Тіньова економіка

 

1. Сутність тіньової економіки.

2. Генезис і соціально-економічні наслідки тіньової економіки.

3. Особливості тіньової  економіки в Україні.

4. Шляхи обмеження тіньової економіки в Україні.

Список використаних джеред

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність тіньової  економіки

 

Історія тіньової економіки, її окремі ознаки починаються з виникненням держави. У XX столітті для країн, що переживають системну кризу, проблеми тіньової економіки набули великого значення. З 70-х років тема тіньової економіки стає популярною у західних економістів, а з 80-х років – і у Радянському Союзі. Такий інтерес був обумовлений розростанням тіньового сектору економіки, його проникненням в усі сфери економічних і суспільних відносин майже в усіх країнах світу, а також тим, що поширення тіньової економіки сьогодні несе у собі загрозу національній безпеці. Проте кількісні та якісні параметри тіньової економіки сильно розрізняються у залежності від конкретних економічних, соціальних, історичних і культурних особливостей тієї чи іншої країни.

Значний внесок у розроблення  сучасних наукових підходів до з'ясування механізмів тіньової економічної діяльності зробив О. Турчинов, який сформулював таке визначення тіньової економіки: "тіньова економіка - це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства". Проте, це визначення може стосуватись всіх загальнокримінальних злочинів (крадіжка, розбій, вимагання), а це може призвести до неприпустимого розширення сфери тіньової економіки.

З. Варналій стверджує, що досліджувати поняття тіньової економіки варто на основі міждисциплінарного підходу. Напрям міждисциплінарного дослідження багато у чому визначається обранням основного критерію зарахування економічних відносин до цієї сфери. З огляду на це, розрізняють такі підходи щодо віднесення тих чи інших видів діяльності до розряду тіньових: обліково-статистичний (основним критерієм виокремлення тіньових економічних відносин є їх неврахованість та відсутність фіксації офіційною статистикою), формально-правовий (ключовим критерієм тіньових економічних явищ є відношення до нормативної системи регулювання), кримінологічний (як ключовий використовують критерій суспільної шкідливості (небезпеки) економічної діяльності) і комплексний підходи.

Наявність тіньового сектора  стає глобальною проблемою сучасності. В Україні вирішальну роль у його розвитку зіграли повільні темпи  і непослідовність економічних  перетворень, тому тіньова економіка  виступає не тільки і не стільки причиною, скільки наслідком деформації легальної економіки.

Як відомо, тіньова економіка існує нелегально, реалізуючи свої можливості через негласні і незаконні канали, що дозволяє одержувати прибутки за рахунок інших сфер діяльності, використовуючи незаконні методи: ухилення від оподаткування, злодійство, екологічний вандалізм, випуск шкідливих для здоров'я людей товарів і т.ін.

Тіньова економіка – фактично не контрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, тобто такі соціально-економічні взаємини між окремими громадянами, соціальними групами щодо використання діючих форм власності в корисливих особистих і групових інтересах, які приховуються від органів державного управління і самоврядування, громадськості. Вона містить у собі всі невраховані, нерегламентовані, відмінні від викладених у нормативних документах і правилах господарювання види економічної діяльності. З економіко-правової точки зору це означає, що тіньова економіка охоплює не тільки корисливі економічні злочини, але й незлочинні корисливі економічні правопорушення і правомірну, але невраховану або непідконтрольну державі економічну діяльність.

Трансформація структури соціально-економічних відносин в Україні, зміни в системі державного управління, розвиток різних форм власності, становлення національної грошової одиниці – гривні – поряд з позитивними сторонами супроводжується загостренням кризових явищ в економіці, зміною структури злочинності. Прямим наслідком стагфляції та прорахунків у здійсненні економічної політики є зростання господарських злочинів. Низька купівельна спроможність населення впливає на зниження його культурного рівня та на зростання економічних правопорушень. На зростання корупції вплинула неефективна система державного управління; внаслідок недоліків у державному регулюванні економіки з'явився такий вид злочинів, як ухилення від сплати податків. За підрахунками економістів, до державної казни України через несплату податків не надходить до 60% обсягу прибутків, що одержуються підприємствами, організаціями та фірмами.

Об'єкти тіньової економіки, які підлягають оподатковуванню, збільшують свої доходи шляхом свідомого “перекручування” офіційних даних про реальні розміри витрат і прибутків в офіційній економіці та приховуванням даних про витрати і прибутки у незаконній діяльності. Це характерно для усіх структур тіньової економіки.

За окремими оцінками, розвиток тіньової економіки в Україні (за відсутності конкурентоспроможного  державного сектора і ринку приватних  товаровиробників) може призвести до:

 

• локалізації окремих ринків унаслідок поділу сфер економічного впливу;
• проникнення кримінальних елементів навіть у ті частини суспільства, що поки що не мають ніякої причетності до нелегального бізнесу;
• ігнорування громадянами чинного законодавства;
• відсутності накопичень капіталу, які б можна було використовувати для інвестування в економіку України.

Зростання тінізації економіки, її кримінальних наслідків завдає значної шкоди суспільству, гальмує процеси державотворення в Україні. Крім того, нагальною постає соціальна проблема: у суспільній свідомості формується сумнів щодо спроможності державних інститутів, насамперед правоохоронних, гарантувати суспільну безпеку, захистити особистість та майно громадян.

Катастрофічними є моральні наслідки тіньової економіки, тому що вона деформує свідомість людей, породжує соціальний песимізм. Вже сьогодні люди не бачать перспектив поліпшення життя в майбутньому, негативно оцінюють останні роки соціально-економічного розвитку України.

 

2. Генезис і  соціально-економічні наслідки тіньової економіки

 

Сьогодні до найгостріших проблем в Україні належать проблеми тінізації економіки та криміналізації суспільного життя, від розв'язання яких безпосередньо залежить забезпечення сталого економічного розвитку, підвищення добробуту народу і зміцнення національної безпеки держави.

З появою приватної власності  та держави починається відчуження працівників від засобів виробництва  і результатів праці, посилюється  майнова нерівність. Якщо безпосередні працівники володіють, здебільшого, домашнім майном, то економічно панівні класи - всіма об'єктами власності. Причому цінність нагромадженого ними багатства стала переважати над здобутками людей праці в десятки тисяч разів. Еволюція суспільного розвитку виробила чимало дійових форм реформування господарського порядку та цивілізованого удосконалення механізму економічних (розподільних) відносин. Але коли економічна роль держави в усуненні надмірної майнової дискримінації порушується, то певні групи населення вдаються до індивідуального захисту своїх прав, до крадіжок, шахрайства, привласнення майна тощо. Найвищою формою протесту, захисту зневажених прав є акти масової непокори (страйки, маніфестації, революції), що створюють соціально-економічну базу для поширення тіньової економіки.

Деякі дослідники пов'язують процес тінізації економіки в  Україні та в інших постсоціалістичних державах з функціонуванням командно-адміністративної системи у попередній період, з  надмірним одержавленням і надцентралізацією економіки. Тому великого поширення набув на перший погляд логічний, а по суті банальний постулат: коли в результаті ринкових реформ з'явиться "новий господар - власник", то в самого себе він не крастиме.

Суть поняття "тіньова  економіка" спеціалісти визначають по-різному. У західній літературі її звичайно визначають за Е. Фейгом - як економічну діяльність, яка з якихось причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до ВНП. В Україні найприйнятнішим можна вважати дещо удосконалене визначення цього поняття О. Турчиновим - як сфери прояву економічної активності, спрямованої на одержання доходів від заборонених видів діяльності або на ухилення від суспільного (державного) контролю та від сплати податків при легальних видах економічної діяльності.

У структурі  тіньової економіки найчастіше виділяють 4 сегменти:

• - легальний "світлий" (legal economy), який користується недосконалістю чинного законодавства;
• - напівлегальний "темний" (dark economy), в якому суб'єкти узаконеної діяльності ухиляються від сплати податків;
• - неофіційний "сірий" (grey economy), до якого входять незареєстровані форми підприємництва;
• - підпільний "чорний" (black economy), пов'язаний з прямими порушеннями чинного законодавства.

Отже, науковий аналіз показує, що тіньовий сектор економіки являє  собою досить складне поліморфічне соціально-економічне утворення з  високим рівнем таємничості та інтеграції. Тому кількісна оцінка тіньової економіки є, мабуть, одним з найслабших місць у вітчизняній науці. Навіть існує думка, що визначити масштаби тіньової економіки взагалі неможливо. Для їх імовірного обчислення застосовуються такі основні методи: монетарний (попиту на готівку); балансу витрат і грошових доходів; аналізу зайнятості та затрат електроенергії; соціологічних опитувань; та ін. Найвірогіднішим вважається структурний метод розрахунку всіх основних сегментних джерел доходів тіньової економіки.

Звичайно, тіньова економіка  з різними назвами ("вторинна", "паралельна", "неформальна", "криміногенна" та ін.) є загальносвітовим, глобальним явищем, певною мірою характерним  для всіх країн. У загальносвітовому масштабі її частка становить 5-10% ВВП, в африканських і південноамериканських державах - 25-30%, у Бєларусі - 19,3%, у Казахстані - 34,3% і в Росії - 41,6%.

Основними напрямами поширення  і прояву тіньової економіки в  Україні виступають тіньова політика, корупція та злочини у сфері економіки. Тіньова політика являє собою сукупність заходів щодо лобіювання (від англійського lobby - кулуари) корисливих інтересів нової кланово-олігархічної еліти тіньового бізнесу у сфері управління державою. Як стверджують добре обізнані політики, в Україні два десятки угруповань заволоділи половиною об'єктів колишньої державної власності. Найбагатшими і найвпливовішими є дніпропетровські, донецькі, київські, львівські та інші кланово-регіональні групи, що включають відомих політиків і величезні капітали, значна частина яких має сумнівні джерела . Політико-економічний вплив таких груп з метою власного збагачення досягається найодіознішими методами: це, зокрема, виведення належних їм структур з-під оподаткування шляхом надання податкових; відстоювання для себе сприятливих умов щодо приватизації прибуткових підприємств; сприяння своїм структурам у наданні кредитів під урядові гарантії; тощо.

Корупція (від латинського corruptio - підкуп) означає зловживання державною владою для власної вигоди. Масштаби й наслідки корупції в Україні є фактором, який дестабілізує суспільне життя, ставить під загрозу конституційний лад. За даними міжнародної організації Transparency International, за рівнем корумпованості Україна перебуває на 106-му місці з 133 країн, які аналізувалися. У 2001 р. кожний 10-й державний службовець був притягнутий до відповідальності за корупцію.

 

Як відомо, вершиною "айсберга" тіньової економіки є її кримінальний сегмент у двох основних формах: організованої злочинності та економічної (за визначенням американського кримінолога  Е. Сатерленда, "білокомірцевої"). Суб'єкти цих форм злочинів "співпрацюють" з органами державного управління і контролю у привласненні надвисокого "сукупного тіньового доходу". Головними технологіями тінізації економіки і, відповідно, основними формами прояву тіньових доходів у сучасній Україні є такі :

 

1. Тіньова зайнятість  і нелегальне виробництво товарів  і послуг.

Найбільшого розмаху тіньова  доходність набула у виробництві  та реалізації лікеро-горілчаних і  тютюнових виробів, а також нафтопродуктів. Так, за оцінками експертів, до цього часу в тіньовому обігу перебуває 25-30% ринку алкоголю. Більш як третина алкогольних напоїв не відповідають вимогам щодо якості та безпеки цієї продукції, внаслідок чого щороку 10 тис. чол. помирають і ЗО тис. чол. втрачають здоров'я.

 

2. Приховування прибутків  підприємств і доходів громадян  від оподаткування, необґрунтовані  податкові пільги та заборгованість  із заробітної плати.

 Загальна сума невиплаченої заробітної плати в Україні хоч і скоротилася за останні 5 років майже у 3 рази, але залишається ще досить значною - 2,1 млрд. грн., що становить близько половини середньомісячного фонду оплати праці всіх працівників. Вважаємо, що безплатна експлуатація працівників є протиправною і неприпустимою. У Конституції України записано: "Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом".

 

3. Шахрайство у фінансово-кредитній  сфері та у ціноутворенні. 

 

4. Масове розкрадання  державної власності, в тому  числі у процесі її роздержавлення та приватизації.

5. Кримінальний бізнес  з торгівлі наркотиками, зброєю, людьми, інтелектуальною власністю та ін.

6. Комп'ютерна злочинність  полягає у проникненні до електронних  банківських мереж, у піратському  контролі за софтверним ринком  і програмним забезпеченням, у  нелегальному продажу через Інтернет  аудіозаписів фільмів, а також  в інших нових суспільно небезпечних  явищах кіберзлочинності, які вже  турбують весь цивілізований  світ.