Управління матеріально – технічним потенціалом підприємства

Маркетинговий потенціал – це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал, який можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо пересування в просторі та руху в часі: персоналу – перевезення співробітників, розміщення їх у службових приміщеннях; пересуванню згідно з часовим графіком роботи матеріалів і готових виробів – транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків – передавання, обробка, збереження і трансформація.

На особливу увагу в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний  потенціали, їх не можна однозначно віднести чи то до суб’єктних, чи то до об’єктних складових.

Трудовий  потенціал – це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал – збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу.

Інформаційний потенціал є найважливішою складовою техніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств.

Інформаційний потенціал – це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процессу. [6,262-271c]

 

 

3.Управління матеріально-технічним (техніко-технологічним) потенціалом підприємства (МТПП або ТТПП) 

1. Необхідність  та особливості оцінки МТПП

      МТПП – реалізується безпосередньо у виробничому процесі і поряд з кадровим потенціалом. Складає основу цього процесу.

      МТПП  забезпечує матеріальні умови для  здійснення господарської діяльності підприємства, збереження необхідного обсягу виробничих і товарних запасів, проведення транспортних, вантажних, фасувальних та ін. підготовчих операцій, пов’язаних з виконанням виробничих функцій, надання послуг, праці та відпочинку працівникам підприємства.

      Основу  МТПП складають машини і обладнання або активна частина ОФ.

      Відмінні  риси машин і обладнання, що обумовлюють  специфічність їх як об’єктів оцінки на ринку:

1. не пов’язані жорстко з землею і можуть бути переміщені без заподіяння фізичних пошкоджень;
2. неможливість надати характеристику об’єктам за допомогою техніко-економічних показників;
3. функціональні та експлуатаційні характеристики об’єктів змінюються більш динамічно чим об’єкти нерухомості;
4. необхідність урахування відповідності вимогам стандартів та нормативно-технічній документації;
5. необхідність урахування наявності або відсутності гарантійного та сервісного обслуговування;
6. ціни аналогів не завжди засновані на собівартості ціни придбання. Можуть бути занижені або завищені;
7. необхідно враховувати стадію життєвого циклу об’єкта оцінки та об’єкту аналога;
8. наявність різноманітних видів, класів, моделей виробників і продавців.

      Цілі  оцінки машин і обладнання поєднуються  в 3 групи:

1. Оцінка розсипом. Незалежна від інших видів майна оцінка машин і обладнання. Застосовується для визначення ринкової вартості об’єктів для куплі/продажу, оренди, лізингу, застав та ін.
2. Оцінка потоком (групова оцінка). Оцінка безлічі умовно незалежних один від одного машин і обладнання, як один з етапів оцінки або переоцінки основних фондів.
3. Системна оцінка (оцінка виробничо-технологічних систем). Один із етапів оцінки підприємства в цілому для його куплі/продажу, перерозподілу прав власності або ліквідації.[3,204 с]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      3.2. Види і класифікація об’єктів МТПП 

      Види  елементів МТПП:

1. З науково-технічної точки зору: пристрої, що перетворюють енергію матеріалів і інформацію.
2. З економічної точки зору: машинами й обладнанням вважаються всі види активної частини ОФ, що безпосередньо впливають на предмет праці і поділяються на:
1. силові та робочі машини та обладнання (машини, інструменти, апарати та ін. види обладнання) призначені для механічного, термічного, хімічного впливу на предмет праці з метою зміни його форми, властивостей та ін. До цієї групи відносяться всі види технологічного обладнання;
2. енергетичне обладнання: генератори, що виробляють теплову та електричну енергію та двигуни, що переробляють енергію будь-якого виду в механічну;
3. інформаційне обладнання призначене для перетворення, передавання та збереження інформації і обладнання зв’язку, засоби вимірювання та управління, оргтехніка;
4. транспортні засоби для переміщення людей та вантажу;
5. виробничий та господарський інвентар, предмети технічного призначення, що приймають участь у виробничому процесі, але не належать ні до машин, ні до обладнання (ємності, тара, пристрої та меблі);
6. об’єкти постійного пристосування (настінні або стельові освітлювальні прилади, кондиціонери, ліфти).

      Класифікація  об’єктів МТПП:

     1. За видами основних засобів:

• виробничі;
• невиробничі;

      2. За стадією життєвого циклу  об’єктів:

• нові;
• добре відомі;
• застарілі;

      3. За правом власності:

• державні;
• комунальні;
• приватні.

4. За  способом придбання та походження:

• придбані на відкритому ринку;
• на аукціоні;
• безкоштовно отримані;
• що надійшли в результаті дарування;

5. За  ступенем універсальності:

• стандартизовані;
• серійні;
• нестандартні;

6. За  ступенем універсальності:

• будівлі, споруди;
• автомобілі;
• МБП;
• інтелектуальна власність;

     7. За функціональним призначенням:

• відповідно до функціональної та галузевої класифікації;
• за функціями:

• основне;
• технологічне;
• обслуговуюче;
• офісне.

      Кожну групу можна розглядати в рамках тієї та іншої галузі функціонування.

      Відповідно  до діючого державного класифікатора  України „Класифікація ОФ-ДК 013-87”, ОФ поділяються на 3 групи:

1. Транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, електромеханічні прилади і інформаційні системи.
2. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.
3. Інші фонди, що не увійшли до 1-шої та 2-гої групи.[5, 176c]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      3.3. Методичні підходи до оцінки машин і обладнання

      В процесі оцінки машин і обладнання використовують наступні методи:

1. Доходний підхід оцінки. Базується на оцінці очікування інвесторів та передбачає розрахунок поточної вартості доходів, які за прогнозами можуть бути отримані від володіння об’єкта.

      Послідовність здійснення розрахунків при використанні методи доходного підходу:

• Розрахунок чистого операційного доходу від функціонування підприємства, цеху, ділянки.
• Визначення за допомогою методу залишку частини доходу, що може бути локалізований і співвіднесений з оцінюванними машинами і обладнанням.
• Визначення вартості об’єктів машин і обладнання за допомогою методів дисконтування і капіталізації.

2. Витратний підхід. Визначає вартість машин і обладнання витратами на їх створення, придбання і установку. Застосовується при оцінці об’єктів, які не мають близького аналога. Базою розрахунків є вартість відновлення та вартість заміщення.

     Вартісний підхід реалізується в наступних  методах:

1. Метод розрахунку за ціною однорідного об’єкта. Заснований на коректуванні собівартості подібного об’єкту. Розрахунки за даним методом здійснюють у наступній послідовності:

1. Вибір об’єкта, однорідного з об’єктом оцінки, технологією виготовлення і відомою ринковою ціною.

2. Визначення рентабельності однорідного об’єкта за допомогою коефіцієнта рентабельності.

      К_рент від 0,25-0,35 для продукції, яка користується підвищенним попитом.

      К_рент від 0,1-0,25 для продукції, яка має середній попит.

      К_рент від 0,05-0,1 – низькорентабельна продукція, має низький попит.

      К_рент =0 – продукція не має попиту і її вартість дорівнює собівартості.

3. Розрахунок повної собівартості однорідного об’єкту та об’єкту оцінки:
1. для об’єкта-аналога (однорідного):

де  ПП – ставка податку на прибуток;

     Цод – ціна однорідного об’єкту.

2. об’єкта-оцінки:

де  К_оц, К_од – конструктивний параметр об’єкта оцінки і однорідного об’єкта.

4. Розрахунок повної відновлюваної вартості об’єкта (без ПДВ):

2. Метод поелементного розрахунку.

      Використовується  у випадках коли оцінюваний об’єкт зібраний власними силами з наявних на ринку складових частин з відомими цінами.

      Здійснюється  за наступними етапами:

1. Складання переліку основних складових частин об’єкту.
2. Збір цінової інформації за кожною складовою частиною і приведення її до дати оцінки шляхом індексації.
3. Розрахунок повної собівартості об’єкта оцінки: