Теорія довгих хвиль в економіці

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний  авіаційний університет

Кафедра економічної  теорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Домашня контрольна робота

З дисципліни: «Основи  економічних теорій»

Тема: «Теорія  довгих хвиль в економіці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групи 302 ФКН

Абдурахімов Р.Р.

Перевірила:

Асистент: Бойко С.Д.

 

 

 

Київ 2012

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

Зародження теорії коливань і економічного зростання можна віднести до початку 19 століття. Ця проблема висвітлювалася в роботах К. Родбертуса і Т. Мальтуса.

Актуальність теми випливає в звязку з переходом України  на ринковий шлях і дієвістю щодо її економіки законів кон'юнктурних коливань капіталістичного світу.

В даний час виявлено 1380 типів економічних кон'юнктурних коливань.

Теорії, що вивчають кон'юнктурні коливання, виходячи з часу їхнього протікання, можна розділити на три групи, і, відповідно, можна визначити три типи циклу:

“цикл запасів” - триває 2-3 роки.

“цикл будівництва” - триває 15-20 років.

“довгі хвилі” - тривають 40-60 років.

Кожна з теорій дивиться всередину, кожна з них намагається знайти причини постійного відхилення економічної системи від стану рівноваги. Висунуто безліч причин циклічних коливань від грошово-кредитної експансії і теорії нововведень до теорії, що зв'язує перепади ділової активності із сонячною активністю.

Кон'юнктурні коливання  — це загальна форма руху національних господарств і світового господарства як єдиного цілого. Вона виражає нерівномірність функціонування різних елементів національного господарства, зміну революційних і еволюційних стадій його розвитку, економічного прогресу. Нарешті, циклічність — найважливіший фактор економічної динаміки, один з детермінантів макроекономічної рівноваги. Найбільш характерна риса циклічності — рух — відбувається не по колу, а по спіралі. Тому циклічність — форма прогресивного розвитку. Кожен цикл має свої фази, свою тривалість. Характеристики фаз неповторні у своїх конкретних показниках. У конкретного циклу, фази немає двійників. Вони оригінальні як в історичному, так і в регіональному аспектах.

Циклічність — це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабах як мінімум національної економіки до іншого. Фактично це один зі способів саморегулювання ринкової економіки, у тому числі і зміни її галузевої структури. Одночасно циклічність дуже чуттєва до державного впливу на національне господарство і світове господарство в цілому.

Таким чином, метою курсової роботи є розгляд теорії «довгих  хвиль» в економіці, поняття економічного росту і кон'юнктурних коливань, причин циклічного розвитку ринкової економіки.

 

1. Аналіз поточного стану проблеми

Історія розвитку людського  суспільства наочно свідчить про те, що ринкова економіка здатна створити більшу кількість товарів і послуг для більшої кількості людей, чим яка-небудь інша економічна система. І порозумівається це тим, що в умовах ринкової економіки забезпечується висока мотивація до творчої праці, прогресу, люди самі роблять свій вибір, чим займатися. При цьому виникає високий ступінь ризику і відповідальності в господарській діяльності, що розвиває ініціативу, заповзятливість і веде до високих результатів розвитку суспільного виробництва.

 Графічно динаміка обсягу виробництва  в масштабі суспільства ринкової економіки за тривалий період може бути представлена у виді зростаючої прямої (мал. 1).

Рис. 1. Графічне зображення економічного росту ринкової

економіки в цілому за тривалий період

 

На графіку по горизонтальній осі відкладається час (t), по вертикалі — обсяг виробництва (Q). Зростаюча пряма ОА свідчить про постійний економічний ріст і розвиток ринкової економіки в цілому.

Під економічним ростом прийнято розуміти збільшення обсягів  товарів і послуг, створених за визначений період.

Економічний ріст — центральна економічна проблема, що стоїть перед  усіма країнами. По його динаміці (зміні) судять про розвиток національних економік, про життєвий рівень населення, про те, як зважуються проблеми обмеженості ресурсів. Економічний ріст можна обчислити двома способами:

1) або підрахувавши  загальний ріст ВНП;

2) або визначивши ріст  ВНП на душу населення. Але  такий підрахунок не дає повного представлення про економічний ріст країни, тому що економічний ріст — це не тільки кількісна зміна обсягу виробництва, але й удосконалювання продукту і факторів виробництва.

Економічний ріст визначається безліччю факторів, найважливішими з який є фактори попиту, пропозиції і розподілу.

До факторів попиту відносяться такі, котрі підвищують сукупний попит суспільства на вироблену продукцію (заробітна плата, податкова політика держави, схильність населення до заощадження) і цим стимулюють її ріст.

До факторів пропозиції відносяться кількість і якість природних ресурсів (земля, корисні  копалини, клімат і ін.), працездатного  населення, наявність капіталу, рівень технології і т.д. Залежність економічного росту від цих факторів пряма.

До факторів розподілу  відносять саме розподіл природних, трудових і фінансових ресурсів країни, що повинний бути організований таким  чином, щоб у більшому ступені  сприяти економічному росту (приросту продукції, поліпшенню її якості й удосконалюванню  виробництва).

Постійний економічний ріст у ринковій економіці має ряд істотних недоліків (інфляція, безробіття й ін.), у тому числі циклічність.

Справа в тім, що розвиток ринкової економіки відбувається хвилеподібно, чи циклічно. В різні роки виробництво  може зростати великими чи меншими темпами, а в ряді випадків (наприклад, зараз у Україні) розвиток економіки може мати негативний знак, що означає падіння виробництва. Тому динаміку розвитку ринкової економіки точніше відбиває хвилеподібна лінія (мал. 2), де кожна хвиля характеризує цілий цикл цього розвитку.

 Якщо брати більш короткі  проміжки часу, то динаміка розвитку ринкової економіки з урахуванням різних періодів (100, 50, 8—10 років) може бути представлена іншим, більш точним графіком мал. 3).

Рис. 3. Динаміка розвитку економіки в різні періоди

Таким чином, циклічність  — це форма руху національною економікою світового господарства в цілому, що припускає зміну революційних і еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу.

Циклічний розвиток економіки супроводжується високим рівнем економічної активності протягом тривалого часу, а потім спадом цієї активності до рівня нижче припустимого. Періодична повторюваність економічних спадів веде до зубожіння, голоду, страждань, самогубств людей, що не може не турбувати розвинуте цивілізоване суспільство. Тому проблема циклічності завжди привертала увагу вчених-економістів і сьогодні залишається однією з центральних проблем економічної теорії.

1. Загальна характеристика коливання

Економічний цикл (хвиля) є загальною рисою майже у всіх областях господарського життя і для всіх країн з ринковою економікою.

Економічні цикли (хвилі) — це періодичні коливання ділової  активності в суспільстві.

Цикл являє собою  інтервал часу в розвитку ринкової економіки, протягом якого відбувається збільшення обсягу виробництва товарів і послуг, а потім скорочення, спад, депресія, пожвавлення і, нарешті, знову його ріст (Додаток А).

На даному графіку  крайні точки розвитку ринкової економіки  характеризують економічний бум  і криза. Підйом економіки починається з пожвавлення фази відновлення ділової активності у формі нових господарських договорів, поступово і дуже слабкого збільшення попиту на робочу силу, отже, скорочення безробіття, росту споживчого попиту. Потім починається чистий ріст, що характеризує постійне, наростаюче збільшення обсягу виробництва товарів і послуг, вища крапка цього підйому характеризується як бум. У цей час в економіці спостерігається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність. Реальний обсяг виробництва досягає в цій крапці свого максимуму. Ціни, як правило, підвищуються, а ріст ділової активності, досягши повної зайнятості ресурсів, припиняється і завмирає.

Криза ринкової економіки  характеризується різким спадом виробництва, що починається з поступового звуження, скорочення ділової активності. Криза відрізняється від порушення рівноваги між попитом та пропозицією на якийсь визначений  товар  в окремій галузі господарства чи тим, що він виникає як загальне надвиробництво, супроводжуване стрімким падінням цін, банкрутством банків, зупинкою підприємств (фірм), ростом відсотка і безробіття. Поступове скорочення ділової активності, уповільнення темпів росту в економічній літературі називається рецесією. Більш високі темпи скорочення економічної активності характеризують спад ринкової економіки. Нижча крапка цього спаду є кризу.

Економічна криза виявляє  не тільки межу, але й імпульс  у розвитку економіки, виконуючи  стимулюючу («очисну») функцію. Під  час кризи виникають спонукальні  мотиви до скорочення витрат виробництва, збільшення прибутку, відновлення капіталу на новій технічній основі. З кризою кінчається попередній період розвитку і починається наступний. Криза — найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової системи господарства.

За спадом випливає період депресії (стагнація), що характеризується застійним станом ринкової економіки, слабким попитом на споживчі товари і послуги, значним навантаженням підприємств, масовим безробіттям, зниженням рівня життя населення. У цей період відбувається пристосування господарства до нових умов і потреб економіки.

2. Причини циклічного розвитку ринкової економіки

Незважаючи на достаток робіт із проблеми циклічності, дотепер  немає єдиної концепції з приводу  причини існування цього явища.

Питання про причини  циклічності сучасних національних економік у залежності від типів циклічності трактується різними економічними школами з неоднаковим ступенем рівнозначності. Так, в оцінках причин «довгих хвиль» і структурних криз підходи різних економістів у даний час багато в чому схожі (принаймні, ідеї Кондратьева і Шумпетера визнаються фактично усіма). Причини ж «класичних», тобто промислових (економічних), циклів визначаються по-різному.

Попит на товари, виражений  у грошах безпосередньо визначається споживчими витратами. Виходить, такий стан як загальна депресія викликається грошовими факторами. Виключення можуть скласти тільки ті випадки, коли не грошові фактори приводять до падіння споживчих витрат. Сума споживчих витрат змінюється за рахунок зміни кількості грошей. Раптове скорочення кількості, тобто пряма дефляція, впливає на економічну активність. Так, відповідно до даної теорії, процес стиску чи рецесії відбувається в такий спосіб. Скорочення кількості грошей спричиняє неминуче скорочення попиту. Виробники, що виготовили продукцію в розрахунку на звичайний попит, зіштовхуються з тим, що вони не можуть реалізувати цю продукцію за передбачуваними цінами. Почнеться скупчення товарних запасів, виникнуть збитки, виробництво скоротитися, пошириться безробіття і неминуче почнеться процес зниження заробітної плати й інших доходів. Процес скорочення ділової активності є кумулятивним. Коли відбувається падіння цін, оптові торговці схильні припускати, що воно буде продовжуватися і надалі. Відповідно до цих припущень, вони прагнуть скоротити товарні запаси і  зменшити чи припинити зовсім замовлення виробникам. Але витрати споживачів, так само як і доходи, зменшуються, попит слабшає, а запаси, усупереч усім старанням торговців скоротити їх, накопичуються; кредит продовжує знижуватися. Таким чином, рух відбувається по спіралі.

Фаза підйому торгово-промислового циклу є копією руху вниз по спіралі  депресії , але спіраль у даному випадку буде мати підвищуючий характер. Пожвавлення ділової активності викликається розширенням кредиту  і триває доти, поки це розширення продовжується. Причиною розширення кредиту є те, що банки полегшують умови надання позичок своїм клієнтам, тобто знижують дисконтну ставку. Якщо норма відсотка знизилася, то це спонукує оптових торговців збільшувати товарні запаси. Торговці збільшують замовлення виробникам товарів. Але це не спричиняє такого збільшення товарних запасів як під час рецесії, а скоріше навпаки, веде до їх скорочення, тому що розширення виробництва спричиняє зростання доходів і витрат споживачів. Це означає розширення попиту на товари, а це, у свою чергу, веде до неминучого скорочення запасів у торгівлі. У результаті підуть нові замовлення, подальше збільшення доходів споживачів, їхніх витрат і попиту і подальше зменшення товарних запасів. У такий спосіб установлюється кумулятивне розширення виробничої діяльності, що підтримується безупинним розширенням кредиту. Розширення ділової активності раз почавши, продовжується унаслідок власних рушійних сил, і подальшого заохочення з боку банків уже не потрібно. Навпаки, банки повинні бути тепер досить обачні, щоб не допустити виходу процесу розширення ділової активності з під контролю і переродження його в бурхливу інфляцію.

Коли Америка була молода і ще тільки розвивалася, банківська справа була бізнесом, у який можна було легко ввійти. Для цього досить було позичити небагато грошей і знайти, де відкрити рахунок. У той час не існувало законів, що обмежують кількість капіталовкладень, правил ведення банківської справи, ніяких інших мір, що захищають чи направляють розвиток економіки. Банківська система має здатність «створювати» гроші. Вона підтримує визначений рівень резервів депозиторских грошей і потім розширює грошову масу нескінченно повторюваним процесом видачі грошей у борг, з наступним відрахуванням резервного фонду з цих грошей і знову з наступною їх видачею. До поточного резерву в більшості західних країн сьогодні пред'являється вимога, щоб він складав 18—20 %. Це дозволяє давати кредит на суму, що перевищує в 5 разів розміри вкладень. Як ви можете представити, ситуація, коли кредитується сума в 5 дол., а на рахунку мається всього 1 дол., може виявитися критичною в момент циклічних перепадів. Звичайно люди не квапляться знімати свої гроші з банківських рахунків, але вони хочуть бути упевненими в тім, що вони завжди можуть зняти їх з рахунка, коли це їм буде необхідно. У критичних ситуаціях люди починають побоюватися, що вони можуть не одержати свої гроші відразу. Усі вкладники вибудовуються в чергу, щоб зняти з рахунків свої гроші. Банк же не може видати гроші усім вкладникам одночасно через те, що має обмежена кількість грошей на руках, у наявності (банк займається тим, що приймає від одних людей внески, а іншим людям видає ці гроші в борг), тому що основні гроші банку знаходяться в позиках. Позики нелегко перетворити в готівку. Тому, якщо вкладники мають намір всі одночасно одержати свої внески, то забезпечити це просто неможливо, і банк змушений закритися.