Сутність та класифікація векселів. Операції з векселями

Купівля векселів полягає в їх оплаті, як правило частковій, до закінчення терміну  векселя з тією метою, щоб, одержавши  за векселем борг повністю, після настання строку платежу різницю зарахувати на прибуток підприємства.

Кореспонденція  рахунків при купівлі векселів:

Дебет рахунку  № 34 "Короткострокові векселі  одержані"

Кредит  субрахунку № 311 "Поточні рахунки  в національній валюті"

На суму прибутку (одержана різниця між ціною  векселя і сплаченою сумою):

Дебет субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Кредит  субрахунку № 719 "Інші доходи від  операційної діяльності"³.

2.3 Облік векселів виданих

 

Продаж  векселів полягає в одержанні  грошових коштів за вексель до закінчення терміну його оплати. Різниця між  ціною векселя і одержаною  за нього сумою являє збиток підприємства.

Проводка  така:

Дебет рахунку  № 31 "Рахунки в банках"

Дебет рахунку  № 719 "Інші доходи від операційної  діяльності"

Кредит  рахунку № 34 "Короткострокові  векселі одержані"⁴.

Заборгованість  за розрахунками з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечену  виданими векселями, підприємство обліковує на рахунку № 62 "Короткострокові векселі видані". Аналітичний облік векселів одержаних ведуть за кожним виданим векселем.

При видачі векселів у забезпечення заборгованості постачальникам роблять запис:

Дебет рахунку  № 63 "Розрахунки з постачальниками  та підрядниками"

Кредит  рахунку № 62 "Короткострокові  векселі видані".

Видача  векселів у забезпечення інших операцій:

Дебет рахунку  № 45 "Вилучений капітал" (фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським  товариством у його учасників)

Дебет рахунку  № 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими  зобов'язаннями" (погашення поточної заборгованості, її списання тощо)

Дебет рахунків № 64 "Розрахунки за податками й  платежами" (належні до відшкодування  з бюджету податки, їх сплата, списання тощо)

Дебет рахунка  № 65 "Розрахунки за страхуванням"

Дебет рахунку  № 68 "Розрахунки за іншими операціями"

Дебет рахунку  № 94 "Інші витрати операційної  діяльності" (витрати, пов'язані з  дослідженням та розробками, що здійснює підприємство та ін.)

Кредит  рахунку № 62 "Короткострокові  векселі видані".

Погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображаються записом:

Дебет рахунку  № 62 "Короткострокові векселі  видані"

Кредит  рахунку № 31 "Рахунки в банках"⁵.

Якщо  виданий вексель передається  на користь векселедавця або платника для оплати за відвантажену продукцію, то в бухгалтерському обліку сторін заборгованість по векселях списується в кореспонденції з рахунками  № 95 "Фінансові витрати", № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", № 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

При здійсненні дисконтних операцій (продаж векселів векселетримачів установі банку) записи на суму проданих банку векселів:

Дебет субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Дебет субрахунку № 312 "Поточні рахунки в іноземній  валюті"

Кредит  субрахунку № 719 "Інші доходи від  операційної діяльності" – на суму дисконту (облікового процента).

Облік операцій по дисконтуванню векселів здійснюється як облік позикових операцій. Із позики, виданої під вексель, банк утримує суму облікового процента (дисконту). Запис в обліку:

Дебет рахунку  № 62 "Короткострокові векселі  видані"

Кредит  рахунку № 60 "Короткострокові  позики"

Кредит  рахунку № 50 "Довгострокові позики"⁶.

Оперативний контроль за оплатою одержаних і  виданих векселів рекомендується вести  за допомогою картотеки, упорядкованої  за термінами погашення заборгованості.

Бланки  векселів зберігаються й обліковуються  підприємствами аналогічно Порядку, викладеному  в п. 7.З.

Для обліку руху бланків векселів використовувався позабалансовий рахунок № 08 "Бланки суворого обліку".

Слід  зазначити, що внутрішнього вексельного  обігу до останнього часу в Україні  не існувало. Тільки 17 червня 1992 р. Верховною  Радою було прийнято постанову Про  застосування векселів у господарському обігу України". Згідно з постановою Верховної Ради Національний банк листом №22001/85 від 25 лютого 1993 р. увів до дії  Положення про переказний і простий  векселі, затверджене ще постановою Центрального виконавчого Комітету і Ради народних комісарів СРСР № 10/1341 від 7 серпня 1937 р., а також Порядок  проведення банками операцій з векселями. Крім того, Національним банком було введено до дії Положення про порядок забезпечення підприємств бланками простих і переказних векселів, а Міністерством фінансів розроблено для підприємств Порядок бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з вексельним обігом.

У подальшому з метою забезпечення умов для  подолання платіжної кризи, збільшення сфери обігу векселів у господарському обігу України Кабінетом Міністрів  і Національним банком України (спільна  постанова № 379 від 31 травня 1995 р.) було прийнято рішення (до виконання Указу  Президента України "Про випуск і  обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької  діяльності України" № 530 від 14 вересня 1994 р.) про проведення на беземісійній основі заліку взаємної заборгованості підприємств і організацій всіх форм власності з подальшим оформленням  простроченої заборгованості на користь  кредитора. При цьому суб'єкти підприємницької  діяльності були звільнені від сплати державного мита за вексельні бланки.

Указом  Президента України № 658 від 28 липня 1995 р. знято обмеження на суму одного векселя (раніше воно становило 1 млн. крб., тобто Ю грн.) і надано право  суб'єктам підприємницької діяльності визначати цю суму самостійно⁷.

Хоча світовий досвід підтверджує перевагу вексельної форми розрахунків, в Україні  векселі ще не посіли відповідного місця у платіжній систем.

2.4 Узагальнення інформації операцій з векселями у регістрах бухгалтерського обліку і звітності.

 

При одержанні  векселів від покупців (замовників) за відвантажені (відпущені) товари (виконані роботи, послуги) в бухгалтерському  обліку постачальника роблять запис  по дебету рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» і кредиту рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Одночасно роблять запис на списання відвантажених товарів (робіт, послуг) по дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» в кореспонденції з кредитом рахунків 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 23 «Виробництво» тощо. Погашення покупцями (замовниками) заборгованості, забезпеченої векселями, в бухгалтерському обліку постачальника відображається записом по дебету рахунка 31 «Рахунки в банках» і кредиту рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані»⁸.

У разі, якщо векселедержцю (постачальнику) знадобляться гроші раніше настання строку оплати векселя, він може одержати в установі банку позику під заставу векселя  із сплатою банку відповідного відсотка (дисконтовий вексель). Вексель передається  банку по індосаменту (передавальному надпису). Дисконтовий вексель знаходиться  в банку, але рахується на обліку підприємства (векселедержця). При цьому  векселедержець одержує вексельну  суму, за вирахуванням облікового відсотка (дисконту), що складає доход банку  від операції, і робить запис по дебету рахунків: 31 «Рахунки в банках» (на вексельну суму, за вирахуванням облікового відсотка), 951 «Відсотки  за кредити» (на суму облікового відсотка) і кредиту рахунка 60 «Короткострокові позики» (на суму кредиту, виданого банком по дисконтових векселях).

По закінченні строку оплати по векселю підприємство погашає позику банку, а у разі, якщо векселедавець не заплатив у  строк по векселю, пред'являє позов  платнику. Витрати, пов'язані з протестом  по векселю, відносяться на витрати  діяльності підприємства. У разі продажу  векселів банку (із сплатою облікового відсотка за встановленою ставкою) роблять  запис по дебету рахунків: ЗІ «Рахунки в банках» (на суму, сплачену банком за продані векселі), 951 «Відсотки  за кредит» (на суму облікового відсотка) і кредиту рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» (на вексельну  суму).

Відповідно  до положень статті 51 Угоди про партнерство  та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством  та їх державами-членами, яка підписана  від імені України 14 червня 1994 року та набула чинності у березні 1998 року, Україна взяла на себе зобов’язання вживати заходів для забезпечення того, щоб національне законодавство  поступово було приведене у відповідність  до законодавства Європейського  Співтовариства, що є важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між Сторонами⁹.

Адаптація законодавства України  до законодавства ЄС полягає у  зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить економічний  розвиток держави, розвиток підприємницької  активності і сприятиме поступовому  зростанню добробуту громадян та приведення його до рівня, що склався  у державах-членах ЄС.

В процесі  адаптації законодавства України  до ЄС передбачається вирішення наступних  завдань:

• здійснення правового забезпечення інтеграції України до ЄС;
• аналіз чинного законодавства України щодо відповідності нормам ЄС;
• підготовка пропозицій щодо розробки проектів змін або доповнень до нормативно-правових актів України або прийняття нових законодавчих актів;
• обґрунтування найбільш прийнятних шляхів адаптації законодавства України до законодавства ЄС та аналіз наслідків внесення відповідних змін до чинного законодавства;
• забезпечення належного рівня підготовки проектів нормативно-правових актів України з метою гармонізації із законодавством ЄС;
• проведення серії консультацій з міжнародними експертами з питань використання юридичної термінології в законодавстві ЄС та впровадження їх в законодавство України;
• організація роботи з наукового дослідження процесів уніфікації та гармонізації європейського права в державах-членах ЄС¹⁰.

Для вдосконалення  обліку і звітності векселів на підприємстві “Атлант” необхідно дотримуватись  загальних вимог Міжнародного бухгалтерського  обліку, який на відміну від українського, протягом багатьох років обслуговував ринкову систему. В ринковій економіці  діяльність підприємств спрямована на отримання прибутку та збагачення власників підприємств, тому ведення  бухгалтерського обліку здійснюється, насамперед, в інтересах власників  підприємств.

Основні переваги Міжнародного бухгалтерського  обліку (МБО):

• МБО чітко визначає майновий стан власників підприємства За балансом підприємства можна визначити організаційно-правову форму підприємства;
• МБО здійснюється не тільки заради забезпечення фіксації господарських операцій, обліку майна підприємства, він дозволяє контролювати виконання підприємством зобов’язань, наявність і рух майна, ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів;
• МБО дозволяє здійснювати ефективний фінансовий аналіз підприємства щодо його ліквідності та платоспроможності;
• МБО дає можливість реального прогнозу щодо майбутньої діяльності підприємства;
• методологічно та організаційно бухгалтерський облік на Заході поділяється на фінансовий і управлінський;
• бухгалтерія в західній фірмі бере на себе функції не тільки обліку, а й обов’язки планового та аналітичного відділів, що досягається завдяки високій кваліфікації бухгалтерських кадрів та відповідній методичній базі фінансового та бухгалтерського обліку;
• у розвинутих країнах не існує чіткої регламентації процедурного боку бухгалтерського обліку Загальні принципи бухобліку визначаються в так званих Загальновизнаних бухгалтерських принципах (GAAP);
• у розвинутих країнах не існує єдиних форм бухгалтерської звітності навіть в середині країни;
• не Існує єдиного національного плану рахунків, потоків Інструкцій;
• не Існує єдиного методологічного центру, вказівки якого приймалися б до виконання;
• фінансова звітність, яка підготовлена за МСБО, є доступною не тільки для фахівців, а й для широкого кола користувачів¹¹.

 

ВИСНОВОК

 

В результаті проведеного дослідження  можна зробити наступні висновки:

1. Сьогодні вексель виступає складним розрахунково-кредитним інструментом, що здатний виконувати функції як засобу платежу і кредитних грошей, так і функції цінного паперу, і сам, як цінний папір, може виступати об’єктом різних угод (застави, міни, купівлі-продажу тощо). Це потребує розробки конкретних облікових методик для різноманітних трансакцій.
2. Встановлено, що на порядок відображення векселів у бухгалтерському обліку впливає подвійність векселя, що визначається як: 1) подвійність у видах векселів – існують переказний і простий векселі; 2) подвійність класичної конструкції цінного паперу (векселя), що включає в себе два основних елементи: речовий і зобов’язальний (формальний і змістовний).
3. Виходячи з специфічних ознак векселя, визначено, що вексель, як об’єкт бухгалтерського обліку – це цінний папір в документарній формі, що представляє собою безумовне, абстрактне та складене за суворо встановленою формою одностороннє зобов’язання векселедавця (простий вексель) чи його пропозицію третій особі (переказний вексель) сплатити векселедержателю після настання строку визначену суму грошей в обумовлений термін.
4. При дослідженні чинного законодавства, яким визначено вексельний обіг в Україні, і практики здійснення вексельних операцій, що склалася, виділено наступні особливості векселя: абстрактність, формальність, односторонність, безумовність, оборотність, грошовість, право чи можливість протесту, солідарна відповідальність.
5. Для організації бухгалтерського обліку та контролю вексельних операцій класифікацію векселів доцільно проводити за наступними ознаками: відповідністю формі векселя; залежністю від змісту векселя; видом валюти, в якій виражено вексельне зобов’язання; строком платежу; умовами формування предмету вексельного зобов’язання; ознакою власності. Запропонована нами класифікація векселів побудована з урахуванням особливостей відображення вексельних операцій на рахунках бухгалтерського обліку економічних суб’єктів. Виділення цих ознак класифікації є теоретично обґрунтованим і відповідає конкретним практичним завданням.
6. Враховуючи недостатнє вирішення проблем, пов’язаних з оцінкою векселів, пропонується проводити облікову оцінку векселів як на балансових, так і на позабалансових рахунках. В бухгалтерському обліку не можуть застосовуватися номінальна оцінка одержаних векселів, оцінка на основі ризиків неплатежу і на основі цін, що формуються на організованому ринку цінних паперів. Оцінку одержаних векселів необхідно проводити за дисконтованою вартістю. Отриманий при оцінці дисконт необхідно амортизувати протягом строку обігу векселя прямолінійно або методом ефективної ставки відсотку. У позабалансовому обліку вартість вексельних бланків необхідно оцінювати в сумі, розрахованій відповідно до коефіцієнту, встановленого Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів і документів суворого обліку.
7. Вексельні операції підприємств необхідно обліковувати на окремих синтетичних рахунках “Векселі одержані” та “Векселі видані і акцептовані”, на яких повинен відображатися обіг простих і переказних векселів. На рахунках векселів виданих повинні обліковуватись не лише видані прості та переказні, а й акцептовані переказні векселі.