Успіх моєї карєри

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

                                                               Кафедра економіки  
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

з предмету «Університетська освіта»

на тему:

«Успіх моєї кар’єри  як наслідок обраної спеціальності» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:  

     Гловацька О.М. 

     Студентка групи  ЕП-36 

Перевірила

     Бірюченко С. Ю 

Житомир

2011 

План

      Вступ

1. Економіка як наука.
2. Відомі економісти в історії та сучасності.
3. Стимули до обрання моєї спеціальності.
4. Те, що я планую зробити для країни, отримавши диплом.

Висновки

Список  використаних джерел 

Вступ

     Економіка - суспільна наука, що вивчає ефективне  використання обмежених ресурсів, розглядає  питання організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту  й споживання товарів та послуг. Термін походить від давньогрецького  слова οἰκονομία (ойкономія, «управління  домогосподарством») від οἶκος (ойкос, «дім») + νόμος (номос, «звичай» чи «право»). Основними розділами економіки  є мікроекономіка (досліджує процеси  господарювання у таких інституціях, як підприємства, сім'ї, фірми тощо) та макроекономіка (господарські процеси  у народних господарствах країн  світу та в глобальному господарстві, господарстві глобального суспільства  в цілому).

     Економіка — теорія управління господарством, суспільними господарськими системами  різних розмірів (від домогосподарства до загальнолюдського глобального  господарства планети Земля), різних видів (натуральне і грошове) і різних епох.

     Ціль  економіки пояснити як працюють господарства. Економіка проявляє себе у суспільному  житті не тільки крізь бізнес, фінанси, державні інститути, але й у злочинності, освіті, релігії та інших соціальних сферах як війна та наука.

     Частіше всього економіку поділяють на мікроекономіку (мала економіка) яка ставить за мету дослідити поведінку фірм, окремих  людей, сім'ї та макроекономіку (велика економіка) яка вивчає країни, великі інтернаціональні об'єднання та світ в цілому. В економіці важливу  роль має статистика.

Розділ 1. Економіка  як наука

     Економіка – основа життя людини і суспільства.

     В економіці будь – якої країни незалежно  від домінуючих соціально – економічних  умов необхідно вирішувати три основні  економічні завдання: яку продукцію  виробляти, як її виробляти і для  кого? Світова економіка переконує, що, хоча існують різні варіанти, ці завдання реалізуються по суті в  межах двох моделей господарювання: командно – бюрократичної і товарної або ринкової. Ринкова модель господарювання становить таку суспільну форму організації виробництва, за якої усі питання вирішуються на основі вільної взаємодії споживачів і виробників на ринку. У ринковому господарстві постійно відбуваються процеси пристосування, які сприяють встановленню правильного співвідношення попиту, пропозиції, прогресивним структурним зрушенням, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, збалансуванню матеріально – фінансових пропорцій. Ринкова модель господарювання дозволяє без примусу спрямовувати ресурси туди, де вони необхідні, і перерозподіляти їх у разі зміни попиту. В ринковій системі ці процеси забезпечуються пріоритетом економічних методів управління, рівноправним існуванням різних форм власності, домінуванням споживача над виробником, децентралізацією управління, конкуренцією.

     Світова економічна наука, як ми знаємо, усі  економічні явища та процеси розглядає  на двох рівнях: макроекономічному  та макроекономічному. Існує також  мезоекономічний рівень, що займає серединне становище. Уявляючи собі будь – яку систему економіки  у спрощеному вигляді, не важко здогадатись, що функціонування її ґрунтується на взаємозв'язаному русі ресурсів, споживчих  благ і доходів, такий рух називається  кругообігом. І вже на основі шкільної економіки при характеристиці кругообігів  ринкової і планової економіки ми стикаємося із першою суттєвою різницею між двома великими системами. На відміну від командно – бюрократичного зразка, де абсолютним домінантом виступає держава, у ринковій економіці відносини  складаються окремо від держави, на приватному рівні, через ринки  ресурсів та продуктів. При цьому усі учасники кругообігу виступають як самостійні та незалежні суб'єкти господарювання, що мають власні інтереси, тоді як в плановій єдиним власником усіх ресурсів є держава, що виступає з певною програмою, якої повинні дотримуватися всі члени кругообігу. Що ж до основних принципів ринкової економіки, слід зазначити декілька основних. Серед них, по – перше, економічна свобода, вона заснована на приватній власності і вільній підприємницькій діяльності. Приватна власність надає приватним особам право користуватися і розпоряджатися ресурсами.

     Свобода підприємництва полягає у можливості здійснювати будь – які угоди, використовувати будь – які придбані ресурси і реалізовувати створені товари та послуги, виходячи з власних  інтересів при цьому ніхто  не диктує один одному якісь команди, не примушує діяти по плану, тоді як у плановій економіці у цьому  випадку панує централізм, що реалізується через привласнення державою ресурсів та визначення цін і доходів. До речі, іде рівний розподіл прибутків між  членами суспільства незалежно  від їхньої ролі в процесі виробництва  – так звана зрівняність. Засобом  централізму стало всеохоплююче планування. Процес планування розпочинався з визначення п'ятирічних завдань, продовжувався встановленням їх на рівні окремих галузей, підприємств  та узгодженням внесених змін, і  завершувався розробкою річних планів і доведенням їх як обов'язкових  показників діяльності до міністерств  і підприємств.

     Та  зворотнім боком економічної  свободи у ринковій економіці, своєрідною платою за неї є економічна відповідальність і ризик. Кожен, хто користується економічною свободою, розплачується  за негативні наслідки невірно прийнятих  рішень і дій своїй майном, коштами, втраченими можливостями отримати прибуток і збагатитись. Тут вже держава  не відповідає за підприємництво особи, тому у самостійній діяльності треба  бути дуже обачним і прогнозуючим, щоб уникнути серйозних проблем. Другий вагомий аспект ринкової економіки  – це конкуренція. Економічна свобода  є передумовою конкуренції, змагань  за можливість швидше і вигідніше  реалізувати свій товар або послугу.

     У плановій економіці питання конкуренції  вирішується знову таки через  план: держава диктує усім суб'єктам  розмір цін на товари та послуги, і  тому за таких умов подібні змагання неможливі. Єдиним осередком конкуренції  у плановому кругообігу є «  чорний ринок », де на відносному рівні  існують процеси економічної  свободи та вільного вибору. Саме тут, на невизнаному державою ринку, приховане  виробництво стало логічним наслідком  незацікавленості виробників у інтенсивній  і продуктивній праці на офіційних  засадах. Це єдине місце, де споживачі  отримують при відсутності дефіциту необхідні товари та послуги.

     Конкуренція виконує роль такого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти  ресурси між окремими галузями та виробництвами і швидко орієнтувати  виробництво на задоволення потреб споживачів.

     Принцип третій – автоматизм регулювання. Ринкова  економіка є системою надзвичайно  важких зв'язків. Кожен суб'єкт економіки  користується власним інтересом, приймає  власні рішення, що врівноважуються  й узгоджуються автоматично. Таке врівноваження  та узгодження відбувається завдяки  конкуренції та вільному ціноутворенню. Ринкові ціни коливаються. Їх збільшення або зменшення надає виробникам та споживачам найнеобхіднішу інформацію: виробництво яких товарів та послуг збільшити, яких – зменшити; які  ресурси використати, а які –  ні; як розподілити бюджет домогосподарств  на різні споживчі витрати; від чого потрібно відмовитись, а що можна  спожити в більшій кількості. Ті, хто керуються інформацією, що її надають ціни, і вчасно переорієнтовуються, дістають певні вигоди, інші втрачають  майно, капітал і прибутки, банкротують.

     За  згаданою особливістю планової економіки  автоматизм регулювання у ній  відсутній: конкуренції немає, ціноутворення  держави стале, а усю необхідну  інформацію виробники та споживачі  отримують лиши від державних  структур. До речі, ця властивість характеризується одним з основних принципів командно – бюрократичної системи –  ієрархією, передбачає підпорядкування  інтересів нижчих ланок (тобто тих  самих споживачів та виробників)інтересам  вищих (галузевих міністерств, територіальних об'єднань). Цей загальний принцип  є основною характеристикою усіх тоталітарних режимів, що були запроваджені в країнах світу. Саме на підпорядкуванні  базувалися усі відносини командно – бюрократичного характеру.

Розділ 2. Відомі економісти в історії та сучасності

    Кене Франсуа (1694 – 1774), як і інші автори першого етапу розвитку наукової політичної економії, не був професійним економістом. Уродженець одного із пригородів Версаля (під Парижем), восьмий із тринадцяти дітей селянина – дрібного торговця. До 11 років Франсуа не знав грамоти. Потім випадковий чоловік, найманець на тимчасову роботу, навчив його читати і писати. Пізніше – навчання у сільського кюре і в початковій школі у сусідньому місті. Весь цей час йому доводилося важко працювати у полі і вдома, оскільки батько помер, коли Франсуа було всього 13 років. Сучасники відзначають, що юнак мав пристрасть до читання таку, що інколи міг вийти на світанку із дому, дійти до Парижу, вибрати потрібну книгу і до ночі повернутися додому, пройшовши десятки кілометрів. Ф. Кене виключно завдяки своїм природним здібностям здобув професію лікаря, яка завжди залишалася ДЛЯ НЬОГО ОСНОВНОЮ.

      Щоб стати медиком, Ф. Кене у 17 років поїхав у Париж, де одночасно практикувався у госпіталі і підзаробляв на життя в одній з граверних майстерень. Через шість років отримав диплом хірурга і розпочав свою лікарську практику поблизу Парижа у містечку Мант Кене прожив у Манті 17 років і завдяки своєму працелюбству, знанням і здібностям став найпопулярнішим лікарем у всій окрузі. Він приймає роди (цим Кене славився особливо), робить кровопускання, яке тоді було універсальним методом лікування, рве зуби і робить досить складні на той час операції. У числі його пацієнтів поступово опинилася місцева аристократія. Таким чином він наближається до паризьких світил. Водночас він узагальнює свій уже набутий досвід у кількох медичних працях

      У 1734 р. Ф. Кене, вдівцю з двома дітьми, одному з найпопулярніших на той час лікарів, герцог Віллеруа запропонував як медику постійну роботу у своєму домі у Парижі В 1749 p., після аналогічної "пропозиції" маркізи Помпадур, Ф. Кене отримує ще більш поважну "службу" і, нарешті, у 1752 р. він удостоюється стану лейб-медика самого короля Людовіка XV. Останній обожнював Кене, дав дворянський титул, звертався до нього не інакше як "Мій мислитель", слухав поради свого лікаря. Дотримуючись однієї з них, про корисність для здоров’я фізичних вправ, Людовик XV власноручно зробив на друкарському станку Ф Кене перші відбитки "Економічної таблиці", яка, як з’ясувалося пізніше, стала першою спробою наукового аналізу суспільного відтворення.

      В ЗО — 40-х роках, уже досягнувши  доброго матеріального становища,  він віддає багато сил боротьбі, яку вели хірурги проти "факультету" офіційної наукової медицини  Справа в тому, що згідно з  давнім статутом, хірурги були  об’єднані в один ремісничий  цех з цирульниками і їм  було заборонено займатися терапією. Ф. Кене став на чолі "хірургічної  парти" і врешті-решт здобув  перемогу. Водночас він видає  свій основний природничо-науковий  твір, своєрідний медико-філософський  трактат, де розкриває основні  питання медицини: про співвідношення  теорії і лікувальної практики, про медичну етику тощо.

      З поліпшенням та зміцненням  свого матеріального становища  (у паризький період життя), Ф.  Кене все більше захоплюється  проблемами, що далеко виходили  за рамки медицини. Вільний час  він спочатку присвячує філософській  науці, а потім цілком—економічній  теорії. Через міст філософи він  перейшов від медицини до політичної  економи: людський організм і суспільство; кровообіг або обмін речовин у людському тілі і обіг продуктів у суспільстві. Ця біологічна аналогія спала на думку Ф. Кене, і вона залишається досить цікавою до цього часу.