Сутність та форми безробіття в Україні

„Оптимальне безробіття” - таке безробіття, рівень якого нижче природного. Досвід ряду країн свідчить, що в пору зниження рівня безробіття нижче природного випуск продукції значно збільшується понад потенційний. Але, як не парадоксально, досягнення оптимального рівня безробіття не забезпечує максимального рівня добробуту населення. Це відбувається внаслідок дії законів ринкової економіки: існує тісна залежність заробітної плати й ціни споживчих товарів від розмірів безробіття. 

Визначають три  види безробіття 

Фрикційне безробіття (цей термін ототожнюється з пошуком  або чеканням роботи). Якщо людині пропонується свобода вибору роду діяльності, а  також місця роботи, то деякі робітники  певний час знаходяться в положенні  непрацюючих. Одні добровільно змінюють місце роботи, другі шукають роботу через звільнення, треті - тимчасово  втрачають сезонну роботу (наприклад, у будівництві через несприятливу погоду). 

Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним. Тому що воно дозволяє людині, з одного боку, знайти найсприятливіші умови для свого життя, а з іншого відбиває ті прогресивні процеси, які відбуваються в економіці та суспільстві загалом. В силу руху від професії до професії та пошуку кращої роботи фрикційне безробіття часто розглядається як добровільне. 

Структурне безробіття. Фрикційне безробіття поступово  переходить у іншу категорію, яка  називається структурним безробіттям. Структурне безробіття має місце  у випадку, коли попит і пропозиція на робочу силу не співпадають, причому  відповідність між цими показниками  для різних видів праці і різних регіонів та секторів економіки неоднакова. Через певний період у структурі споживчого попиту і в технології виробництва відбуваються деякі зміни, які в свою чергу приводять до змін у структурі попиту на робочу силу. Із-за таких змін попит на окремі види професій зменшується або зовсім припиняється, на інші, включаючи нові, раніше не існуючі -збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила повільніше реагує і її структура не відповідає потребам нової структури потрібних робочих місць. З одного боку, ми бачимо, що утворилися нові робочі місця, а з іншого - виник надлишок робочих, професії які застаріли. 

Різниця між фрикційним безробіттям і структурним дуже незначна. Значна відмінність полягає в тому, що у "фрикційних" безробітних є навики, які вони можуть відразу продати, а "структурні" безробітні для того, щоб отримати роботу, повинні змінити кваліфікацію або місце проживання. Структурне безробіття носить більш тривалий характер і тому породжує серйозніші проблеми. 

Циклічне безробіття. Під циклічним безробіттям розуміється безробіття, викликане загальним спадом виробництва. Тобто проходженням економікою тих фаз економічного циклу, які характеризуються скороченням витрат та обсягів виробництва. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Характерно, що лише наявність циклічного безробіття свідчить про погіршення стану ринку робочої сили. 

Безробіття неоднаково впливає на різні верстви населення. 

Некерований процес приватизації, відсутність чітких програм  реструктуризації економіки, різке скорочення інвестиційних можливостей, фінансова криза призвели до різкого спаду виробництва, масового вивільнення - працівників, різкого зростання масштабів безробіття. 

Спад виробництва  зумовив депресивний стан цілих  галузей, охопив велику кількість - працівників. Які залишилися без роботи і заробітку, що призводить до зниження самооцінки людини відповідно і мотивація до роботи (або до тієї форми роботи в які працювала людина) знижується. Також призводить до зниження життєвого рівня, багато з тих хто втратили роботу влаштовуються на біржу праці, шукають нове місце роботи, але при погано налагодженій системі функціонування центрів зайнятості можливість отримати нове місце роботи практично не можливо, що призводить або до нелегальної праці - тіньова економіка, або до зниження рівня життя. Зниження рівня життя кожної окремої сім'ї призводить до погіршення демографічної, економічної, соціальної ситуації в країні загалом. 

З кожним роком зростає чисельність безробітних, які звертаються до служби зайнятості з питань працевлаштування. Обмежені умови працевлаштування все більш сприяють подальшому сплеску безробіття. 

У боротьбу з  безробіттям необхідно залучати значні суми коштів. Під час економічної нестабільності, перехідної економіки державні кошти спрямовані в інші, більш важливі, галузі. Із цього виходить, що на покращення ситуації безробітних та налагодження механізму працевлаштування коштів не вистачає. А як відомо безробіття вимагає багато коштів тому, що це проблема державного характеру, яка охоплює всі сфери державного та суспільного існування - нажаль цих коштів немає, або вони використовуються для інших справ. 

Разом з тим, знадобився досить тривалий час для  усвідомлення того, що профілактика і боротьба з безробіттям, захист громадян від нього мають починатися не з моменту реєстрації безробітних у службі зайнятості, а превентивно, коли людина ще працює. 

Знизити безробіття в ряді галузей економіки можна  шляхом створення галузевих програм перепідготовки і сприяння зайнятості з «підключенням» до цього відповідних міністерств і відомств. Деякі з цих програм, розраховані на кілька років, вже реалізуються, але переважна більшість міністерств і відомств не готує таких програм. Вони дуже потрібні, зокрема для тих галузей, обсяги виробництва у яких різко впали, та галузей, що потребують особливого піклування держави. 

2.2. Розвиток  ринкових відносин приніс з  собою і таке негативне явище,  як вимушена неповна зайнятість (переведення працівників на скорочений робочий день і неповний робочий тиждень, надання тривалих адміністративних відпусток), що зменшує обсяги виробництва товарів та послуг необхідних для населення: - сільське господарство; 

- суднобудівництво; 

- освіта; 

- охорона здоров'я; 

- ЖКГ; 

- гірничі та шахтарські видобування. 

Проблема полягає  в дуже довгому, глибокому і практично  всезагальному спаді промислового виробництва. Глибина цього спаду, тягне за собою зупинку цілого ряду підприємств, які не можуть тримати працівників і вимушені відпускати без збереження заробітної плати. Це становище переводить питання про безробіття в ранг проблем, котрі загрожують безпеці та добробуту держави. Довгий строк спаду призводить до більш швидкої декваліфікації робочої сили, а його всебічність та одноразовість не дозволяє забезпечити гнучкість матеріальним, фінансовим та трудовим ресурсам. 

Проблему зайнятості певної частини таких працівників  можна вирішити, зокрема використовуючи неповну погодинну зайнятість на добровільній основі. 

Безробіття не можна приборкати і без широкомасштабного  використання громадських робіт. Як показала практика, застосування такої  форми, окрім іншого, є ще й ефективним інструментом зниження соціальної напруги в регіонах і в країні в цілому. Їх проведення можуть фінансувати не тільки роботодавці, а й бюджети всіх рівнів (що необхідно закріпити законодавчо). 

Проблему зайнятості не можна розглядати ізольовано, у  відриві від концепції економічного розвитку країни в цілому. Від того, чи будемо ми орієнтуватися на раціональний шлях (неминуче пов'язаний з неабияким перерозподілом робочої сили між підприємствами і галузями, що може стати причиною утворення осередків застійного безробіття, для подолання якого потрібні виключно соціальні, а не економічні методи), чи підтримувати неефективні підприємства, залежить вибір варіанту структурних зрушень. 

2.3. Є проблема  так званого прихованого безробіття. Цю форму безробіття дуже важко визнати суто економічним або ринковим явищем, хоча його існування все ж таки зумовлюється неадекватним ринковим механізмом функціонування економіки. 

Коментуючи цю проблему, треба зазначити, що тенденції  до зростання обсягів прихованого безробіття будуть, очевидно, посилюватись, оскільки надії на державне вирішення цього питання невеликі. Підприємства, які опинилися в скрутному економічному стані, вимушені самі шукати шляхи виходу з нього: або підвищувати ефективність виробництва, або тримати зайвих працівників і чекати на кращі часи, хоча ці наміри передбачають значні матеріальні та моральні втрати і потребують постійного контролю та аналізу. 

Як свідчить практика, досить велике число осіб, що перебувають у відпустках без збереження чи з частковим збереженням заробітної плати з ініціативи адміністрації, протягом уже декількох років вимушені шукати засоби для існування у недержавному секторі, зокрема в тіньовій економіці. Таким чином, проблема суто економічна переростає у проблему кримінальну, стає об'єктом втручання Міністерства внутрішніх справ, податкової міліції і т. ін. Але незважаючи на це, відбуваються процеси (хоча й криміналізовані) створення продукції, надання послуг тощо. Тобто особи, які знаходяться у відпустках (і, відповідно, обліковуються у списках державних підприємств), випускають продукцію зовсім в іншій сфері і на іншому місці. 

Саме за таких  умов і відбувається перекручування природних економічних процесів; з'являється подвійне або невиправдано часткове обрахування чисельності зайнятих і незайнятих громадян; зникає можливість реальної оцінки виробітку, продуктивності праці, чисельності працюючих і т. ін. А виходячи з цього — закладається суттєва похибка при прогнозуванні чисельності зайнятих, обсягів випуску продукції і надання послуг. Програмні показники зайнятості населення і, відповідно, економічного і соціального розвитку країни, регіону, міста не можуть повною мірою відтворювати, а тим більш — передбачувати перспективи зайнятості чи економічного і соціального розвитку в цілому. 

В загальному вигляді  наявність безробіття свідчить про неповне використання економікою свого потенціалу. Чим рівень безробіття вищій, тим невикористана частина більше, и тим більше рівень втрат які зазнало суспільство. Кожний втрачений людиною час є для суспільства прямим збитком. Тому, що за цей невитрачений час можна було б виробити реальний товар чи послугу. 

Високий рівень безробіття свідчить про низку ефективність економічної системи в цілому. 

2.4. Що реально  можна зробити? 

По - перше, проаналізувати стан справ на кожному великому підприємстві та на середньому підприємстві в регіоні, щоб чітко та реально знати чи буде рентабельне це підприємство та чи можливо його зберегти. 

По - друге, необхідно  в тісному зв’язку з керівниками  інших підприємств регіону та місцевої адміністрації зайнятися системою створення нових, хоча б тимчасових робочих місць. 

До того ж  організувати громадські роботи, наприклад, по будівництву та ремонту доріг, облагородження міських територій. 

Також не потрібно чинити опір діяльності приватного бізнесу. Необхідно створити регіональний банк даних про всі наявні вакансії. 

По - третє, важливу увагу необхідно приділити питанням професійної підготовки та перепідготовки незайнятого населення. Хоча наша система в глибокій та всезагальній кризі можливості ефективної перепідготовки та подальшого працевлаштування невелика, все одно їх необхідно всебічно використовувати. 

Щодо питань збільшення розміру допомоги по безробіттю та пом’якшення умов її надання, то тут є вагомі обмеження, не вистачає коштів 

Паралельно з  цим необхідно уживати заходів  не лише на регіональному, а й на державному рівні, так як загострення проблеми зайнятості багато в чому пов’язане з макроекономічною ситуацією, а не з помилками окремих місцевих керівників. 

Страхування від  безробіття – це ще не вихід з  такого складного становища, адже воно не означає профілактику чи гарантію від безробіття, крім того, це ще раз підкреслює низький соціальний статус безробітної людини. 

План 

Вступ 

Розділ І. Дві  точки зору на економічні проблеми безробіття 

1.1 Марксистська  теорія безробіття 

1.2. Кейнсіанська  теорія безробіття 

Розділ ІІ. Основні  економічні проблеми які тягне за собою безробіття. 

2.1. Види безробіття  та їх особливості 

2.2. Вимушена неповна зайнятість 

2.3. Приховане  безробіття 

2.4. Що реально  можна зробити? 

Висновок 

Список літератури