Управління державним боргом

Зміст: 

    Вступ………………………………………………………………………………..3

    1. Державний борг та його види………………….................................................4

    2. Державний борг україни………………………………………………………...8

    3. Боргові парадокси і орієнтири  державних запозичень………………………15

    4. Управління державним боргом  та проблеми його обслуговування……….18

    5. Механізми скорочення зовнішньої заборгованості в умовах боргової кризи…………………………………………………………………………………….23

    Висновок…………………………………………………………………………..25

    Список  використаної літератури ………………………………………………..26

 

  ВСТУП 

    Всі гроші, зібрані з допомогою податків, поступають державі на спеціальні банківські рахунки, які вона має в Центральному банку країни. Ці гроші є підвалинами  для державного бюджету.

    Державний бюджет – це узаконений зведений план зборів доходів держави і використання одержаних грошових засобів на покриття всіх видів її витрат.

    Державні  бюджети затверджують вищі законодавчі  органи країн, а уряди лише відповідають за використання бюджету.

    Фіскальна політика признає використання незбалансованих бюджетів для цілей стабілізації економіки. А це може призвести до зростання державного боргу.

    Складають бюджет і його виконують спеціалісти  по фінансах.

    Фінанси – загальна назва системи методів, які використовуються для управління доходами і витратами органів державної влади і господарських організацій.

    Бюджет, як державний економічний механізм, ускладнюється тоді, коли державі  гостро не вистачає грошей на розв’язання  важливих завдань, тобто, коли державний  бюджет складений з дефіцитом.

    Борг  є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, або поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

    Державний борг – це загальний розмір, накопиченої  заборгованості уряду власником  державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів  за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

    В даній роботі ставлю перед собою  мету дослідити в першу чергу  поняття державного боргу та можливі  способи управління ним.

 

    

1. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ТА ЙОГО ВИДИ

 
 

    Борг  є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, або поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

    Державний борг – це загальний розмір, накопиченої  заборгованості уряду власником  державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів  за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

    Внутрішній  державний борг – заборгованість з держави домогосподарствам  і фірмам даної країни, які володіють  цінними паперами, випущеними її урядом.

    Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

    Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
• циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
• скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;
• вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

    Абсолютний  розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

• відношення боргу до ВВП;
• відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

    Відносна  величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

          Залежно від характеру  наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові  та довгострокові.

          Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так  і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий  інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.

    Логіка  конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими  перспективами визначається фінансове  здоров’я країни.

    Всі гроші, зібрані з допомогою податків, поступають державі на спеціальні банківські рахунки, які вона має в Центральному банку країни. Ці гроші є підвалинами для державного бюджету.

    Державний бюджет – це узаконений зведений план зборів доходів держави і використання одержаних грошових засобів на покриття всіх видів її витрат.

    Державні  бюджети затверджують вищі законодавчі  органи країн, а уряди лише відповідають за використання бюджету.

    Фіскальна політика признає використання незбалансованих  бюджетів для цілей стабілізації економіки. А це може призвести до зростання державного боргу.

    Складають бюджет і його виконують спеціалісти  по фінансах.

    Фінанси – загальна назва системи методів, які використовуються для управління доходами і витратами органів  державної влади і господарських організацій.

    Бюджет, як державний економічний механізм, ускладнюється тоді, коли державі  гостро не вистачає грошей на розв”язання  важливих завдань, тобто, коли державний  бюджет складений з дефіцитом.

    Дефіцит державного бюджету складається при такій фінансовій ситуації, яка виникає тоді, коли державі необхідно зробити витрати на більшу суму, ніж можлива величина його доходів. Бюджетний дефіцит – перевищення витрат уряду над його доходами. А накопичена сума дефіцитів і бюджетних лишків являє собою державний борг.

    Концепція регулювання бюджету включає: а) бюджет, який балансується на щорічній основі; б) бюджет, який циклічно балансується; в) фундаментальне фінансування. Основна  проблема бюджету, який балансується на щорічній основі, полягає в тому, що він має не стільки антициклічний характер, як процеклічний. Досить складно збалансувати бюджет по результатах циклу, якщо піднесення і спади не мають приблизно однокового розмаху.

    У минулому зростання державного боргу  було зв”язане найчастіше з дефіцитом фінансування війн та економічними спадами. Великі дефіцити 80-х років є передусім результатом скорочення податків.

    Твердження  про те, що великий державний борг може викликати рефінансування уряду, фальшиве, тому що, по-перше, борг потрібно лише рефінансувати, а не погашати, по-друге,уряд має право встановлювати податки і створювати гроші.

    Державний борг не є інструментом перекладання економічного тягаря на майбутнє покоління.

    Серйозними  проблемами, зв”язаними з державним  боргом є такі:

• виплати процентів по державному боргу збільшують нерівність у доходах;
• виплати процентів по боргу вимагають підвищення боргів, які підривають дію економічних стимулів;
• виплати процентів або основної суми боргу іноземцям викликають переведення частини національного продукту за кордон;
• запозичення урядом на ринку капіталів для рефінансування боргу або сплати процентів можуть збільшити ставки процента і витиснути приватне інвестиційне фінансування.

    Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості  бюджету – це невідповідність лише постійних власних доходів державного бюджету його видатками. Джерелами його покриття є державні позики або емісія паперових грошей. Бюджетний дефіцит негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обгрунтованої політики його покриття.

    Світовий  досвід вказує чотири основні способи  вирішення проблеми бюджетного дефіциту:

1. скорочення бюджетних витрат;
2. пошук джерел додаткових доходів;
3. випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;
4. позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.

    Бюджетний дефіцит в Україні – це вимушений  дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування  настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері долходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

    При винекненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково друкувати  гроші, або позичати в населення. Нагромаджені позичкові суми називаються  державним боргом. Більша його частина  знаходиться в короткотривалих цінних паперах (векселях державної скарбниці).

    Уряди часто ідуть на позику грошей, хоча це веде до зростання державного боргу. Державний борг являє собою суму заборгованості держави власникам  його цінних паперів, національним і  міжнародним фінансовим організаціям, а також іншим державам – кредиторам. Більшість країн світу нині мають великі державні борги. Так, наприклад, дефіцит державного бюджету США починаючи з 1981 р. щорічно перевищував 100 млрд.дол., а в деякі роки – 200 млрд.дол.. В 1991 р. загальна сума боргу склала більше 3 трлн.дол.. В результаті цього платежі держави по процентах збільшились з 53,3 млрд.дол. в 1980 р. до 154 млрд.дол. в 1988 р., тобто з 2% по відношенню до ВНП до 3,3 %, що означало збільшення з 3989 дол. до 10568 дол. в розрахунку на одного жителя країни.

    По  науково обгрунтованій і розумній економічній політиці державний  борг не руйнує господарство країни і  не приводить до гострих соціально-економічних  конфліктів. Більше того, уміле управління державними цінними паперами дозволяє не тільки залучати гроші до державного бюджету, але й успішно управляти розвитком економіки.