Сутність та класифікація векселів. Операції з векселями

 

ВСТУП

 

В даний  час на теренах української економіки  спостерігається перехідний процес, коли руйнуються виробничо-відомчі  системи і господарські відносини, що визначали потоки розподілу ресурсів і продукції. На перший план висувається  задача конструювання нової системи  регулювання суспільного виробництва, що відповідає новим умовам господарювання. І хоча формування економічних відносин ринкового типу не може бути просто скопійоване із систем економічного регулювання розвинутих країн, а  повинно відбуватися з урахуванням  особливостей економічного стану України, основні принципи ринкової економіки  залишаються однаковими для усього світового ринкового господарства.

Організації самостійно формують свою виробничу  програму, вибирають постачальників, споживачів і інших партнерів  по господарській діяльності, установлюють договірні ціни в рамках державної  політики цін, розпоряджаються своєю  продукцією, ресурсами і доходами.

Становлення вексельного обігу в Україні  не випадково співпадає з розвитком  ринкових економічних відносин. Саме механізми ринкової економіки формували  і удосконалювали універсальний  фінансовий інструмент, яким є сучасний вексель. Розвиток вексельного обігу  в Україні, призвівши до позитивних економічних зрушень, виявив ряд  негативних явищ, які перешкоджають  ефективному використанню векселів і створюють умови для зловживання  у сфері вексельного обігу. Однією з причин такого стану є недосконалість обліку, аналізу і контролю вексельних операцій суб’єктів підприємницької  діяльності.

Найбільш  ґрунтовно проблеми відновлення  вексельного обігу в Україні  досліджено у працях А.В. Демківського, Ю.М. Лисенкова, Ю.М. Мороза, Б.С. Юровського та інших фахівців у галузі вексельної справи. Названі вчені пропонують механізми удосконалення вексельного законодавства з метою максимального розкриття стабілізаційних властивостей векселя, завдяки яким він став першокласним фінансовим інструментом ринкової економіки.

Значна  частина питань, від успішного  розв’язання яких залежить становлення  вексельного обігу, стосується обліку, аналізу і контролю вексельних операцій. У фундаментальних працях українських вчених (М.Т. Білухи, А.М. Герасимовича, В.П. Завгороднього, В.В. Сопко, В.О. Шевчука та інших) проблеми обліку, аналізу та контролю вексельних операцій досліджуються як складова близьких їм за змістом розрахункових операцій суб’єктів господарської діяльності.

Актуальність  обраної теми обумовлено необхідністю вирішення питань організації та методики обліку, аналізу і контролю вексельних операцій в системі управління вексельним обігом суб’єктів підприємницької  діяльності України та недостатнім  рівнем теоретичної розробки даної  проблеми.

 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ВЕКСЕЛЯМИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Види векселів, їх характеристика

 

Вексель — це цінний папір, який засвідчує  безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Тобто вексель  – це цінний папір, який є засобом  оформлення кредиту, що надається в  товарній формі продавцями покупцям шляхом від термінування оплати за продані товари.

Векселі бувають двох видів:

• звичайний, простий (соло-вексель);
• переказний (тратта).

Простий вексель – це свідоцтво, що містить у собі письмове безумовне  зобов'язання боржника сплатити визначену  суму грошей своєму кредитору (Додаток 1). Соло-вексель векселедавець може передати іншій особі з допомогою  спеціального напису – індосаменту, передавального напису на векселі або  на іншому цінному папері, що засвідчує  перехід прав за цим документом до іншої особи.

Переказний  вексель (тратта) – це документ, що містить  письмову вказівку векселедержателя (трасанта) особі, на яку виставлений вексель, – платнику (трасату) сплатити визначену  суму грошей пред'явнику векселя або  особі, вказаній у векселі (ремітенту), через визначений термін або за вимогою. Переказний вексель (тратту) виписує  і підписує кредитор (трасант). Вексель  є наказом боржникові (трасату) про  сплату у визначений термін певної суми третій особі

Векселі заповнюються друкарським способом. Грошова сума в векселі обов’язково  прописується цифрами і літерами. Жодні виправлення суми не допускаються. При виникненні суперечностей правильною вважається сума літерами.

Векселі при видачі і передачі підлягають гербовому збору, який оплачується  придбанням гербової марки, що накладається на лицьовому чи зворотному боці векселя, або цей збір вноситься в банк готівкою і до векселя прикладають  квитанцію про оплату.

Особливо  важливим є правильно сказати  векселедержателів у простому векселі  та ремітентів – у переказному  векселі. У разі, якщо немає підпису  векселедавця в простому векселі  чи трасанта в переказному, то вексель  зовсім не має змісту.

Простий та переказний векселі можуть бути видані на термін:

• за пред'явленням;
• на такий-то час від пред'явлення;
• на такий-то час від складання;
• на визначений день.

Платник при оплаті векселя може вимагати, щоб вексель був вручений йому векселедержателем з розпискою  про одержання платежу. Векселедержатель не може відмовитись від прийняття  часткового платежу, платник може вимагати відмітки про такий платіж на векселі  і видачу йому про це розписки.

Передача  прав за векселем зазначається на звороті  векселя. Особа, котра передає вексель  за індосаментом, називається індосантом. Особа, яка одержує вексель за індосаментом, – індосатом. Перший індосамент, як правило, проставляється у крайній лівій частині зворотного боку векселя. Індосамент повинен містити  підпис особи, котра передала вексель, і може бути іменним або бланковим. Крім підпису, може проставлятися штамп  фірми. Підпис мусить бути власноручним, інший текст друкується.

Платіж  за переказним векселем можна гарантувати (повністю або частково) за допомогою  вексельної запоруки у силу якої особа, яка її здійснила, бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань чи акцептанта, чи векселедавця, чи індосанта.

Із змісту переказного векселя випливає, що зобов'язання за ним для трасата (платника) виникає лише з моменту  прийняття ним векселя до оплати (акцепту). Виходячи із цього, одержувачі грошей за векселем можуть завчасно до початку терміну платежу з'ясувати  ставлення платника щодо оплати векселя. Цього буде досягнуто пред'явленням векселя трасату з умовою його акцептування. Пред'явлення векселя  до акцепту може бути здійснено в  будь-який час, починаючи з дня  його видачі і закінчуючи моментом настання терміну платежу.

Один  і той же переказний вексель може бути складений за вимогою першого  одержувача в кількох примірниках  однакового змісту. Необхідність оформлення декількох примірників пояснюється  тим, щоб якнайшвидше направити  вексель в обіг. Перший примірник (пріма) відправляється трасату для  акцепту, а другий (секунда) направляється  в обіг.

На всіх примірниках, крім першого, робиться позначка – у кого на зберіганні перебуває  вексель. Текст на всіх примірниках  однаковий, і кожному присвоюється порядковий номер. Підписи на кожному  примірнику власноручні. Усі примірники векселя мають однакову вексельну  силу: у разі оплати одного із них  – усі інші втрачають силу. Примірники векселя також, як і сам вексель, обкладаються гербовим збором.

Якщо  після настання терміну платежу  боржник векселя першого порядку  не оплачує векселі, векселедержатель повинен здійснити протест, тобто  офіційно засвідчити факт відмови від  оплати. Неоплачений вексель подається  в нотаріальну контору за місцезнаходженням  платника наступного дня після настання дати платежу.

Векселі передаються до протесту разом з  описом, в якому вказуються:

• чітка назва й адреси векселедавців;
• термін платежу цих векселів;
• суми векселів;
• чітке найменування всіх індосантів та їхні адреси;
• причини протесту, тобто неплатежу за векселем;
• назва банку або юридичної особи, від імені яких повинен бути здійснений протест.

Комерційні банки можуть здійснювати  наступні операції з векселями:

• кредитні – активні і пасивні;
• торговельні – активні і пасивні;
• гарантійні;
• розрахункові;
• комісійні та довірчі.

Операції з векселями проводять  на підставі угод з клієнтами, що укладені в письмовій формі. Розрахункові операції можуть здійснюватися без  угод (договорів) з використанням  лише первинних документів (реєстрів, актів тощо).

Загальні  правила документального оформлення вексельних операцій можна коротко  охарактеризувати наступним чином:

• підписи на векселі від імені банку здійснюють керівник та головний бухгалтер, підписи завіряються печаткою;
• необхідно складати первинні документи за операціями (реєстри, розписки, повідомлення, доручення, заяви тощо);
• необхідно складати реєстри аналітичного обліку (журнали, відомості, картки), для хронологічного обліку відкривати щороку журнали в розрізі операцій.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ВЕКСЕЛЯМИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

2.1 Облік векселів в системі рахунків бухгалтерського обліку

 

Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерел формування активів  підприємства, поділяються на дві  групи:

1. рахунки обліку джерел власних засобів;
2. рахунки обліку джерел залучених (позикових) коштів.

Для обліку джерел власних засобів підприємства використовують:

• рахунки обліку власного капіталу: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілений прибуток" та ін.;
• рахунки обліку доходів і результатів діяльності: "Доходи від реалізації", "Дохід від участі в капіталі", "Інші фінансові доходи", "Доходи майбутніх періодів" та ін.

Для обліку джерел залучених (позикових) коштів використовують:

• рахунки обліку довгострокових зобов'язань: "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані", "Довгострокові зобов'язання по облігаціях", "Інші довгострокові зобов'язання" та ін.;
• рахунки обліку поточних зобов'язань: "Короткострокові позики", "Короткострокові векселі видані", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по страхуванню", "Розрахунки по податках і платежах" та ін.

Таким чином, класифікація рахунків за економічним  змістом, показуючи, на яких рахунках має  вестися облік тих або інших  об'єктів бухгалтерського обліку, розкриває економічний зміст  окремих рахунків. Таке групування дає змогу визначити систему  рахунків, необхідних для обліку необоротних  і оборотних активів, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності підприємств різних галузей та форм власності.

2.2 Облік векселів отриманих

 

При одержанні  векселів на відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і послуги у бухгалтерському  обліку на суму цих векселів роблять  запис:

Дебет рахунка  № 34 "Короткострокові векселі  одержані"

Кредит  рахунка № 719 "Інші доходи від  операційної діяльності"¹.

Якщо  підприємство відображає в обліку реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) при  поданій розрахункових документів покупцям (замовникам), то при одержанні  векселів за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) роблять запис:

Дебет рахунка  № 34 "Короткострокові векселі  одержані".

Кредит  рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями  і замовниками".

Аналогічно  у бухгалтерському обліку роблять  записи, пов'язані з одержанням векселів для забезпечення інших видів  дебіторської заборгованості.

Суми  на рахунку № 34 "Короткострокові  векселі одержані" списують у  міру погашення заборгованості, забезпеченої векселями, у кореспонденції з рахунками  грошових коштів.

Надходження грошових коштів за векселі:

Дебет рахунка  № 31 "Рахунки в банках"

Дебет рахунка  № 30 "Каса"

Кредит  рахунка № 34 "Короткострокові  векселі одержані"².

Сума  заборгованості по векселю продовжує  враховуватися як дебетове сальдо на рахунку № 34 "Короткострокові  векселі одержані". У випадках, коли неможливо одержати заборгованість по векселю у зазначений на ньому  термін, банк може пред'явити видану суму для погашення з Розрахункового рахунка векселетримача.