Теорія розвитку економіки Й. Шумпетера

У 1932 р. Й. Шумпетер остаточно  переїхав до США, де до кінця життя працював професором Гарвардського університету. Викладав курси економічної теорії та історії, теорії економічних коливань, порівняльного аналізу соціальних систем. Серед праць другої "творчої хвилі" виділяються "Економічні цикли" (1939), "Капіталізм, соціалізм і демократія" (1942) та "Історія економічного аналізу" (посмертне видання, 1954). У першій праці проводиться систематизація теорії циклічних коливань, друга присвячена порівняльному аналізу капіталізму та соціалізму. Живучи в найбагатшій країні світу, яка може бути еталоном демократичного устрою, й не будучи марксистом, Й. Шумпетер ставить питання про самознищення капіталізму й недосконалість демократії як політичної організації суспільства[2].

Остання книга розглядала еволюцію світової економічної думки і представила Й. Шумпетера як всесвітньо відомого історика економічної теорії (відповідно до його термінології — економічного аналізу), яку розглядав як процес висхідного розвитку аналітичного апарату і методів дослідження економічних явищ. Перша праця з історії економічних учень та методології економічної науки "Історія теорій і методів (нарис політекономії)" була написана ще у 1914 р. Цій проблематиці присвячено праці, опубліковані посмертно, — "Десять великих економістів. Від Маркса до Кейнса" (1951) та фундаментальна "Історія економічного аналізу" (1954). Остання підготовлена до видання дружиною Й. Шумпетера Елізабет та видатним американським економістом російського походження Василем Леон-тьєвим. "Історія економічного аналізу" вміщує 1260 сторінок, включає теорію та історію економічної думки від античних греко-римських вчених до досліджень стану економічної теорії у першій половині XX ст[2].

Американський економіст  Г. Хаберлер, який часто спілкувався  з Й. Шумпетером, зазначав, що і як людина, і як дослідник він був громадянином світу. «Він ніколи не любив ототожнювати себе з будь-якою національністю, групою чи школою, він не був ні реформатором, ні фанатичним прихильником капіталізму, планування чи будь-якого іншого "ізму", він був дослідником та інтелектуалом». 
У центрі системи Й. Шумпетера — проблеми динамічного розвитку ринкової системи господарювання, чинники і фактори, які забезпечують прогрес і зростання економіки. Подібна проблематика досліджень суттєво вирізняє його на тлі представників усіх відомих економічних шкіл. Саме Й. Шумпетеру належить започаткування вивчення економічної динаміки на противагу статичному неокласичному аналізу. Інновації, нововведення, підприємництво у теорії Й. Шумпетера відіграють таку саму провідну роль, як ціна або вільна конкуренція в економічній теорії А. Маршалла[2].

Концепція динаміки, розвинута  Й. Шумпетером у книзі "Теорія економічного розвитку" (1912) визначена автором  так: "...всередині економічної  системи є джерело енергії, що викликає порушення рівноваги. Якщо це так, то має існувати й суто економічна теорія господарського розвитку, яка спирається не тільки на зовнішні фактори, що спричиняють рух економічної системи від одного стану рівноваги до іншого. Якраз таку теорію я спробував розробити" . 
Промислові революції періодично змінюють існуючу систему виробництва, викликаючи постійний потяг до нововведень. Економічна динаміка, за Й. Шумпетером, ґрунтується на поширенні нововведень у різних формах. Результатом подібних інновацій є вплив на економічні процеси або безпосередньо на продукцію.

Й. Шумпетер розрізняє п'ять типів нововведень:

• виробництво принципово нових товарів та послуг;
• застосування нової техніки і технології, що передбачає впровадження нових методів виробництва і транспортування;
• завоювання нових ринків збуту продукції;
• поліпшення ресурсної бази шляхом відкриття нових джерел сировини;
• формування нової промислової (галузевої) організації — впровадження раціональніших форм організації виробництва й управління, завоювання монопольного становища.(Рисунок 1)[2]

Й. Шумпетер: інновації як фактор економічного зростання

Інновація - це нововведення у галузі технології або організації виробництва. Новація - не просто "відкриття" або "винахід", це нововведення обов'язково прикладного характеру. Вона спрямована на підвищення продуктивності і, як правило, на отримання додаткового доходу у результаті втілення новинок і створення "кращих за своїми якостями ідей, технологій". Інновації захоплюють весь спектр видів діяльності - від дослідження й розробок до маркетингу[6].

За своїми теоретичними поглядами  Шумпетер не може належати до жодної з  відомих економічних шкіл. Він  глибоко займався багатьма проблемами, приділяючи основну увагу розробці цілісного уявлення про механізм функціонування й перспективи розвитку капіталістичної економіки. Висунуті Шумпетером на перший план найважливіші категорії відрізняються від концептуальних положень неокласиків. Інновації, нововведення, підприємництво у теорії Шумпетера відіграють не менш важливу роль, ніж ціна або вільна конкуренція в "економіксі" А. Маршалла[4].

Шумпетер вважає, що його теорія економічного розвитку краще пояснює закони, динаміку розвитку товарно-капіталістичного господарства, ніж аналітичний апарат Маршалла. Він бачить чітку різницю між статичною рівновагою системи та її динамічним розвитком, який перетворює структуру, взаємозв'язки між "новим" і "старим" виробництвом. Вихідне положення економічної системи - чиста рівновага. Але потім на якомусь етапі відбувається втілення інновацій. "Звичний" кругообіг порушується діями підпри-ємця-новатора. Для здійснення інновацій беруться кредити у "старих" фірм і компаній. Інвестиції направляються у нові галузі, поступово залучаючи у процес "нову хвилю" учасників[6].

Виробляти, пише Шумпетер, означає комбінувати речі й сили, створювати інші комбінації із цих речей і сил. Виробництво - не технічна, а економічна галузь діяльності. Економічні й технічні методи та знання часто не збігаються. "Економічна логіка отримує верх над технічною. І тому в реальному житті ми часто бачимо мотузки замість стальних тросів, поганих робочих тварин замість виставкових зразків, найпримітивнішу ручну працю замість досконалих машин, незграбне грошове господарство замість чекового обігу і т. п."[4].

 В результаті кожний або більшість застосовують відкриття, новинки, перш ніж нова система відносин і розрахунків може бути збалансована. "Система спочатку віддаляється від рівноваги, а потім знову прямує до рівноваги", щоправда, вже до іншої. Старі продукти і попередні форми організації витісняються. Виникає процес "творчого руйнування". Процвітання змінюється депресією. Реалізуються нові комбінації, фірми пристосовуються до нових умов. "Головний імпульс, який приводить капіталістичний механізм у рух і підтримує його, виходить від нових споживчих благ, нових методів виробництва і транспортування товарів, нових ринків і нових форм економічної організації, які створює капіталістичне підприємництво" [5].

Шумпетер завершив формування теорії розвитку економіки. Ця теорія ґрунтується на законах інноваційного процесу,а основним її твердженням є те, що «нове, як правило, не виростає із старого, а з’являється поруч із старим, витісняє його і змінює все відносини таким чином, що виникає необхідність у специфічному процесі «розміщення»[8 Ст.108].Це пояснює те, що «піднесенню» передує структурна перебудова, а наступний розвиток слід розуміти не просто як продовження попереднього, а як новий розвиток, який породжується іншими умовами і здебільшого іншими людьми.

Одночасно Й. Шумпетер пояснив причини, які обумовлюють  не безперервну появу нового виробництва і підприємців-новаторів, а відразу у великій кількості («кластером»). Чільне місце тут відведено взаємопов’язаності появи нових виробництв.Спираючись на цю теорію, можна говорити про те, що взаємопов’язаність галузей промисловості обумовлюватиме впровадження інновацій у деякі галузі у відповідь на задоволення потреб інших для випуску інноваційного продукту. В основі теорій диверсифікації лежать базові підходи до вибору стратегічних напрямків розвитку економічних об’єктів. При чому питання про запровадження стратегії диверсифікації виникає, як правило, при бажанні досягти глобального економічного зростання[8].

Висновок

Отже,я можу зробити висновки,що Йозеф Шумпетер, як й його економічні подиви сяють парадоксальністю: всі ті, що попередники вважали дестабілізуючими чинниками - монополію, економічні цикли, конкурентну боротьбу, вчений представляє чинниками прискорення прогресу.

Й. Шумпетер вважає, що руйнівна конкуренція,боротьба за сфери впливу, обмежувальна ділова практика фірм, котрі призводять до надмірного витрачання коштів (витрати реклами,придбання патентів,створення надлишкових виробничих потужностей), дають змогу пом'якшувати тимчасові труднощі. Разом із тим смердоті не гальмують, а, навпаки, стимулюють довгостроковий процес розширення.

Вчення Й. Шумпетера є неортодоксальним передусім бо він відмовляється від рамок неокласичної порівняльної статики, від умовної моделі досконалої конкуренції, що веде до рівноваги й знищує прибуток, на користь динамічного підходу. Через потребу в нововведеннях великі підприємства виявляються необхідними, а регламентація угод потребує передбачення й врахування багатьох факторів. Визначальною гіпотезою Й. Шумпетера ствердження, що підприємець, діяльність якого мотивується отриманням прибутку, є новатором. Тоді як у традиції вальрасівської ринкової рівноваги міркування про підприємництво не мають особливого значення, підприємець Й. Шумпетера сам створює умови для отримання прибутку, революціонізуючи "виробничу відсталість".

Й. Шумпетер виявився першим економістом, який ввів поняття "нововведення", "інновації" й пов'язав їхні із темпами економічного розвитку. На мікроекономічному рівні нововведення забезпечують одержання прибутку й реалізуються завдяки стратегії активної участі у інноваційному процесі. На рівні макроекономіки поширення нововведень впливає на загальне економічне зростання й, таким чином, лежить в основі розуміння циклічних коливань.

"Капіталізм, соціалізм й демократія" (1942) – твір, написав Й. Шумпетером у Сполучених Штатах у період Великої депресії 30-х pp. XX ст. й опублікований під годину війни, мав значний успіх у багатьох країнах. У книзі, котра, слова автора, є "результатом майже 40 років міркувань", Й. Шумпетер визнає, що намагався довести положення про ті, що "немає економічних причин, котрі перешкоджають капіталізму перейти на новий етап". Твір Й. Шумпетера багатогранний: від продовження критики теорії загальної рівноваги та визначення місця нововведень в економічних коливаннях до дослідження ролі інституційних факторів та значення підприємницької діяльності.

Список  використаної літератури

1.  Базилевич В.Д. Історія економічних учень: Підручник: у 2-х ч. – За редакцією  В.Д.Базилевича.- К.:Знання 2005. (Ст.316-319)
2. Базилевич В.Д. Історія економічних учень: [Електронний ресурс] / В.Д. Базилевич. — Режим доступа:

http://library.if.ua/book/39/2898.html

3. Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — (Ст. 560-567)
4. Святенко В.Ю. Інноваційна теорія Йозефа Шумпетера: сучасне звучання економічних та управлінських ідей. Міжнародна науково-практична конференція, [Електронний ресурс] Режим доступа: http://www.econom.univ.kiev.ua/conferen_innov_theory_schumpeter/conf_materials.pdf
5. Черкоеец, В. И. Шумпетер и трудовая парадигма / В. И. Черковец // Экономист. - 2007. - № 12. – (Ст. 35 – 52).
6. Чухно, A.А . Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії / А. И. Чухно // Економіка України. - 2007. - № 7. – (Ст. 65 – 73).
7. Шевченко О.О. Історія економіки та економічної думки: [Електронний ресурс] Режим доступа:

http://pidruchniki.ws/15060913/politekonomiya/neordinarni_ekonomichni_teoriyi_shkoli#670

8.Шумпетер, Йозеф [Електронний ресурс]. — Режим доступа: 

http://ru.wikipedia.org/wiki/Шумпетер

9.  Шумпетер Й. Теория экономических развития / Й. Шумпетер. – М, 1982. [Електронний ресурс] Режим доступа:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ever/2009_2/12.pdf