законодавства  та нормативних актів щодо валютного контролю і повернення валютної виручки. Гнучкішою має бути політика держави щодо протекціонізму та лібералізму у валютному регулюванні. До протекціоністських заходів можна віднести таку форму прямого втручання держави у валютну сферу, як валютні обмеження. Останні пов'язані з забороною національним експортерам продавати виручену іноземну валюту на ринку (вони зобов'язані здавати її в обмін на національну за офіційним курсом), можуть бути обмежені перекази валюти за кордон і її вивіз.