Типи економічних систем. Характеристика сучасної економічної системи в Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Апреля 2012 в 00:11, реферат

Описание работы

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо високорозвинене сучасне, являє собою соціальну систему. Соціальна система - це складноорганізована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти які. об'єднані різноманітними зв'язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою.

Содержание

Вступ………………………………………………………………………………...3
Розділ І. Типи економічних систем та їх характеристика ……………………….4
Розділ IІ. Економічна політика України на сучасному етапі ……………………9
Висновки……………………………………………………………………………20
Список використаної літератури………………………………………………….22

Работа содержит 1 файл

реферат по экономике.doc

— 141.50 Кб (Скачать)

      У сфері ринкового механізму ринкові  реформи не забезпечили належної ефективності. На кожному кроці конкуренції протистоять монопольні тенденції, що загострює суперечності в економіці. Тому подолання монопольних проявів і тенденцій, посилення добросовісної конкуренції є необхідною умовою підвищення ефективності впливу ринку на економіку. Значну роль у цьому відіграють: податкова, фінансова, грошово – кредитна та цінова політика держави; кредитування, прямі та непрямі фонда підтримки й стимулювання інновацій та інноваційної діяльності, капіталізації економіки та фондового ринку. Досвід розвитку ряду країн показує, що висока капіталізація економіки і фондовий ринок забезпечують, по суті, автоматичне переливання капіталу в ті галузі та виробництва, які визначають прогрес економіки. У нас, на жаль, за досягнень у розвитку фондового ринку, він усе ще не виконує одну з головних функцій – переливу капіталів, залучення коштів у виробництво.

      Людина  не просто працює, а виявляє трудову  активність, коли вона та її сім’я матеріально  забезпечені, коли її праця справедливо  і достойно винагороджується, коли створено умови для освіти та професійного зростання, духовного збагачення, медичного і житлово-комунального забезпечення. Це зміцнює впевненість у майбутньому, віру в завтрашній день, трудовий ентузіазм.

      Таким чином, знову і знову постає проблема формування ефективного господарського механізму. Економічні й політичні реформи будуть дійовими тоді, коли їх ідеї глибоко усвідомлюватимуться людьми і вони швидко оволодіватимуть новими формами економічної діяльності, коли їх трудовий ентузіазм даватиме певні позитивні результати, а самі трудівники матимуть вищу оплату праці і суспільне визнання. Ефективність таких підходів підтверджує досвід Китаю, який здійснює ринкові реформи у тісному зв’язку із зростанням творчих зусиль народу. На цій основі Китай швидко наближається до рівня США за обсягами виробництва, просувається в науці і техніці. А Україна у цей час перебуває ще далеко навіть від рівня 1990 р., відстає у розвитку економіки від своїх сусідів .

      Зараз економіка України перебуває  в стані дуже глибокої, затяжної кризи. Усю сукупність причин нинішнього соціально-економічного становища в Україні можна поділити на три основні групи. До першої з них належать ті, що були успадковані нашою державою від колишнього СРСР, до другої — ті, що були зроблені так званими реформаторами з часу проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, до третьої — проблеми, зумовлені необхідністю трансформації неефективної економічної системи, яка існувала в нашій державі. перехідний період для такої трансформації, як показує досвід інших країн, не може не відбуватися інакше, ніж через кризи і потрясіння .

      Найбільш  згубною помилкою було ігнорування  специфічності умов ринкової трансформації  економіки України не тільки порівняно  з країнами Центральної та Східної  Європи, а й навіть з Росією. Своєрідність цих умов визначалася насамперед браком на час здобуття незалежності цілісної системи державних інституцій, необхідних для здійснення широкого комплексу заходів ринкової трансформації економіки.

      Не  були враховані й особливості  функціональної структури економіки України – висока концентрація базових галузей виробництва та галузей ВПК, що протягом тривалого часу були зорієнтовані на обслуговування потреб не лише загальносоюзної економіки, а й економіки країн колишної РЕВ і за своєю природою виключали можливість швидкого входження в режим ринкового саморегулювання.

      Зазначимо, що без дійової державної політики, спрямованої на розвиток цивілізованих  ринкових відносин, які б сприяли  зростанню ефективності підприємництва та підвищенню продуктивності праці, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, подолати затяжну й гостру кризу в Україні неможливо. Необхідно якомога скоріше позбутися ілюзорних та поверхових уявлень про глибинну сутність сучасної ринкової економіки. Це не є, як дехто вважає, «саморегулююча» система «вільного» ринку, що уявляється нам у знайомому вигляді стихійної «товкучки». такою вона, може, і була колись – понад дві сотні років тому. Зараз ситуація у світовій економіці зовсім інша.

      Отже, ринкового хаосу в цивілізованих  державах немає, а тому і нашим політикам треба остаточно відмовитися від ілюзій щодо можливості успішного «саморегулювання» стихійних ринкових процесів.

      Глибоке вивчення зарубіжного досвіду свідчить, що розуміння й використання способів і методів державного управління та економічного регулювання у високорозвинених західних країнах є обов’язковою передумовою успішного здійснення ринкових реформ в Україні .

      Одним із найважливіших напрямків економічної  політики в Україні є процес активного  роздержавлення та приватизації. Для  цього необхідне утвердження ринкової багатоукладної (змішаної) економіки, що базуватиметься на принципах демократизації власності, створення рівноправних умов для всіх її форм – державної, приватної, колективної.

      З цією метою потрібне швидке здійснення керованої державою широкомасштабної корпоратизації та приватизації державних підприємств. Це не лише основа роздержавлення та ринкової трансформації адміністративної економіки, а й визначальний засіб для забезпечення радикальних перетворень у соціальній структурі суспільства – формування якнайбільшого прошарку реальних акціонерів – власників функціонуючого капіталу, зокрема, працюючих власників, а також середнього класу – основи реального поглиблення економічних реформ. Здійснювана в попередні роки політика повзучого роздержавлення та корпоратизації себе повністю скомпрометувала. У ній заінтересований лише тіньовий капітал. Така політика є деструктивною і тому не відповідає інтересам національної економіки.

      В Україні, де вже втрачено понад 60% промислового виробництва, не може далі безконтрольно відбуватись розбазарювання й вибуття промислового потенціалу з виробничого обороту. Акціонування та аукціонну торгівлю промисловими підприємствами необхідно здійснювати за їхньою справжньою балансовою вартістю, проводячи її індексування за весь період інфляції за мінусом амортизації. Такий підхід дасть змогу встановити гарантовану ціну об’єкта, який продається на аукціоні, з дальшим її підвищенням відповідно до ринкової кон’юнктури.

      Необхідно звернути увагу ще на одну помилку щодо відносин власності, а саме – на бажання перетворити все і вся тільки у приватну власність, чого вперто вимагають прихильники «дикого» капіталізму минулого століття. певні політичні сили хочуть бачити в Україні лише приватні форми власності та господарювання і продовжують наполягати на необхідності розподілу державної власності, включаючи землю та надра, порівну на кожну душу населення. Здійснення таких непродуманих проектів остаточно підірве економіку держави і призведе до утворення маси дрібних підприємств з примітивною технологічною базою, які не зможуть конкурувати з високорозвиненим зарубіжними фірмами. А щоб дрібновласницькі структури еволюційним шляхом переросли в інтегровані на новітніх технологіях господарські системи, знадобиться кілька десятиріч і величезні інвестиції. Ось чому в нашій державі необхідно створювати сприятливі економічні й правові умови для швидкого розвитку малого та середнього бізнесу, але не за рахунок штучного подрібнення великих промислових і аграрних підприємств. Якщо цього не зробити, країна на тривалу перспективу втратить можливості розвитку великого бізнесу і прискорення науково-технічного прогресу. Саме держава має законодавчо регулювати, а ринок – стимулювати і «підштовхувати» реформування відносин власності через оптимальні співвідношення різних її форм.

      Одним із провідних напрямків економічної  політики в Україні є активна  банківсько-фінансова, цінова, податкова  політика та подолання інфляції. Реформою фінансової системи має бути передбачений реальний поділ фінансової та кредитної систем країни, реальне розмежування фінансів держпідприємств та держбюджету, розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави, децентралізація державних фінансів, здійснення заходів для перебудови системи оподаткування в напрямку її дальшої лібералізації і децентралізації і створення на цій основі механізмів стимулювання виробництва, здійснення ефективних заходів для налагодження системи вірогідного фінансового обліку, державної звітності та своєчасної сплати податків.

       Як  свідчить увесь наш попередній економічний розвиток, економіка України не зможе ефективно розвиватися, якщо не стабілізувати валютно-фінансове і кредитне становище, не припинити інфляційні процеси. Світова практика доводить, що за допомогою грошово-кредитної і фінансової політики (включаючи цінову, податкову і процентну) можна створити умови як для бурхливого економічного розвитку, так і для паралічу власного товаровиробництва і всієї економіки. На превеликий жаль, наша молода держава, потрапивши в кризову ситуацію, не знайшла попервах ліпшого виходу, як відкрити шлях до товарної експансії з боку іноземних конкурентів. За цих умов внутрішній ринок значною мірою опинився під їхнім контролем. Нечуваних масштабів набула в суспільстві «доларизація», яка призвела до абсолютного знецінення карбованця. національні гроші України з їх мізерною купівельною спроможністю значною мірою втратили властиві справжнім грошам функції, до них не було належної довіри як до значущої цінності – засобу нагромадження і зберігання. Вони не відбивали реального вартісного змісту й загального еквіваленту товарообміну.

       Ефективна ринкова економіка може бути створена в Україні тільки на підставі стабільно функціонуючої національної грошової системи з чітко діючим механізмом регулювання банківських і фінансових структур. Ось чому надзвичайно важливим заходом стало здійснення восени 1996 р. так довго очікуваної грошової реформи із запровадженням стабільної грошової одиниці – гривні. Проте щоб ефективно виконувати свою роль, грошова одиниця має базуватися на міцному валютному резерві і наявних товарних ресурсах, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тільки стабільні гроші можуть надійно стимулювати зростання, структурне і якісне оновлення економіки держави.

       Подолати  тяжкий грошовий і фінансовий хаос, кризу неплатежів, зубожіння основної маси населення України держава може тільки за умови жорсткого регулювання та контролювання діяльності всієї валютно-фінансової системи. Ось як, наприклад, оцінюють роль регулювання і контролю американські вчені: «Сполучені Штати і дуже багато інших зарубіжних країн на гіркому досвіді вже переконалися, що децентралізація, нерегульована банківська система навряд чи здатні забезпечити пропозицію грошей, що найбільшою мірою сприяє добробуту економіки в цілому»

       Оцінюючи  дискусію між прихильниками і  супротивниками незалежної Федеральної  резервної системи США, ці вчені  стверджують, що «коли відповідальність за економічний добробут нації в  кінцевому підсумку лягає на державні органи законодавчої та виконавчої влади, то ці органи повинні мати в руках усі політичні інструменти, за допомогою яких можна впливати на економіку» .

       «Центральні банки американської капіталістичної економіки, – свідчать автори, – перебувають у приватній власності, але управляються державою. Власники не контролюють ні склад керівництва, ні політику центральних банків» .

       Отже, у США держава фактично здійснює потрійний громадський контроль за діяльністю банківської системи. Це пов’язано з тим, що саме тут  зосереджено ядро економічної міцності і стійкості прогресивного розвитку. А практика показує, що з розвалу валютно-фінансової системи здебільшого починається розвал усієї економіки держави.

       Інший бік цього питання – забезпечення стабільної податкової політики. У державі мають бути здійснені радикальні заходи щодо подолання найбільшого зла в національній економіці – масової несплати податків. За існуючими оцінками в державну казну нині не надходить понад 40% фінансових ресурсів від податків. Для подолання цього явища має бути створена, передовсім, належна правова база.

       Визначальним  завданням державної політики є  максимальна концентрація зусиль усіх гілок влади на комплексному здійсненні радикальних економічних, правових, організаційних та силових заходів  для рішучого обмеження корупції та тіньової економічної діяльності. За експертними оцінками, нині частка тіньової економіки фактично зрівнялася з офіційною. Зростають масштаби нелегального експорту капіталу та позабанківського грошового обігу: якщо в 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси становила 24,7%, то нині – 44,4%.

       Тіньова економіка призводить до значних  утрат бюджетних ресурсів, глибокого  розмежування людей за рівнем доходів, унеможливлює створення сприятливого інвестиційного середовища, дестабілізує грошовий обіг, керованість соціально-економічними процесами.

       Найнебезпечнішим  є зрощування тіньового капіталу з державним апаратом, зростання  корумпованості останнього. Посилюється  вплив тіньового капіталу на різні  сфери політичного життя, зокрема  на діяльність партій, народних депутатів, регіональних владних структур та органів місцевого самоврядування, на засоби масової інформації. Усе це підриває авторитет системних перетворень, міжнародний імідж держави, загрожує національній безпеці.

       За  умов надзвичайно глибокої кризи  в Україні особливого значення набуває такий напрямок економічної політики, як управління економічними реформами. Глибоке реформування структури державного управління, рішуче підвищення рівня керованості всіма ланками економічного процесу – одне з найважливіших завдань органів законодавчої та виконавчої влади.

Информация о работе Типи економічних систем. Характеристика сучасної економічної системи в Україні