Управління фінансовою безпекою підприємства

r>---
 

     Таким чином, проаналізувавши всі фактори, за даними табл. 2.1 та 2.2 ми можемо визначити основні фактори впливу як внутрішнього, так і зовнішнього середовища на фінансову безпеку суб'єктів господарювання.

     Для того, щоб запобігти негативному  впливу на фінансову діяльність суб'єктів господарювання, потрібно визначити типологію факторів функціонування суб'єктів господарювання та формування їх фінансової безпеки (рис. 2.1) 

 

Рисунок 2.1 – Типологія факторів формування фінансової безпеки 

     Визначення  факторів впливу дає змогу суб'єктам  господарювання адап- туватись до постійної зміни середовища та успішно виживати в умовах конкуренції. Адаптація потребує здатності до розвитку, трансформації елементів господарської діяльності та системи управління в такому напрямку, який забезпечує фінансову безпеку.

     Слід  зазначити, що держава також впливає  на стан фінансової безпеки підприємств  в процесі своєї діяльності і  навпаки, діяльність окремого суб`єкта господарювання відображаються на стані загальної фінансової безпеки держави. Розглянемо ці фактори впливу детальніше.

     Отже, фінансова безпека держави виступає як такий стан фінансово-кредитної сфери держави, який характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансових інтересів, достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх суб’єктів господарювання і населення і в цілому – ефективне функціонування національної економічної системи і соціальний розвиток.

     У той же час, під фінансовою безпекою підприємства розуміють такий фінансовий стан, який характеризується, по-перше, збалансованістю і якістю

сукупності  фінансових інструментів, технологій і послуг, котрі використовуються підприємством, по-друге, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз, по-третє, здатністю фінансової системи підприємства забезпечувати реалізацію його фінансових інтересів, місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів, по-четверте, забезпеченням розвитку своєї фінансової системи [8].

     Зрозуміло, що фінансова безпека підприємства як сукупність умов і чинників характеризує поточний стан його фінансової діяльності, стабільність, стійкість і поступовість її розвитку. Одночасно фінансова безпека на рівні підприємства є складовою фінансової безпеки країни і виступає з одного боку, як ступінь інтеграції фінансової системи підприємства в національну фінансово-кредитну сферу; з іншого – певною мірою як незалежність фінансової системи підприємства від фінансово-кредитної сфери країни, що характерно для ринкових умов.

     Така  подвійна роль фінансової системи підприємства виражається в

наступних проявах:

• можливості проводити власну фінансову політику в межах чинного

     законодавства країни;

• спроможності безобвально реагувати на кризові зміни у фінансово-

     кредитній сфері країни;

• здатності здійснювати (чи, принаймні, почати здійснення) суттєві фінансові заходи (не очікуючи допомоги від центру) щодо невідкладних фінансових ситуацій на підприємстві, пов’язаних з локальними фінансовими прорахунками (помилками) на центральному рівні;
• можливості стабільно підтримувати відповідність існуючих (діючих) на даному підприємстві фінансових нормативів загальноприйнятим у

     світовій  практиці чи затвердженим для себе даним підприємством на

     конкретний  період часу, виходячи з обраної  місії і цілей.

     Взаємозв’язок і взаємовплив систем забезпечення фінансової безпеки на рівнях держави і підприємства здійснюється шляхом функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки держави. Знання структур механізму забезпечення фінансової безпеки на рівні держави надає можливість краще розуміти основні шляхи взаємозв’язку івзаємовпливу стану фінансової безпеки держави і підприємства.

     Проведені дослідження показали, що на рівні  держави механізм забезпечення фінансової безпеки містить такі складові:

• організаційну структуру (системну сукупність органів законодавчої, виконавчої і судової влади, суб’єктів господарювання та громадських інституцій, які задіяні у забезпеченні фінансової безпеки);
• сукупність принципів забезпечення фінансової безпеки держави;
• методи забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери;
• основні функції щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні;
• правові засади, завдяки яким регламентуються відносини у сфері розвитку та функціонування системи забезпечення фінансової безпеки(закони та нормативні акти);
• підсистему моніторингу стану фінансово-кредитної сфери країни;
• підсистему інформаційного та аналітично-прогнозного забезпечення;
• повноваження і задачі основних суб’єктів системи забезпечення фінансової безпеки [9].

     Проведений  структурний і функціональний аналіз підтверджує, що усі наведені складові механізму забезпечення фінансової безпеки держави взаємопов’язані і взаємно впливають на стан фінансової безпеки підприємства. Звідси можна зробити висновок: якщо стан фінансової безпеки

підприємств будь-яких форм власності в сукупності підтримується на належному рівні, то і фінансова безпека держави буде переважно забезпеченою.

     Базуючись на теорії держави і практиці державотворення, в ринкових

умовах  визначено, що держава впливає на стан фінансової безпеки підприємства будь-якої форми власності в основному по таких ланках:

• шляхом реалізації політики держави: економічної, грошово-кредитної, бюджетної, податкової та інвестиційної;
• через збалансованість національних фінансових інтересів та фінансових інтересів підприємств;
• через функціонування наступних секторів фінансово-кредитної сфери країни: бюджетного, грошово-кредитного, валютного, банківського, інвестиційного, фондового, страхового;
• шляхом реалізації національної стратегії забезпечення фінансової безпеки держави;
• через чинне законодавство у фінансово-кредитній сфері країни;
• шляхом реалізації контрольної функції, а саме з боку Державної податкової адміністрації, Рахункової палати Верховної Ради України, Національного банку, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Державної комісії з регулювання послуг фінансових ринків, Державної митної служби, Пенсійного фонду [9].

     Зі  свого боку, підприємство також впливає  на стан фінансової безпеки держави за такими основними напрямками:

• здійсненням відрахувань (податки, збори, обов’язкові платежі) до Державного бюджету і Пенсійного фонду – на стан бюджетного сектора;
• змінами у чисельності персоналу – на рівень зайнятості по країні в цілому;
• змінами у рівні оплати праці і своєчасною виплатою заробітної плати – на стан грошово-кредитної сфери;
• своїми внесками у вигляді депозитів – на стан банківського сектора країни в цілому;
• страхуванням своєї діяльності і майна – на стан страхового сектора;
• переведенням власних валютних коштів у національну валюту – на стан валютного і грошово-кредитного секторів;
• змінами в обсягах кредиторської і дебіторської заборгованості – на стан грошово-кредитного сектора;
• додатковою емісією акцій або їхнім продажем – на стан фондового сектора;
• депозитами, отриманням і поверненням короткострокових і довгострокових кредитів – на стан банківського сектора;
• вкладенням фінансових ресурсів у розвиток свого підприємства – на стан інвестиційного сектора країни [9].

     Схематично  і узагальнено сукупність основних взаємозв’язків фінансової безпеки держави і підприємства наведено на рисунку 2.2 [9]. 

 

Рисунок 2.2 – Схема взаємозалежностей  фінансової безпеки держави і  підприємств  

     До  функціональної структури фінансової діяльності і, відповідно, фінансової безпеки підприємства належать такі складові, за якими здійснюються зв’язки підприємства і держави, зокрема:

• бюджетна – взаємовідносини підприємства з бюджетом (податки і збори до бюджетів, в разі наявності – бюджетні кредити або бюджетне фінансування);
• грошово-кредитна – кредити під операційну діяльність, виплата заробітної плати працівникам, розрахунки з постачальниками і отримання грошових коштів від покупців продукції і послуг;
• валютна – в разі здійснення експортно-імпортних операцій (купівля і продаж валюти, кредити в іноземних валютах, розрахунки з іноземними споживачами і постачальниками продукції і послуг у валюті);
• банківська – взаємовідносини підприємства з банками по кредитах і депозитах;
• інвестиційна – капітальні вкладення у розвиток підприємства, у тому числі за рахунок довгострокових кредитів;
• фондова – випуск підприємством власних акцій і купівля акцій інших підприємств;
• страхова – страхування майна підприємства або результатів його діяльності, безпечної праці і збереження здоров’я працівників.

     Таким чином, знання основних шляхів взаємного  впливу фінансової безпеки держави і підприємства надає можливість з більш системних позицій забезпечувати фінансову безпеку на цих рівнях управління.

     В умовах невизначеності виникають постійні зміни навколишнього середовища, зміна попиту і пропозиції, конкуренція між виробниками продукції, зміни цін, політика та напрями діяльності держави тощо. Ці фактори впливають на стратегію і тактику розвитку суб'єктів господарювання, їх фінансовий стан. Для підтримання позицій на ринку товару, суб'єкти господарювання постійно повинні діагностувати стан внутрішнього та зовнішнього середовищ, оцінювати рівень фінансової стійкості та планувати рівень фінансової безпеки. Типологія факторів впливу дає змогу виявити ризики і загрози, які виникають із зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування, вчасно та ефективно на них реагувати, що своєю чергою гарантує фінансову безпеку господарювання. 
 

 

     3 МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ  БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА 
 

     Сучасні загрози в діяльності підприємства висувають принципово нові вимоги до побудови й організації діяльності систем їх безпеки. Для того, щоб протистояти сучасним загрозам і ризикам, система безпеки повинна використовувати сучасні технології, методи та методики щодо активної протидії всім реальним і потенційним небезпекам та ризикам. Механізм управління фінансовою безпекою підприємства створюється з метою забезпечення правильного використання всіх захисних заходів для мінімізації (або недопущення) негативного впливу небезпек, загроз та ризиків.

     Управління  фінансовою безпекою передбачає створення механізму адаптації до умов функціонування підприємства, що змінюються, розроблення й впровадження контрзаходів, що активно знімають загрози, а також механізму узгодження інтересів сторін, який забезпечує досягнення взаємовигідного результату.

      Взагалі, коли ми вживаємо термін "механізм", то маємо на увазі систему процедур, що формують рішення або правила його прийняття. Однак, слід зазначити, що існує дуже багато визначень і підходів до поняття «фінансовий механізм», серед яких найбільшої уваги заслуговують два підходи до розуміння суті фінансового механізму. Перший підхід полягає в тому, що фінансовий механізм розуміють як функціонування безпосередньо фінансів. На підставі даного підходу фінансовий механізм трактують як організаційне відображення фінансових відносин. Другий підхід до розгляду поняття «фінансовий механізм» полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан і розвиток суб’єкта господарювання [10].

      Для того, щоб вміло управляти фінансовою безпекою підприємства, її спочатку треба  забезпечити, тобто створити всі  необхідні для цього умови. Отже, зупинимось спочатку на розгляді  механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства.

     Зважаючи  на те, що фінансова безпека є підсистемою фінансового механізму підприємства, механізм її забезпечення повинен формуватися через призму останнього, тобто через систему управління фінансовими відносинами шляхом використання певних принципів, фінансових важелів, інструментів, фінансових методів, правового й інформаційного забезпечення, за допомогою фінансових досліджень, які дозволяють досягти основні цілі підприємства.