Таргетування iнфляцii - оптимальний режим монетарноi полiтики для Украiни

УДК 336.71

Аржевітін С.М.

ТАРГЕТУВАННЯ  ІНФЛЯЦІЇ – ОПТИМАЛЬНИЙ РЕЖИМ

МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

У статті досліджено визначення інфляційного таргетування, принципи інфля-

ційного таргетування, основні теоретичні положення інфляційного таргетування,

максимально ефективне  середовище для функціонування інфляційного таргетування,

етапи запровадження  інфляційного таргетування. Доведено, що саме інфляційне тар-

гетування є найоптимальнішим режимом монетарної політики для  України.

Ключові слова: монетарне таргетування, таргетування обмінного курсу, інф-

ляційне таргетування.

Після падіння Бреттон-Вудської міжнародної системи фіксованих обмінних кур-

сів перед країнами постала  проблема вибору оптимального монетарного  режиму. Для

центральних банків стало  необхідним проведення незалежної монетарної політики, що

сприяла б підтримці довіри до грошової одиниці. На практиці довіра до монетарної по-

літики є лише на початковому  етапі прийняття відповідних  зобов'язань центральним

банком; далі вона доповнюється адаптивною довірою, що дозволяє більш  гнучко реагу-

вати на зміну економічної  ситуації.

Нинішній етап функціонування української економіки характеризується потре-

бою в якісно новій парадигмі  грошово-кредитного управління, спрямованій  на ство-

рення режиму інфляційного таргетування, за якого акценти монетарного  управління

зміщуються в бік довгострокових цільових орієнтирів центрального банку.

Проте забезпечити одномоментне введення режиму інфляційного таргетування,

на нашу думку, не тільки політично не є можливим, але й  економічно небезпечне, оскіль-

ки може спровокувати розвиток несприятливих процесів і дестабілізувати  ситуацію.

Найбільш теоретично обґрунтованим  і практично перевіреним варіантом  режимного

зрушення вважаємо поступову  перебудову інструментної та інституційної  структури

грошово-кредитної політики НБУ в напрямі орієнтації на таргетування інфляції та пос-

тупової відмови від практики прямого регулювання курсу національної валюти.

Метою статті є доведення  можливості підвищення ефективності монетарної по-

літики України шляхом переходу до інфляційного таргетування.

Розглянемо причини інфляції в Україні. Отже, суттєвими причинами розгор-

тання інфляції в  Україні стали насамперед глибинні макроекономічні диспропорції та

системні чинники, а саме:

- незавершеність ринкових реформ і недосконалість ринкових механізмів у пев-

них сегментах економіки (зокрема − в АПК, ЖКГ, енергетиці), що як призводить до ви-

никнення періодичних  дисбалансів на окремих сегментах  товарного ринку, так і обмежує

можливості НБУ щодо впливу на грошову масу через операції на відкритому ринку;

- послаблення спроможності економіки до задоволення внутрішнього попиту

через незадовільну структуру  економічного зростання, за якої значна частина приросту

ВВП забезпечується за рахунок  компонентів, що фактично не збільшують внутрішньої

пропозиції (торговельна, фінансова  сфери, експортне виробництво продукції  проміжно-

го використання), а суттєва  частка продукції промисловості  призначена для експорту;

- постійне зростання виробничих витрат, у т. ч. через підвищення частки заро-

бітної плати, що обумовило  випереджальне зростання цін  виробників і посилення ком-

поненту інфляції витрат;

- нераціональне використання коштів, які виділяються на соціальні потреби в

умовах затягування виборчої фази політичного циклу й політичної нестабільності, що

доповнювалося значними неконтрольованими  вливаннями коштів через неофіційні ка-

нали;

- значні відкритість та імпортозалежність української економіки, що посилило

чутливість до висхідних  цінових тенденцій на світових ринках;

- значний рівень ризиків економічного та політичного характеру в очікуваннях

суб’єктів господарювання, що закладається в більш високу норму  прибутку;

- зниження дієздатності виконавчої влади в умовах політичної кризи, що пос-

лабило дію неекономічних  важелів обмеження цін, які досі стримували дію об'єктивних

чинників подорожчання соціально  важливих товарів.

- падіння обсягів виробництва в сільському господарстві, що зумовило стрибок

цін на основні види рослинницької  продукції (в тому числі: зернових, соняшника, цук-

рового буряку тощо). За даними ООН, в результаті широго використання сільськогос-

подарської продукції  в промислових цілях протягом 2007 р. ціни на кукурудзу, соняш-

ник, ріпак зросли вдвічі й, за прогнозами, до 2016 р. можуть підвищитися  ще на 20-50%

[1, с. 63]. Швидке зростання  цін на продовольство зумовлює  посилення конкуренції за

землю та інші природні ресурси.

Проаналізуємо наявні види режимів монетарної політики та визначимо, який із

них можна розглядати як ефективний захід антиінфляційного впливу в Україні.

Суть режиму таргетування полягає у визначенні цільового  значення показника

або таргета, досягнення якого  згідно з прийнятим теоретичним  базисом і забезпечить

досягнення кінцевої мети грошово-кредитної політики – стабільності цін у країні. На

сьогодні вчені виділяють  три режими таргетування, які використовуються більшістю

центральних банків розвинених країн, що розвиваються: монетарне таргетування, тар-

гетування обмінного курсу, інфляційне таргетування [2-4]. У виборі одного із цих трьох

режимів монетарної політики потрібно враховувати ступінь відкритості  економіки, ста-

більність співвідношення монетарних агрегатів та інфляції, ступінь впливу відсоткових

ставок центрального банку  на економічні процеси та ін.

Режим монетарного  таргетування набув поширення в 70-80-х рр. XX ст. Він

базується на переконанні, що зміна пропозиції грошей спричиняє  відповідну зміну тем-

пів інфляції. Для ефективності цього режиму необхідно, щоб у  економіці був наявний

стабільний зв'язок між  зміною грошової маси та інфляцією. Для  проведення незалежної

монетарної політики необхідні  внутрішні номінальні якорі. Тобто  публічне зобов'язання

центрального банку щодо обмеження грошової емісії відповідно до потреб підтримки

потенційного ВВП і  низької інфляції. А успішне виконання  такого зобов'язання у свою

чергу можливе за умови  стабільності попиту на гроші, тобто  прогнозованої залежності

між кількістю грошей та цінами. Практика двох успішних щодо монетарного  таргету-

вання центральних банків Німеччини та Швейцарії показала, що, по-перше, централь-

ний банк повинен обмежувати всіма можливими засобами рівень інфляції в середньо-

та довгостроковому періоді, та по-друге, впроваджувати активну  комунікаційну страте-

гію роботи з громадськістю (активним обговоренням динаміки грошової маси та її

впливу на інфляцію).

Основна складність застосування режиму монетарного таргетування пов'язана  з

нестабільністю попиту на гроші, внаслідок чого можлива неадекватна  реакція централь-

ного банку на динаміку грошової маси. У класичному монетарному  таргетуванні цільо-

вий темп приросту грошової маси визначається як сума темпу приросту потенційного

ВВП, цільового рівня інфляції та середньої зміни швидкості  обігу грошей. Останній па-

раметр, у зв'язку з нестабільністю попиту на гроші, важко піддається точному  визна-

ченню, що значно ускладнює  застосування монетарного таргетування на практиці.

Інший монетарний режим ґрунтується  на таргетуванні обмінного курсу й вико-

ристовує його як номінальний  якір інфляції. За умов таргетування обмінного  курсу

центральний банк відмовляється  від власної монетарної політики, зосереджуючись на

підтримці курсу до іншої, стабільної валюти; тобто формується, по суті, імпортована

довіра до національної грошової одиниці.

Аналіз позитивних якостей  режиму таргетування реального курсу  показує, що

його ефективне застосування також є ускладненим. Ефективність цього режиму безпо-

середньо залежить від  таких чинників, як: ступінь відкритості  економіки, вимірюваний

часткою імпорту в споживанні, рівень товарного заміщення, обсяг  валютних резервів,

ін. Але ці умови не є  достатніми для успішної реалізації вказаної політики. Теоретич-

ний аналіз наслідків реалізації режиму таргетування реального курсу, проведений відо-

мими економістами, дозволяє зробити висновок, що в більшості  випадків дотримання

зазначеного правила призводить до нестабільності цін у країні. Більше того, фіксований

курс за відносно вільного руху капіталу стимулює експансію комерційних  кредитів та

приплив короткострокового  капіталу, що спричиняє валютні дисбаланси й також є пе-

редумовою фінансових криз. Так, серед більше десятка держав, які таргетували реаль-

ний курс, тільки у двох –  у Чилі й Тунісі − були досягнуті  позитивні результати. Класич-

ним прикладом країни, яка  мала невдалий досвід застосування режиму таргетування

реального курсу, є Бразилія, де дотримання такої політики призвело до гіперінфляції.

Третій режим базується  на дедалі популярнішій стратегії − інфляційному тарге-

туванні: коли як номінальний якір використовують публічно проголошену інфляційну

мету.

Сьогодні інфляційне таргетування офіційно здійснюють щонайменше 27 країн.

Режим інфляційного таргетування з'явився як альтернатива монетарному таргетуванню

в кінці 80-х рр. і набув  бурхливого розвитку в наступному десятилітті. Поширення цьо-

го монетарного режиму відбувалося двома хвилями: перша  − з грудня 1989 р. до січня

1995 р.; друга − із січня  1998 р.

Серед ґрунтовних досліджень, найбільш близьких за змістом до дисертації, слід

виділити роботу Б. Бернанке – Т. Лобак – Ф. Мішкін − А. Поузен «Інфляційне таргету-

вання: уроки міжнародного досвіду» [5], в якій представлений  повний і докладний опис

історії та результатів використання режиму інфляційного таргетування в  різних краї-

нах. Проте така широка постановка питань у дослідженні, що проводиться, й комплек-

сне висвітлення вказаних проблем не дозволили авторам  розглянути питання теоретич-

ного обґрунтування та практичного впровадження режиму інфляційного таргетування в

специфічних макроекономічних умовах. Зокрема автори сфокусували  увагу на досвіді

реалізації режиму інфляційного таргетування в розвинених країнах, де, на відміну від

Росії, відсутня проблема нерозвиненості фінансового сектору й немає  необхідності бо-

ротися з високою інфляцією.

До робіт, присвячених  проблемам і перспективам упровадження режиму інфля-

ційного таргетування в Росії, можна віднести монографію С. Моїсеєва «Інфляційне тар-

гетування», де автор представив міжнародний досвід таргетування інфляції в розвине-

них державах, а також  країнах, що розвиваються, з перехідною економікою [6]. Істот-

ною відмінністю його роботи від досліджень зарубіжних учених є  оцінювання макрое-

кономічного потенціалу використання інфляційного таргетування Банком Росії  в осяж-

ній перспективі. За підсумками проведеного дослідження С. Моїсеєв  дійшов висновку,

що сьогодні Росія не готова до переходу на режим інфляційного таргетування, проте

відмова від створення  передумов для цього режиму, з  його точки зору, є необґрунтова-

ною. У той же час дослідник  не приділив достатньої уваги розробці конкретних заходів

щодо формування умов переходу до нового режиму й методологічного  забезпечення

його реалізації.

На відміну від С. Моїсеєва, інший російський учений К. Коріщенко  у своєму ди-

сертаційному дослідженні  «Концепція переходу до інфляційного таргетування в Росії»

доводить доцільність  упровадження режиму інфляційного таргетування в Росії [2]. Зок-

рема, він зазначає, що протягом останнього часу значно скоротилися  інфляційні і кур-

сові ризики, переглянуто  орієнтири в цільових і операційних  показниках грошово-кре-

дитної політики, введено  в обіг нові інструменти та створено необхідну ринкову інфра-

структуру; а отже, наявні необхідні передумови для активізації  роботи з підготовки пе-

реходу грошово-кредитної  політики Банку Росії на режим  інфляційного таргетування.

У дослідженні К.Коріщенка  приділена особлива увага питанням обґрунтування введен-

ня режиму інфляційного таргетування, розробки методологічного забезпечення його

реалізації, опису каналів  і структури механізму грошової трансмісії, а також запропо-

новано практичні кроки  для отримання якнайкращого результату від цього режимного

зрушення.

Серед вітчизняних досліджень, присвячених інфляційному таргетуванню, на особ-

ливу увагу заслуговує наукова доповідь під назвою «Інститут  таргетування інфляції:

зарубіжний досвід і перспективи  впровадження в Україні» [3]. У ній  розкрито процес

формування монетарного  режиму інфляційного таргетування під  дією теоретико-мето-

дологічних, внутрішньоінституційних  і міжнародних чинників; його поширення, інсти-

туціоналізацїї та модифікації. Показано генезис сучасного операційного механізму інф-

ляційного таргетування й  механізмів комунікації і підзвітності. Систематизовано зару-

біжний досвід таргетування інфляції: проаналізовано загальні процеси  його поширення,