Світовий досвід розвитку системи соціального захисту

     Співвідношення  середнього розміру пенсії та середнього розміру заробітної плати в Україні  досить низьке. Воно становить близько 35%.

     Пенсії  встановлюються у розмірах, значно нижчих, ніж визначений державою прожитковий  мінімум.

     Надмірно  зростають витрати на утримання  служб, комісій та центрів соціального  обслуговування.

     Отже, система соціального захисту  в Україні потребує докорінної реформи.

     Необхідність  захисту соціально-економічних прав громадян України вимагає, щоб соціальна  політика держави стала органічною складовою економічних реформ і  здійснювалась з урахуванням  світового досвіду. Україна ще не приєдналась до Міжнародної організації  праці і, отже, не використовує конвенцію  з питань соціального захисту  населення, якою керуються країни ОЕСР. Організація соціального страхування  в цих країнах базується на державних та недержавних програмах, що мають спільну мету здійснення найповнішого захисту громадян.

     Оцінюючи  систему соціального захисту, яка  нині діє в Україні, слід зазначити, що, по-перше, запровадження додаткових спеціальних зборів до Пенсійного фонду, як-то оподаткування операцій з купівлі і продажу валюти, ювелірних виробів із золота, платини та коштовного каміння і т. ін., несуттєво вплинуло та й не може вплинути на рівень пенсійного забезпечення.

     37% нарахувань на фонд оплати  праці — надмірно важкий тягар  для підприємств, установ та  організацій. Разом з тим ці  засоби не можуть вирішити  проблеми соціального захисту  вже непрацездатних громадян  за рахунок працюючих. Непомірно  велика частка тіньової економіки  зводить нанівець спроби вирішити  проблеми належного пенсійного  забезпечення за рахунок найбільш  законослухняних, але низькооплачуваних категорій громадян.

     Дефіцит бюджетних коштів унеможливлює вирішення  цієї проблеми найближчим часом. Назріває потреба реформування як системи  соціального страхування в цілому, так і пенсійної системи зокрема.

     Досвід  країн, що пережили досить важкий економічний  стан, аналогічний тому, в якому  сьогодні опинилася Україна, свідчить про те, що суспільство може вирішити цілу низку економічних, соціальних та політичних проблем за допомогою особистого страхування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.Становлення  та розвиток соціального захисту  в Україні та світі

    Інтеграція  України у світове міжнародне товариство вимагає її політичного  і економічного розвитку. Але про  високий рівень розвитку держави  неможливо говорити без належного  розвитку суспільства: соціального  забезпечення, яке включає в себе соціальне страхування як важливе  джерело інвестиційного капіталу держави  та захисту населення.

    Світова економічна криза та сучасний стан ринкових відносин в Україні вимагають  пошуку додаткових джерел для фінансування суспільних послуг у повному обсязі. Виконання цього завдання об'єктивно  потребує також дослідження різних аспектів виникнення та розвитку страхування  в Україні та в інших країнах. Це, в свою чергу, сприятиме визначенню напрямів удосконалення системи  соціального страхування в Україні.

    Історико-правові  аспекти виникнення і розвитку страхування  досліджувались такими вітчизняними і зарубіжними вченими як: В. Д. Базилевич, П. Д. Біленчук, А. Манес, В. К. Райхер, К. М. Твердомед та ін.

    Соціальне страхування у своєму розвитку пройшло  ряд етапів, перш ніж сформуватися у сучасну систему. На жаль, на сьогоднішній день система соціального страхування  в Україні має наступні проблеми:

a)     чинне законодавство, що регламентує функціонування страхового ринку, не є логічно завершеним;

б)    немає чіткого бачення стратегічного розвитку вітчизняного ринку соціального страхування в цілому та його окремих складових;

в)    проблеми кадрового, технічного, інформаційного забезпечення тощо.

    Важливою  складовою успішного розвитку ринку  страхування в Україні, на нашу думку, є дослідження та аналіз світового  досвіду у сфері соціального  страхування, адже у розвинених країнах велике значення для успішного функціонування економіки надається саме соціальним виплатам населенню.

    В економічній літературі здійснено  типологію соціального страхування  за особливостями національних систем:

    1.   За механізмами фінансування соціальних видатків: (північно- європейський варіант, континентальний варіант);

    2.  За соціальним спрямуванням: (система соціального страхування США, метою якого є підтримання мінімального життєвого рівня; системи країн ЄС, які спрямовані на забезпечення основних життєвих потреб та недопущення суттєвого зниження доходів внаслідок дії чинників соціального ризику).

    Найбільш  ранній розвиток соціальне страхування  отримало у Німеччині та Франції  і набуло таких основних видів, як:

a)     пенсійне;

б)    медичне;

в)    на випадок безробіття;

г)    від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

    В окремих країнах існують інші види (сімейне ― у Франції, на випадок піклування та догляду ―  у Німеччині, Австрії). Система соціального  страхування Нідерландів є найбільш розвинутою в Європі і включає  систему державного або національного  страхування та систему страхування  найманих працівників. Крім цього, виділяється  система соціального страхування  само-зайнятих осіб на випадок втрати працездатності (інвалідності).

    Пенсійне  страхування. У більшості розвинутих держав світу пенсійне страхування  складається з трьох видів: державне пенсійне страхування, пенсійне страхування  підприємств — роботодавців, які  створюють корпоративні пенсійні фонди, індивідуальне накопичення коштів у незалежних пенсійних фондах, страхових  товариствах та інших фінансових організаціях.

    У багатьох державах Європи переважають  солідарні державні системи пенсійного страхування, які охоплюють практично  всіх працівників і забезпечують основну частину їхніх пенсійних  доходів.

    Система соціального страхування Нідерландів  є прикладом найрозвиненішої  системи соціальної допомоги населенню  і має значний адаптаційний потенціал. Вона є найбільш розвиненою в Європі за масштабами виплат і має багато спеціальних характеристик.

    Досвід  системи соціального захисту  населення США має велике значення для України[2]. Законодавчою основою програми соціального страхування США став Закон про соціальне забезпечення, який був прийнятий Конгресом у 1935 році. Виходячи з його вимог, в Україні були сформовані базові програми соціального страхування: програми «Підтримка людей похилого віку», «Соціальний захист у зв'язку із втратою годувальника» та «Страхування на випадок інвалідності (непрацездатності)».

    Необхідно зазначити, що реформа у соціальному  страхуванні на теперішній час в  Україні здійснюється за зразком  соціального страхування континентального типу, зокрема Німеччини. Головні засади реформування соціального страхування були визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який був прийнятий у 1998 р.

    У таких країнах як Данія, Швеція, Франція, Німеччина, Бельгія, Нідерланди частка соціальних видатків у ВВП становить  від 30 до 40 %. Це говорить про високий  рівень організації системи соціального  забезпечення та захисту населення  у цих країнах, а також про  значну роль коштів у інвестиційній  діяльності держави, які вона отримує  від соціального страхування. Крім того, велику кількість соціальних видатків, держава покриває за рахунок саме соціального страхування, що в свою чергу дозволяє вивільняти бюджетні кошти для інших важливих заходів. На жаль, в Україні таке розподілення бюджетних коштів не передбачене через недостатньо розвинену систему соціального страхування.

    Таким чином, можна говорити про те, що Україна використовує для реформування та розвитку соціальної сфери, зокрема  соціального страхування досвід інших країн, але здійснюється це досить повільно. Економіка України  має свої специфічні особливості, тому на сучасному етапі не можливо  говорити про повне використання моделі соціального розвитку тієї чи іншої держави.

    Для вдосконалення системи соціального  страхування в Україні необхідно:

    a) вдосконалити систему правового забезпечення розвитку ринку соціального страхування та державного регулювання і нагляду за діяльністю його учасників;

    б) впровадити стимулюючу податкову політику на підприємствах;

    в) створити економічну основу забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розміру тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні страхові компанії;

    г)  створити сприятливі умови для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Соціальний  захист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах чи іншій ситуації. Організаційно-правові заходи передбачають створення інститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів і трансфертів. Отже, з позицій економіки, соціальний захист — це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від багатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.

     Система соціального захисту — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів. Це систему принципів, методів, законодавче встановлених державою соціальних гарантій, заходів і закладів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення. Соціальний захист створює гарантії допомоги на випадок настання соціальних ризиків, яких може зазнати будь-який громадянин упродовж життя: хвороба, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття, міграція та ін. Охоплює соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу (підтримку), сукупність дій, спрямованих на надання допомоги під час життєвих криз. Реалізується державою через соціальну політику.

     Соціальне забезпечення є складовою системи соціального захисту і виконує функцію накопичення та розподілу коштів соціального захисту, призначених для соціальної допомоги, виплат по соціальному страхуванню та ін. Соціальне забезпечення включає пенсії та різні види допомоги (з тимчасової втрати працездатності, по вагітності й пологах, по догляду за дитиною до 3 років, по догляду за хворою дитиною, на поховання, допомогу непрацездатним особам, дохід яких менший від встановленої межі малозабезпеченості, тощо). Соціальне забезпечення передбачає також подання допомоги в натуральному вигляді (обслуговування інвалідів, людей похилого віку у спеціалізованих установах — будинках-інтернатах і вдома).

Список  використаної літератури

1.     Губар О. Є. Організаційні та правові засади соціального страхування в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. - № 7-8. - С. 155-162.