Управління ризиками на підприємстві

    Ризик-менеджмент представляє систему управління ризиком і економічними (точніше  фінансовими) відносинами, що виникають  у процесі цього управління, і  включає стратегію і тактику управлінських дій.

    Під стратегією управління маються на увазі  напрямки і способи використання засобів для досягнення поставленої  мети. Кожному способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, які не суперечать генеральній лінії стратегії і відкинути всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії.

    Тактика - практичні методи і прийоми менеджменту  для досягнення встановленої мети в  конкретних умовах. Задачею тактики  управління є вибір найбільш оптимального рішення і самих конструктивних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

    Ризик-менеджмент має свою систему евристичних  правил і прийомів для ухвалення  рішення в умовах ризику:

    Не  можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

    Завжди  треба думати про наслідки ризику.

    Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.

    Не  можна ризикувати великим заради малого.

    При наявності сумніву приймаються  негативні рішення.

    Не  можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й інші варіанти.

    Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору їхнього варіанту.

    У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила: 
- максимум виграшу,

    оптимальна  імовірність результату,

    оптимальне  коливання результату,

    оптимальне  сполучення виграшу і величини ризику.

    Центральне  місце в оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності. Мається на увазі не витрата ресурсів, об'єктивно обумовлена характером і масштабом підприємницьких дій, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення реального ходу підприємництва від задуманого сценарію.

    Щоб оцінити імовірність тих або  інших втрат, обумовлених розвитком  подій по непередбаченому варіанту, слід насамперед знати усі види втрат, пов'язаних з підприємництвом, і  вміти заздалегідь обчислити їх кількісно або оцінити їх ймовірність. При цьому природне бажання оцінити кожний з видів втрат у кількісному вимірі і вміти звести їх воєдино, що, на жаль, далеко не завжди вдається зробити. Тут треба мати на увазі одну важливу обставину. Випадковий розвиток подій, що чинить вплив на хід і результати підприємництва, здатний приводити не тільки до втрат у виді підвищених витрат ресурсів і зниження кінцевого результату. Він може викликати збільшення витрат одного виду ресурсів і зниження витрат іншого виду, тобто поряд з підвищеними витратами одних ресурсів може спостерігатися економія інших. Якщо випадкова подія двояко впливає на кінцеві результати підприємництва, має несприятливі і сприятливі наслідки, то при оцінці ризику треба в однаковій мірі враховувати і ті, і інші. Інакше кажучи, при визначенні сумарних можливих втрат варто віднімати з розрахункових втрат супровідний їхній виграш.

    Далі  ми  приведемо основні прийоми  зниження ступеня ризику.

    Диверсифікованість, що являє собою процес розподілу  розміщення коштів між різними об'єктами вкладення капіталу (видами бізнесу), безпосередньо не пов'язаних між собою, з метою зниження рівня ризику і втрат доходів. Диверсифікованість дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності (наприклад, придбання інвестором акцій п'яти різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує імовірність одержання ним середнього доходу в п'ять разів і, відповідно, у п'ять разів знижує рівень ризику) [20, c.95].

    Придбання додаткової інформації про вибір і результати. Більш повна інформація дозволяє зробити точний прогноз і знизити ризик, що робить її дуже коштовною. Далі ми графічно проілюструємо, яким чином додаткова інформація дозволяє знизити рівень ризику.

    На  рисунку 1. наведені можливі результати діяльності фірми в залежності від прийнятих рішень в умовах невизначеності. 

      
 
 
 
 
 

    Рис 1. Прибутки та збитки фірми в умовах невизначеності 

    Крива, зображена на рисунку, показує результати діяльності фірми (одержання чи прибутків збитків) у залежності від того, яке буде обране рішення. Головною проблемою дії фірми в умовах відсутності інформації є те, що вона не знає напевно, які рішення забезпечать їй одержання прибутку, а які потягнуть за собою збитки.

      
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 2.  Результати фірми при отриманні додаткової інформації  

    У такий спосіб ми можемо сказати, що задача отримання додаткової інформації для досягнення ринкового успіху фірми полягає в тому, що на підставі додаткової інформації фірма повинна  чітко визначити границі діапазонів тих рішень, що забезпечать одержання прибутків і границі діапазонів тих рішень, що спричинять за собою збитки.

    Представимо на графіку вплив результатів  отримання додаткової інформації на прийняття ефективних рішень і зниження ризику.

    Отримання додаткової інформації дозволяє компанії визначити, що при прийнятті рішень з діапазонів Д1 і Д2 компанія буде одержувати прибутку, а при прийнятті  рішень з діапазону Д3 – збитки. Отже, підсумовуючи вищенаведене, ми можемо відзначити, що додаткова інформація повинна застерегти компанію від прийняття помилкових управлінських рішень і підказати ефективні варіанти рішень, що забезпечать їй одержання прибутку і мінімізацію ризику.

    Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних  сум витрат, продажу, кредиту і т.п., застосовується банками для зниження рівня ризику при видачі позичок, господарюючими суб'єктами при продажу товарів у кредит, наданні позичок, визначенні сум вкладення капіталу і т.п.

    Одним з найбільш розповсюджених способів управління ризиками  - перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати, який реалізується шляхом передачі ризиків страховій компанії, тобто страхування ризиків. Перелік ризиків, які можуть негативно вплинути на фінансові результати будь-якої комерційної діяльності досить широкий і не завжди прогнозований, тому в сучасних умовах страхування стало універсальним засобом захисту майнових інтересів підприємств і організацій усіх форм власності. 
 
 
 

    3. Макроекономічні ризики, які чинять вплив на населення країни 

    Питання безпеки, запобіжних заходів, страховки, гарантій несподівано зайняли надто  велике місце в житті сучасної людини. Навіть трохи оговтавшись  від шоку, викликаного терактом 2001 року, люди продовжують відчувати  уразливість і незахищеність. Теленовини сповнені повідомлень про землетруси, повені, посухи, вибухи, аварії, катастрофи, банкрутства, епідемії та інші напасті. Деякі експерти стверджують, що подібна картина пояснюється лише підвищенням ролі ЗМІ в житті людей, а насправді подібні події відбуваються не частіше, ніж раніше, коли інформація про чимало з них у глобальну інформаційну мережу просто не надходила. А насправді життя в цілому стало навіть безпечнішим, ніж раніше. І справді, за останнє століття тривалість життя збільшилася на 70 відсотків, скоротилася кількість війн і збройних конфліктів, особливо в багатих країнах. Проте деякі фахівці стверджують, що кількість лих як рукотворних, так і стихійних, неухильно зростає. До того ж стихійні лиха також дедалі частіше виявляються результатом людської діяльності, від неприпустимих обсягів викиду парникових газів в атмосферу до хижацького вирубування лісів.

    Яка з цих точок зору більше відповідає дійсності, спробували перевірити експерти бельгійського дослідницького Центру епідеміології лих і американської компанії A.T.Kearney, що спеціалізується на консалтингових послугах у сфері менеджменту. Результати свого дослідження вони зобразили у вигляді графіка, що ілюструє залежність кількості лих, що сталися за рік, від індексу глобалізації. Під останньою розуміють сукупний показник відкритості окремих країн, зведений воєдино. Проте Джон Смутняк, який підготував для часопису The Economist великий огляд за назвою «Проживаючи в небезпеці», висновки зі свого дослідження зробив зовсім не песимістичні. Адже поруч із переконливим зростанням кількості самих лих, розвиток людства супроводжується створенням технологій, що дозволяють досить точно оцінити будь-які ризики та мінімізувати їх. А ще, в ідеалі, скороченню ризиків мають сприяти спеціальні юридичні та економічні механізми, а також елементарний здоровий глузд. Хоча в реальному житті, природно, все відбувається далеко не так гладко.

         

    4. Ціна обережності  

    Щораз, коли людському життю і безпеці  завдають досить відчутного збитку, особливо в масовому порядку, національні уряди зіштовхуються з лавиною закидів у бездіяльності та закликами до прийняття термінових і ефективних заходів для уникнення повторення небезпечної ситуації. Результатом цього громадського тиску звичайно виявляється черговий законодавчий акт. Кількість таких актів, прийнятих урядами США та Західної Європи, за останні 20 років зростала винятково швидкими темпами. Проте їхня ефективність далеко не завжди виправдовувала сподівання. Адже емоційна складова дуже часто домінувала над раціональною як у процесі лобіювання, так і в процесі прийняття нових законів.

    Звичайно, навіть цинічні економісти не збираються заперечувати твердження, що кожне  людське життя безцінне. Однак  це не зашкодило їм полічити, у скільки  обійшовся порятунок кожного  життя в кожному окремому випадку. Інакше кажучи, чому дорівнює співвідношення вкладених у реалізацію кожного закону коштів із різницею в кількості смертей, пов’язаних із конкретним чинником, до і після цієї реалізації. Як з’ясувалося, у Західній Європі особливо диспропорційними є побоювання з приводу забруднення навколишнього середовища, а в США — наслідків куріння. Крім того, європейці віддають перевагу попереджувальним акціям, а американці подають з кожного випадку позови.

    Як  випливає з розрахунків, проведених Кіп Віскусі з Гарвардської юридичної школи, у США людське життя оцінюється приблизно в сім мільйонів доларів. Цей показник дослідник отримав шляхом порівняння суми, яку в країні витрачають на скорочення смертельного ризику на робочому місці, з тієї сумою, яку вважають прийнятною як компенсацію за підвищення ступеня ризику.

    Проте саме американський показник ліг  в основу розрахунків Джона Моррала, експерта американської Служби управління і бюджету, який вирішив оцінити  економічну ефективність 76 американських законодавчих актів, прийнятих у 1960—2001 роках із метою зменшення ризику для життя. «Економічно ефективними» у результаті виявилися менше половини таких актів, тобто ті, де витрати на порятунок кожного життя були менше семи мільйонів. До найефективніших належить вимога виготовляти запальнички зі спеціальними пристосуваннями, що утруднюють використання їх дітьми, вдосконалення вимог техніки безпеки при транспортуванні лісу, а також при користуванні електричними приладами. В усіх трьох випадках вартість кожного врятованого життя оцінювалася в 100 тисяч доларів. Проте так звані екологічні закони в розряд економічно ефективних віднести важко. Наприклад, закон про правила позбавлення шкідливих відходів у редакції 1994 року обходився американському бюджету в 2,6 мільярда доларів за життя, проте 1998 року його переглянули, підвищивши економічну ефективність більш ніж удвічі. І все-таки порівняно з показником економічної ефективності законів, що контролюють викид формальдегіду (78 мільярдів доларів) і умови обладнання смітників (100 мільярдів доларів) це виглядає краплею в морі. При цьому закони, впровадження яких дозволить рятувати людські життя набагато меншою ціною, все ще чекають свого прийняття. До них належить, передусім, вимога обмеження вмісту в харчових продуктах насичених жирних кислот (лише 3 тисячі доларів за кожне врятоване життя), а також установка на робочих місцях дефібриляторів для екстреної стимуляції серцевої діяльності.

    Приклади  таких економічно неефективних законодавчих ініціатив можна знайти й у Європі. У Великобританії, наприклад, обурення громадськості, викликане аваріями на залізниці, що почастішали, змусило уряд ужити заходів, що в результаті вилилися в два мільярди фунтів стерлінгів за кожне врятоване життя. Адже політична ефективність кожної законодавчої ініціативи часто виявляється непорівнянною з економічною характеристикою, і завоювати голоси мільйонів виборців вимогою обмежити жири в їжі наразі ще складніше, ніж оголосити хрестовий похід проти формальдегіду.