Теоретичні основи комерційної діяльності

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ комерційної діяльності

Постановка  проблеми. В умовах ринкової економіки одним з ключових елементів організації бізнесу є система організації комерційної діяльності. Комерція в сфері товарного обігу - це сукупність комерційних операцій і процесів, спрямованих на ефективну купівлю-продаж і доведення товарів до споживачів з орієнтацією на попит і одержання реального прибутку. Тому дослідження сутності комерційної діяльності є актуальним.

Аналіз останніх досліджень. Дану проблему розглядають докладно Каплина С.А. в підручниках „Организація комерційної діяльності” Капліна С.А.; „Комерційна діяльність” за редакцією професора Апопія В.В.; „Планування комерційної дільності” Тарасюк Г.М.; „Комерційна діяльність: маркетинг і логістика” Балабанова Л.В., Германчук А.М..

Формування  цілей статті. Метою даної статті є теоретичний розгляд сутності комерційної діяльності, її історії та етапів функціонування.

Виклад основного  матеріалу. На сьогодні в Україні основною діяльністю юридичних осіб є підприємництво.

В Загальному Положенні  „Про підприємництво в Україні” визначаеться, що підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний  ризик діяльність по виробництву  продукції, виконанню робіт, наданню  послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/698-12].

Суб'єктами підприємницької  діяльності можуть бути: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України „Про власність”; об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.

Підприємці  мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Підприємництво  здійснюється на основі таких принципів: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; вільний найм працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже, підприємництво –  це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт або наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

В сучасній літературі одні автори ототожнюють поняття комерційної  і підприємницької діяльності, інші стверджують, що комерційна діяльність ширше, ніж підприємницька або навпаки.

Комерційну діяльність зрівнюють з підприємництвом та маркетингом.

„Підприємництво – це самостійна ,ініціативна, системна діяльність для отримання прибутку. Однак  підприємництво – це не тільки діяльність, але і спосіб господарювання, умова  ринку, тому воно набагато ширше за змістом, між корційна діяльність, яку можна вважати окремим видом підприємства.”

„Маркетинг – це управління ринком з метою здійснення обміну для задоволення потреб споживачів. При цьому маркетинг як система  управління має свої принципи, функції, методи, структури, що кардинально відрізняються від комерційної діяльності” – наполягає автор [4, с.12].

В книзі „Комерційна діяльність” за редакцією професора В.В. Апопія автор вважає, що „термін „комерція” у перекладі з латинської означає „торгівля”, проте ототожнювати комерцію з торгівлею можна лише у вузькому значенні слова [4, с. 11].

Сучасна торгівля зі своїми чисельними функціями, розгалуженою матеріально-технічною  базою, кадровим потенціалом, інфраструктурою  набагато ширша за змістом, ніж звичайна комерція. Комерція, по суті, є єдиною з функцій торгівлі, що реалізується в процесі комерційної діяльності.

Комерційна діяльність - це організація  і управління комерційними процесами  та операціями, пов`язаними з товарно  – грошовим обміном. Кінцевою метою  комерційної діяльності є здійснення купівлі - продажу товарів, послуг і отримання прибутку. Саме комерційна діяльність забезпечує умови і механізм здійснення купівлі продажу товарів, послуг, цінних паперів, зміну їх форм вартості в процесі товарно-грошового обміну. Вона містить операції й процеси організаційного, управлінського, правового, економічного характеру і змісту. Варто наголосити, що комерційна діяльність не охоплює операцій, які належать до продовження процесу виробництва у сфері обігу: товаропросування, зберігання, пакування, розфасування,товаропостачання, сортування товарів, формування партій. Ці операції становлять технологію торговельних процесів.

В книзі „Організація комерційної діяльності” автор  наполягає, що комерційна діяльність являється  одною із важливіших областей людської діяльності, яка виникла в результаті розподілу праці в суспільстві. Кінцевою ціллю любої комерційної діяльності є максимальне задоволення життєвих потреб людини [3, с.5].

Отже, комерційна діяльність і технологія торговельних процесів мають різний зміст і функції. Водночас вони органічно взаємопов`язані: без комерційної діяльності не функціонує технологія так само, як без технології не реалізується комерційна діяльність. Вони становлять цілісну систему знань про функціонування торговельної сфери.

Комерційна діяльність виникла в глубокій давнині, з проявом товарно-грошових відносині торгових посередників [3, с.7]. Розвиток комерційної діяльності зв’язують з появою, в 10-12 століттях, торгових посередників – просолів, офенів, коробейників, купців.

Просол – посередник, який збирав товар безпосередньо у виробників і направляв його в певні торгові чи сортувальні пункти, звідки товар потрапляв в більш крупні розподільні центри для його наступного продажу.

По такій схемі до споживача  жоходили сіль, хутро, мед,сало.

Офеня – мандрівний торговець, який розвозить всюди товар. Якщо просол максимально був наближений до виробника продукції, то офеня – до кінцевого споживача.

Купецтво – особливий соціальний прошарок, який займається торгівлею в умовах приватної власності. Купець здійснював купівлю товару для наступного продажу, тобто виконував функції посередника між виробником і споживачем.

Вперше основи правельної комерційної  діяльностібули закладені Петром Великим, який сам зізнавався, „що з усіх справ управління торгівля представляє найбільш утруднений”. Для попередження плутойства Петро Перший затвердив штат бракувальників, тобто поверщіков з торгівлі пеньком, льоном салом, воском і юфтью, і передбачив правила перевірки. Він встановив однакові для всіх ваги і міри, примірники яких і досі зберігаються в Санкт-Петербурзі. Петро Перший намагався привчити російських торговців діяти спільно, компаніями, як торгують в іноземних країнах. У внутрішній торгівлі Петро Перший також провів великі перетворення. Він давав право всім людям вільно вести торгівлю зі сплатою помірних мит. Обмежив казенну торгівлю і створив торгову колегію при Сенаті, відкрив біржі. В 19- на початку 20- х століть комерційна діяльність була основним об’єктом діяльності російського купечіства. Мистецтво комерції в цей період дійшло високого рівня. Існував своєрідний кодекс честі купця-комерсанта, проголошував твердість і непорушність, неухильне виконання прийнятих зобов’язань по торговельних угодах, чесне і сумлінне служіння своїй справі. Репутація купця в діловому світі цінилася дужу високо.

З початком перебудови радянського суспільства, в 1990 році, з переходом до ринкових відносин, відносини до комерційної роботи змінилося, її значення різко підвищелося.

Існувавші раніше адміністративно - командні управління привели до того, що комерційна робота в торгівлі підмінялася в основному розподільними функціями. Зверху зпускалися багаточисельні господарські завдання на виробництво продукції, також розподілялися і фонди. Від робітників нижчестоящих торгових ланок були потрібні лише неухильне виконання того, що було вирішено зверху.

Існувала система прикріплення покупців до виробників. Діяли тверді державні єдині оптові та роздрібні ціни.

Нові умови господарювання, розвитку і поглиблення товарно-грошових відносин, повного господарського розрахунку і самофінансування сприяли появі нового типу організації комерційних відносин між постачальниками і споживачами товарів. Вони відкрили широкий простір комерційній ініціативі, самостійності і підприємливості торгівельних робітників – комерсантів. Без цих якостей в ринкових умовах неможна успішно здійснювати комерційну роботу.

Комерція являється  методом перетворення продукта в  товар, під яким розуміється як матеріальна  цінність, так і нематеріальна послуга [3, с.5].

Комерція – це діяльність в сфері розподілу і обміну товарно-матеріальних цінностей, які створюють умови для якісного здійснення процесів виробництва і вживання. Виділяють основні напрями комерційної діяльності: виробництво продукції, оптова торгівля, роздрібна торгівля.

Комерція (торгівля) означає діяльність організації і підприємств – юридичних осіб, а також окремих громадян – фізичних осіб – по здійсненню операцій купівлі-продажу товарів з метою задоволення попиту і отримання прибутку. В більш широкому сенсі під комерційною діяльністю слід розуміти будь-яку підприємницьку діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Комерційна діяльність пов’язана з другим розумінням торгівлі – торгівельними процесами по купівлі-продажу товарів з метою  отримання прибутку.

Комерційна робота в  торгівлі – розуміння більш ширше, ніж проста купівля-продаж. Щоб акт купівлі-продажу відбувся, торгові підприємства повинні провести багато оперативно-організаційних і господарських операцій. Наприклад:

-вивчити купівельний попит і ринок збуту товарів;

-виявити джерела надходжень і постачальників товарів;

-встановити раціональні господарські зв’язки з постачальниками;

-вести оптову і роздрібну торгівлю і обслуговувати покупців.

Крім того, проводиться кропітка робота по формуванню асортименту та управління товарними запасами. Всі ці операції взаємопов’язані і виконуються в певній послідовності.

Суб’єктами комерційної  діяльності виступають як юридичні, так  і фізичні обличчя. Об’єктами  комерційної діяльності є товари та послуги на ринку.

„Комерційна діяльність є сукупністю фінансово-економічних, правових та організіційних знань, навичок та дій, які направлені на організацію та удосконалення працесів обігу (купівлі, продажу) товарів та послуг з метою задоволення попиту споживачів та отримання прибутку” [5, с.8].

„Комерція”, від латинського „commercium”, означає „торгівля”. Але термін „торгівля” має подвійне значення: в одному випадку він означає самостійну галузь народного господарства, а в іншому – торгові процеси, направлені на здійснення актів купівлі-продажу товарів. Комерційна діяльність є основою бізнесу” – наполягає автор.

В книзі „Комерційна  діяльність: маркетинг і логістика” автор стверджує, що найчастіше під  комерційною роботою розуміють діяльність торгових підприємств і організацій, спрямовану на досягнення головної мети – більш повне задоволення платоспроможного попиту населення на основі динамічного й пропорційного розвитку виробництва, науково-технічного прогресу, підвищення якості та ефективності роботи [2, с.9].

Так, автори вважають, що комерційна робота, в торгівлі передбачає виконання комплексу торгово-організаційних і торгово-технологічних операцій і управління цими операціями, спрямованими на виконання планів господарської діяльності торгових підприємств і організацій при мінімальних трудових витратах і високій культурі торгового обслуговування покупців. Торгово-організаційні й торгово-технологічні операції включають вивчення попиту покупців, кон’юнктури торгівлі й ринку товарів; складання, надання й узгодження заявок і замовлень на виробництво та постачання товарів; організацію оптових закупок і продажу товарів.

Отже, комерційна діяльність - це організація і управління комерційними процесами та операціями, пов’язаними з товарно – грошовим обміном. Кінцевою метою комерційної діяльності є здійснення купівлі-продажу товарів, послуг і отримання прибутку. Саме комерційна діяльність забезпечує умови і механізм здійснення купівлі-продажу товарів, послуг, цінних паперів, зміну їх форм вартості в процесі товарно-грошового обміну. Комерційна діяльність виникла в глибокій давнені, з проявом товарно-грошових відносині торгових посередників.

С.А.Капліна наполягає, що операції, пов`язані зі здійсненням  комерційної діяльності, можна поділити на блоки: інформаційне забезпечення комерційної  діяльності, комерційна робота по оптовим закупкам товарів, формування асортименту і управління товарними запасами на підприємствах торгівлі, комерційна робота з оптової торгівлі, комерційна робота з роздрібної торгівлі, рекламно – інформаційна діяльність зі збутом товару [3, с.10].