Управління конкурентоспроможністю підприємства

План

Вступ 3

1. Поняття конкурентоспроможності підприємства 4
2. Фактори та показники, що характеризують конкурентоспроможність підприємства 7
3. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства 10
4. Основні складові конкурентного середовища 14
5. Аналіз діяльності конкурентів 21
6. Управління конкурентоспроможністю підприємства 23

Висновок 25

Література 27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Проблема  підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства, пов'язана, насамперед, з розробкою системи управління конкурентоспроможністю. Завоювання й утримання конкурентних переваг — ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення інтенсивності конкуренції на окремих ринках, де від виробників продукції потрібно постійно відслідковувати зміни попиту, вартості сировинних ресурсів, а питання рентабельності активів прямо залежить від ступеня використання новітніх підходів у сфері стратегічного маркетингу.

Питанням  розробки методології управління конкурентним перевагами різних об'єктів присвячені роботи як закордонних вчених-економістів  — Ф. Котлера, М.Портера, А.А. Томпсона, І. Ансоффа, Г. Асселя, так і вітчизняних  дослідників — В.І. Герасимчука, І.Л. Решетникової, Е.М. Аза-ряна, А.Є. Воронкової, Ю.Ф. Ярошенка. Безпосередньо проблемі аналізу конкуренції в галузі присвятили свої праці такі російські  вчені, як Г.Л. Азоєв, А.П. Градов, Н.К. Мойсеева, Н.Е. Симеонова, Р.А. Фатхутдінов, А.Д. Юданов, Е.П. Пешкова, Е.П. Голубков, А.Н. Романов, А.А. Бревнов, Г.Л. Багієв та ін.

Незважаючи  на значні досягнення в теорії й  практиці управління конкурентоспроможністю підприємства, є ряд проблем, які  залишаються предметом дискусій і обговорень вчених-економістів. Так, у більшості наукових праць вітчизняних  і закордонних учених використовується універсальний підхід при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності  на ринку, з урахуванням посилення  інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо систематизовані  поняття й методологія для  вивчення рівня конкурентоспроможності підприємства як найважливішого інструмента  посилення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, слабко досліджені питання розробки й практичного  використання кількісного підходу  для оцінки результатів управління конкурентними перевагами.

Особливості конкуренції на різних ринках диктують специфічний підхід до вивчення конкуренції  в галузі. Реалізація цього підходу  можлива шляхом розроблення маркетингової  стратегії з урахуванням результатів  конкурентного аналізу, а також  результатів оцінки сильних і  слабких сторін підприємства, послідовного моніторингу діяльності ключових конкурентних гравців у рамках конкретної галузі.

У теоретичній частині даної роботи зроблена спроба узагальнити параметри  та умови, які впливають на конкурентоспроможність підприємства.

Об’єктом Процеси зовнішнього та внутрішнього організаційного середовища, що впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства.

Предметом Засоби та форми управління конкурентоспроможністю підприємств.

Поняття конкурентоспроможності підприємства

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується  і аналізується в залежності від  економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і  фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.

Конкурентоспроможність - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит, проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність  виявляється лише в умовах конкуренції  і через конкуренцію. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і які відображають результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Конкурентоспроможність  є одним з основних понять, яке  активно використовується в теорії та практиці економічного аналізу, виступає багатоаспектним поняттям, що в перекладі  з латинської мови означає суперництво, боротьбу за досягнення найкращих результатів. Для її характеристики використовується поняття порівняльних витрат (Д. Рікардо), порівняльних переваг (Є. Хекшер, Б. Олін), порівняння конкурентних переваг, чинників управління та продуктивності використання ресурсів (М. Портер), конкурентного статусу фірми (І. Ансофф) .

Проаналізувавши декілька визначень авторів, було визначено багатозначність трактувань сутності поняття “конкурентоспроможність” сучасними вченими-економістами .  Думки авторів щодо конкурентоспроможності підприємства значно відрізняються один від одної.

Кожен з авторів, висловив свою думку щодо цього питання, але судження і ототожнення поняття конкурентоспроможності є дуже різними.

Аналіз  визначень різними вченими-економістами:

Ожогов С.І. Здатність витримувати конкуренцію, протистояти конкурентам.

Піддубний, І.О., Піддубна А.І. Конкурентоспроможність – це потенціальна або реалізована здатність економічного суб’єкта до функціонування у релевантному зовнішньому середовищі, яка ґрунтується на конкурентних перевагах і відображає його позицію відносно конкурентів

Райзберг Б.А.  Конкурентоспроможність – це реальна та потенційна можливість фірм у існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та збувати товари, що за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари їх конкурентів.

Ожогов, Піддубний та Райзберг аналізували  термін конкурентоспроможність як здатність  фірми до функціонування  в умовах конкурентного середовища, витримувати  конкуренцію та вміти протистояти  їй. Визначення Ожоговає недостатньо повним, оскільки здатність витримувати конкуренцію на ринку є не основною перевагою конкурентоспроможних підприємств.

 

Печінкин А. та Фомін  В. Конкурентоспроможність - складне багатоаспектне поняття, яке визначає здатність товару зайняти та вдержати позицію на конкурентному ринку в певний період за конкуренції з іншими аналогічними товарами.

Грошев В.П.  Комплекс споживчих властивостей товару, що визначає його відмінність від інших аналогічних товарів по ступені й рівню задоволення потреб покупців і витратам на його купівлю й експлуатацію

Кредісов А.И. Характеристика товару, що відображає його відмінність від аналогічного конкурентного товару як по ступені відповідності конкретної потреби, так і по витратах на її задоволення

Книш М.І. Ступінь привабливості даного продукту, для здійснюючого реальну покупку споживача

Печінкин, Грошев, Кредісов та Книш визначали конкурентоспроможність як властивість товару задовольняти вимоги споживачів та протистояти конкуруючим аналогічним товарарам.

 

В. Стівенсон Конкурентоспроможність характеризує те, “наскільки ефективно компанія задовольняє потреби клієнта порівняно з іншими компаніями, що пропонують подібний товар або послугу”.

Хруцький В.Є., Корнєєва І.В.,  Конкурентоспроможність – це стабільна можливість задовольняти певні потреби покупців краще, ніж конкуренти, та завдяки цьому вдало продавати продукцію з прийнятними фінансовими результатами для виробника .

Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспроможність – це властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами на даному ринку

 

Визначення  таких авторів як Стівенсон, Хруцький та Фатхутдинов вказують на те, що конкурентоспроможність – це властивість підприємства задовольняти потреби споживачів в порівнянні з іншими, аналогічними підприємствами.

 

М.О. Ермолов Конкурентоспроможність - це відносна характеристика, яка відображає відмінності у процесі розвитку певного виробника від виробника конкурента як по ступеню задоволення власними товарами, так й по ефективності виробничої діяльності.

Також дуже виділились думки Ермолова. Він вважає, що конкурентоспроможність – це відносна характеристика, яка відображає відмінності у процесі розвитку певного виробника від виробника конкурента, що означає, конкурентоспроможність це саме відмінності які здатні збільшити попит на даний товар.

Розбіжності та різноманітність авторських позицій  стосовно визначення поняття конкурентоспроможності пов’язані з:

• ототожненням конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції або послуг;
• масштабами розгляду конкурентоспроможності: на регіональному,  національному або світовому ринку (підприємство, галузь, країна);
• заміною одного поняття іншим (конкурентний статус, конкурентний рівень);
• характеристикою будь – якої складової конкурентоспроможності підприємства: конкурентоспроможність виробничого, трудового потенціалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фактори та показники, що характеризують конкурентоспроможність підприємства

Конкурентоспроможність  підприємства визначають наступні показники:

• економічний потенціал ;
• виробничий і збутовий потенціал ;
• науково-дослідний потенціал ;
• репутація організації і дотримання договірних зобов'язань;
• фінансове становище ;
• організаційна структура;
• менеджмент організації;
• склад і професійний рівень керівних працівників;
• ринкова стратегія;
• інноваційність.

Фактори, що впливають на ставлення споживачів до фірми та її продукції:

• імідж фірми (подання споживачів про репутацію фірми та її продукти, про марочної політику підприємства і т.д.);
• якість товарів, рівень їх відповідності міжнародним стандартам;
• розвиненість НДДКР;
• комерційні умови (надання кредитів, знижок);
• організація збутової мережі (форма збуту, система товароруху);
• організація технічного обслуговування (терміни гарантійного ремонту, вартість сервісного обслуговування і т . д.);
• просування товарів на ринку.

Оскільки конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь  реалізації потенційних можливостей  підприємства по надбанню та утриманню  впродовж тривалого періоду часу конкурентної переваги, то під конкурентоспроможністю слід розуміти не лише поточну ефективність, але і динаміку пристосування  підприємства до змінних умов зовнішнього  середовища Таким чином з точки  зору системного підходу конкурентоспроможність може бути представленою у вигляді  властивості виробничо-економічної  системи змінювати траєкторію розвитку або визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливів  зовнішнього середовища з метою  збереження і розвитку вже наявних, або створення нових конкурентних переваг.

Професор  Гарвардського університету М. Портер пропонує ділити всі фактори конкурентоспроможності підприємства на кілька типів [1].

По-перше, на основні та розвинуті фактори.

Основними факторами є природні ресурси, кліматичні умови, некваліфікована та напівкваліфікована робоча сила,  дебетний капітал тощо.

Розвинуті фактори –  сучасна інфраструктура обміну інформацією на підприємстві,  висококваліфіковані кадри і  дослідні відділи.

 

Іншою ознакою розподілу факторів конкурентоспроможності є рівень спеціалізації. Всі фактори  конкурентоспроможності поділяють  на спеціалізовані та загальні.

До  спеціалізованих факторів належать вузькоспеціалізований персонал,  специфічна інфраструктура,  бази даних  у певних галузях знань тощо.

  Загальні фактори зустрічаються  часто і дають обмежені конкурентні  переваги, а спеціалізовані фактори  створюють довгострокові умови для забезпечення конкурентоспроможності.

 

  І існує ще один принцип  класифікації за Портером –   розподіл факторів конкурентоспроможності  на природні і штучно створені.

Природні  включають географічне положення, природні ресурси.

Штучно  створені фактори –  це фактори  вищого порядку,  які забезпечують більш стійку і високу конкурентоспроможність.

 

А. Ніколаєв пропонує класифікувати фактори  конкурентоспроможності на внутрішні  і зовнішні [2].

Така  сама класифікація факторів наведена в праці Н. Яшина [3].  Під зовнішніми факторами дослідник розуміє,  по-перше, заходи державного економічного й адміністративного впливу на виробника,  по-друге, основні характеристики ринку діяльності підприємства (його тип, місткість, наявність і можливості конкурентів, забезпеченість, склад і структура трудових ресурсів).  По-третє, діяльність суспільних і недержавних інститутів, політичних партій, рухів, блоків.