Успіх моєї карєри

      В 1756 р. у віці 62 років він  дає згоду взяти участь у  підготовці «Енциклопедії», яку  видавали Дідро та д´Аламбер.  В ній і були надруковані  основні економічні твори (статті) Ф. Кене: «Населення» (1756), «Фермери»,  «Зерно», «Податки» (1757), «Економічна  таблиця» (1758) та ін.

    Маршалл Альфред (1842 — 1924) — один з провідних представників неокласичної економічної теорії, лідер "кембриджської школи" маржиналізму. А. Маршалл у дитинстві під впливом батька готувався до духовної кар’єри, оскільки його дід був священиком. З предметів, які вивчав, найбільше любив математику, а у вільний від навчання час його захопленням були шахи.

      Не поділяючи поглядів батька  та позичивши у дядька грошей, А. Маршалл самостійно з рідного  Лондону вирушив вивчати математику  в Кембриджський університет,  який закінчив з відзнакою  і був залишений там для  викладацької роботи. Як виявилося  згодом, назавжди, оскільки остання  стала основною справою його  життя.

      Політичну економію А. Маршалл  викладав з 1868 до 1908 р. З 1877 до 1885 р. був змушений тимчасово  у зв’язку з сімейними обставинами  залишити Кембридж, викладав у  Брістольському та Оксфордському  університетах. З 1902 р. за його  ініціативою було запроваджено  нове викладання цієї спеціальності  під назвою «економікс», таким  чином було остаточно витіснено  читання курсу за підручниками  політичної економії «класичної  школи» Дж. С. Мілля.

      Основна праця А. Маршалла —  шестикнижжя «Принципи економікс»  — була видана у 1890 р. і  після постійно ним доповнювалась,  перероблялась у восьми виданнях, що вийшли за його життя.

    Ліст  Фрідріх (1789—1846) народився і здобув початкову освіту у Вюртембурзі. Слухав лекції у Тюбінгенському університеті, одночасно працюючи на посаді службовця. Свій перший науковий нарис Ф. Ліст присвятив проблемі місцевого самоврядування.

      За свої ліберальні, реформістські  ідеї зазнав політичних переслідувань.  Він був змушений залишити  Німеччину, жив у Франції, Англії, Швейцари. Після повернення на  батьківщину його було заарештовано. Дев’ять місяців провів у в’язниці, а потім його вислали із  країни до Америки (1825).

      В Америці Ф. Ліст був фермером, підприємцем, редактором газети, в якій друкував свої статті  на економічні теми. Після повернення  до Німеччини (1832) був консулом  в Лейпцигу і Штутгарті. Країна  тоді вже була на порозі  митного об’єднання, за яке Ліст  боровся з 1819 р. і яке 1834 р.  стало реальністю.

      Але його політичні опоненти протягом життя вченого ніколи не забували і не дарували йому колишнього раннього лібералізму. Як наслідок — німці не повірили у запропоновані ним реформи. У 1846 р. Ф. Ліст завершив життя самогубством у Тіролі, де знаходився на відпочинку. Після смерті до нього прийшло величезне визнання: йому була присвоєна ступінь доктора наук, на честь його були споруджені монументи в кількох німецьких містах, його ім’ям називали вулиці і навчальні заклади. Праці Ліста опубліковані в десяти томах. Найбільш відома робота вченого — «Національна система політичної економи, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз» (1841), написана у вигнанні в Парижі (1837—1840). У цій книзі Ф Ліст розглянув кілька «систем політичної економи» систему «італійських економістів» (меркантилізм), яку він називає «промисловою системою»; «систему мінових цінностей», тобто вчення А. Сміта, яке, на думку Ліста, помилково називають «промисловою системою»; «систему» Ж.-Б Сея, яку розглядав дуже критично. Російською мовою вперше опублікована в 1891 р. В Роси прихильниками протекціоністської політики Ф. Ліста були О. І. Чупров, І. І. Янжул, С. Ю. Вітте та ін.

Розділ 3. Стимули  до обрання моєї спеціальності

     Економіст – це фахівець, який готується для  виконання всіх видів економічних  робіт: організації планово-економічної  діяльності, планування виробничої та фінансової діяльності підприємства та його підрозділів, організації виробничих процесів, проведення економічного аналізу  та оцінки результатів діяльності підприємства та підрозділів, організації внутрішньогосподарських  виробничих відносин, планування та контролю оплати праці, викладання економіки  в середніх закладах освіти.

     Економіст підприємства визначає економічну політику підприємства, планує роботу планово-фінансового  відділу та визначає його структуру, приводить у відповідність до нормативів чисельність працівників, визначає функціональні обов’язки  фахівців планово-фінансового відділу, виконує організаційну, контрольну та технологічну функції.

     Професійна  діяльність фахівця з економіки  підприємства здійснюється у всіх сферах народного господарства і державного управління.

     Економіст за фахом “Економіка підприємства”  готується до професійної роботи на підприємствах і в установах  усіх галузей народного господарства всіх форм власності та господарювання на посадах: керівника підприємства, віце-президента з економіки, начальника планово-фінансового відділу, завідувача економічним відділом, начальника відділу  управління виробництвом та маркетингом; головного, провідного спеціаліста  з економіки, керівника відділу  збуту та постачання, керівника аналітичного відділу, керівника відділу аналізу  та моніторингу ринку, економіста з  внутрішньогосподарських відносин, економіста з оплати праці.

     Фахівці з економіки підприємства можуть працювати на підприємствах, корпораціях, фірмах, споживчих товариствах, асоціаціях, торгово-промислових палатах, державних  адміністраціях, товарних і фондових біржах, науково-дослідних.

     Проходження курсу навчання за даної спеціальності  дає мені можливості та перспективи  для майбутнього кар’єрного росту, покращення життєвого рівня своєї  сім’ї та суспільства, покращення стану  економіки держави.

 Розділ 4. Те, що  я планую зробити для країни, отримавши диплом

Зараз в країні ми можемо спостерігати стан економіки на недостатньо високому рівні економіки. І при владі  зараз дуже мало кваліфікованих економістів, які б могли змінити економіки  нашої держави на краще. Тому Україна  зараз потребує висококваліфікованих економістів, які б покращили  стан економіки. І я, отримавши диплом, планую зробити це.

Головне завдання – це покращити життєвий рівень суспільства.

Висновок

     Стратегічні розрахунки, ведення підприємницької  політики, пошук виходів та їх альтернативи, ще багато чого – все це методи і  основи будь – якої ланки господарства, а з другого боку – це питання  економіки. Що виробляти, як створювати і для чого? Ці питання задає  собі кожна людина, що замислюється над механізмом ринку. Та лише економіст  ладен дати на них чітку, повну  аналізуючу відповідь.

     Ця  нова професія чомусь може вирішити багато, спрямовуючи зусилля саме туди, де вони потрібні, залучати людей, раціонально  розподіляти час. Звичайно, все це за умов певної відповідальності.

     Тепер, у часи ринку та приватної власності  держава обмежила свою відповідальність саме у цьому аспекті, що на мій  погляд принесло позитивний результат: людина стала більш свідомою у  намірах та діях, покращився результат  праці, стали зрілими політекономічні стосунки "людина – людина". З іншого боку демократія та право вільного вибору впевнили людину в собі, надали їй голосу і свободи, що теж має велике значення у складному сьогоденному процесі.

Список використаної літератури

1. http://www.info-library.com.ua/books-text-2592.html
2. http://referat.repetitor.ua/Економічна_теорія_як_наука?page=1
3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Економіка
4. http://ibif.in.ua/studentu/spetsialnist-ekonomika-pidpryjemstva/
5. Злупко С.М. Історія економічної теорії: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 719с.
6. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / За заг. ред. П.В. Круша, В. І. Депутата, С.О. Тульчинської. – К.: Каравела, 2007. – 448с.
7. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006. – 631с.
8. Лобанов О., Асаул А. Думка зарубіжних учених // Економіка України. – 2011. - №596. – С. 72-82.
9. Кредісов А., Літовченко Б. Стратегічний менеджмент на початку 20 століття // України. – 2011. - №591. – С. 28-37.
10. Єфименко Т. Інституційце регулювання економічного розвитку // Економіка України. – 2011. - №590. – С. 16-26.