Тіньова економіка

7. Відмивання "брудних"  грошей (капіталу). За різними оцінками, у світі щороку відмивається від 500 млрд. до 1,5 трлн. дол. За роки незалежності з України вивезено десятки мільярдів доларів (зокрема, у 2005 р. - 2,4 млрд. дол.). Відплив українського тіньового капіталу за кордон утричі перевищує західні кредити та всі види допомоги нашій державі.

 

 

3. Особливості  тіньової економіки в Україні

 

Серед сучасних наукових підходів до розкриття механізмів тіньової економічної  діяльності слід виділити фундаментальні роботи О. Турчинова. Сформульоване О. Турчиновим поняття тіньової економіки, згідно з яким «тіньова економіка - це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства», близьке до загальноприйнятого визначення Е. Фейга. О. Турчинов пропонує структурувати тіньову економіку за такими складовими блоками:

 

• не приховувана від державних органів економічна діяльність, але з ряду об'єктивних і суб'єктивних причин невраховувана, не контрольована і не оподатковувана державою;
• легальна економічна діяльність, у процесі якої відбувається повне або часткове ухилення від сплати податків, зборів, штрафів, інших обов'язкових платежів, а також порушення її державної регламентації (тобто суб'єкт тіньової економічної діяльності отримує додатковий доход шляхом порушення чинного податкового, економічного та іншого законодавства, що регламентує його господарську діяльність);
• незаконна навмисно приховувана від державних органів економічна діяльність;
• діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом скоєння чи сприяння скоєнню злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Тіньова економіка об'єктивно  пов'язана з розвитком процесів державного управління економікою, їх циклічністю, накопиченням в них  кризових явищ та їх проявів. У зв'язку із цим великого методологічного значення набуває дослідження закономірного розвитку цих процесів, їх механізмів.

 

Сутнісними ознаками кризи державного управління економікою є:

 

• загострення економічних  і соціальних конфліктів, що набувають  гострого політичного характеру, оскільки сама можливість їх вирішення, а також  вимоги щодо цього адресуються структурам влади для зміни їх політичного  курсу, стратегії, методів та засобів  подолання кризи управління економікою;

• нездатність державної влади управляти та розв'язувати конфлікти, регулювати соціально-економічні процеси на основі консервації структур і методів управління;
• розбалансованість структурно-функціональної системи державного управління економікою та політичних інституцій влади, розрив їх взаємодії, ефективних зв'язків із зовнішнім та внутрішнім середовищем; крах легітимності державної влади; перманентний гострий конфліктний стан суспільства, його політичної системи.

Високі доходи від тіньової діяльності дозволяють її учасникам  фінансувати виборчі кампанії з  висування кандидатів у депутати всіх рівнів з метою лобіювання та логралінгу (торгівлі політичним голосом) певних вигідних для "тіньовиків" державних рішень, а також сприяти  призначенню на відповідальні посади своїх довірених осіб і проводити  через них тіньову політику.

З огляду на це, вважаємо, що стратегія боротьби з негативними  проявами тіньової економіки має  бути комплексною, тобто поєднувати політичні, економічні, законодавчі, силові та організаційні заходи. Оскільки тіньовий сектор економіки підпорядковується діянню економічних законів ринку, то застосовувані переважно силові методи дають лише тимчасовий ефект. Потрібна реальна, цілісна, осмислена та скоординована система дій суспільства, держави, органів місцевого самоврядування, трудових колективів, політичних партій, громадських організацій та широкої громадськості щодо викоренення причин і передумов виникнення тіньових економічних відносин, кардинального підвищення відповідальності посадових осіб, утвердження суспільної атмосфери нетерпимості до кримінальної тінізації.

Першорядне значення тут  мають створення сприятливих  умов для легальної економічної  діяльності та формування "економіки  довіри" на основі максимального  врахування інтересів усіх суб'єктів  господарювання. Законом України "Про  основи національної безпеки України" передбачаються "подолання "тінізації" економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної  сфери та припинення відпливу капіталів  за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси". Саме це спричинить легалізацію ("висвітлення") тіньових капіталів - з тим, щоб вони "запрацювали" на піднесення економіки та примноження національного багатства України.

Рівень тінізації економіки  України є високим. У 2008 р. рівень тіньової економіки становив 31,1 % від офіційного ВВП і збільшився порівняно з 2007 р. на 2,3 % відсоткових пункти. У І півріччі 2009 р., порівняно з відповідним періодом 2008 р., рівень тіньової економіки збільшився на 8 відсоткових пунктів.

Результати дослідження  зміни рівня тіньової економіки  у розрізі видів економічної  діяльності свідчать про поступове "перетікання" протягом 2008 р. тіньових ресурсів зі сфери послуг (операції з нерухомим майном, фінансової діяльності) та будівництва у сектор економіки, який в основному виробляє товари. Найістотніше збільшився рівень тіньової економіки у добувній (на 10 відсоткових пунктів) та у переробній (на 7,9 відсоткових пунктів) промисловості в 2008 р. порівняно з 2007 р.

 

Детінізація економіки - це цілісна система дій, спрямована передусім на подолання та викорінення причин та передумов тіньових явищ та процесів. Стратегічною метою детінізації економіки має стати істотне зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов для залучення тіньових капіталів у легальну економіку та примноження національного багатства. З огляду на це, до основних пріоритетів економічної стратегії в Україні, які сприятимуть детінізації української економіки у стратегічному вимірі, варто віднести такі:

Стимулювання  інвестиційних процесів - потрібно розробити податкові стимули до інвестиційного використання кредитних ресурсів комерційних банків; звільнити від оподаткування частку прибутку підприємств, яка витрачається на інвестування, зокрема в інноваційну сферу;

 

Вдосконалення монетарної політики - основними завданнями у цій сфері повинно стати заохочення зменшення розриву рівнів депозитних та кредитних відсоткових ставок комерційних банків; розширення банківського кредитування галузей, визначених як пріоритетні, підприємств, які мають перспективи швидкого обігу капіталу та гарантованого збуту продукції; забезпечення стабільності номінального обмінного курсу гривні; удосконалення механізмів гарантій збереження внесків населення у фінансово-кредитних установах;

Створення сприятливих  умов для розвитку підприємництва - надання правового та методичного сприяння заснуванню малих підприємств, складанню інвестиційних планів та програм, індивідуальній підприємницькій діяльності, іншим формам самостійного інвестування заощаджень та самозайнятості населення тощо, розвиток бізнес-інкубаторів, точкових територіально-виробничих зон, технопарків тощо; забезпечення підвищення (безкоштовно для підприємств) кваліфікації керівних кадрів державних і приватних підприємств щодо основних положень сучасної теорії і практики менеджменту, бухгалтерського обліку, фінансового планування, управління персоналом, маркетингу тощо;

Здійснення податкової реформи - основними завданнями податкової реформи, однієї з найважливіших складників усієї стратегії довготермінового розвитку української економіки, повинно стати значне зниження і вирівнювання податкового навантаження, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства;

Посилення боротьби з корупцією - вирішення проблем мінімізації корупційних виявів потребує встановлення суворого контролю за виконанням антикорупційних програм і рішень в усіх ланках державного апарату; створення надійного організаційно-правового, фінансового забезпечення діяльності правоохоронних органів і судів; здійснення всеохопної ревізії нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади щодо їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України. Паралельно з рішучими діями правоохоронних органів із запобігання та подолання корупції потрібно розвивати і посилювати рівень суспільного контролю за діяльністю посадових осіб з широким залученням громадськості.

 

 

4. Детінізації національної в Україні

 

Головними проблемами, наслідками тінізації економіки  визначаються:

 

— тінізація економіки  над критичну межу є реальною загрозою для національних інтересів і  національної безпеки України в  економічній сфері через скорочення податкових надходжень до бюджету та фінансування інноваційно важливих і стратегічних напрямів розвитку держави, поглиблення некерованості економічними процесами, збавлення міжнародного престижу країни та довіри інвесторів, погіршення умов існування соціального  сектору країни, відплив капіталу за кордон, скорочення обсягів офіційного виробництва, вивільнення працівників.

— серед побічних наслідків  тінізації економіки є невигідність проведення технічного переоснащення, що спричиняє гальмування технічного прогресу, скорочення інноваційно-інвестиційних  вкладень, зниження продуктивності праці.

— залучення у тіньовий сектор економіки значної частки трудових ресурсів, що призводить до заниження  реального розміру доходів населення.

— завищення обсягу експорту товарів і послуг за рахунок псевдоекспортних операцій для незаконного відшкодування з бюджету обсягу ПДВ;

 

— заниження обсягу імпорту  для ухилення від сплати митних зборів;

— незаконне відчуження державного майна за заниженими цінами, а також приватизація за рахунок тіньових коштів з подальшою їх легалізацією;

— контрабандна діяльність.

 

Формування національної системи протидії отриманню доходів  злочинного походження мало доволі тривалий і складний шлях:

 

• осмислення тіньової економіки як соціально-економічного процесу антидержавної діяльності і накопичення суб'єктами господарювання капіталу злочинного походження (1990—1997 роки) — поява наукових матеріалів дослідження поняттєвого апарату, проблем становлення та поширення, економічні наслідки;
• законотворчий (1998—2002 роки) — прийняття законів, указів Президента, постанов KM України;
• розбудовчий (2003—2004 роки) — налагодження державного моніторингу та організованої протидії тіньовій економіці;
• виконавчий (з 2005 року) — локалізація тіньової діяльності, викриття злочинних угруповань, припинення функціонування тіньових схем.

 

Обмеження тінізації економіки  й легалізації тіньових доходів  здійснюється заходами законодавчого, процедурного та організаційно-виконавчого  характеру спеціально створеними органами контролю шляхом спрощення процедури  сплати податків і ліквідації причин, що змушують підприємців переводити свій бізнес у "тінь".

Законодавчі заходи здебільш орієнтовані на організацію  контролю державними органами і банками  за вкладами й рухом грошей на стадіях:

 

• входження готівкових грошей у вітчизняну кредитно-фінансову систему;
• переходу готівкових грошей кордону для інтегрування в іноземних фінансових системах;
• переходу готівкових грошей з-за кордону у вигляді законних переказів.

 

Головну роль у боротьбі з "відмиванням" грошей надано Міністерству фінансів у частині відповідальності за розроблення інструктивних матеріалів, правил застосування положень і законів, а також здійснення координації  діяльності усіх організацій, залучених  до реалізації законів. Відповідальність за здійснення контролю та нагляду за рухом фінансів надано Банківському департаменту. У державній системі обмеження тіньової економіки визначальне місце відводиться податковій службі: окрім функції контролю за доходами фізичних і юридичних осіб, справляння податків, вона здійснює заходи боротьби з кримінальною економікою. Для виконання функцій боротьби з відмиванням грошей Генеральний прокурор може залучати різні державні установи.

 

Формування державної  політики, визначення напрямів та заходів щодо детінізації економіки зумовлені положеннями Закону України "Про основи національної безпеки України", в якому, зокрема, накреслено:

 

— подолання тінізації  економіки шляхом реформування податкової системи;

— оздоровлення фінансово-кредитної  сфери;

— припинення відпливу капіталу за кордон;

— зменшення позабанківського обігу грошової маси.

 

Для реалізації зазначених напрямів в Україні в основному сформовано економічний механізм державного впливу на забезпечення національної безпеки в економічній сфері. Створено, зокрема, розгалужену нормативно-правову базу, спеціальний уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — Державний комітет фінансового моніторингу України, налагоджено активну співпрацю між Держфінмоніторингом і правоохоронними органами (МВС, СБУ, Генпрокуратурою), а також відповідними державними органами таких країн, як: Республіка Кіпр, Бразилія, Польща, Португалія, Румунія, Панама, Іспанія, Словаччина, Бельгія, Російська Федерація та іншими.